ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА БЕЗРОБІТТЯ В КРИМУ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об’єкт дослідження, його методологічну базу, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Концептуальні основи суспільно-географічного вивчення соціально-економічного явища безробіття” розкрито понятійний апарат географічного вивчення безробіття, визначено його типи, види і форми, сформульовано основні підходи до виявлення і дослідження територіальних аспектів безробіття.

Безробіття є наслідком соціально-економічних процесів у суспільстві й у загальноприйнятому розумінні являє собою перевищення пропозиції праці над попитом на працю. З позицій  суспільної географії поняття «безробіття» можна розглядати в декількох аспектах: як сукупність суб'єктів, взаємозв’язаних системою суспільних відносин у процесі працевлаштування на ринку праці, а також як географічний простір, у якому взаємодіють незайняті, безробітні громадяни і роботодавці, причому наслідком цього процесу може бути або працевлаштування, або продовження пошуку роботи.

Оскільки соціально-економічне явище безробіття досліджується із суспільно-географічних позицій, важливого значення набуває підбір просторово диференційованих показників. До таких можна віднести показники, що характеризують чисельність, динаміку і структуру як незайнятого, так і безробітного населення. Найважливішим із них є рівень безробіття. Визначається рівень загального (по методології міжнародної організації праці) і зареєстрованого безробіття. Для визначення масштабів і тенденцій розвитку безробіття варто використовувати показник загального безробіття, а для виявлення територіальних особливостей і диспропорцій – показник зареєстрованого безробіття. Серед показників, що характеризують безробітне населення, передбачається виділяти чисельність безробітного населення, динаміку чисельності безробітного населення, структуру безробітних громадян – розподіл їх за статтю, віком, рівнем освіти, причинами звільнення, професією, спеціальності за містом й районами. Проведення аналізу даних показників на територіальному рівні сприяє виявленню диспропорцій на регіональних ринках праці, впливає на особливості підготовки і проведення регіональної політики зайнятості, а також указує на структурні недоліки в освітній системі й економічній структурі території загалом.

 У даний час в українських наукових дослідженнях у рамках дисциплін, суміжних із соціально-економічною географією (економіка, соціологія, державне управління й інших), виділяється низка робіт, що мають відношення до вирішення питань функціонування ринку праці, зайнятості, безробіття і пограничних з ними проблем. Особливий інтерес представляють дисертаційні роботи, які можна розподілити на кілька блоків: а) дослідження, присвячені проблемам ринку праці (Воронін І.М., Левада О.М., Павловська О.В., Романенко О.М.); б) пов'язані з вивченням проблем зайнятості населення і безробіття (Кім Т.І., Приходченко Т.А., Ходакевич С.І.,  Штундер І.А.); в) вивчення трудових ресурсів (Ветрова Н.М., Сулима Н.Н., Трубич С.Ю.); г) дослідження проблем соціального захисту населення (Борецька Н.П., Кучинська О.А., Шклярський Ю.А.); д) аналізом трудових міграцій (Лапшина І.А., Леонтенко О.М.).

Серед сучасних робіт із вивчення ринку праці, зайнятості і безробіття переважаючими є дослідження економічної спрямованості, однак для повноцінного об'єктивного вивчення і вирішення проблем безробіття їх недостатньо, тому що великого значення набуває виявлення загальних закономірностей утворення і розвитку явища безробіття на регіональному рівні різного просторового охоплення (макро-, мезо- і мікрорівні).

Суспільно-географічний підхід дозволив виявити територіальну структуру безробіття, яка виявляє умови та чинники виникнення даного соціально-економічного явища, що зумовлюють саме таке їхнє розташування. Територіальна структура безробіття ієрархічно супідрядна, взаємозалежна система центрів локалізації суб'єктів ринку праці, що забезпечує оптимальне сполучення попиту, що формується ними, і реалізованої пропозиції праці.

Нижчим територіальним структурним утворенням є локальний рівень безробіття, що містить у собі розташовану в межах компактної території мережу поселень, об'єднаних виробничими зв'язками, системою обслуговування, транспортною мережею, системою інформації тощо, населення яких формує пропозицію праці, а на підприємствах і установах, що тут розташовані, формується попит на працю. На локальному рівні повинна існувати можливість щоденного особистого спілкування й обміну інформацією між центрами зайнятості і безробітними громадянами. Центрами локалізації є, як правило, великі населені пункти, зокрема, локальний рівень безробіття може формуватися на території великої міської агломерації, декількох міських чи сільськогосподарських адміністративних районів. Регіональний рівень безробіття розташовується у границях адміністративної області чи декількох адміністративних областей, автономних республік, що утворюють економічні райони чи економічні підрайони. У силу географічних і господарських особливостей у Криму склався регіональний рівень безробіття. Загальнодержавний рівень безробіття виділяється на рівні країни. Наступним ієрархічним ступенем є глобальний рівень безробіття, що охоплює територію світу загалом.

На формування територіальної структури безробіття великий вплив здійснює географічний фактор, що розкривається у виникненні сезонного безробіття, тісно пов'язаного з окремими галузями господарства (рекреаційна діяльність, сільськогосподарські роботи, полювання, рибальство). Тому в таких регіонах у визначений період проводиться масовий набір кадрів, а при закінченні робіт – масові звільнення. Набагато менший вплив географічний фактор здійснює на основні типи безробіття, але і тут можна простежити територіальні закономірності. Так, фрикційне безробіття виникає у зв'язку з плинністю кадрів, коли люди в пошуках великих заробітків і більш кращих умов для кар'єри періодично змінюють роботу, крім того, щорічно відбувається поповнення ринку праці за рахунок випускників навчальних закладів. Перераховані вище умови можуть виникнути лише в місцях найбільшого скупчення підприємств і навчальних закладів, тобто в міських поселеннях. У сільській місцевості сполучення таких факторів малоймовірні і, отже рідко можна чекати такого виду безробіття. Територіально диференційоване і структурне безробіття. У промисловому виробництві зміна технологій відбувається набагато частіше, ніж у сільському господарстві і, оскільки промислове виробництво концентрується в містах, то і даний вид безробіття буде виникати в промислово розвинутих районах. Циклічне безробіття помітне на територіях, значно віддалених від центру, і на тих, що мають  визначену спрямованість чи спеціалізацію; прикладом цьому може служити моногалузева структура економіки малих міст.