ДІАГНОСТИКА ТА ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПІДПЕЧІНКОВОГО ХОЛЕСТАЗУ НЕПУХЛИННОГО ҐЕНЕЗУ НА ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ЙОГО УСКЛАДНЕНЬ (клініко-експериментальне дослідження) : Диагностика и хирургическое лечение подпочечного Холестаза неопухолевого генеза НА ЭТАПАХ РАЗВИТИЯ ЕГО ОСЛОЖНЕНИЙ (клинико-экспериментальное исследование)

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проводились в умовах хронічного експерименту на 80 щурах лінії “VISTAR” віком 22-23 тижні, середньою вагою  (224,3±4,9) г. З метою виявлення закономірностей розвитку ПХНГ виконано моделювання ЕОХ. Під наркозом за допомогою каліпсолу (0,005 мг/кг), який потенціювали уведенням дімедролу (0,03 мл/кг, внутрішньом’язово) в асептичних умовах виконували лапаротомію з подальшою перев’язкою ЗЖП подвійною лігатурою.

Післяопераційний догляд за тваринами здійснювався за схемами, описаними в посібнику І.П. Западнюк та співавт. (2003 р.) у межах існуючих міжнародних конвенцій, законодавства України та принципів біоетики.

За умов експерименту, в залежності від терміну холестазу під каліпсоловим наркозом (0,005 мг/кг) виконували гільйотинну  декапітацію щурів із забором крові та сегментарною біопсією печінки. Контрольна група, без перев’язки ЗЖП, складала 12 (15,0%) щурів від загальної їх кількості. Гістологічне дослідження тканини печінки, біохімічні і імунологічні дослідження крові тварин виконувалося на 1, 3, 7, 16, 18-20  і 30 добу післяопераційного періоду.

В основу роботи покладенний ретро- и проспективний аналіз обстеження і лікування 445 хворих з ПХНГ, які перебували у відділенні хірургії органів травлення ДУ "Інститут гастроентерології АМН України" за період з 1997 по 2007 рр. В залежності від використаних методів діагностики та лікування, нами були сформовані, стандартизовані за віком та статтю 2 групи пацієнтів: основна – 273 хворих та порівняння – 172 хворих.  Контрольну групу склали 40 практично здорових осіб.

Основну групу склали пацієнти з синдромом ПХНГ, яким проводили комплексну діагностику і лікування із застосуванням мініінвазивних (транспапілярних і ендобіліарних) методів жовчної декомпресії з подальшою остаточною корекцією жовчовідтоку з лапароскопічного або відкритого доступів, яка за показаннями доповнювалася   операціями, що поліпшували кровообіг і репаративно-регенеративні властивості печінки. До таких втручань були віднесені: репаративна електрокоагуляція печінки (РЕКП), селективна ваготомія печінки (СВП), периартеріальна невректомія загальної печінкової артерії (ПАН ЗПА), оментогепатопексія (ОГП).  У групі порівняння пацієнтам застосовувалися традиційні методи лікування МЖ.

Серед обстежених основної групи чоловіки складали 116 хворих (42,5%),  жінки – 157 пацієнтів (57,5%). Вік хворих коливався від 19 до 81 років. Середній вік хворих – (59,74±1,59) років.   Серед групи порівняння жінки склали 98 хворих (57,0%), чоловіки – 74 пацієнтів (43,0%). Середній вік хворих – (58,36±1,24) років.