ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ КАТЕГОРІЇ ІНФОРМАТИВНОСТІ АНГЛОМОВНИХ СИНОПТИЧНИХ ТЕКСТІВ ГАЗЕТНО-ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ : Прагматический аспект КАТЕГОРИИ ИНФОРМАТИВНОСТИ АНГЛОЯЗЫЧНЫХ синоптических текстов ГАЗЕТНО-публицистическом стиле

Краткое содержание

Перший розділ дисертації присвячений вивченню загальнонаукових лексем як складової метамови науки, осмисленню змістовного, функціонального та прагматичного підходів до аналізу загальнонаукового шару вокабуляру академічного тексту, викладенню принципу організації та опису досліджуваної лексики за полевою моделлю.

Сучасний розвиток науки і техніки, вступ людства в нову інформаційну еру, інтеграція наукового знання спричинили природний сплеск інтересу до стилю наукового викладу. Згідно функціонального критерію, наукову прозу віднесено до суспільної сфери професійно-ділової комунікації, яка розрахована на раціонально-інтелектуальну форму впливу, має передумовою повідомлення фактів, ідей, що є чітко сформульованими, характеризується фактуальною точністю та є адресованою обмеженому колу осіб. Мова наукового викладу виявляється “кодованою”, оскільки основу її складають регулярно відтворювані і загальноприйняті мовні засоби, якими користуються всі, хто спілкується у сфері наукової комунікації. Вона традиційно поділяється на три шари: загальновживаний, загальнонауковий і термінологічний.

До загальнолітературної лексики віднесено високочастотну лексику, що створює нейтральну “канву” наукового тексту і будь-якого іншого мовного твору, без якої немислиме саме спілкування (займенники, дієслова-зв’язки, дієслова з модальним значенням, іменники, прислівники, службові слова). Термінологія в мові науки представлена здебільшого іменниками і дієсловами, що “обслуговують” терміносистему певної науки та відображають цю систему понять, з якою має справу певна галузь науки. Якщо термінологія відбиває часткові, конкретні особливості предмета вивчення, варіюється залежно від специфіки науки, то загальнонаукова лексика залишається незмінним, універсальним атрибутом усіх галузей знання. Основним критерієм в опозиції термінологічної :: загальнонаукової лексики є тенденція термінів до моносемічності у межах свого термінологічного поля та тенденція загальнонаукових одиниць до моносемічності у межах всіх галузей наук. Специфічний тип референції лексичних одиниць (наукові факти, поняття, процеси) відокремлює описуваний шар від загальнолітературного.

Аналізуючи різні дефініції загальнонаукової лексики з метою визначення поняття досліджуваного прошарку для цієї роботи доцільно виходити з таких критеріїв: тематичного, згідно з яким до загальнонаукових віднесено лексеми, зміст яких пов’язаний з ознаками предметного та логічного пізнання; функціонального, згідно з яким описувані лексеми слугують основою викладу логічного ходу думки в науковому тексті, тобто є засобами наукової дедукції; прагматичного, згідно з яким референтами є наукові явища, процеси, поняття.

Кожний з цих критеріїв, покладений в основу певних досліджень, визначає подальший напрям роботи вчених: аналіз тематичної організації наукової лексики, розгляд її типологічних властивостей при функціонуванні в мовленні і вплив прагматичних характеристик на відбір мовних засобів. Узагальнюючи інформацію щодо типологічних особливостей функціонування загальнонаукової лексики, слід відмітити, що ядро її складають іменники та дієслова, які знаходяться у відносинах постійної кореляції між собою та термінологічним прошарком і виконують дескриптивну, конструктивну та конститутивну функції. Описуваний прошарок є своєрідним “містком” між мовами певних наук та “науки про науку” як розділу семіотики. Аналіз прагматичної настанови текстів академічного стилю дозволив дослідникам стверджувати, що наявність особливих прагматичних стосунків у тексті спричиняє визначеність відбору мовних засобів, виникнення нових семантичних значень лексичних одиниць і зумовлює їх особливе морфосинтаксичне функціонування. Загальнонаукове дієслово є “душою” речення, оскільки воно є найбільш загальним та адекватним засобом експлікації предикації. У науковому тексті дієслово відбиває функції інформування та впливу, воно є важливим засобом аргументації.

Вивчаючи проблему систематизації та опису загальнонаукової лексики в аспекті тематичної організації її одиниць, можемо зазначити, що її відбір підпорядкований основним вимогам стилю наукової мови та зумовлений самим характером наукового мислення: предмет науки, його призначення, специфіка зумовлюють систему мовних засобів. Лексикографічна фіксація системних відношень традиційно ведеться в термінах полевих угрупувань лексики. Логіко-семантичний метод дослідження передбачає синтез традиційних та когнітивних прийомів і залучає до аналізу, поряд з полевою методикою, певні елементи концептуального рівня.

Одиницею концептуального аналізу є модель або формальна структура, під яку “підведено” безліч конкретних фактів, з метою визначення проблеми аранжування елементів значення в складі певної структури з метою визначення її компонентів – специфікаторів поняттєвих категорій (якості, дії, простору та часу, роду та виду, частини та цілого). Базою для інтеграції лексичних одиниць є семантична категорія, яка визначається як варіант при співвіднесенні з інваріантом – поняттєвою категорією. В логічному змісті слова (понятті-концепті) відбито тотожність цих категорій, оскільки мовні реалізатори семантичних категорій репрезентують поняттєві з опорою на мовний знак. Лексичні реалізатори концептів-ідентифікаторів різних рівнів (видових та родових), зафіксовані в синопсисах ідеографічних словників, відбивають поняттєвий рисунок описуваної сфери уявлень (категорії) в конструюванні ЛСП, елементами якого є автономні слова, що співвідносяться з поняттям – ідентифікатором. Більш дрібні угрупування (ЛСПг), тобто сукупність одиниць, значення яких дозволяють специфікувати ряд понять, які входять в загальну категорію, є лексичними реалізаторами поняттєвої основи поля. Лексичні реалізатори концептів-ідентифікаторів різних рівнів дозволяють вербалізувати схему досліджуваної категорії.

Концептуальна структура відбиває емпіричний досвід в мовному значенні - прототипі, яке є результатом категоризації, узагальнення та типізації інформації в мисленні. Прототипи формують концептуальну основу слів та лексико-семантичних груп, де значення одиниць з’єднані в семантичні мережі, що структурують загальну поняттєву категорію. Інтегральні семи, які лежать в семантичних структурах генетично вихідних одиниць, є концептами, що вербалізуються дієсловами; тобто поділ на ЛСГ є спробою виділення в складі дієслів певних класів їх концептуального ядра. Генетично вихідні одиниці фіксують різні структури знання. Ці структури зумовлюють вибір лексичного оформлення, виокремлюють ті одиниці, категоріальне значення яких дозволяє здійсниться акту вторинної номінації, адже цей акт є співвіднесенням знаку із знайомою структурою знання.

Похідні одиниці мають словозначення, предметно-поняттєва частина яких включає спільні елементи з предметно-поняттєвою частиною вихідних; семантично-твірну основу становить семантичний компонент у змістовній структурі вихідного значення, який є спільним для предметно-поняттєвої частини обох значень; у результаті деривації система референтних зв’язків змінюється. Викладені вище принципи семантичного аналізу були застосовані нами при вивченні ЛСГ – когнітивного та лінгвістичного оформлення досліджуваних категорій, вертикальної в темпоральному вимірюванні структури, що розкриває динаміку семантичної структури слова і пояснює процеси екстракції образів різного ступеня абстрагування та формування на їх основі нових абстракцій.

У другому розділі дисертації наведено систематизований опис ЛСП “Наукова діяльність”, словниковими реалізаторами якого є 250 загальнонаукових дієслів та 865 їх ЛСВ, відібраних методом суцільної вибірки з монографій, присвячених актуальним проблемам фізики та математики. Критерієм відбору стала наявність у змісті лексем семантичних ознак предметного та логічного пізнання.

Оскільки значення дієслів не корелюють безпосередньо з онтологічною сферою, а відбивають відношення між феноменами дійсності, то ідеографічна систематизація загальнонаукової дієслівної лексики традиційно починається з виділення та групування концептів у поняттєвій сфері, при аналізі змісту поняття “Наукова діяльність”. Диференційні ознаки категорії встановлюються дедуктивно – на основі наукової картини світу, відбитої в енциклопедичних, термінологічних, тематичних та інших словниках. Досліджуючи різні синоптичні схеми, нами було відібрано концепти-класифікатори першого рівня для апарату формування фрагменту описуваного ЛСП. У ролі концептів виступають видові поняття, у змісті яких категоріальну ознаку наукової діяльності “вивчати об’єкт за допомогою розуму для отримання та передачі знань” уточнюють диференційні ознаки, які стосуються особливостей та умов цього процесу. Аналіз категоріальних концептів першого рівня (диференційних ознак поняття з екстралінгвістичного погляду) дав змогу припустити, що ієрархічно організована схема досліджуваної категорії є гіперо-гіпонімічною структурою, що відбиває основні етапи наукової діяльності: підхід до дослідження, набуття знань, організація та систематизація, верифікація та висновки, представлення підсумків дослідження та передача знань.

На наступному етапі ми виділили диференційні семи в предметно-логічних значеннях дієслів індуктивно, тобто використували значення ЛСВ дієслів, що були визначені нами за допомогою контекстуального аналізу. Формуючи лексико-семантичні групи, ми обмежили набір сем, що входять в семантичну структуру дієслів і є достатніми для формування групи.

Нами було виділено 8 диференційних лексико-семантичних ознак, що увійшли до змісту концептів як конкретизатори концептів-класифікаторів першого рівня, тобто як концепти другого рівня. Концепти другого рівня формують реєстраційні зони словника. Архілексеми, значення яких дорівнює змісту концептів другого рівня, та їх словникові реалізатори дають найменування ЛСГ, на які розподілено аналізовану лексику: “Передбачення”, “Перспектива”, “Фізичний вплив на об’єкт дослідження”, “Характеристика об’єкта дослідження”, “Інтелектуальні дії/стан суб’єкта дослідження”, “Організація і систематизація”, “Верифікація і висновки”, “Представлення підсумків дослідження і передача знань”.

Лексичне наповнення зон об’єднує ЛСВ з неоднорідною семною структурою, значення яких є модифікованими різними диференційними ознаками або їх поєднанням. Поділ ЛСВ на підзони проведено на основі відповідності їх до змісту концептів третього рівня (34), які окреслюють лексичне наповнення ЛСПг. Словникові реалізатори цих концептів є найменуванням відповідних ЛСПг. Більшу однорідність семної структури значення відмічено у подальшому членуванні ЛСПг на ЛСР. Використання 104 лексико-семантичних диференційних ознак дозволило поділити лексичний склад статей словника на лексико-семантичні ряди, а застосування 95 диференційних ознак – розділити лексичний склад статей словника на синонімічні ряди. Семантичний зв’язок ЛСВ з іншими одиницями лексико-семантичного ряду, підгрупи та групи установлено за допомогою методу ступеневої ідентифікації значення, який був пропонований Е.В. Кузнецовою: процедура виявлення спільного компоненту значення в семантичній структурі слова була застосована до моменту взаємної ідентифікації.

Найбільш чисельним є макрополе “Набуття знань”, до якого залучені ЛСГ “Фізичний вплив на об’єкт дослідження”, “Характеристика об’єкта дослідження”, “Інтелектуальні дії/стан суб’єкта дослідження”. Їх конституенти (загальним числом 329 ЛСВ), відбивають у науковій картині світу основну сферу прикладання зусиль вченого – концептуальну сферу наукового пізнання та описують різноманітні способи спілкування вченого з об’єктом дослідження.

ЛСГ “Фізичний вплив на об’єкт дослідження”, структурно є п’ятидомінантним об’єднанням за інтегральними семами “локативність”, “посесивність”, “рух”, “зміна”, “експеримент” (arrange 1, center 3, fix 1, orient, change 2, exhaust, collect 2, concentrate 1, combine 2, adopt 4, choose 2, release тощо). Якщо конституенти ЛСГ “Фізичний вплив на об’єкт дослідження” відбивали організацію інтенційної діяльності дослідника при спостереженні об’єкта дослідження, то складові ЛСГ “Характеристика об’єкта” описують різноманітні сенсорні/ментальні стани суб’єкта, які викликані характеристиками або станами самого об’єкта дослідження. Описувана ЛСГ складається із 100 ЛСВ, що відбивають емпіричний досвід вченого щодо пізнання об’єкта дослідження і структурно поділяється за чотирма ЛСПг “локалізація”, “вплив”, “зміна” та “фізичні характеристики” (exist 1, offer 3, begin 2, extend 1, vanish 1, belong 3, center 1, combine 3, divide, move 2, appear 1, follow 1, deliver 4 тощо). ЛСГ “Інтелектуальні дії/стан суб’єкта дослідження” складається з 79 ЛСВ, що описують концептуальну сферу інтелектуальної діяльності вченого щодо осмислення дійсності. Основним напрямом інтелектуальної діяльності є робота з інформацією, тому й подальший поділ описуваної групи співвідноситься з поняттям інформації, форм її існування, її трансформації, а також відображенням внутрішнього стану вченого при сприйнятті інформації (know 2, realize 2, depend on/upon 3, dominate 2, observe 3, explore, imply 4, manage 3 тощо).

Другим за обсягом макрополем є поле “Представлення підсумків дослідження і передача знань”, що складається з 57 ЛСВ, які відбивають ідеї публікації, обговорення та розповсюдження результатів дослідження. Це поле поділяється на 5 ЛСГ за диференційними семами “публікація”, “демонстрація”, “обговорення”, “розповідь”, “висловлювання”, які при подальшому поділі самі стають інтегральними та з’єднують різні типи висловлювання (вимога, об’ява, заява: demand 1, claim 1, introduce 5, demand 3 тощо), різні види інформації (огляд, рецензія, резюме, посилання: present 2, note 2, notice 3, observe 2, summarize тощо), різноманітні дії у ході обговорення (аргументація, пояснення: argue, discuss 1, justify 1 тощо), різні способи демонстрації (показ, екземпліфікація, ілюстрація: denote 1, offer 5, display 3, demonstrate 1, involve 4, solve 1 тощо). До письмових форм передачі інформації віднесено публікацію (appear 3, deliver 3, print 2) та друк як засіб передачі інформації (list 3, print 1).

Третє макрополе “Підхід до дослідження” репрезентоване 38 ЛСВ, що описують концептуальні сфери наукового передбачення та планування перспективи дослідження. Це ЛСП членовано згідно двох ЛСГ за диференційними семами “передбачення” та “перспектива”. ЛСГ “Передбачення”, складаючись з 19 ЛСВ, з погляду структури, є п’ятидомінантним утворенням за диференційними семами “припущення”, “очікування”, “прогноз”, “передування”, “запобігання”, “випередження, попередження” (assume, predict 1, prevent, lead 4 тощо). ЛСГ “Перспектива”, репрезентована 19 ЛСВ, структурується згідно чотирьох диференційних сем – “намір”, “планування”, “спроба”, “ознайомлення” (plan 1,
mean 3, plot 4, approach 4, present 1 тощо).

На різних етапах дослідження вчений має необхідність фіксувати, організовувати та систематизувати знання. Мікрополе “Організація і систематизація” складається з 109 ЛСВ, структурується за диференційними семами “систематизація” та “організація” та розділяється на лексико-семантичні ряди, що диференціюють процедури позначення, оцінки, характеризації, співставлення, кореляції (characterize 3, arrange 3, apply 2, vary 2, correspond 1, define 1 тощо) та процедури фіксації, переліку, запису, графічної репрезентації й операції зі знаками (list 2, enter 2, adapt 2, calculate, compute 1 тощо).

Мікрополе “Верифікація та висновки” складається з конституентів, які передають ідеї перевірки результатів дослідження та практичних висновків із нього. Будучи самостійною концептуальною сферою, дане мікрополе має свою структуру, де 84 одиниці розподілено на дві лексико-семантичні підгрупи: “висновки” та “перевірка”. ЛСПг “перевірка” у подальшому структурується згідно ЛСР “відміна”, “відповідність” та “невідповідність” (check 1, follow 2, avoid 2, disregard тощо), а ЛСПг “висновки” – згідно ЛСР “внесок”, “висновок”, “визнання”, “формулювання визначення”, “покращення”, “доказ”, “досягнення мети”, “прийняття рішення”, “виявлення”, “створення” (adopt 3, induce 5, tu out 2, establish 4, accomplish 2, coin 1 тощо).

Проведена функціонально-семантична класифікація дозволяє лімітувати межі досліджуваного класу лексем і констатувати наявність у нього структурної організації, згідно з якою до ядра фрагмента лексико-семантичного поля дієслів зі значенням пізнання увійшли дієслова зі значенням отримання знань (329 ЛСВ), організації та систематизації (109 ЛСВ), верифікації та висновків (84 ЛСВ). До периферії можна віднести дієслова зі значенням представлення підсумків дослідження і передачі знань (57 ЛСВ), підходу до дослідження (38 ЛСВ).

В третьому розділі розкрито специфіку семантичних механізмів, задіяних при формуванні загальнонаукового значення, дефіновано концептуальні сфери, потенційно продуктивні для значень описуваного типу, побудовано динамічну модель типів переходів словозначень, що експлікує дію закону семантичної аналогії.

Процес формування загальнонаукового значення базується на асоціативній природі людського мислення; воно не є привнесеним ззовні, воно формується на базі загальнолітературного значення шляхом спеціалізації значення всередині наукового контексту; Розвиток загальнонаукового значення відбувається у процесі “вилучення”, або “висвітлення” в семантиці знаку особливого наукового образу. Переосмислення цих значень відбувається метафорично по лінії “фізичні –ментальні” дії, експлікуючи перенесення одиниць категорії з одного референта на другий на основі їх схожості.

Узагальнюючи аналіз трансферів, що здійснено при формуванні загальнонаукових значень двох груп (“Підхід до дослідження ”, “ Представлення підсумків дослідження і передача знань”), слід відмітити, що потенційне тяжіння до їх формування виявляють дієслова, що обслуговують сфери просторових об’єктно-суб’єктних відношень та інтелектуальних дій суб’єкта. Відстежуючи семантичні механізми, що діють при формуванні загальнонаукових значень, ми відмічаємо тенденцію до типізації переходів словозначень з етимологічно вихідних до загальнонаукових. Моделі чи типи переходів є аналогічними у випадку належності етимологічно вихідних ЛСВ до однієї ЛСГ.

Для дослідження дїї закону семантичної аналогії відстежено зафіксовані в етимологічних словниках референтні значення описуваних лексем та систематизовано референтні етимологічні значення описуваної лексики, згідно з якою ЛСВ, обмежені матеріалом дослідження, є лексичним наповненням різних концептуальних сфер і переважно відбивають п’ять з них, а саме: “Локалізація” (105 ЛСВ, 42%), “Інтелектуальна діяльність” (33 ЛСВ, 14 %), “Зміна” (64 ЛСВ, 25,6 %), “Біосоціальна діяльність” (30 ЛСВ, 12 %), “Посесивність” (16 ЛСВ, 6,4 %).

Найменування цих п’яти макрозон є лексичними корелятами концептів-класифікаторів першого рівня для апарату формування фрагменту описуваних угрупувань. Концепти-класифікатори другого рівня уточнюють диференційні ознаки; вони є одиницями кореляції з відповідними концептами другого рівня класифікації загальнонаукових дієслівних значень. Архілексеми, значення яких дорівнює змісту концептів другого рівня, та їх словникові реалізатори (кількістю 8) дають найменування ЛСГ, на які розподілено аналізовану лексику: “Локативність”, “Рух”, “Зміна”, “Розумова діяльність”, “Мовленнєва діяльність”, “Посесивність”, “Біологічні характеристики”; “Соціальні характеристики”. Поділ ЛСВ на підзони проведено на основі відповідності їх до змісту концептів третього рівня. Нами виділено 20 концептів третього рівня, які окреслюють лексичне наповнення ЛСПг; словникові реалізатори цих концептів є найменуванням відповідних ЛСПг. Більшу однорідність семної структури значення відмічено у подальшому членуванні на ЛСПг та ЛСР; нами використана 61 лексико-диференційна ознака для поділу лексичного складу статей словника на синонімічні ряди. Одиницею кореляції відповідно до мети нашого дослідження є концепти другого рівня та їх лексичне наповнення; обсяг даних лексико-семантичних груп і їх відносна значущість для формування вторинних загальнонаукових найменувань неоднакові.