КОМЕРЦІЙНИЙ ДОГОВІР У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
КОМЕРЦІЙНИЙ ДОГОВІР У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

Актуальність теми дослідження. Прийняття у 2003 р. Господарського та Цивільних кодексів (ГК і ЦК) України заклало фундамент для правового регулювання договірних відносин на новому системному рівні та започаткувало новий етап наукових досліджень у сфері як господарського, так і цивільного договірного права, спрямованих на модернізацію вітчизняного законодавства як у цих, так і в інших сферах.

 Сьогодні положення щодо цілої низки договорів одночасно закріплені у статтях ГК та ЦК України, проте далеко не завжди складаються в чітку та послідовну систему регулювання. Відсутність нормативного визначення самого господарського договору й наявність принципових розбіжностей між певними загальними положеннями про договір ГК та ЦК України зумовлюють потребу у визначенні основних напрямків подальшого розвитку інституту господарського договору й відбудови логічно узгодженої галузевої системи загальних правил про господарські договори як обов’язкової умови підвищення рівня правового регулювання господарсько-договірних відносин. Ця потреба стає актуальною ще й у зв’язку з проблемами застосування чинного законодавства в частині нормування договірних відносин (про наявність таких проблем свідчить відсутність єдиної практики розгляду однотипних господарських спорів, що виникають під час укладання та виконання господарських договорів).

Більшість сучасних досліджень договору, зокрема в господарському обороті, розглядають цей правовий засіб виключно з позицій цивілістики, не порушуючи, однак, питання його взаємозв’язку із системою державного регулювання господарських відносин, усією системою господарсько-правових засобів, якими репрезентовано механізм господарсько-правового регулювання. Необхідність цього дослідження також продиктована невирішеністю проблеми систематизації господарських договорів відповідно до сучасного рівня розвитку господарського обороту та методологічних підходів удосконалення господарського законодавства в договірній сфері. Сьогодні господарський договір як правовий засіб залучається до механізму господарсько-правового регулювання господарських відносин, різних за фактичним змістом, суб’єктним складом, типізацією приватних і публічних інтересів, які реалізуються в них, та цілями, на досягнення яких вони спрямовані. За цих умов головним напрямком модернізації господарського законодавства в частині нормування договірних відносин має стати його спеціалізація, що спрямована на подальший розвиток загальних і спеціальних положень про господарський договір і першим кроком якої є проведення систематизації договірних угруповань (договірних типів, видів, підвидів) та нормативне врахування їх специфіки. Зазначені вище обставини і спричинили вибір такої теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано згідно з науково-дослідними роботами кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого в межах комплексної цільової програми «Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в Україні» (номер державної реєстрації 01064002289).

Мета і завдання дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є модернізація концептуальних засад господарського договору за умов сучасного розвитку ринкових відносин, класифікація та виокремлення в системі господарських договорів договірних типів, видів і різновидів за новими системними ознаками, а також визначення місця та значення в цій системі комерційного договору для того, щоб сформулювати рекомендації, спрямовані на оптимізацію господарського законодавства в частині регулювання господарсько-договірних відносин.

Для досягнення поставленої мети в роботі зроблено спробу розв’язати такі завдання:

–  виявити саме ту теорію договору, яка найбільш відображає особливості функціонування господарського обороту;

–  визначити системотвірні елементи загальноправової конструкції «договір»;

– систематизувати господарські договори та визначити місце комерційного договору в загальній системі господарських договорів;

– охарактеризувати інтереси, які реалізуються за допомогою комерційного договору;

– з’ясувати вплив економічних чинників (внутрішнього та зовнішнього) на становлення та розвиток комерційного договору;

–  з’ясувати вплив принципів господарсько-правового регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності на становлення й розвиток комерційного договору;

– визначити місце комерційного договору в механізмі господарсько-правового регулювання ринкових відносин;

– розкрити специфіку функціонального навантаження договору в комерційному обороті;

– виявити суб’єктний склад комерційного договору та особливості господарської правосуб’єктності щодо його укладення;

– встановити особливості об’єкта комерційного договору та характер його співвідношення з предметом комерційного договору;

– з’ясувати сутність і характер співвідношення понять «чинність договору» та «дійсність договору»;

– сформулювати рекомендації для подальшого розвитку положень господарського законодавства у сфері укладання та виконання господарських договорів.

Об’єктом дослідження є господарсько-договірні відносини, що виникають у сфері господарського обороту.

Предметом дослідження є комерційний договір як правовий засіб взаємодії суб’єктів господарського права, що опосередковує ринковий обмін товарів (робіт, послуг).

Методологічна основа дослідження ґрунтується на системному підході, що виявляється у використанні різних методів пізнання залежно від конкретних аспектів дослідження. Історико-правовий метод використовується під час вивчення розвитку юридичної думки щодо правової природи і кваліфікаційних ознак торговельної угоди, господарського й комерційного (підприємницького) договорів. Порівняльно-правовий метод використано для дослідження договірного законодавства іноземних країн та міжнародно-правових актів. Під час аналізу сучасного стану законодавчих положень, спрямованих на нормування господарсько-договірних відносин використовується формально-юридичний метод. За допомогою системно-структурного методу пізнання виокремлено сутнісні елементи договірної конструкції, здійснено поетапну класифікацію господарських договорів. Метод комплексного аналізу дав змогу визначити фактичний зміст і основні тенденції розвитку відносин, що набувають договірної форми, а також економічні та правові чинники, що впливають на становлення й розвиток юридичної конструкції комерційного договору.

Науково-теоретичною основою дослідження є праці відомих науковців кінця XIX ст. – першої половини XX ст. і радянської доби, а також провідних дослідників сучасного періоду: Г.Н. Амфітеатрова, О.А. Беляневич, А.І. Бобкової, М.І. Брагинського, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, Л.Б. Гальперіна, Д.М. Генкіна, А.Х. Гольмстена, В.М. Гордона, А.І. Гуляєва, А.А. Добровольського, В.П. Жушмана, І.Є. Замойського, С.С. Занковського, Г.Л. Знаменського, А.І. Камінки, С.Н. Ландкофа, В.В. Лаптєва, В.В. Луця, П.С. Ципкіна, П. Цитовича, М.В. Ковальова, Н.І. Краснова, В.Н. Можейко, В.К. Мамутова, І.Н. Овчинникова, О.П. Подцерковного, А.І. Танчука, В.С. Шелестова, Н.А. Саніахметової, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини та ін.

Емпіричною основою дослідження є Господарський і Цивільний кодекси України, закони та інші нормативно-правові акти, спрямовані на нормування як відносин у межах галузевих ринків сировини, товарів, послуг у цілому, так й окремих видів договірних відносин; міжнародні конвенції, учасницею яких є Україна, Принципи європейського договірного права та Принципи міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА); Постанови Пленуму Верховного суду України та Вищого господарського суду України, а також рішення, ухвалені під час розгляду господарсько-договірних спорів.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у сучасному українському правознавстві комплексним монографічним дослідженням, присвяченим визначенню місця і значення комерційного договору в системі господарських договорів, аналізу юридичної конструкції комерційного договору як одного із засобів реалізації правової політики у сфері господарювання, який є актом згоди суб’єктів господарського права щодо встановлення (змінення, припинення) взаємних прав та обов’язків у сфері господарювання й виконання імперативних вимог чинного законодавства, спрямованих на підтримання суспільного господарського порядку.

Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в теоретичних положеннях та висновках, найважливішими з яких є такі.

Уперше:

– обґрунтовано сутність господарського договору із залученням актової теорії, яка одночасно відбиває основні властивості договору як акту автономного регулювання (прийняття на підставі згоди індивідуальних установлень) та акту реалізації правових норм, спрямованого на створення цілісної моделі взаємовідносин сторін під час реалізації їхніх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що виникли внаслідок здійснення ними даного договірного акту;

– доведено потребу проведення у межах загальних процесів правової спеціалізації поетапної систематизації господарських договорів шляхом виокремлення договірних типів, видів (підвидів) і різновидів за допомогою критеріїв, що зумовлюють особливості правового регулювання відповідних договірних відносин;

– запропоновано визнавати: типами господарського договору – виробничий та невиробничий договори; договірними видами, що належать до типу виробничого договору, – комерційний договір, господарський некомерційний договір, господарсько-споживчий договір та господарський виробничий договір за участю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; договірними видами, що належать до типу невиробничого договору, – господарський організаційний договір, господарський організаційно-управлінський договір, інвестиційний невиробничий договір;

– встановлено, що становлення й розвиток комерційного договору як одного із різновидів господарського відбувається під впливом: ринку як системи економічних зв’язків (рівнем розвитку ринкових відносин як таких); усієї системи засобів державного регулювання підприємницької діяльності, що мають забезпечити захист публічних інтересів; тісної взаємодії договору з усіма іншими засобами правового регулювання підприємницької діяльності в межах правових режимів її здійснення;

– виявлено специфіку змістового навантаження принципу захисту слабкої сторони договору та форми вияву його дії у контексті укладання та виконання комерційних договорів. Запропоновано визначати слабкою стороною комерційного договору сторону, комерційні інтереси якої зазнали (можуть зазнати) руйнівного впливу внаслідок: а) або зловживання її контрагентом «значними перевагами», з якими безпосередньо пов’язаний ступінь впливу на зміст договору; б) або настання обставин, що не залежать від волі сторін договору;

– доведено вирішальний вплив засобів державного регулювання підприємницької діяльності на господарсько-договірні відносини суб’єктів цієї діяльності, який здійснюється через встановлення: а) передумов законної участі суб’єктів у комерційних договорах (державна реєстрація; ліцензування; додаткові імперативні вимоги до учасників оптового (виробничого) ринку; б) змісту договорів (типові та примірні договори; нормативне закріплення переліку істотних умов, державне регулювання цін і тарифів тощо); в) якісних (стандартизація, сертифікація, державні випробування та ін.) і кількісних (механізм квотування) параметрів об’єктів договорів, які набувають товарної форми тощо;

– визначено, що специфіка функціонального призначення комерційного договору об’єктивно зумовлена його складною природою (договірний акт одночасно є проявом ініціативи (самостійності) сторін і засобом реалізації правової політики у сфері господарювання), що додає кожній договірній функції (ініціативно-інтеграційній, регулювальній (програмно-координаційній), інформаційній та захисній) водночас як приватний, так і публічний контекст;

– визначено, що комерційний договір входить до механізму господарсько-правового регулювання ринкових відносин: а) на рівні нормативно-правового регулювання – як субінститут правового інституту господарського договору (сукупність юридичних норм, призначених для врегулювання відносин, що виникають під час укладення та виконання комерційних договорів); б) на рівні автономного (індивідуального) регулювання) – як акт автономного індивідуального) регулювання суб’єктів господарського права щодо умов і порядку здійснення ринкового обміну; в) на рівні реалізації права – як юридичний факт, що породжує правовідносини;

– обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення залежності меж і форм участі суб’єктів господарського права від їх загального господарсько-правового статусу та визнання наявності у структурі господарської правосуб’єктності поряд із приватною компонентою (цивільними право- та дієздатністю) публічної компоненти (необхідною умовою участі в конкретних господарсько-договірних правовідносинах є виконання режимних вимог щодо здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, окремих господарських операцій), яка додає господарській правосуб’єктності конкретизувального та динамічного характеру (здатність до набуття господарських прав й обов’язків завжди визначається: а) відносно конкретного суб’єкта; б) щодо конкретних господарських правовідносин; в) на момент вступу суб’єкта в ці правовідносини);

– запропоновано поділ підстав набуття господарської правосуб’єктності щодо укладення господарських договорів, що належать до типу виробничих, на загальні (наявність яких потрібна під час укладання більшості таких договорів) і додаткові (наявність яких потрібна під час укладання окремих різновидів договорів) та визнання істотною умовою комерційних договорів застереження про господарську правосуб’єктність;

– визначено, що спільною властивістю всіх об’єктів комерційних договорів є їх спроможність до ринкового обміну в товарній формі – товароздатність, яка утворюється за допомогою «приватної компоненти» (має прояв в економічних властивостях товару – споживчій та міновій вартості), та «публічної компоненти» (виявляється у встановленні щодо них певного правового режиму);

– запропоновано на нормативному рівні розмежувати поняття «чинність договору» (показник юридичної сили договору) і «дійсність договору» (показник правомірної природи договору та обов’язкова умова його чинності);

– запропоновано нормативне закріплення поняття «порядок укладення договору» та кваліфікація порушення порядку укладення господарського договору, який є обов’язковим для нього, як підстави визнання договору неукладеним.

Дістали подальший розвиток:

– положення про неможливість забезпечення повною мірою різноманітних інтересів, сформованих на ґрунті сучасних економічних потреб (як приватних, так і загальносуспільних) за рахунок виключно традиційної системи цивільно-правових засобів (принципів цивільно-правового регулювання; диспозитивних норм цивільного законодавства; цивільних прав та обов’язків; цивільного договору; цивільно-правових конструкцій тощо);

положення про відносну природу виявів дії принципу свободи договору в комерційному обороті та наявність системи правових засобів (первинних і похідних) обмеження дії принципу свободи договору;

 – положення про необхідність чіткого та послідовного закріплення в чинному господарському законодавстві понять «суб’єкт некомерційного господарювання», «негосподарюючий суб’єкт» і «споживач», потрібних для теоретико-прикладного моделювання юридичних конструкцій тих чи інших видів господарських договорів;

– положення про вирішальний вплив принципів правового регулювання підприємницької діяльності на процес становлення й розвитку комерційного договору, що виявляється у: а) формуванні «стрижня» правового режиму підприємницької діяльності в цілому та підґрунтя публічно-правового порядку ринкового обміну товарів, зокрема; б) забезпеченні взаємозв’язку, взаємодії всіх правових засобів, які входять до структури цього правового режиму; в) встановленні меж автономії волі учасників договірних відносин у сфері підприємницької діяльності тощо;

– положення про загальну формулу предмета комерційних договорів (збутових договорів, договорів про передання майна в оплатне користування, договорів на виконання робіт або надання послуг інформаційного характеру), яка складається із двох елементів: а) певної юридично значущої дії (дій), яку зобов’язується виконати сторона, що надає рішуче виконання за договором, і б) товароздатного об’єкта договору; а також положення про збіг предмета договорів з надання всіх інших послуг з їх об’єктом, який в одних випадках утворюється із самих дій, що складають зміст послуги, в інших – з діалектичної єдності цих дій і їх корисного результату;

– положення про необхідність розмежування на нормативному рівні дефектних господарських договорів на нікчемні й оспорювані із залученням критерію природи інтересів, що порушуються укладанням та/або виконанням такого договору;

– положення про недостатність регулятивних можливостей юридичних норм під час упорядкування господарських відносин і потребу офіційного визнання ненормативних регуляторів (звичаїв ділового обороту, узвичаєнь, «формулярного права»).

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані: у законотворчій діяльності – для удосконалення положень господарського законодавства в частині нормування господарсько-договірних відносин; у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого розвитку загальної теорії господарського договору та дослідження окремих різновидів господарських договорів; під час підготовки підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних навчальних закладів та факультетів, а також під час викладання курсу «Господарське право».

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та практичні рекомендації оприлюднювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, а також на науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародна наукова конференція молодих учених «Актуальні проблеми правознавства» до 200-річчя НЮАУ імені Ярослава Мудрого (11–12 листопада 2004 р., Харків); науково-практична конференція «Проблема юридичної особи у цивільному праві України», присвячена пам’яті проф. О. А. Пушкіна (21 травня 2004 р., Харків); наукова конференція «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (21–22 листопада 2005 р., Харків); Усеукраїнська науково-практична конференція «Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (26–27 червня 2006 р., Харків); XVІІІ Харківські політологічні читання «Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми» (24 червня 2006 р., Харків); Усеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми цивільного і господарського права» (19 травня 2006 р., Київ); ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (2–3 червня 2006 р., Луцьк); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки (27 жовтня 2006 р., Донецьк); Усеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (27–28 жовтня 2006 р., Харків); Усеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (23-24 квітня 2007 р., Харків); Міжнародна науково-практична конференція «Запорізькі правові читання» (17–18 травня 2007 р., Запоріжжя).

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладені в індивідуальній монографії «Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов», 31 науковій статті, опублікованій у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також тезах науково-практичних конференцій. Окремі положення дисертації відбито у двох індивідуальних монографіях «Підприємницький (комерційний) договір: поняття та правові особливості», «Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності». Результати дослідження використовувалися дисертанткою також в науково-педагогічній діяльності.

Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на тринадцять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 430 сторінок, з них основного тексту 395 сторінок. Список використаних джерел включає 420 найменувань (35 сторінок).

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання роботи, об’єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано наукову новизну і практичну значущість дослідження, висвітлено їх апробацію.

Розділ 1 „Розвиток наукової думки про договір у господарському обороті” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Еволюція наукових поглядів на договір як засіб правового регулювання господарських відносин” здійснено огляд наукових поглядів на договір у господарському (торговельному) обороті, починаючи з XIX ст. і до сьогодні, його основні кваліфікаційні ознаки, виокремлені відомими представниками наукової думки.

Зроблено висновок, що для правової науки завжди була властива неоднорідність поглядів на договір у сфері господарювання (торговельну угоду, господарський договір, підприємницький договір). На підставі аналізу наукової літератури виявлено існування трьох основних поглядів щодо правової природи господарського договору: як цивільного договору; як комплексного інституту, утвореного нормами цивільного, господарського, та інших галузей права; як галузевого правового засобу (інституту господарського права). Встановлено, що самостійне значення договору у сфері господарського обороту (торговельного, комерційного) традиційно обґрунтовувалося через специфічні, притаманні саме йому ознаки, доктринальне виокремлення яких завжди відбувалося під безпосереднім упливом соціально-економічних умов, за яких укладалися ці договори. Для забезпечення комплексності в розв’язанні проблеми, пов’язаної із визначенням правової природи господарського, зокрема комерційного, договору, запропоновано зосередити увагу на взаємозв’язку договору не тільки зі сферою відносин, до впорядкування яких він залучається, а й зі всією системою галузевих правових засобів, якими репрезентований механізм господарсько-правового регулювання.

Вихід договору за межі цивільного права розглядається як вияв відкритості системи права, її здатності реагувати на зміни, що відбуваються в системі суспільних відносин через процеси спеціалізації (як предметної, так і функціональної) правового регулювання суспільних відносин. Залучення договору до різних галузевих механізмів правового регулювання як самостійного (галузевого) правового засобу, що ґрунтується на принципах галузевого правового регулювання та є одним з елементів галузевого режиму правового регулювання, визначено як окремий фрагмент загального процесу правової спеціалізації, що супроводжується формуванням галузевих систем правових засобів, об’єднаних єдиною метою, на досягнення якої спрямовано їх регулювальний вплив. Підкреслено, що динаміка розвитку суспільних відносин, зокрема договірного характеру, найбільшою мірою відбивається на рівні правових інститутів, що забезпечують цим відносинам варіативне регулювання, враховуючи особливості сфер життєдіяльності, де вони виникають, й особливості правового статусу їх учасників.

У підрозділі 1.2 „Договір як теоретико-правова конструкція” подано загальну характеристику відомих правовій доктрині теорій договору, які використовуються для розкриття сутності його юридичної конструкції, серед яких: «угодницька теорія» (договір – це угода сторін про встановлення, змінення чи припинення прав та обов’язків); «зобов’язальницька теорія» (договір ототожнюється з договірними зобов’язаннями); «теорія обіцянки (promise)» (договір – це обіцянка або набір обіцянок, на які може покластися контрагент); «актова теорія» (договір – це сумісно здійснені відокремлені волевиявлення двох чи більше управнених суб’єктів права, що спрямовані на регулювання поведінки цих та/або інших суб’єктів та якими встановлюється на підставі реальної або припущеної згоди правовий результат – правовий акт).

Заперечується спроможність зобов’язальницької та угодницької теорій пояснити сутність договору як універсального правового засобу, що поєднує у собі ознаки й акту правовстановлення (рівень індивідуального правового регулювання), й акту правореалізації (у формах використання і виконання правових норм), та обгрунтувати специфіку договору в господарському обороті.

 Індивідуальний договір розглядається як здійснений у необхідній формі акт згоди двох або більше управнених суб’єктів (сторін договору), що спрямований на індивідуальне регулювання поведінки між ними, а в окремих випадках – також їхніх взаємовідносин з іншими суб’єктами права, та завдяки якому досягаються потрібні правові результати: встановлення мікронорм (індивідуальних правил поведінки, що походять від самих учасників суспільних відносин і є виявом автономії волі сторін); створення цілісної моделі поведінки (усієї сукупності прав та обов’язків) сторін договору шляхом інтеграції мікроном і юридичних норм; виникнення правовідносин зобов’язального, а іноді й речового та/або організаційного (загальноцільового) характеру. У цьому зв’язку актуалізується потреба подальшого розвитку самої теорії правовідносин.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины