Фармакотерапевтична ефективність  ліпосомальних препаратів при патологічних станах оксидативного генезу (експериментальне дослідження)



Название:
Фармакотерапевтична ефективність  ліпосомальних препаратів при патологічних станах оксидативного генезу (експериментальне дослідження)
Альтернативное Название: Фармакотерапевтическая эффективность липосомальных препаратов при патологических состояниях оксидативного генеза (экспериментальное исследование)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Матеріали і методи дослідження. Експерименти проведено на 580 білих щурах нелінійних та лінії Вістар та 180 білих мишах лінії BALB/C. Тварини перебували на стандартному раціоні віварію та одержували їжу і питво ad libitum. В експериментах використано ін'єкційну форму ліпофлавону (ліпосомального кверцетину) у вигляді ліофілізованого порошку у флаконах («Біолік», Україна); ін'єкційну форму ліпіну у вигляді ліофілізованого порошку у флаконах («Біолік», Україна); розчинником слугував розчин натрію хлориду 0,9% («Біофарма», Україна). В якості референтних препаратів, залежно від модельованої патології, були використані: a-токоферолу ацетат, 10 % олійний розчин (ICN Pharmaceuticals АО "Октябрь", Росія); силібор в таблетках, вкритих оболонкою по 0,04 г («Здоров’я», Україна); тіотриазолін розчин для ін’єкцій 1% («Галичфарм», Україна); кверцетин в гранулах по 2 г у пакетах ("Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", Україна). Всі препарати, які були обрані в якості референтних, мають антиоксидантні властивості і застосовуються в клінічній практиці для лікування аналогічних модельованим патологій. Використання ліпіну і кверцетину дало можливість з’ясувати вклад кожного із складників ліпофлавону у здійснення його фармакотерапевтичного ефекту. Дозування ЛК, за умов певної модельованої патології, 10 мг/кг, 30 мг/кг, 60 мг/кг, 100 мг/кг, 150 мг/кг (відповідно 0,3 мг/кг,  1 мг/кг, 2 мг/кг, 3,5 мг/кг і 5 мг/кг за кверцетином). Дослідження протипроменевої ефективності ЛК і ліпіну проводили трьома серіями експериментів. Всіх тварин опромінювали одноразово в середньолетальній дозі (6,2 Гр). У першій серії експериментів за тваринами спостерігали щоденно протягом 30-ти діб та вивчали показники виживання, середньої тривалості життя загиблих тварин, частоти розвитку характерних постпроменевих синдромів – кишкового та кістково-мозкового. У другій групі експериментів спостереження проводилось теж протягом 30-ти діб, але евтаназію частини тварин (під легких ефірним наркозом, шляхом декапітації) проводили на 10, 21 і 30 добу після опромінення та вивчали показники клітинного складу периферійної крові та кісткового мозку, робили відбір тканин тонкої кишки для гістологічного та електронно-мікроскопічного дослідження. Третя група дослідів була проведена для вивчення антиоксидантної дії ліпосомальних препаратів. У цій серії експериментів евтаназію тварин під легким ефірним наркозом шляхом декапітації проводили на 10 добу після опромінення та відбирали кров для визначення вмісту первинних і вторинних продуктів ПОЛ (ДК та ТБК-АП; Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активності церулоплазміну (Бабенко Г.О., 1968) каталази (Мамонтова Н.С. и соавт., 1994) і СОД (Е.Е. Дубинина и соавт. 1992). Вивчення впливу ЛК за умов пострадіаційного пошкодження серцево-судинної системи здійснювали шляхом дослідження ефектів ЛК на скоротливу активність судинних препаратів, одержаних від опромінених та інтактних тварин, при додаванні в інкубаційну камеру норадреналіну та ацетилхоліну (А.И. Соловьев и соавт., 1992). Реєстрація скоротливої активності ізольованих судинних препаратів проводилась в ізометричному режимі за допомогою ємнісних датчиків напруження. Запис скоротливої активності ізольованих судинних препаратів здійснювали на папері в прямокутній системі координат за допомогою багатоканального фізіографа «Cole Parmer» (США). Вимірювання систолічного артеріального тиску у хвостовій артерії проводили за допомогою комплексу Sphygmomanometer S-2 (HSE, Німеччина). Противиразкова активність ЛК вивчалась на моделях гострої преднізолонової та підгострої аспіринової виразок шлунку за загальноприйнятими методиками (Зупанець І.А. і співавт., 1998). Тварин  евтаназували шляхом декапітації під ефірним наркозом; шлунки вилучали для макро- і мікроскопічного дослідження (Меркулов Г.А., 1969). Активність процесів ПОЛ (ТБК-АП і ДК) досліджували в сироватці крові. Вивчення гепатопротекторної дії ЛК проведене на моделях етанолового, тетрахлорметанового, парацетамолового, тетрацикліновогго та ізоніазидового гепіатитів (Стефанов О.В. і співавт., 2001). Ефективність лікування досліджуваним засобом та референтними препаратами оцінювали за наступними показниками: летальність та масовий коефіцієнт печінки; стан прооксидантно-антиоксидантної системи за вмістом ДК, ТБК-АП, ЦП, КТ, СОД в сироватці крові; активність маркерів цитолізу та холестазу - АсАТ і АлАТ, ЛФ; стан синтезуючої функції за кількістю загальних білків, ліпідів, холестерину в сироватці крові та глікогену в печінці; інтенсивність детоксикуючої функції – за тривалістю гексеналового сну. Крім того, за умов парацетамолового гепатиту вивчали вміст мікроелементів у печінці методом атомно-абсорбційного вимірювання на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115.ПК.  Після виведення тварин з експерименту і відбору зразків тканин для дослідження частинки органів промивали і фіксували у формаліні, далі готували  парафінові блоки. Гістоструктуру печінки досліджували після зафарблення гематоксиліном та еозином і за методом Маллорі (Меркулов Г.А., 1969) за допомогою бінокулярного мікроскопа Olympus CH 20 і фотографували фотоапаратом Nikon E 4500 Coolpix 4500. Для дослідження ультраструктури тканин тонкої кишки і шлунку після опромінення та печінки, з модельованими гепатитами, робили зрізи ультрамікротомом УМТП-6м і «TESLA BS-492» для наступного вивчення під електронним мікроскопом марки ЕМ-100 АК з прискорюючою напругою 75 кВ та фотографували при збільшенні 2000 – 25 000 разів (Гайер Г., 1974). Для вивчення репаративної активності ЛК при термічних опіках на попередньо депiльовану поверхню спини  щурiв під ефірним наркозом накладали марлевий тампон,  розмiром  2х3 см,   змочений  3 мл етанолу, i пiдпалювали (тривалiсть горiння -30 секунд). Навколо тампону  накладали зволожену у водi серветку,  чим забезпечували стандартну площу опiку 2-3А ступеню. Ефективнiсть  лiкування оцiнювали  згiдно з динамiкою раневого процесу: час вiдторгнення струпу i появи грануляцiй, площа рани. Площу ран визначали в мм2 за допомогою прозорої плівки з міліметровою сіткою. Дослідження окремих гематологічних показників проводили на 7 та 28 добу, для чого брали периферійну кров з хвостової вени. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програм Origin, Statistica та Exel на персональному комп’ютері. Вірогідність отриманих результатів оцінювали, використовуючи критерій t Стьюдента, коефіцієнт Фішера, дисперсійний, дискримінантний, факторний та кластерний аналізи.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины