ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФРАЗЕОЛОГИЗМОВ В КРЫМСКОТАТАРСКОМ ЯЗЫКЕ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФРАЗЕОЛОГИЗМОВ В КРЫМСКОТАТАРСКОМ ЯЗЫКЕ
Альтернативное Название: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНI ОСОБЛИВОСТI ФРАЗЕОЛОГIЗМIВ У КРИМСЬКОТАТАРСЬКIЙ МОВІ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 У передмові традиційно обґрунтовується вибір теми, актуальність, наукове і практичне значення дисертації. Крім того, висвітлюються й узагальнюються питання, поставлені у розділах та підрозділах дослідження.


Вступ виконує функцію методологічного пояснення до основної частини роботи. Обґрунтовано актуальність теми, виявлено ступінь її вивчення, визначено мету і завдання дослідження, новизну, теоретичне і практичне значення, подано огляд використаного матеріалу, розглянуто структуру роботи. Крім того, у вступі подано стислий огляд історії вивчення досліджуваної теми та наведено апробацію результатів та перелік авторських публікацій.


Перший розділ “Фразеологічні одиниці кримськотатарської мови” присвячено загальному оглядові фразеологічної системи кримськотатарської мови на тлі досліджень фразеології в різних мовах. У першому розділі шляхом розгляду джерел проводиться аналіз монографій, наукових праць i статей у слов’янському та тюркському мовознавстві, присвячених вивченню цієї проблеми, подано широку характеристику основних фразеологічних одиниць кримськотатарської мови.


Фразеологічні одиниці вперше були помічені в Орхоно-Єнісейських пам’ятках VI–VIII ст.


Пошуки різних методів дослідження привели мовознавців останніми роками до вживання деяких прийомів структурної лінгвістики, одним з яких є метод, заснований на вивченні мовних одиниць у плані семантичної і граматичної сполучуваності їх у лінійному ряду.


Оточення як розрізняльна ознака фразеологізмів і як метод аналізу застосовується зараз багатьма дослідниками.


Фразеологія кримськотатарської мови з цієї точки зору ще не піддавалася дослідженню, немає і тлумачних словників фразеологізмів. Тому доводиться перевіряти та уточнювати інтуїтивно встановлювані значення через їхній структурний опис.


У той же час значна кількість кримськотатарських фразеологізмів не має синонімічних або близьких за значенням до них виразів, а виступає як одна-єдина номінативно-образотворча одиниця. У сучасній кримськотатарській мові є такі поняття, які виражаються тільки одиницями фразеологізмів, їхнє значення можна передати не інакше як цілим комплексом словосполучень.


Другу групу складають фразеологізми образні, що мають багато синонімів. Це стилістично забарвлені обороти, які чітко підрозділяються на книжкові, розмовні і просторічні. Не можна, наприклад, в офіційній мові вживати просторічні фразеологізми. Залежно від ситуації з синонімічного ряду треба уміти вибрати відповідні для даного випадку фразеологізми і, головне, не спотворювати їх.


Особливу увагу в кримськотатарській мові, також як і в інших мовах, привертає питання про правомірність включення в число об’єктів фразеології прислів’їв і приказок.      


Розбіжності з питання про віднесення прислів’їв і приказок до фразеології існують і серед татарських та азербайджанських лінгвістів. Б.Г. Гусейнов у своїй кандидатській дисертації пише, що до теперішнього часу фразеологія, що має велике значення для розвитку мови, не досліджена на напевно наукових основах. Що ж до прислів’їв і приказок, то автори зараховують їх до одиниць фразеологізмів.


На думку Н.Р. Рагимзаде, одиниці фразеологізмів характеризуються такими особливостями, як метафорична, семантична повнота, стійкість, неможливість дослівного перекладу на іншу мову, здатність виступати як еквівалент слова і т.д. До складу фразеології вона включає деякі складні слова, прислів’я, а також стійкі словосполучення. На відміну від названих думок, М.Т. Тагієв заперечує приналежність прислів’їв і приказок до фразеології.


Таким чином, у мовознавстві можна виділити дві полярні точки зору з цього питання. Мовознавці, що розглядають фразеологію в широкому значенні слова, вважають за необхідне включення прислів’їв і приказок у число одиниць фразеологізмів на тій підставі, що вони входять у систему мови в готовій формі, перетворюючись з первинних вільних поєднань лексем з номінативним значенням у метафоричні поєднання. На їхню думку, прислів’я і приказки володіють лексико-семантичною і синтаксичною цілісністю. Друга група мовознавців, що тлумачить фразеологію у вузькому значенні, вважає, що прислів’я і приказки не є суб’єктом фразеології.


Нам здається правильним думка, за якою прислів’я і приказки відносяться до фразеологізмів, оскільки вони відтворюються в готовому вигляді, можуть складатися з двох і більше слів, володіють образністю, мають лексичні синоніми, тобто володіють багатьма ознаками, які властиві одиницям фразеологізмів.


Незважаючи на те, що фразеологічні одиниці у тюркських мовах характеризуються дуже високою частотністю вживання, наше уявлення про ці засоби було дуже далеким від того, щоб зрозуміти у тій чи іншій мірі їхню граматичну сутність та структурно-семантичні особливості. Зміст першого розділу підводить до такого розуміння і необхідності багатопланового системного аналізу.


У другому розділі “Походження і розвиток фразеологізмів кримськотатарської мови” викладено результати досліджень загальних і специфічних особливостей фразеології кримськотатарської мови. У ньому також досліджуються джерела походження, формування і розвитку кримськотатарських фразеологізмів.


Дослідження фразеології з погляду її походження та розвитку має величезне пізнавальне значення, тому що фразеологічні звороти тісно пов’язані з життям народу і відображають його стан та розвиток. Особливо гостро реагує мова своєю фразеологією на соціально-економічні зрушення, які відбуваються в житті народу. В цьому аспекті ми й розглядаємо факти, які сприяли появі і розвитку фразеологічних одиниць кримськотатарської мови.


Без знання історії фразеологізму, особливо історії становлення і зміни його форми, що мала місце у минулому, неможливо судити не тільки про реальне генетичне джерело його, про те словосполучення, з якого виник фразеологізм, а і правильно співвіднести склади фразеологізмів сучасної мови і минулих століть.


Найдавнішими за своїм походженням, очевидно, є ті фразеологічні звороти кримськотатарської мови, які виникли ще до прийняття ісламу кримськими татарами і пов’язані з вірою у надприродні сили. Люди боялися того, що було недоступним їхній свідомості. До цієї категорії можна віднести такі фразеологічні звороти як, наприклад: “Ер ютсын” – “Хай земля проковтне”, який міг виникнути після сильного землетрусу, коли люди провалювалися у тріщини, утворені в землі.


Одними з найдавніших фразеологічних зворотів кримськотатарської мови є ті, які виникли на ґрунті язичницької релігії: “Обир дюньягъа кетмек” – “На той світ відійти” – вмерти. Пізніше, із прийняттям мусульманської віри, з’явилися фразеологічні звороти: “Алла косьтермесин” – “Не дай Бог”.


В утворенні фразеологізмів кримськотатарської мови поряд із споконвічно кримськотатарськими словами нарівні з ними беруть участь й іншомовні арабські та персидські слова.


З якнайдавніших часів тюркоязичні предки кримських татар перебували в безпосередньому контакті з іраномовними племенами, відомими в III ст. до н.е. під загальною назвою “сармати”. Іранізми глибоко увійшли до лексичної системи кримськотатарської мови. Зібраний нами матеріал фразеологізму свідчить про те, що певна частина іранізмів бере активну участь у формуванні фразеологізмів, зберігаючи при цьому значення мови джерела.


Греки, яких асимілюють тюркомовними предками кримських татар, залишили в мові помітні сліди. Слова грецького походження, що запозичають, широко представлені в кримськотатарських оборотах фразеологізмів. У семантичному плані значна їхня частина не зазнала істотних трансформацій. Наприклад: Фуртуна – буривши; къокъла – лялька; панті бурун – кирпоносий.


Близько 20 відсотків фразеологізмів кримськотатарської мови, досліджених нами, включають до свого складу слова, запозичені з арабської мови. Про наявність арабських запозичень у кримськотатарській мові свідчить словник “ Кодекс Куманикус”.


Збереглися і дійшли до наших днів такі давньотюркські пам’ятники, як: “Культегин” (VIII ст.), “Тон’юкук” (VIII ст.), “Кудатку біліїк” Юсуфа Баласагунського (XI ст.), “Девону лугатіт тюрк” Махмуда Кашгарського (XI ст.), що, на думку академіка С.Е. Малова, служать загальним фоном, загальною історичною канвою для якнайдавнішої історії більшості тюркських мов. Природно, в рівній мірі вони відносяться і до кримськотатарської мови.


Після завоювання Криму Росією з російської мови у кримськотатарську стали проникати слова здебільшого побутові, які увійшли у фразеологічні словосполучення, максимально пристосувавшись до фонетичних норм кримськотатарської мови: “Ишлер къартоп” – “Справи картопля” – справи погані.


Звичаї, традиції, пов’язані з весільними, святковими, похоронними обрядами, безперечно, стали фактором, що зумовив появу низки фразеологічних зворотів кримськотатарської мови: “Баш къошмакъ” – “Голову додати” – одружити.


Виникнення фразеологічних зворотів якнайтісніше пов’язане з історичними подіями, що відбувалися в Криму: “Баш эгмек “ – “ Голову схилити” – підкоритися.


Ці фразеологізми свідчать про трагічні події в історичному минулому.


У фразеології кримськотатарської мови відображено і рід діяльності, якою здавна займалася та частина народу, котра мешкала у степових районах Криму.


Скотарство, як найдавніша галузь господарства і джерело існування, породило масу понять, позначених різними назвами і термінами. Майже всі вони у складі фразеологізмів збереглися у кримськотатарській мові у своєму первісному вигляді: “Ат аркъасында догъмакъ” – “ На спині коня народитися” – бути вправним наїзником.


Але найбільшим, невичерпним джерелом збагачення фразеології кримськотатарської мови є усна народна творчість, яка представлена такими прикладами: “Еди къат ер тюбюнде” – “Сім верстов до землі” – дуже глибоко.


За фразеологізмами, які функціонують у мові, можна побачити самобутні риси народу – їхнього творця. У кримськотатарській мові є багато фразеологічних зворотів, притаманних лише їй, – вони могли виникнути тільки у кримськотатарському середовищі: “Къыркъ дереден сув кетирмек” – “Приносити воду із сорока рік “ – базікати без угаву.


Великий пласт фразеологічних одиниць різної структури сформувався у руслі розмовного мовлення внаслідок переносного вживання побутових найменувань і зворотів. Наприклад: “Къазан асмакъ” – “Почепити каструлю” – почати готувати їсти.


Чимало фразеологічних зворотів у кримськотатарській мові виникло на основі словосполучень: “Аякъкъа турмакъ” – “На ноги встати”– розбагатіти.


 Як відомо, активним і постійним “постачальником” фразеологічного матеріалу на всіх етапах розвитку мови є художня література. На жаль, більшість культурних цінностей, створених предками сучасних кримських татар, безповоротно загинула. До нас дійшла лише незначна частина. У голландському місті Лейден (у бібліотеці університету) зберігається джонк (книга у шкіряній оправі) віршів Абдульмеджита ефенді, в яких трапляються такі фразеологізми, як: “Къара къан ичмек” – “Чорну кров пити” – зазнати багато горя.


Дуже цікаві і своєрідні фразеологізми знаходимо у книзі “Ахмедіє”, яка написана декілька століть тому: “Башына урды беля” – “По голові вдарило горе” – трапилося нещастя.


В одному з уривків твору Едіпа ефенді (ХVII) “Сефернаме” фіксується такий фразеологізм: “Козьге къара тюшмек” – “В очі чорнота опустилася” – вмерти.


Цілу низку фразеологізмів можна знайти в одного з найвидатніших поетів нашого народу та й усього Сходу – Ашика Умера, який творив у XVII столітті: “Гонъюль дюшюрмек” – “Загубити душу” – закохатися.


З початку ХХ століття активно використовується новіше – порівняно з іншими традиційними ресурсами розвитку кримськотатарської фразеології – джерело, як-от термінологія. Термінологічні сполуки можуть виконувати подвійну роль: функціонувати як власне термінологічний знак, з одного боку, і як фразеологічна одиниця з переносно-образним значенням – з іншого. Тільки із втратою зв’язку з реаліями останні набувають статусу фразеологічних одиниць. Так, фразеологічний зворот “Къыскъааякълы” (в початковому значенні у кримськотатарській мові – “коротконога жінка”) вийшов із термінологічної сфери і вживається тільки з метафоричним значенням – “жінка”.


Аналогічний приклад можна навести, простежуючи шлях семантичної і стилістичної трансформації фразеологічної одиниці “Хыяр туршусы” – у значенні незадоволення. Генетично означаючи “солоні огірки”, це словосполучення в сучасній мові майже втратило зв’язок із кулінарною термінологічною сферою і стало набутком розмовного стилю мовлення.


Особливе місце займають сталі вислови, утворені від заголовків художніх творів: “Бахт анахтары” – “Щастя ключ” (Якуб Зеккі); “Иблиснинъ зияфетине давет” – “Запрошення на бенкет у диявола” (Шаміль Алядін).


Перетворення цих висловів у фразеологізми зумовлене не тільки актуальністю явищ та подій, які лежать в основі ідейно-тематичного змісту творів, а й потенційними можливостями їхнього уживання.


У багатьох тюркських мовах, у тому числі й кримськотатарській, допускається невиправдане калькування за наявності кримськотатарського еквівалента, який, безумовно, яскравіший за образністю і доступніший за семантикою. Наприклад, можна знайти такі словосполучення: “Мыйыгъына сармакъ” – “Мотати на вус”, коли є споконвічно кримськотатарський фразеологізм: “Къулагъына купе этмек” – “Зробити собі на вухо сережку”.


Доводиться визнати, що фразеологізми професійної мови у кримськотатарській мові не вивчені майже зовсім. У нас немає їхніх списків, за якими можна було б скласти хоча б загальне уявлення про специфічні особливості і кількість таких фразеологізмів і за якими можна було б зіставляти їх із фразеологізмами літературної мови.


У цьому ж розділі наводяться деякі паралелі кримськотатарських фразеологізмів у тюркських мовах, висвітлюється питання про використання фразеологізмів у кримськотатарській літературі, а також дається загальна характеристика фразеологічних одиниць кримськотатарської мови.


У третьому розділі “Структурні особливості кримськотатарських фразеологізмів” розглядається проблема складу фразеологічних одиниць кримськотатарської мови, які можна поділити на два основні структурні типи: фразеологічні звороти, структурно рівнозначні словосполученню, і фразеологічні звороти, структурно рівнозначні реченню. Більшу частину фразеологічних зворотів кримськотатарської мови складають фразеологізми, рівнозначні словосполученням. Аналізуючи їхню структуру, можна виділити декілька моделей фразеологічних одиниць кримськотатарської мови. Найчисленнішими, безумовно, є фразеологізми, які вживаються у розмовно-просторічній сфері: іменник + іменник, де перший іменник є визначальним і виконує функції прикметника. Наприклад: “Тавшан юрек” – “Заєць серце” – заяче серце – боягуз.


Кожен компонент фразеологізму можна розглядати окремо, але у творенні фразеологізму вони виконують свою функцію. Іменник + службове слово: “Баш устюнде” – “Голова наверху” – із задоволенням.


Як і прислівники, ці фразеологічні одиниці називають обставину, ознаку дії чи стану, якості і виступають у реченні в ролі обставини місця, часу, причини та способу дії. Іменник + іменник (в афіксальній формі): “Ашынынъ тузу” – “Сіль його (її) їжі” – необхідність. Іменник у Д.в. + прикметник: “Агъызгъа бош” – “На рот пустий” – пустомолот. Прикметник + іменник: “Буюк лакъырды” – “Велика розмова” – хвастощі. Прикметник + прикметник: “Къара юрекли” – “З чорним серцем” – шкідливий ( другий компонент даного фразеологізму утворено від іменника).


Числівник + прикметник: “Эки юзлю” – “Два лиця” – двоєдушний (компоненти цього фразеологізму не змінюються). Дієприкметникові фразеологізми за структурою можна поділити на: А) іменник + дієприкметник: “Кунь корьген” – “Той, що бачив день” – хто пожив удосталь; Б) іменник у З.в. + дієприкметник: “Бетини къызартмагъан” – “Лице, що не червоніє” – нахабний; В) дієприслівник + дієприкметник: “Шашып къалгъан” – “Здивований залишився” – здивований.


Іменник з афіксом -дай. Такі фразеологізми складаються із двох, трьох і чотирьох компонентів: двох іменників, один з яких (означуваний) має порівняльно-уживаний афікс – дай: “Алтын айдай” – “Мов золотий місяць” – прекрасний; або з іменника і дієприкметника на гъан/ген з афіксом -дай: “Мышыкъ ялагъандай” – “Неначе кішка вилизала” – чисто. Іменник + післяйменник киби – як: “Арслан киби” – “Як лев” – дуже сміливий. Займенник (вказівний) + іменник: “Шу ара” – “У цей проміжок” – у цей час.


Найбільш багатими і продуктивними у кримськотатарській мові, а також структурно більш чи менш однотипними є дієслівні фразеологічні звороти. Ці фразеологічні одиниці, стрижневими компонентами яких виступають дієслова, складають більшу частину зібраного нами матеріалу із фразеології кримськотатарської мови, в якій вони не описані і досліджені недостатньо. Розгляд їх дуже актуальний сприятиме поглибленому вивченню кримськотатарської мови.


Структурно-граматичні властивості одиниць фразеологізмів кримськотатарської мови розглядаються в даній роботі у трьох аспектах:


а) з погляду власне граматичної будови фразеологізмів, тобто виділення типів граматичних зв’язків між компонентами;


б) з погляду активності і пасивності компонентів до формоутворення;


в) з погляду можливостей перестановок місця компонентів усередині одиниць фразеологізмів.


Для кримськотатарської мови характерне постпозитивне вживання дієслів у словосполученнях, на першому місці дієслово можливе тільки в особливих мовних ситуаціях. Як компонент одиниці фразеологізму виступають і самостійні, і складні, і допоміжні дієслова, які можуть бути у формі імені дії або ж можуть уживатися у формі якого-небудь одного стану, способу, часу.


Іменник + дієслово.


Іменний компонент таких фразеологізмів залежно від лексико-граматичного значення дієслівного компонента може виступати в різних відмінкових формах, які є не парадигмою тієї або іншої конструкції, а елементом її структури. Є прості та ускладнені форми словосполучень фразеологізмів даного типу: іменник в основному відмінку + дієслово.


Компоненти таких словосполучень формально знаходяться у відносинах підмета і присудка.


У дієслівних фразеологічних зворотах кримськотатарської мови дієслово виступає як стрижневе слово. Це дієслово має усі форми словозміни, властиві цій частині мови. Основні типові моделі побудов фразеологічних одиниць, утворених із дієслівним компонентом, подано нижче: Іменник + дієслово: “Кунь корьмек “ – “День побачити” – почати жити добре. Іменник у непрямому відмінку + дієслово: “Къулагъына кирмек “ – “Увійти у вухо” – зрозуміти. Прислівник + дієслово: “Яман тиймек” – “Погано торкатися” – скривдити. Дієприслівник + дієслово: “Сюрюнип – абынып кельмек “ – “Спотикаючись прийти” – пришкандибати.


Кримськотатарські фразеологічні звороти, рівнозначні за структурою до речення, дуже близькі до прислів’їв і приказок. Однак їх можна співвідносити з реченнями лише за формальною ознакою, тобто за наявністю в їхньому складі компонентів, що перебувають у відносинах підмета і присудка.


Фразеологізми типу простого речення.


Фразеологічні одиниці типу простого речення мають форму непоширеного і поширеного речень. У кримськотатарській мові фразеологічні одиниці типу простого непоширеного речення можуть мати таку структуру і при зміні форм компонентів переходити у словосполучення: “Обир дюньягъа кетмек “ – “Відправитися на той світ” – вмерти; “Обир дюньягъа кеткизмек “ – “Відправити на той світ” – вбити.


Фразеологічні одиниці типу простого поширеного речення також неоднакові за побудовою. Другорядні члени речення можуть стосуватися і підмета, і присудка: “Сакъалы белине еткен” – “Борода до пояса дійшла” – постарів.


Фразеологізми типу складного речення.


Фразеологізми кримськотатарської мови типу складного речення можна співвідносити за структурою зі складносурядними і зі складнопідрядними реченнями. Складносурядні речення мають більш просту модель. Підмет + присудок, підмет + присудок: “Озю баш, озю аякъ” – “Сам голова, сам ноги” – хазяїн.


У мовленні вони виконують роль предиката, обставини способу дії чи є самостійним відрізком мовлення з оціночним значенням: “Зейнеп къартий, тез-тез къапыны ачып, ёкъ олды” – “Стара Зейнеп швиденько відчинила двері, вона зникла”.


Фразеологічних одиниць, які співвідносяться за побудовою зі складнопідрядними реченнями, у кримськотатарській мові небагато. У наших матеріалах виявлено тільки один тип – складнопідрядні речення з підрядним умови: “Чертсенъ, патлайджакъ” – “Цокнеш, ладен лопнути”.


У співвідношенні кримськотатарського обороту фразеологізму з тією або іншою частиною мови велике значення має характер граматично стрижньового слова, проте лексико-граматичне значення стрижньового слова далеко не завжди збігається з лексико-граматичним значенням фразеологізму. Так, фразеологізм Козюні ачип – юмгъ’андже – поки моргнеш оком – як стрижньове слово має дієприслівник ачип – юмгъ’андже, проте в лексико-граматичному відношенні аналогічний прислівнику тез – швидко. Серед стійких словосполучень сучасної кримськотатарської мови значну групу становлять словосполучення з компонентами арабо-персидського походження. Ми не ставили своїм завданням з’ясування історії запозичення слів, а спробуємо дати їхній конкретний аналіз. Природно, за межами нашого дослідження залишаються арабські і персидські прислів’я та приказки, арабо-персидські фразеологізми та афоризми. У структурному відношенні аналізовані нами словосполучення в більшості випадків є парними утвореннями, з яких найбільш поширені конструкції – прикметник + іменник: Къ’ара к’ъасевет – чорна тривога.


У цьому ж розділі розглядається питання про синтаксичні функції фразеологічних одиниць кримськотатарської мови.


Четвертий розділ “Семантичні особливості кримськотатарських фразеологізмів”.


На сьогодні було зроблено чимало спроб класифікувати фразеологію різних мов.


У кримськотатарській мові методика дослідження семантики слова розроблена значно краще, ніж методика вивчення семантики фразеологізмів, тому використовування прийомів опису значення слів може виявитися корисним і результативним при вивченні семантики фразеологізмів. Фразеологізми, як і слова, можуть бути членованими і нечленованими за значенням, тобто можуть мати просте, нерозкладне на складові частини значення.


Донині у кримськотатарській мові не вивчалася членимість оборотів фразеологізмів. Враховуючи реально існуючі в мові відносини, ми прагнули аналізувати окремо семантичну структуру кожного обороту фразеологізму.


При зміні структури кримськотатарських фразеологізмів найчастіше спостерігається заміна одного компонента іншим, при цьому з погляду семантичних процесів особливо цікаві ті випадки, коли в результаті такого перетворення виникають синоніми фразеологізмів. Ще більший інтерес становлять ті випадки, коли замінювані компоненти не є лексичними синонімами у своєму звичному вільному вживанні.


При описі полісемії фразеологізмів кримськотатарської мови ми виходимо з тих концепцій, які склалися в лінгвістиці інших тюркських мов. Проблема багатозначності в цілому не була ще предметом спеціального дослідження у кримськотатарській мові.


Полісемія фразеологізму дещо менше лексичної як за загальним об’ємом, так і за кількістю значень окремих одиниць. Це можна пояснити складністю структури цих одиниць: появі біля фразеологізмів переносного значення заважають створюючі його словесні компоненти, що також мають певну семантику, а також обумовленість значення конкретною ситуацією та ін.


Кількість значень у кримськотатарських фразеологізмах коливається від двох до чотирьох, але більшості властива двозначність. У зрощеннях фразеологізмів багатозначність майже не виявляється. Найбільш багатозначні дієслівні фразеологізми. Взагалі, багатозначність залежить від семантико-структурної організації фразеологізму. Вона характерна для тих одиниць фразеологізмів, компоненти яких у семантико-граматичному відношенні менш злиті і складаються з двох-трьох компонентів (єдність фразеологізмів).


Оскільки у фразеології неправомірно виділяти прямі і переносні значення, бо тут усі значення виникають у результаті перенесення, то може йтися тільки про основні і похідні значення, а значення аналогічного за структурою вільного словосполучення є омонімічним до фразеологізму, багатозначність може розглядатися в різних аспектах. Найбільш важливим слід вважати дослідження зв’язку значень в одній полісемантичній одиниці і виділення типів значень фразеологізмів.


З погляду семантичної злитості, тобто співвідношення, яке існує між загальним значенням фразеологізму і “приватною” семантикою його складників, фразеологічні одиниці кримськотатарської мови можна поділити, використовуючи класифікацію Виноградова, на чотири групи:


1. Фразеологічні зрощення; 2. Фразеологічні єдності;


3. Фразеологічні сполучення; 4. Фразеологічні вислови.


Фразеологічні зрощення кримськотатарської мови характеризуються такими особливостями.


По-перше, у фразеологічних зрощеннях кримськотатарської мови загальне значення усього вислову не є еквівалентним до конкретного лексичного значення тих слів, які входять у фразеологічну одиницю. Наприклад, у сучасній кримськотатарській мові є іменники “арслан” – лев і “юрек” – серце, але жодне із значень цих слів не має нічого спільного зі значенням фразеологізму: “Арслан юрек” – “Лев’яче серце” – дуже смілива людина. По-друге, фразеологічним зрощенням кримськотатарської мови характерна сталість, а саме – нерозчленованість вислову: “Баш язысы” – “Запис на голові” – доля.


Неможливість заміни якогось компонента вислову іншим словом. Наприклад, у фразеологізмі: “Тиш къайрамакъ” – “Зуби гострити” – мати зло – жодне слово не можна замінити іншим, тому що компоненти семантично тісно зв’язані.


Неможливість перестановки компонентів фразеологічного звороту: “Чул тутмай” – “Не тримає ганчір’я” – нездатний стояти або негідний. По-третє, для деяких фразеологічних зрощень кримськотатарської мови характерне синтаксичне усічення: “Тавшан юрек” – “заяче серце” – боягуз.


У фразеологічних єдностях розрізняють два значення: 1. Пряме; 2. Переносне.


Нерозкладне значення фразеологічних єдностей виникає внаслідок злиття значень окремих компонентів їхніх частин у єдиній узагальненій переносній семантиці цілого. “Пармакънен саймакъ мумкюн” –  “Пальцями перелічити можна” – “На пальцях перелічити можна” – дуже мало. Ясно, що цей фразеологізм виник на основі переносного значення “Пармакънен саймакъ” – “На пальцях перелічити”.


Іноді такий фразеологізм розуміється буквально, у його первісному значенні. Це властиво дітям, які ще не встигли освоїти потрібний запас фразеологізмів для спілкування.


Характерною рисою фразеологічних єдностей є те, що складові частини їх можуть бути відокремлені одна від одної вставками слів. Наприклад, у такі фразеологічні єдності, як: “Иши юре” – “Справи йдуть” – удача, – можна вставити слово “пек” – дуже, сильно. Від цього значення даних фразеологізмів не змінюється, тільки ще більше посилюється їхня експресивність.


Для фразеологічних єдностей кримськотатарської мови характерна також наявність їхніх омонімічних паралелей: “Башына чыкъмакъ” – дійти до голови; “Башына чыкъмакъ” – закінчити;”Башына чыкъмакъ” – знахабніти.


Поява фразеологізмів поряд з існуванням аналогічних за формою вільних словосполучень, очевидно, пояснюється такими причинами.


По-перше, фразеологізм може виникнути за наявності зв’язку між прямим значенням вільного словосполучення і відповідними явищами реальної дійсності. “Баш котермек” – “Підняти голову” – вільне словосполучення. “Баш котермек” – “Збунтуватися” – фразеологізм. По-друге, наявність у словосполученні підказувального образу, завдяки якому вільне словосполучення перетворюється у фразеологізм. “Тот басмакъ” – “Покритись іржею” – вільне словосполучення. “Тот басмакъ” – “Стати непотрібним” – фразеологізм. По-третє, наявність у словосполученні додаткових відтінків, таких як яскравість, образність, наочність, емоційність. “Тилини чыкъармакъ” – “Висунути язик” – вільне словосполучення. “Тилини чыкъармакъ” – “Проговоритися” – фразеологізм. По-четверте, однією з умов переходу вільних словосполучень у фразеологічне є абстракція та узагальнення. При цьому в деяких випадках первісне пряме значення може збліднути, навіть не усвідомлюватися. “Ит сувармакъ” – “Поливати собак” – вільне словосполучення. “Ит сувармакъ” – “Байдикувати” – фразеологізм.


У фразеологічних сполученнях слова бувають як зі зв’язаним, так і з вільним значенням. “Таш юрек” – “Кам’яне серце” – безсердечний. “Назик юрек” – “Ніжне серце” – добрий. Слова “таш” – “камінь” і “назик” – “тонкий” є супутниками слова “юрек” – серце. Їх можна замінити лише кількома синонімами.


Водночас інший компонент цих висловів – “юрек” – може вільно вступати у сполучення з будь-якими словами: “Юрек ала” – “Серце бере” – за душу бере. “Юрек яна” – “Серце горить”.


До фразеологічних сполучень належать також такі вислови, які мають одне тільки образне значення. “Девир сюрмек” – “Орати життя” – жити собі на втіху.


Фразеологічні сполучення, на відміну від фразеологічних єдностей, не можуть мати омонімічних вільних словосполучень.


Фразеологічні вислови за своєю семантикою і структурою нічим не відрізняються від вільних словосполучень. Це мовні звороти з постійним лексичним складом і цілісним значенням. До них можна зарахувати влучні вислови письменників, учених, громадських діячів. “Ираде дерьясы” – “Волі ріка” (назва книги С. Еміна).


Єдиною рисою, яка відрізняє їх від вільних словосполучень, є те, що вони мають постійний готовий склад. У фразеологічних висловах немає слів зі зв’язаним значенням. Характерною особливістю фразеологічних висловів є неможливість заміни компонентів цих висловів синонімічними паралелями.


Зазначимо, що деякі кримськотатарські прислів’я і приказки ми зарахували до фразеології, оскільки вони мають ряд властивостей, які характерні для стійких сполучень. Це продиктовано тим, що:


по-перше, прислів’я і приказки мають семантичну цілісність, змістову єдність;


по-друге, прислів’я і приказки відзначаються загальнонародною вживаністю;


по-третє, для прислів’їв і приказок характерний постійний склад компонентів, а для багатьох – і відносно постійна граматична форма;


по-четверте, для прислів’їв і приказок характерна стабільність їхнього складу;


по-п’яте, так само, як і інші фразеологічні звороти, прислів’я і приказки відтворюються у мовленні в готовому вигляді.


До того ж за мірою вживаності в художній літературі та й у розмовному мовленні серед усіх фразеологізмів кримськотатарської мови прислів’я і приказки посідають значне місце.


Крім того, серед фразеологічних одиниць кримськотатарської мови трапляється дуже багато сполучень, які передають різноманітні побажання і прокляття або ж являють собою вислови вставного і вигукового характеру. Такі фразеологічні одиниці, на відміну від звичайних, мають у мові тільки допоміжне значення.


Вигукові фразеологічні одиниці передають різноманітні почуття мовця: подив, жах, осуд, захоплення, спонукання та ін. “Ай, сени” – “Ну тебе”.


Фразеологічні одиниці – вставні вислови: “Мына селям алейкум” – “Ось і здрастуйте” – вклинюються у речення в готовому вигляді і служать для уточнення, з’ясування чи доповнення думки мовця.


Фразеологічні одиниці, висловлені різними формулами побажань чи проклять: “Берекет берсин” – “Хай дасть благополуччя” – всього доброго.


Окремо варто вивчати численні типи фразеологізмів, наприклад усталені порівняння: “Комюр козьлю” – “Очі як жаринки”.


Слід зауважити, що у кримськотатарському мовознавстві ще не набули чіткого термінологічного значення поняття “ідіома”, “фразема”, “фразеологічний зворот”, “фразеологічна одиниця”, “фразеологізм”.


Хоча вони і вживаються у дослідженнях з питань фразеології, але відзначаються певною невизначеністю, розпливчастістю в їхньому застосуванні. У своїй роботі ми використовуємо переважно терміни “фразеологізм” і “фразеологічна одиниця”. На нашу думку, поки що вони найбільш прийнятні.


Таким чином, дослідивши походження, структуру і семантику тисячі фразеологізмів кримськотатарської мови, ми спробували їх класифікувати, з урахуванням особливостей кримськотатарської мови, що дозволило нам зробити певні висновки.


У Висновках подано найважливіші підсумки дисертаційної роботи, формулюються основні результати виконаної наукової праці.


Здійснено узагальнення широкого дослідницького матеріалу щодо походження, структури і системи семантичних характеристик фразеологізмів.


 


Висновки


 


Під час наукового дослідження нами встановлено:


1. Фразеологія кримськотатарської мови є справжньою скарбницею, яка відображає великий життєвий досвід кримськотатарського народу, його дотепність, кмітливість та мудрість.


Фразеологічні звороти дуже тісно пов’язані з життям народу і яскраво показують його стан і розвиток, тому величезне значення має дослідження фразеології саме з цієї точки зору.


До багатьох фразеологічних зворотів у кримськотатарській мові спостерігається вживання їхніх лексичних синонімів. Деякі ж фразеологізми стають єдиними позначеннями явищ і фактів.


Усталені сполучення слів не створюються у процесі мовлення, а вилучаються з пам’яті цілими, як такі ж готові витвори, якими є слова.


2. Фразеологічні звороти так само, як і слова, є одними з істотних компонентів мови, її будівельним матеріалом. Незнання основних фразеологізмів призводить до нерозуміння висловлювання навіть тоді, коли, здавалося б, усі слова – складники фразеологізму – добре відомі.


Щодо походження, то, очевидно, найдавнішими є ті фразеологічні звороти кримськотатарської мови, які виникли ще до прийняття ісламу кримськими татарами і пов’язані з вірою у надприродні сили.


Але найбільшим, невичерпним джерелом збагачення фразеології кримськотатарської мови є усна народна творчість, а також мова різних соціальних верств.


3. Підкреслюється, що в руслі розмовного кримськотатарського мовлення внаслідок переносного вживання побутових найменувань і зворотів сформувався великий пласт фразеологічних одиниць різної структури.


Відзначається, що характерними ознаками фразеологічних одиниць кримськотатарської мови є образність, усталеність і відтворюваність. Решта ознак, як топостійність чи непостійність компонентів, можливість їхньої перестановки, включення нових слів та інші, є факультативними.


У кримськотатарській мові є безліч фразеологізмів, первісне значення яких уже втратилося, залишилося лише переносне значення, яке стало основним значенням колишнього словосполучення.


4. Здійснений теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що вивчення кримськотатарських фразеологізмів може пролити світло і на закономірності розвитку мови в цілому, а також у її граматичних форм і лексичних значень.


 


Проблема вивчення фразеології кримськотатарської мови є широкою і різноплановою. Опис усяких типів фразеологізмів та їхній аналіз – завдання, яке вимагає зусиль багатьох дослідників.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины