ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЗНАКОВИХ СЛІВ В АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТАХ ЄВАНГЕЛІЯ : Лингвокультурологические ОСОБЕННОСТИ признаковыми СЛОВ В англоязычных текстах Евангелие



Название:
ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЗНАКОВИХ СЛІВ В АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТАХ ЄВАНГЕЛІЯ
Альтернативное Название: Лингвокультурологические ОСОБЕННОСТИ признаковыми СЛОВ В англоязычных текстах Евангелие
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ 1. “Система ознакових слів в англомовних текстах Євангелія: лінгвокультурологічний аспект”. Вивчення ознакових слів належить до тих проблем, які цікавлять вчених вже протягом декількох десятиріч. Ряд дослідників (А.А.Уфімцева, М.В.Нікітін, О.С.Кубрякова та інші) розглядають ознакові слова як лексичну категорію, до якої належать, головним чином, прикметники, дієслова та прислівники. Розподіл слів за частинами мови проходить залежно від того, яка категорія – предметності чи ознаковості – є первинною. Тому виділяються різні підходи до вивчення ознакових слів: семіологічний (А.А.Уфімцева) – слова розрізняють за їх знаковими властивостями; комунікативний (Н.Д.Арутюнова) – поділ ґрунтується на функціях слова в мовленні; ономасіологічний (О.С.Кубрякова) – в основі цього підходу лежить те, як відбувається означування об’єктів та фрагментів дійсності певними частинами мови; семантичний (С.Д.Кацнельсон, М.В.Нікітін) – розрізняються ознакові та предметні значення, що відповідають поділу слів на предметні та ознакові.


Такі лінгвісти, як Н.Д.Арутюнова, О.М.Вольф, М.В.Нікітін, доводять, що ознакові слова мають лише сигніфікативне значення, але інші лінгвісти, такі як Г.В.Колшанський, В.Г.Гак, наголошують на присутності в структурі ознакових слів й денотативного значення. Завдяки цьому ознакові слова, а саме, прикметники, важко відрізнити від предметних слів, оскільки вони також мають своє коло денотатів. Різниця виявляється в тому, що предметно охарактеризувати властивість, якість можна лише через визначення того предмета, якому вони властиві (Л.А.Пашко).


Відмінність предметних й ознакових значень, як зазначає С.Д.Кацнельсон, відображається у семантичній структурі слова, а саме, структурі інтенсіонала та екстенсіонала. У структурі інтенсіонала виділяється певний клас ознак. Так, у значенні слова червоний – категорія ознаки категоріально представлена ознакою якості, а емпірично – ознакою кольору.


Значення ознаки в іменниках, наприклад білизна, біг в українській мові, kindness, wisdom в англійській мові, виявляється у вторинній номінації із збереженням ознаки під час її транспозиції в іншу частину мови. У слові біг залишається значення дії, яке походить від дієслова бігати, в іменнику kindness залишається значення ознаки від прикметника kind. Тільки ознаки мають властивість характеризувати субстанції, виявляти збережені у пам’яті людини знання про них (О.В.Афанасьєва).


У роботах останніх років указується, що у структурі ознакових слів англійської мови спостерігаються відмінності. Відомо, що прикметники поділяються на якісні та відносні. І саме якісні прикметники є “основним типом предикатних знаків” (О.М.Вольф), “семантичним еталоном предикатів” (Н.Д.Арутюнова). У текстах Євангелія у більшості лексико-семантичних груп переважають якісні прикметники (sweet, cold, straight, deep, long, little, rich, poor та інші), на відміну від відносних (stony, hungry, earthly, heavenly, own та ін.).


Прикметник за природою більш статичний, а дієслово – динамічне. Але дослідження показали, що в семантиці прикметника виявляється і динамічність і статичність. Більшість же ознакових слів в англомовних текстах Євангелія є статичними, тобто відповідають традиційним визначенням. Різниця між динамічними і статичними прикметниками, як указують англійські лінгвісти Р.Кверк та С.Грінбаум, проявляється синтаксично. Іншими словами, ряд прикметників набувають значення процесуальності лише у поєднанні з дієсловом-зв’язкою. Згідно з цим критерієм динамічними прикметниками в текстах Євангелія є: hungry, sick, alone, afraid, glad, desirous, ahungered, guilty, happy, sure, worthy, clean, whole, lawful та інші. Ознак динамічності набувають у висловлюваннях Ісуса Христа такі прикметники, як clean (чистий), whole (здоровий) в наступних контекстах: “be thou clean” (Mr 1:41), “they that are whole” (Mr 2:17), “I shall be whole” (Mr 5:27), в яких суттєву роль відіграють ситуаційні та культурологічні чинники.


Дослідження ознакових слів проводилося на матеріалі текстів Євангелія в лінгвокультурологічному аспекті, який пов’язаний з загальною проблемою взаємодії мови і культури. Цей підхід дає можливість розкрити особливості національного мислення, дослідити розвиток культурних цінностей та виявити, як культура народу впливає на мову та закріплюється в ній. Через біблійну мову можна здобути культурну інформацію не тільки національного характеру, а й загальнолюдського, оскільки в Біблії закодовані “універсалії, які притаманні різним культурам” (В.М.Телія).


Через вивчення біблійних текстів культура народу поповнюється християнськими ідеями, а мова – новою лексикою. Мова розуміється як духовна сила, що “формує культуру народу” (Н.Б.Мечковська). Мова є відображенням культури, оскільки зберігає пам’ять про історичні події людства, передає з покоління в покоління знання про давню культуру. А культура, на думку В.М.Телії, розуміється як своєрідна історична пам’ять народу, що зберігається у мові для забезпечення діалогу поколінь з минулого в теперішнє, з теперішнього у майбутнє.


Мовами-оригіналами Старого Завіту вважаються давньоєврейська та арамейська, а мовою-оригіналом Нового Завіту – грецька. Тому доречно вважати, що в англійській версії Біблії короля Якова зберігаються культурні концепти як мови перекладу, так і мов-оригіналів, які необхідно враховувати при дослідженні значень ознакових слів. Крім того, в імпліцитних значеннях семантичної структури ознакових слів спостерігаються нашарування і римських культурних концептів, що мають безпосереднє відношення до подій, зображених в Євангелії, оскільки римські імператори були вищою верствою уряду Іудеї. Саме римський намісник Понтій Пилат судив Ісуса. Так, ознакове слово purple (багряний) в інтенсіоналі має і значення кольору, і значення розкоші та королівської величі. Ці значення збереглися в англійській мовній картині світу, де вони вказують на колір одіяння імператорів біблійних часів.


Описання семантики та функціонування ознакових слів вимагає їхнього об’єднання в семантичні групи. Значення слів, словосполучень, фраз вивчається в системі, в згрупуванні. Через мовну систему пізнається навколишній світ, передаються культурні надбання наступним поколінням. У межах системи між одиницями лексики визначаються парадигматичні та синтагматичні відношення.


У парадигматичному відношенні лексичні одиниці як одиниці мови виступають в лексичній системі в основній, номінативній функції. Найчастіше у парадигматичному відношенні виділяють лексико-семантичні поля, які розпадаються на лексико-семантичні групи. Синтагматичні відношення виявляються у сполучуваності лексичних одиниць у мовленні.


У ході дослідження була побудована парадигматична модель ознакових слів як набір ядерних лексичних одиниць, що окреслюють коло тем та понять, які складають основний зміст текстів Євангелія. Семантичне групування ознакових слів, виявлене в плані парадигматики, згідно зі словниковими дефініціями, являє собою макрополе, структуроване за лексико-семантичним критерієм та критерієм частотності. Слова розподіляються за сферами (предметно-логічна й морально-оцінна), за лексико-семантичними групами, підгрупами, класами, підкласами. В парадигматиці предметно-логічна сфера за кількістю лексико-семантичних варіантів переважає над морально-оцінною сферою. Ознакові слова цього рівня передають пряме номінативне значення. Наприклад: “high mountain” – висока гора, “large room” – велика кімната, “long white garment” – довгий білий одяг.


Привертає увагу аспект розгляду лексики за частиномовним критерієм з метою порівняння кількісного показника вживання ознакових слів: прикметників, які підлягали вивченню в дисертаційному дослідженні, та інших частин мови (іменник, дієслово) для вираження ознаки. Спостерігається, що в текстах Євангелія, як і в інших творах ранньої літературної творчості, наприклад, в епосах, баладах (В.М.Топоров, І.Г.Анікеєнко), казках (Т.О.Коротич), вираження ознаки відбувається переважно за допомогою іменників і дієслів. Характерним є вираження ознаки не через пряму номінацію ознаки прикметником, а опосередковано, через описання вчинків персонажу.


Інший аспект вивчення ознакових слів стосується діахронічного розвитку мови, що підтверджує тенденцію до збільшення ознакових слів для вираження ознаки. Порівняння текстів Євангелія версії короля Якова, що є матеріалом нашого дослідження й датується 1611 роком, разом із варіантом Нової міжнародної версії, датованої 1984 роком, свідчить про більшу кількість ознакових слів (прикметників та ад’єктивованих дієприкметників) в останній. За підрахунками у версії короля Якова їх міститься 124 лексичні одиниці, у Новій міжнародній версії їх вже 160. Типові перетворення синтаксичних структур, сутністю яких є експлікація ознаки засобами ознакових слів, що спостерігаються при порівняльному аналізі двох версій текстів Євангелія короля Якова та Нової міжнародної версії, можуть бути зведені до таких: 1) поява ознакового слова good (гарний), miraculous (чудесний) у пізній версії Євангелія в атрибутивній функції у сполученні з іменником, який лише імпліцитно припускає відповідну ознаку, наприклад, believe the gospel (Mr 1:15) – believe the good news; seek after the sign (Mr 8:12) – ask for a miraculous sign; 2) у ряді випадків, де переважала дієслівна описова ознакова конструкція N+V, вона перетворюється на ад’єктивно-субстантивну конструкцію з ознаковим словом N+Vlink+Adj або N+V+Adj, наприклад, his name was spread abroad (Mr 6:14) – name had become well-known; that defileth the man (Mr 7:20) – what makes him unclean; 3) конструкція V+Adv перетворюється на конструкцію Adj+N, наприклад, he had answered them well (Mr 12:28) – Jesus had given them a good answer; 4) конструкція N+Pr+N переходить у конструкцію N+Vlink+Adj, наприклад, it had no depth of earth
(Mr 4:5) – the soil was shallow.


Цікавим аспектом категоризації досліджуваної лексики вважається її розмежування, згідно з жанровою класифікацією євангельських текстів, на традицію слів Ісуса (логії) та традицію розповіді (нарації). Усередині слів Ісуса розрізняються декілька жанрових форм: пророчо-апокаліптичні слова, премудрості, законоправні слова, притчі. У нараційних текстах виділяються такі жанрові форми: Євангеліє дитинства; оповідання, що стосуються самого Ісуса; опис чудес; сцени покликань; історію страстей та смерті Ісуса; об’явлення Воскреслого. Характерним є кількісне переважання ознакових слів у логіях Ісуса – 248 слововживань, порівняно з кількістю ознакових слів у чотирьох інших групах: нараціях, висловлюваннях його учнів, релігійних діячів, інших осіб, що спілкувалися з Ісусом Христом – 332 слововживання (середньоарифметичний показник для однієї групи становить 83 слововживання).


Переважання ознакових слів у логіях Ісуса є значущим фактором для досягнення мети текстів Євангелія. У дослідженні тексти Євангелія розглядаються як моральні універсальні настанови людству. Досліджувані біблійні ознакові слова містять у собі історичні, релігійні, культурні та загальнолюдські цінності й поняття, і саме в логіях Ісуса закладено моральні та заповітні мотиви, які хотів передати нам Всевишній через Сина Людського, щоб переконати людей в істинності божественних заповітів і наставити їх на шлях істинний.


Розвиток лінгвокультурологічного компоненту в семантиці ознакових слів передбачає вивчення функціонування, семантики та структури ознакових слів з двох боків – лінгвістичного й культурологічного. Лінгвокультуро­логічний аналіз ознакових слів у текстах Євангелія дозволяє виявити ті ознаки, які становлять англійську мовну картину світу, що розкривається в біблійній мові.


Розділ 2. “Особливості функціонування ознакових слів в англомовних текстах Євангелія в лінгвокультурологічному аспекті”. Аналіз функціонування ознакових слів у текстах Євангелія свідчить про наявність у семантичній структурі ознакових слів зрушень, які детермінуються лінгвальними й екстралінгвальними чинниками. Для виявлення потенційних семантичних ознак та додаткових смислів першочергове значення має контекст, включаючи денотат означуваного. Іншими словами, необхідно враховувати не лише словникові дефініції, але й контекстуальні умови актуалізації, сполучення слів. Зміна значення слова у біблійних текстах характеризується тим, що первинне значення ознакових слів найчастіше втрачається і слово набуває вторинного значення, символічного чи образного.


Аналіз функціонування ознакових слів виявляється в межах різних типів контексту, зокрема мікроконтексту, макроконтексту та ситуаційного контексту (за типологією контекстів Г.В.Колшанського).


Реалізація значення досліджуваних одиниць в умовах мікроконтексту відбувається в межах словосполучення в загальній структурі одного речення (фрази). Наприклад, завдяки мікроконтексту стає зрозумілішим значення слова right in his right mind” (здоровий глузд) (Mr 5:15), “to sit on my right hand” (праворуч) (Mr 10:40), “sitting on the right side” (Mr 16:5), “sat on the right hand of God” (Mr 16:19). Мікроконтекст досліджуваного ознакового слова виявляє значення поваги, слави, обраності Богом.


В умовах макроконтексту значення ознакового слова виявляється в межах декількох взаємопов’язаних речень (фраз). Наприклад, у макроконтексті “they that are sick: I came not to call the righteous, but sinners to repentance” (Mr 2:17) опорними контекстуальними елементами, необхідними для визначення значення лексеми sick (хворий) “spiritually or morally ailing” є компоненти антитези “the righteous (праведники) :: sinners (грішники)”. Це свідчить про те, що значення слова sick (хворий) ідентифікується через значення слова sinners (грішники), тобто набуває ознак духовного нездужання, гріховності.


Значення лексичної одиниці small (маленький) теж розкриває макроконтекст: “five barley loaves, and two small fishes: but what are they among so many?” (Joh 6:9). Маленькою кількістю хліба та риби Ісусу вдалося нагодувати чотири тисячі (Mr 8) чи п’ять тисяч (Joh 6) людей. Риба в руках Ісуса примножувалася, і її було достатньо, щоб нагодувати тисячі людей та забезпечити їм життя. Таким чином, значення лексичної одиниці small “розмір” трансформується у значення “кількість”, з образною імплікацією “малості життєвого забезпечення”.


Лексична одиниця white (білий) також набуває нового значення – значення “моральної чистоти” у макроконтексті “And entering into the sepulchre, they saw a young man sitting on the right side, clothed in a long white garment” (Mr 16:5), коли описуються ангели, одягнені у біле.


Ситуаційний контекст – це такий тип контексту, в якому необхідні ознаки виводяться із всього змісту тексту. Наприклад, значення лексичної одиниці cold (холодний) розкривається через ситуаційний контекст у наступному прикладі “And the servants and officers stood there, who had made a fire of coals, for it was cold; and they warmed themselves: and Peter stood with them, and warmed himself” (Joh 18:18). Указується не на холодну ніч, а на внутрішній стан апостола Петра. Він збентежений, оскільки вже одного разу зрікся свого вчителя. Складний емоційний стан Петра є співзвучним з описом погоди.


Аналіз функціонування лексеми strong (сильний) у притчі про те, що сатана не може вигнати сатану: “No man can enter into a strong man’s house, and spoil his goods, except he will first bind the strong man; and then he will spoil his house” (Mr 3:27), виявляє, що Ісус сильніший, оскільки він виганяє демонів силою князя демонів “by the prince of the devils casteth he out devils”. Ісус перемагає сильного (тобто сатану), зцілюючи людей від хвороб, духів нечистих. Тобто, у цьому контексті реалізується не основне номінативне значення лексеми strong як фізичної сили, а і додаткове значення як сили духовної.


Контекстуальний аналіз функціонування ознакових слів в англомовних текстах Євангелія свідчить про те, що в семантичній структурі досліджуваних одиниць, а саме, в інтенсіоналі як змістовому ядрі лексичного значення, імплікаціоналі як периферії семантичних ознак, що оточують це ядро або екстенсіоналі (об’єм поняття слова) як сукупності речей (денотатів), з якими зіставляється поняття (значення) (М.В.Нікітін), відбуваються зрушення. Значення інтенсіоналу зафіксовано в словниках синхронічного типу, де перше значення подається як основне. Значення імплікаціоналу як периферійне значення слова виникає в результаті нашарування значень, що асоціюються на базі людського досвіду з денотатом цього слова. Екстенсіонал – це всі предмети, що об’єднуються спільністю даних ознак в єдину сукупність.


У структурі лексичної одиниці dead (мертвий) відбувається зрушення тієї частини інтенсіоналу, яка містить сему “that cannot be restored” (що не може відродитися), оскільки ситуаційний контекст “Lazarus was …dead, whom he raised from the dead” (Joh 12:1), “the damsel is not dead, but sleepeth
(Mr 5:39) свідчить про те, що стан людини, який позначається цією лексемою, перестає бути незворотнім і постійним. Людина переходить чи до нового життя на небі – воскресіння, чи оживає після фізичної смерті. Набувається сема тимчасовості стану, і лексема dead переходить до класу “смерть як тимчасовий стан” морально-оцінної сфери.


У контексті “And he will show you a large upper room” (Mr 14:15) прикметник large (великий), на перший погляд, описує величину кімнати. Але його сполучення зі словом upper (верхній) доповнює імплікаціонал цього ознакового слова новим значенням важливості, в той час як ситуаційний контекст указує, що Ісус обрав це місце заздалегідь для святкування Пасхи у безпеці. Таким чином, прикметник large набуває семи ритуальної значущості (семи супровідної ознаки для опису певного ритуалу), оскільки ця велика кімната була обрана не випадково, а за волею Всевишнього, і тому ця одиниця переходить з предметно-логічної сфери у морально-оцінну.


У притчі про гірчичне зерно Ісус порівнює Царство Боже з гірчичним зерном: “But when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches” (Mr 4:32). Лексична одиниця great (великий) вживається у вищому ступені порівняння, вказуючи на те, що найменше зернятко стає більшим за всі рослини. Цей образний вираз (“becometh greater than all herbs та “ shooteth out great branches”) підкреслює контраст між зернятком та великим кущем, вказуючи, таким чином, на таємний ріст Царства Божого, на його майбутню могутність і славу перед земними царствами (Тлумачення чотирьох Євангелій). Таким чином, контекст “great branchesімплікує, що Царство Бога з часом буде розростатися й притягувати багато віруючих. Цей контраст сприяє створенню образа великого Царства Божого, що асоціюється із ознаковим словом great. Отже, лексична одиниця great мігрує до морально-оцінної сфери класу “духовна велич”, характеризуючи велич Царства Божого.


Лексичною одиницею young (молодий) описується вік тварини “young ass” (Joh 12:14). Ісус урочисто з’являється в Єрусалимі, сидячи на молодій ослиці. У давні часи осел вважався символом багатства. Існував звичай, коли новий цар хотів виразити миролюбство та показати себе перед народом, він в’їжджав в Єрусалим на ослі. Внаслідок цього, ознакове слово, як вираження супровідних ознак такого звичаю царського в’їзду до Єрусалиму, розширює свій екстенсіонал і стає складовою класу “супровідні ознаки ритуальності” морально-оцінної сфери. Розширення екстенсіоналу значення ознакового слова new (новий) спостерігається в наступних контекстах вживання досліджуваної лексеми: “new wine” (Mr 2:22), “new tongues” (Mr 16:17).


Аналіз мовного матеріалу показав, що зрушення можуть відбуватися у макрополі ознакових слів не лише всередині сфери у напрямку від однієї групи до іншої, а й між сферами з предметно-логічної до морально-оцінної сфери. Внаслідок цього, стає можливим нівелювання меж між предметно-логічною та морально-оцінною сферами.


Таким чином, зрушення у семантичній структурі ознакових слів в англомовних текстах Євангелія з урахуванням лінгвальних та екстралінгвальних чинників у синтагматиці спричиняють переструктурування усього макрополя ознакових слів. Загальна кількість лексико-семантичних варіантів ознакових слів збільшується в морально-оцінній сфері, при цьому створюються нові класи та підгрупи ознакових слів: “положення у духовному просторі”, “ознаки-символи”, “ознаки-образи”, “супровідні ознаки ритуальності”, “духовне звільнення від гріха”, “духовна велич”, “смерть як тимчасовий стан”, “супровідні ознаки влади сатани”, “духовна недосконалість”. Деякі лексичні одиниці поповнюють уже наявні класи морально-оцінної сфери: “розуміння величі духовного на землі” та “священний”.


Оскільки морально-оцінна сфера в англомовних текстах Євангелія переважає над предметно-логічною, можна вважати, що використання будь-яких мовних засобів у текстах Євангелія підпорядковане вираженню саме морально-етичних цінностей християнського світу.


Типовим і розповсюдженим у текстах Євангелія є метафоричний перенос, унаслідок чого ознакові слова набувають образного чи символічного значень, наприклад, white (білий) – моральна чистота, deep well (глибокий колодязь) – символ життя, straight (рівний) – праведний, виправлений через покаяння. Ознакові слова слугують основою епітетів, вказуючи на меліоративну чи пейоративну забарвленість: evil eye (завидюще око), evil thoughts (лихі думки), ete al damnation (вічне прокляття), holy angels (святі ангели).


Таким чином, ряд ознакових слів (purple, large, high та інші), хоча і виражають пряме номінативне значення, в контексті аналізованих текстів передають духовний, божественний зміст, закладений у текстах Євангелія. Велика роль у виявленні значень ознакових слів належить денотату означуваного, оскільки у сполученні з ознаковими словами створюються постійні образи, символи релігійних та містичних уявлень. Урахування сполучуваності слів є необхідним і важливим при вивченні значення ознакового слова, оскільки дає можливість виявити особливості значень слова, що виявляються в тих реальних мовленнєвих ситуаціях, в яких вживається слово.


Специфікою вживання ознакових слів є процес символізації. Біблійні символи в текстах Євангелія є універсальними символами для християнської культури. Наприклад, лексична одиниця straight за словниковою дефініцією має значення “прямий, рівний” і належить до предметно-логічної сфери.
У контексті “Prepare ye the way of the Lord, make his path straight” (Mr 1:3) лексична одиниця вказує, що люди повинні переглянути свої попередні погляди, змінити образ життя та виправитися, щоб бути готовими до появи Месії. Лексема straight набуває символічного значення “праведний, виправлений через покаяння”. Аналогічним чином лексична одиниця
white (білий) у символічному значенні виражає поняття моральної чистоти, поняття духовності “two angels in white sitting” (Joh 20:12). Тому ангели завжди описуються в білому одязі, символізуючи небесне походження та моральну чистоту. Це символічне значення співвідносить лексему white з морально-оцінною сферою, класом “ознаки-символи”.


 


Вивчення лінгвокультурологічного аспекту ознакових слів в англомовних текстах Євангелія дає підстави стверджувати існування підпорядкованості вживання в досліджуваних текстах будь-яких мовних засобів вираженню саме морально-етичних цінностей християнського світу. Аналіз дозволив детальніше дослідити семантичну структуру ознакових слів як лінгвокультурних знаків та відтворити перебудову макрополя досліджуваних одиниць під впливом культурно-історичних і контекстуальних чинників.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины