МУНОЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА ІНФЕКЦІЯМИ, КОНТРОЛЬОВАНИМИ ЗАСОБАМИ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

Краткое содержание

Матеріали та методи досліджень. У роботі представлені матеріали вивчення формування імуноструктури населення, показана динаміка розвитку вакцинальної імунної відповіді. Проведено ретроспективний аналіз захворюваності на кір, дифтерію у семи областях України (Донецькій, Луганській, Миколаївській, Одесь­кій, Полтавській, Сумській й Харківській), на кашлюк у Харківській області за період 1987–2007 рр. Вивчена динаміка стану імуноструктури населення щодо кору (132003 сироватки), правця (132003 сироватки), дифтерії (132003 сироватки), кашлюку (704 сироватки), за результатами імунологічного моніторингу СПХОП, а також власних серологічних досліджень протидифтерійного, протиправцевого, протикорового, протикашлюкового імунітету в Харківській та Рівненської областях. Крім того, проаналізовано результати визначення рівня протидифтерійного та протиправцевого (350 сироваток) імунітету в осіб, що захворіли на дифтерію, та носіїв дифтерійної палички в Харківській області протягом 1992–2001 рр. Кров у хворих на дифтерію відбиралась під час госпіталізації в інфекційне відділення (в основному на 2–5-ту добу від початку захворювання) до введення протидифтерійної сироватки (ПДС) і в динаміці інфекційного процесу. Проаналізовано результати визначення рівнів протидифтерійного і протиправцевого імунітету в осіб із закритого колективу, де відбувався спалах носійства дифтерійного збудника (712 сироваток).

Рівень напруженості протикорового, протидифтерійного, протиправцевого імунітету визначався в реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) з комерційними еритроцитарними діагностикумами. Починаючи з 2003 р. рівень напруженості протикорового імунітету визначався методом імуноферментного аналізу (ІФА) зі стандартними тест-системами. Для визначення антибактеріальних антитіл проти кашлюку використовували реакцію аглютинації з комерційним діагностикумом.

Популяції лімфоцитів визначались у реакціях розеткоутворення (1992–1993 рр.), а починаючи з 1994 р. з використанням непрямої імунопероксидазної реакції з моноклональними антитілами до мембранних CD-рецепторів (лімфоцити фенотипів CD3⁺, CD4⁺, CD8⁺, CD16⁺, CD20⁺, HLADR⁺). Концентрації сироваткових IgA, IgM, IgG у зразках сироваток крові і секреторного IgA у слині визначали мето­дом простої радіальної дифузії по G. Mancini з використанням моноспецифічних і стандартних сироваток, IgЕ – у зразках сироваток крові методом ІФА, рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) – методом нефелометрії, поглинальну і ме­таболічну активність нейтрофілів оцінювали в тестах спонтанного і стимульованого мікробними полісахаридами (зімозаном) фагоцитозу і за допомогою НСТ-тесту.

Для проведення кореляційного аналізу між рівнем забрудненості повітря та рівнем захворюваності на дифтерію були використані індекси забруднення атмосфери, які були обчислені згідно з рекомендаціями до розрахунку та вико­ристання комплексного індексу забруднення атмосфери, що входять до «Медичних вказівок по підготовці щорічника стану забруднення атмосфери шкідливими речовинами в містах на території Укргідромету» від 22.04.88.

Для експериментальних досліджень кількість тварин визначали методом планування експерименту. Усього до експериментів було залучено 75 морських свинок, 25 кролів, 360 мишей.

Математичну обробку отриманих даних проводили методами варіаційної статистики з використанням розробленої комп’ютерної програми АІСЕН, яка пройшла перевірку та реєстрацію у Державному департаменті інтелектуальної власності України. Для створення імітаційної комп’ютерної моделі застосовували дані про захворюваність на дифтерію і кір в м. Харкові за 2000–2006 рр., дані про імуноструктуру населення в цей же період часу, теоретичні відомості про джерела інфекції, механізм передачі, мінімальний, середній і максимальний інкубаційний період, контагіозність цих інфекцій, а також дані про щільність населення в м. Харкові, кількість певних верств населення тощо. Моделювання було здійснено у середовищі NetLogo. При виконанні роботи нами сформульовано визначення термінів «щепленість», «імунність», «захищеність».

Щепленість – величина, яка показує питому вагу вакцинованих та (або) ревакцинованих осіб серед населення певної вікової групи, що мешкає на певній території.

Імунність – величина, яка показує наявність в організмі (наприклад, у зразках сироваток крові) людини рівнів протективних антитіл, які нейтралізують в організмі патогенність збудника і запобігають клінічним проявам інфекції. Імунність населення – величина, яка показує питому вагу осіб, в організмі (наприклад, у зразках сироваток крові) яких визначаються рівні протективних антитіл, які нейтралізують патогенність збудника і запобігають клінічним проявам інфекції.

Захищеність – специфічна властивість організму нейтралізувати в організмі патогенність збудника і не відповідати маніфестацією клінічних симптомів захворювання на зараження збудником інфекційної хвороби.

Результати досліджень та їх обговорення. Епідеміологічна та імунологічна характеристика корової інфекції. Епідеміологічний аналіз корової інфекції, проведений в семи областях України, показав, що, незважаючи на проведення масової імунопрофілактики живою коровою вакциною, на досліджуваних територіях збереглася циклічність перебігу епідемічного процесу. Але до 2005 р. максимальні показники захворюваності на кір на окремих територіях відрізнялися і коливалися від 46,52 на 100 тис. населення в Луганській обл. (1993 р.) до 116,54 на 100 тис. населення у Миколаївській (2006 р.), захворюваність дитячого населення перевищувала захворюваність дорослих (табл. 1). Разом з тим, у роки з низьким рівнем захворюваності на окремих територіях були зареєстровані випадки захворювання на кір тільки серед дорослого населення. Починаючи з 2005 р. в Україні і досліджуваних областях спостерігався черговий підйом захворюваності на кір. В окремих областях відбувалося перевищення показника захворюваності на кір дорослого населення у порівнянні з дитячим. Найбільш ураженими були діти вікових груп до року й 7–14 років. 

Сучасний календар профілактичних щеплень України передбачає проведення вакцинації проти кору дітям у віці 12 місяців і ревакцинації в 6 років, крім того, до середини 2006 р. проводилася «підчищуюча» імунізація проти кору в 11 років. Щеплювали дітей, які мали тільки одну дозу вакцини проти кору, епідемічного паротиту й краснухи. Це дозволило в наступні роки збільшити охоплення дітей щепленнями проти кору до 97–99 %. Але такий високий показник щепленості не попередив останній епідемічний підйом захворюваності на кір.