ЗАКОНОМІРНОСТІ МОРФОГЕНЕЗУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ТА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ : ЗАКОНОМЕРНОСТИ МОРФОГЕНЕЗА двенадцатиперстной кишки и поджелудочной ЖЕЛЕЗЫ в перинатальном периоде

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 239 препаратах трупів плодів (з них 35 органокомплексів) і 29 новона­род­жених (з них 5 органокомплексів) без зовнішніх ознак анатомічних відхилень або аномалій та без явних макроскопічних відхилень від нормальної будови шлунково-кишкового тракту. Матеріал одержували з Чернівецьких міських гінекологічних клінік упродовж 1999–2003 років. У роботі також використані препарати трупів плодів людини з колекції кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буко­винського державного медичного університету. Окремі препарати плодів вивчали в Чернівецькому обласному патолого-анатомічному бюро під час планових розтинів у рамках договору про наукову співпрацю.

Дослідження проведені згідно з методичними рекомендаціями «Дотримання етичних та законодавчих норм і вимог при виконанні наукових морфологічних досліджень» (В.Д. Мішалов, Ю.Б. Чайковський, І.В. Твердохліб, 2007). За висновком комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 31 від 6 листопада 2008 року), робота виконана з дотриманням основних положень Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення науково-медичних досліджень за участю людини (1964–2000) та наказу МОЗ України від 13.02.06 № 66.

Поділ матеріалу на вікові групи проводили відповідно до класифікації періодів онтогенезу людини, ухваленої VII Всесоюзною конференцією з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії (Москва, 1965), періодизації внутрішньоутробного розвитку за Г.А. Шмідтом (1968) та з врахуванням «Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості», затвердженої наказом МОЗ України від 29.03.06 № 179.

Віковий склад об’єктів дослідження визначали за таблицями Б.М. Пет­тена (1959), А.Г. Кнорре (1967), Б.П. Хватова і Ю.Н. Шаповалова (1969), А.І. Бру­силовського і Л.С. Георгієвської (1985) на підставі вимірюван­ня тім’яно-куприкової (ТКД) та тім’яно-п’яткової (ТПД) довжини. Препарати трупів плодів після вимірювання ТКД і ТПД фіксували у 10%-вому розчині нейтрального формаліну впродовж 2–3 тижнів, після чого їх зберігали у 5%-вому розчині нейтраль­ного формаліну. Вибір фіксуючого розчину зумовлений тим, що саме такий розчин нейтрального формаліну найменше змінює розміри препарату (В.И. Про­няев и др., 1995).

Дослідження 61 новонародженої дитини (від 1 до 7 днів) без патології органів травлення проведено в рамках планового клінічного обстеження на базі Хмельницької міської дитячої клінічної лікарні (угода від 03 серпня 2004 року) апаратом «Sonoline G60S» фірми «Siemens» (Німеччина) за допомогою мікроконвексних датчиків 5 і 10 МГц.

У дослідженні поєднані сучасні адекватні анатомічні та морфостатистичні методи з оцінкою вірогідності одержаних результатів, які передбачають виготовлення послідовних гістологічних та топографо-анатомічних зрізів, макромікропрепарування під контролем мікроскопа МБС-10, ін’єкцію кровоносних судин з подальшим препаруванням, контрастну рентгенографію, морфометрію.

Після виготовлення серій гістологічних зрізів складових панкреатодуоденального органокомплексу завтовшки 10–15 мкм у трьох взаємоперпен­дикулярних площинах (сагітальній, фронтальній, горизонтальній), їх дофарбовували на предметних скельцях гематоксиліном та еозином. Визначали взаємовід­ношення тканинних шарів дванадцятипалої кишки, вивчали мікроструктуру підшлункової залози, особливості взаємовідношень та будову складових панкреатодуоденального органокомплексу. Цифрові копії оптичного зображення ділянок мікроскопічних препаратів фотографували за допомогою цифрового фотоапарата Olympus C-740UZ при використанні мікроскопа ЛЮМАМ-Р8. На мікропрепаратах товщину тканинних оболонок дванадцятипалої кишки і мікроструктур підшлункової залози проводили за допомогою програми «ВидеоТест-Размер 5.0» (Санкт-Петербург, Росія, 2000).

Для макроскопічного дослідження використовували як нефіксовані, так і фіксовані трупи плодів і новонароджених. Під час макромікропрепарування визначали форму і положення дванадцятипалої кишки та підшлун­кової залози, їх відношення до очеревини, взаємовідношення із суміжними органами та структурами черевної порожнини, після чого замальовували окремі структури і фотографували за допомогою цифрового фотоапарата (Sony-DSC – F828), що є способом документування та документального ілюстрування одержаних результатів у морфологічному дослідженні (Ю.Т. Ахтемійчук та ін., 2005). Для фотографування анатомічних препаратів застосовували безтіньовий освітлювач, розроблений співробітниками кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету (О.В. Цигикало та ін., 2006).

Для вивчення анатомічних особливостей артеріальних судин дванадцятипалої кишки і підшлункової залози, їх топографо-анатомічних взаємовідношень із судинами черевного стовбура та верхньої брижової артерії на нефіксованому препараті через грудну частину аорти вводили ін’єкційну суміш на основі свинцевого сурика (свинцевий сурик, ефір, клей БФ-6 або універсальний клей «Момент»). Після застигання і фіксації проводили макромікропрепарування під контролем бінокулярної лупи з подальшою рентгенографією.

Скелетотопію, голотопію та рентгенанатомію складових панкреатодуоденального органокомплексу плодів та новонароджених вивчали методом рент­генанатомічного дослідження за допомогою апарата EDR-750B.

Статистичну обробку даних, включаючи кореляційний та багатофакторний регресійний аналізи, проводили за допомогою комп’ютерних програм «Statgrafics», «Exсel 7.0» та «Statistica». Використання принципів кореляцій у морфології приводить не тільки до необхідності вивчення процесів росту та диференціювання структур біологічних об’єктів, але й процесів їх інтеграції, що забезпечує морфофункціональне об’єднання елементів у цілісну систему (Б.А. Слука, 2004).

Результати дослідження та їх аналіз. Перинатальний період розвитку дванадцятипалої кишки і підшлункової залози характеризується зміною розміщення їх анатомічних частин у площинах, що зумовлено тісним топографо-анатомічним впливом суміжних органів і структур черевної порожнини. Найбільш виражені зміни відбуваються у верхній та нижній частині дванадцятипалої кишки. У 4-місячних плодів верхня частина дванадцятипалої кишки розміщена майже прямолінійно у фронтальній площині, у 5-місячних – краніально (зліва направо і знизу вверх), у 6–10-місячних плодів і новонароджених – косо-каудально (зліва направо і зверху вниз). Для нижньої частини кишки характерна незначна каудальна випуклість, прямолінійний напрям у фронтальній площині для ранніх плодів (4–5-місячних) і косий напрям (справа наліво, знизу вверх) для 6–10-місячних плодів та новонароджених. Низхідна частина дванадцятипалої кишки має каудальний напрям, починаючи з 6-го місяця її напрям вентродорсальний у сагітальній площині. Висхідна частина кишки спрямована косокраніально (справа наліво, знизу вверх) з лівобічною опуклістю, напрям дорсовентральний у сагітальній площині.

У 4–7-місячних плодів голівка підшлункової залози має виражену вентральну опуклість у сагітальній площині, яка майже не виражена у пізніх плодів (8–10-місячних) та новонароджених. У 4–5-місячних плодів тіло залози спрямовано зазвичай прямолінійно у поперечному напрямі, у 6–10-місячних плодів та новонароджених – краніально (справа наліво і знизу вверх). На початку плодового періоду хвіст залози спрямований прямолінійно або вверх, або вниз, у 6–10-місячних плодів та новонароджених тільки початкова третина хвоста має прямолінійне спрямування, хвостовий кінець залози має орієнтацію вверх або вниз.

Наведені дані суттєво доповнюють відомі дані (J.J. Wong et al., 1996; А.О. Лойтра и др., 1998; Ю.Т. Ахтемійчук, 1998, 1999; J. Avalos-Gonzalez, A. Zaizar-Magana, 2008) про розміщення анатомічних частин дванадцятипалої кишки і підшлункової залози у площинах, що є важливим для проведення ультразвукового сканування вагітних у 2–3-му триместрах при визначенні топічного положення панкреатодуоденального органокомплексу плода.

У перинатальному періоді розвитку простежена хронологічна послідовність просторово-часових перетворень з боку органів і структур, що будуть визначати становлення топографії і формоутворення дванадцятипалої кишки та підшлункової залози. Синтопічного впливу дванадцятипала кишка зазнає з боку нутряної поверхні печінки, яка охоплює значну її ділянку та голівку підшлункової залози. Крім зазначених органів, на становлення топографії і формоутворення дванадцятипалої кишки впливає права та ліва нирки у ранніх плодів, сигмоподібна ободова кишка у пізніх плодів та новонароджених.

Гачкуватий відросток підшлункової залози у ранніх плодів (4–5-й місяць) охоплює верхні брижові судини, чого не виявлено у 6–10-місячних плодів і новонароджених, у яких верхні брижові судини розміщені між гачкуватим від­ростком залози і бічною поверхнею висхідної частини дванадцятипалої кишки. Відсоток примикання правої надниркової залози до голівки підшлункової залози з розвитком плодів зменшується. Порівняно з 4–7-місячними плодами у пізніх плодів та новонароджених хвостата частка печінки в жодному випадку не стикається з підшлунковою залозою. Між хвостовим кінцем залози та нутряною поверхнею селезінки у пізніх плодів та новонароджених лівий вигин товстої кишки не виявляється на відміну від попередніх вікових груп.

Враховуючи вираженість анатомічних частин дванадцятипалої кишки у перинатальному періоді, нами підтверджено наявність чотирьох основних форм дванадцятипалої кишки (кільце-, V-, C- і U-подібні), що узгоджується з результатами дослідження Ю.Т. Ахтемійчука (1998), О.В. Власової (2005) і дещо відрізняються від даних В.Г. Мігляса та ін. (1996), А.О. Лойтри и др. (1998) про діапазон мінливості та різноманітного положення окремих частин дванадцятипалої кишки, що зумовлює її форми.

Типовою формою дванадцятипалої кишки у перинатальному періоді онтогенезу є кільцеподібна, яка спостерігається у (64±5) % випадків, рідше виявляються V- і С-подібні форми – у (16±1) і (11±3) % відповідно, найрідше –
U-по­дібна у (8±2) %. З розвитком плодів кількість випадків кільце- і С-подібної форм дванадцятипалої кишки зменшується, U-подібної – збільшується, а
V-подібна форма має майже однакові процентні співвідношення впродовж перинатального періоду онтогенезу (рис. 1).

В результаті дослідження кільцеподібної форми дванадцятипалої кишки як типової форми у плодів і новонароджених завдяки регресійному аналізу морфометричних її параметрів нами запропонований і апробований спосіб морфометричної діагностики кільцеподібної форми дванадцятипалої кишки у перинатальному періоді онтогенезу (раціоналі­заторська пропозиція № 54/08), який проводиться за допомогою вимірювання довжин її верхньої, низхідної, нижньої та висхідної частин. За відсутності вірогідних відмінностей (р<0,05) між вказаними розмірами забезпечується точність (100 %) дослідження її кільцеподібної форми.