Прогнозування та профілактика карієсу і гінгівіту у дітей, які лікуються незнімною ортодонтичною апаратурою  



Название:
Прогнозування та профілактика карієсу і гінгівіту у дітей, які лікуються незнімною ортодонтичною апаратурою  
Альтернативное Название: Прогнозирование и профилактика кариеса и гингивита у детей, которые лечатся несъемной ортодонтической аппаратурой
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

     Матеріал та методи досліджень. Проведено  обстеження 209 дітей віком 11-18 років, яке  включало клінічні та лабораторні методи дослідження.


            В залежності від наявності або відсутності аномалій і деформацій зубо-щелепного апарату обстежені були розподілені на групи:


 І групу - склали 127 дітей, які мали різні види аномалій і деформацій зубо-щелепного апарату та потребували лікування з використанням НОА; ІІ групу -  82 дитини  того ж віку без ортодонтичної патології, першої групи здоров'я. 


Ортодонтичне лікування з використанням НОА проводилось у 127 обстежених дітей: з дистальним прикусом (17,1%), з дистальним прикусом ускладненим глибоким (20,5%) та зі звуженням щелеп (12,6%),  перехресним прикусом (15,0%), відкритим прикусом (15,0%), скупченістю зубів (15,0%), з мезіальним прикусом, ускладненим глибоким зворотнім перекриттям  (11,1%).


Для вирішення поставлених завдань обстеження 127 дітей І групи проводили у режимі моніторингу: на етапі підготовки до ортодонтичного лікування, через 1, 3, 6, 12 місяців після фіксації НОА та через місяць після зняття брекет-системи. 


Для характеристики ураженості зубів карієсом згідно з рекомендаціями ВООЗ використовували основні показники – поширеність, інтенсивність, приріст інтенсивності карієсу. Активність каріозного процесу оцінювали за методикою Т.Ф. Виноградової (1978). Діагностику вогнищевої демінералізації емалі проводили методом вітального   фарбування 2% водним розчином метиленового синього (Л.А. Аксамит, 1978).


Для визначення факторів ризику виникнення карієсу зубів досліджували резистентність твердих тканин зуба до карієсу за методикою Окушко В.Р. у модифікації Косарєвої  Л.І. (1989). Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою індексів I.G. Green і I.R.Vermillion  (1964) і  Л.В. Федорова  та В.В. Володкіної (1971). Для оцінки стану тканин пародонта застосовували    папілярно-маргінально-альвеолярний  індекс  (РМА%) в модифікації C. Parma (1960).


              Для визначення біофізичних  властивостей ротової рідини:  швидкості нестимульованого слиновиділення (тест 1);  в'язкості ротової рідини (тест 2);  рН ротової рідини (стрип-тест 3);  буферної здатності ротової рідини (стрип-тест 4) використовували  тест-систему Saliva-Chec фірми «GC».      


          Вивчення вмісту кальцію у ротовій рідині здійснювали за методом А. Каракашова, Вічева (1968) в модифікації В.К. Леонтьева, В.Б. Смирнова (1971). Вміст неорганічного фосфору у ротовій рідині визначали методом Больца і Льюка в модифікації В.Д. Конвай, В.К. Леонтьева, В.П. Бризгіної (1972).


 Статистичну обробку результатів дослідження проводили  методами варіаційної статистики з використанням вбудованих програм EXEL (WINDOWS). В ході статистичної обробки матеріалу визначали середні значення перемінних,  середні відхилення, довірчі інтервали достовірності  згідно з параметричними та непараметричними критеріями. Виявлення взаємозв'язку між окремими факторами ризику та їх групами здійснювали з використанням кореляційного аналізу [Лапач С.Н. и соавт., 2000].


Для визначення ефективності запропонованих лікувально-профілактичних комплексів 127 дітей, які знаходились на ортодонтичному лікуванні з використанням НОА розподілили на дві групи – основну  та контрольну.


          - основну групу склали 58 дітей, яким були призначені лікувально-профілактичні комплекси в залежності від  індивідуального рівня  ризику виникнення та  прогресування карієсу та гінгівіту на різних етапах спостереження: у період підготовки до ортодонтичного лікування, у період адаптації до незнімного апарату, впродовж всього періоду  ортодонтичного лікування та в ретенційному періоді. Згідно комплексу клініко-лабораторніх параметрів, які характеризують стан стоматологічного здоров'я, дітей основної та контрольної груп розподілили на 3 підгрупи:


           Підгрупу Ао - склали діти (23), у яких карієс був відсутній або індекс КПВ  ≤ 3,  з високим  рівнем резистентності твердих тканин зуба (ТЕР ≤ 3 балів),  прояви вогнищевої демінералізації емалі були відсутні, значення  індексу гігієни порожнини рота не перевищувало 1,0,  запальні явища у тканинах пародонта не визначались.


Підгрупу Во - склали діти (28)  з  показниками інтенсивності карієсу за індексом КПВ в межах 4 - 6, з середнім рівнем структурно-функціональної резистентності емалі (ТЕР = 4-6 балів), поодинокими ознаками демінералізації емалі зубів, значенням індексу гігієни порожнини рота в межах 1,0-1,6, індекс РМА не перевищував  25%.


Підгрупу Со - склали діти (7) з показниками  інтенсивності карієсу    КПВ ≥ 7, низьким рівнем структурно-функціональної резистентності емалі (ТЕР ≥  7 балів), з  множинними вогнищами демінералізації емалі,  значенням  індексу гігієни порожнини рота - 1,7 і вище,  індекс  РМА – вище 25 %.


- до групи контролю увійшли 69 дітей (Ак-27; Вк-32; Ск-10), яким під час ортодонтичного лікування проводились: санація ротової порожнини, навчання навичкам гігієни порожнини рота,  професійне чищення зубів двічі на рік, рекомендації по корекції харчування.


Запропонований нами лікувально-профілактичний комплекс для пацієнтів основної групи передбачав заходи загального та місцевого призначення:


      1. Санація порожнини рота та за показаннями лікування у xipypгa-стоматолога з метою усунення місцевих подразнюючих факторів, які б могли підтримувати запалення тканин пародонта (пластика вуздечок верхньої та нижньої губ і присінку порожнини рота).


      2. Герметизація слабомінералізованих інтактних фісур премолярів та молярів з використанням герметика світового твердіння.


           3. Професійна гігієна порожнини рота проводилась з використанням спеціальних засобів та інструментів для очищення різних поверхонь зуба та міжзубних проміжків.  Критерієм кратності проведення професійних гігієнічних заходів слугував стоматологічний статус пацієнта, насамперед, стан індивідуальної гігієни ротової порожнини. Дітям підгрупи А-о  вищеперелічені гігієнічні заходи проводились двічі на рік, дітям підгрупи  В-о – до початку ортодонтичного лікування та кожні 3 місяці.  Дітям  підгрупи С-о - до початку ортодонтичного лікування та кожні 2 місяці, а за показаннями – при кожному контрольному огляді.


4. Індивідуальний добір предметів та засобів догляду за порожниною рота: зубні щітки-орто із синтетичною щетиною середньої жорсткості та дворівневою робочою площиною, допоміжні гігієнічні засоби (йоржики, монопучкові зубні щітки, суперфлоси). Вибір зубних паст залежав від стану твердих тканин зубів та тканин пародонта. Пацієнтам підгрупи А-о для щоденного догляду рекомендували пасти, які впливають на мінералізацію твердих тканин зубів:  Новый жемчуг кальцій – (містить кальцію гліцерофосфат). Дітям підгрупи В-о та С-о для чищення зубів двічі на день рекомендували пасти, які чинять протикаріозну та антибактеріальну дії - Новый жемчуг тотал – (NaF, триклозан), а  для вечірнього догляду - зубні пасти, які  містять компоненти рослинного походження та вітаміни - Новый жемчуг экстра – (екстракти ламінарії, кропиви, ромашки, полівінілпирролідон, МФФ), Новый жемчуг эвкалипт – (екстракт евкаліпту, МФФ).


5. Проведення інструктажу з  гігієни порожнини рота, з відпрацюванням мануальних навичок на фантомі.  


            6. Для  підвищення карієсрезистентності емалі постійних зубів дітям підгрупи      В-о та С-о  призначали аплікації ремінералізуючого мусу Tooth Mousse GC CORPORETION» Японія). Курс включав 10 – 15 аплікацій кожний день або через день 3 рази на рік пацієнтам підгрупи В-о, та 4 рази на рік пацієнтам підгрупи С-о;


      7. Для підвищення карієсрезистентності емалі проводили глибоке фторування  із застосуванням  “Емаль-герметизуючого ліквіду“ (HumanChemie; Німеччина). Процедуру проводили двічі на рік:  за 10 днів до фіксації брекетів  та через 6 місяців після фіксації апаратури дітям підгрупи А-о, дітям підгрупи В-о - кожні 3 місяці, а дітям підгрупи С-о  -кожні 2 місяці у період активного ортодонтичного лікування.


     8. У випадку виявлення хронічного катарального гінгівіту  до початку ортодонтичного лікування, дітям підгруп В-о та С-о призначали полоскання 0,01% розчином хлоргексидину біглюконату 2-3 рази на день  протягом 5-7 днів, при хронічному гіпертрофічному гінгівіті І - ІІ ступеня тяжкості – 5-6 сеансів аплікацій бефунгіна. З метою зменшення ступеня тяжкості  запального процесу в  тканинах пародонта призначали аплікації нестероїдного протизапального засобу - розчину Тантум - Верде          ( «Анжеліні Франческо А.К.Р.А.Ф.С.п.А» Італія) 2 рази на день впродовж 5-10 днів до покращення показників індексу РМА.


    9. Дітям підгруп В-о  та С-о для ендогенної профілактики карієсу призначали препарат Кальцинова  (KRKA, Словенія). Методика застосування: 4 таблетки на добу – по 2 таблетки вранці та ввечері.   Курс лікування – 30 днів 2 рази на рік.


Результати власних досліджень та їх обговорення Поширеність карієсу зубів у дітей, які потребували ортодонтичнсого лікування становила  96,1% порівняно з 89,0% у дітей без ортодонтичної патології. У 47,2% обстежених діагностовано субкомпенсований, у   35,4% - компенсований і у 13,4% -  декомпенсований ступінь активності карієсу зубів. У 3,9% пацієнтів з ортодонтичною патологією не виявлено патологічних змін з боку твердих тканин зубів порівняно з 11,0% у дітей без ортодонтичної патології.  Інтенсивність карієсу постійних зубів у дітей, які потребували ортодонтичного лікування, за індексом КПВ склала 5,11±0,31, що достовірно вище, ніж у дітей без ортодонтичної патології (4,86±0,28; р<0,01).


Запальні зміни у тканинах пародонту діагностовано у  86,6% дітей, які потребували ортодонтичного лікування, що достовірно перевищує аналогічний показник у дітей без ортодонтичної патології - 14,63% (р<0,05). Найвища поширеність гінгівіту виявлена у дітей зі скупченістю зубів (94,7%), дистальним прикусом зі звуженням щелеп (93,8%), мезіальним прикусом, ускладненим глибоким зворотнім перекриттям (92,9%),  перехресним прикусом (89,5%).


Результати вивчення  гігієнічного стану порожнини рота за допомогою  індексів I.G. Green, I.R.Vermillion  та Ю.А. Федорова, В.В.Володкіної виявили незадовільний стан гігієни порожнини рота у всіх дітей з аномаліями і деформаціями зубо-щелепного апарату (2,00±0,04, 2,25±0,05 бали відповідно). Найвищі значення гігієнічних індексів виявлені у дітей зі скупченістю зубів (2,10±0,11, 2,37±0,12), дистальним прикусом, ускладненим глибоким (2,09±0,08, 2,29±0,10) та мезіальним прикусом, ускладненим глибоким зворотнім перекриттям (2,06±0,10, 2,35±0,13).


            Для визначення ефективності лікувально-профілактичних комплексів здійснювали моніторинг стану твердих тканин зубів, гігієни порожнини рота та тканин пародонта у динаміці ортодонтичного лікування шляхом порівняння показників у підгрупах основної та контрольної груп. Результати моніторингу в динаміці використання розробленого комплексу свідчать про його ефективність в процесі ортодонтичного лікування дітей.


Так, у пацієнтів основної групи поширеність карієсу постійних зубів до початку ортодонтичного лікування склала 89,2% та залишалась незмінною після його завершення. Натомість у групі контролю кількість дітей із карієсом наприкінці спостереження становила 100%. Приріст інтенсивності карієсу у підгрупі А-о за весь період спостереження склав 0,25±0,12, і був достовірно нижчим ніж у підгрупі А-к -1,23±0,17; (р<0,05). Вказана тенденція спостерігалась у підгрупах В-о та В-к: після зняття НОА приріст інтенсивності карієсу постійних зубів у підгрупі В-о становив 0,83±0,39, порівняно з В-к - 1,86±0,29; (р<0,05). Показники приросту карієсу в підгрупі С-о порівняно з показниками у підгрупі С-к були достовірно нижчими і становили 1,15±0,38 і 2,25±0,54 відповідно (р<0,05).


           Показник редукції приросту карієсу у дітей за весь період спостереження  склав 35,6%. Найвищою редукція карієсу була в підгрупах  В - 44,6% та С – 31,1%.


           Порівнюючи значення ТЕР-тесту у дітей основної та контрольної груп нами встановлено, що розроблені нами лікувально-профілактичні комплекси сприяли достовірному підвищенню карієсрезистентності емалі постійних зубів та попередженню розвитку ВДЕ в процесі ортодонтичного лікування у дітей основної групи.  До фіксації НОА у пацієнтів підгруп    А-о, В-о та С-о значення ТЕР-тесту становило 2,12±0,16; 3,07±0,23; 6,56±0,19 відповідно (р<0,05) і свідчили про низький, середній та високий ризик розвитку ускладнень з боку твердих тканин зуба. Проте, ці показники достовірно не змінювались після зняття апаратури: 2,19±0,19; 3,60±0,17; 6,41±0,23 (р>0,05). У дітей підгрупи А-к значення ТЕР-тесту в динаміці спостереження були оцінені як сприятливі (2,39±0,20 – до фіксації та 5,19±0,30 після дебондигу апаратури) для виникнення  карієсу зубів. Надзвичайно сприятливими для виникнення  карієсу зубів показники карієс резистентності емалі зуба були у підгрупах В-к та С-к. Вони змінювались у цих підгрупах від - 3,88±0,29 до 7,18±0,46 та від 6,35±0,16 до 9,26±0,30 відповідно (р<0,05).


       Для визначення чинників ризику, які обумовлюють розвиток карієсогенної ситуації, досліджено окремі показники ротової рідини, що характеризують її реологічні та біохімічні властивості до початку ортодонтичного лікування та через 3 місяці після фіксації НОА. З’ясовано, що показники рН ротової рідини у 78,3% обстежених дітей до початку лікування знаходились в межах 6,0-6,7, у 17,4% - в межах 6,8-7,2, у  4,3% - в межах 5,0-5,9.  Потрібно зауважити, що через 3 місяці ортодонтичного лікування та після зняття НОА, число дітей з показниками критичними  для розвитку ускладнень  (рН - 5,0-5,9) зросло  до 15,9% та 14,5% відповідно. Низька швидкість  слиновиділення у відповідні періоди моніторингу спостерігалась у  91,3% та 86,5% дітей, висока в’язкість ротової рідини - у 78,3% та у 65,6%. У 84,1%  дітей  значення буферної ємності ротової рідини знаходились на межі критерію «низькі буферні властивості» - 6,0-9,0.


         Зміни кислотостійкості емалі та порушення реологічних та фізіологічних властивостей ротової рідини супроводжувалось аналогічною динамікою розвитку вогнищевої демінералізації емалі (ВДЕ). Поширеність осередкової демінералізації у дітей підгрупи А-о до початку лікування склала 4,17%, через 3 місяці знаходилась на цьому ж рівні і надалі не зростала. У підгрупі  А-к через 3 місяці від початку лікування  частота виявлення ВДЕ склала 11,1%, через 6 місяців – 14,8%, а після закінчення лікування – 18,5%. У підгрупі В-о запропонований  лікувально-профілактичний комплекс сприяв зменшенню кількості дітей із ВДЕ і  запобіганню виникнення нових осередків демінералізації: до початку ортодонтичного лікування та після зняття апаратури цей показник становив 10,7% і 3,57% відповідно (р<0,05).  Серед дітей підгрупи В-к виявлена протилежна тенденція - кількість дітей із ВДЕ  збільшилось від 12,5% на початку ортодонтичного лікування до 25,0%  і 28,1% через 3  та 6 місяців спостереження, і становила 34,4%  після зняття апаратури (р<0,05). У підгрупі С-о до початку лікування цей показник становив 28,6% і надалі не зростав. Утворення нових ВДЕ прогресувало серед  дітей підгрупи С-к - від 30,0% на початку лікування до 50,0%, 70,0% та 80,0% у відповідні періоди спостереження (р<0,05).


  В результаті застосування розробленого нами лікувально-профілактичного комплексу спостерігалась позитивна динаміка  гігієнічного стану порожнини рота, що підтверджується достовірними відмінностями значень гігієнічних індексів у основній та контрольній групах на протязі всього періоду спостереження.


У дітей підгрупи А-о до початку ортодонтичного лікування показник індексу OHI-S дорівнював 0,86±0,07. Проведення підготовчих лікувально-профілактичних заходів перед фіксацією ортодонтичного апарату сприяло  покращенню гігієни порожнини рота - 0,58±0,07. Через 3 місяці показник індексу свідчив про задовільний стан гігієни порожнини рота - 1,14±0,07, та залишався незмінним  впродовж 6, 12 місяців і після зняття апаратури: 1,10±0,14; 1,12±0,05; 1,06±0,04 відповідно (р<0,05).


 У дітей підгрупи А-к  гігієна порожнини значно погіршилась через 3 місяці після фіксації брекетів - від 0,94±0,08 до 2,00±0,06 і залишалась незадовільною у відповідні періоди спостереження: 1,71±0,07; 1,82±0,06; 1,79±0,04  (р<0,05).


У підгрупі В-о початкові значення індексу OHI-S (1,12±0,08)  не відрізнялись від значень у підгрупі В-к (1,17±0,07). Після фіксації НОА у підгрупі В-о показник  індексу гігієни зріс до 1,45±0,10, однак був достовірно нижчим, ніж у дітей підгрупи Вк - 2,54±0,04 (р<0,05). Через 3  місяці спостереження у підгрупі В-о індекс гігієни порожнини рота  відновився до вихідних значень (1,15±0,10)  і впродовж моніторингу достовірно не змінювався: 1,28±0,09 1,06±0,05. У пацієнтів підгрупи В-к впродовж моніторингу значення індексу гігієни порожнини рота виявились достовірно вищими 2,41±0,04; 2,35±0,05; 2,27±0,05(р<0,05).


 Аналогічна динаміка значень гігієнічних індексів виявлена у пацієнтів підгрупи  С-ос, які в ході ортодонтичного лікування отримували запропонований лікувально-профілактичний комплекс. Значення індексу OHI-S до фіксації  ортодонтичної апаратури склало 2,56±0,77. Після проведення професійної гігієни знизились до 1,36±0,12 і  свідчили про  задовільний стан гігієни порожнини рота на протязі всього періоду спостереження: 1,57±0,20; 1,53±0,11; 1,20±0,09; 1,40±0,14 (р<0,05). Гігієнічний індекс у підгрупі порівняння С-к змінювався з 2,54±0,05 до 2,78±0,09; 2,55±0,09; 2,68±0,09; 2,53±0,09(р>0,05), і у відповідні періоди спостереження вказував на незадовільний гігієнічний стан порожнини рота:


Результати застосування комплексу лікувально-профілактичних  заходів щодо тканин пародонта оцінювали при диспансерному спостереженні за результатами клінічного обстеження та значеннями пародонтального індексу РМА (%).


У пацієнтів підгруп А-о і А-к до початку ортодонтичного лікування не виявлено зміни у тканинах пародонту. Після фіксації НОА значення індексу РМА серед дітей підгрупи А-о свідчило про легкий ступінь тяжкості гінгівіту (18,62±0,87%,  р<0,05) і утримувались на вказаному рівні впродовж всього періоду ортодонтичного лікування. У пацієнтів підгрупи А-к через місяць після фіксації брекетів значення  достовірно збільшилось до 27,9±0,56% (р<0,01), залишались на вказаному рівні впродовж всього періоду лікування  та не відновлювалось до початкового рівня  після його завершення.


У пацієнтів підгрупи В-о  значення індексу РМА склало 14,1±0,92%. Через місяць відбулось зростання значення індексу - 26,1±0,91% (р<0,05) та достовірно не змінювалось впродовж всього терміну лікування. Відновлення показників пародонтального індексу виявлено після завершення лікування - 16,4±1,08%. У підгрупі  В-к спостерігалась достовірна тенденція до зростання значень пародонтальних індексів в динаміці лікування 14,7±0,85%; 29,3±1,24%; 37,2±1,49%, однак не спостерігалось відновлення показників після зняття НОА - 28,0±1,23%.


У пацієнтів підгрупи С-о початкове значення індексу РМА свідчило про середній ступінь тяжкості гінгівіту і становило 25,7±1,67%. Деяке зростання значень виявлено впродовж перших місяців ортодонтичного лікування - 28,14±1,90% з подальшим  стабільним збереженням цих значень. У пацієнтів підгрупи С-к виявлено суттєве погіршення стану тканин пародонту. Початок ортодонтичного лікування супроводжувався болісністю, вираженою кровоточивістю, в деяких випадках - гіпертрофією ясен, зростанням значення пародонтального індексу від 25,8±1,40% до 50,2±3,97% (р<0,05) і збереженням значень навіть після завершення лікування (43,7±4,07%).


Таким чином, клініко-лабораторна оцінка стану твердих тканин зубів, тканин пародонту, гігієни порожнини рота та властивостей ротової рідини ще до початку ортодонтичного лікування дозволяє прогнозувати імовірність розвитку карієсу зубів, ВДЕ та гінгівіту у дітей в процесі ортодонтичного лікування з використанням НОА. Індивідуально визначений ризик розвитку ускладнень дозволяє диференційовано обрати лікувально-профілактичний комплекс заходів щодо попередження карієсу і гінгівіту, суттєво підвищити ефективність та отримати позитивні результати лікування.


 


ВИСНОВКИ


            У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної задачі стоматології – підвищення ефективності профілактики ураження твердих тканин зуба та  тканин пародонта у дітей, які мають аномалії та деформації зубо-щелепного апарату та лікуються  з використанням НОА.


 1. Виявлено високу розповсюдженість (96,14±4,05%) та інтенсивність (КПВ = 3,87±0,62) карієсу зубів  у дітей із різними видами аномалій та деформацій зубо-щелепного апарату. Компенсована форма карієсу зубів діагностована у 36±2,05%,  субкомпенсована - у 47,28±2,28%, декомпенсована - у 13±2,28%. Встановлена висока розповсюдженість захворювань тканин пародонта (87,0±2,03%) у даного контингенту дітей. Хронічний катаральний гінгівіт легкого ступеню тяжкості виявлено у 75,0% дітей, середнього ступеню тяжкості - у 20,0% та важкого - у 1,7%, гранулююча форма хронічного гіпертрофічного гінгівіту І ступеню тяжкості - у 3,3%.


2.    Встановлено прямий кореляційний зв'язок між показниками інтенсивності карієсу зубів (КПВ), значеннями гігієнічних ОНІ (r=0,61), пародонтальних індексів РМА (r=0,72) і показниками резистентності емалі зуба (r=0,83) до початку ортодонтичного лікування. Значення цих показників до початку ортодонтичного лікування дозволяє сформувати групи дітей з різним ступенем ризику щодо розвитку ускладнень з боку твердих тканин зуба та тканин пародонта. Тісний кореляційний зв'язок чітко простежується через 6 місяців лікування та після зняття апаратури  між показниками КПВ та ОНІ (r=0,77; r=0,43); КПВ та ТЕР-тесту (r=0,54; r=0,40); РМА та ОНІ (r=0,53; r=0,58) відповідно.


3. Зміни карієсогенної та пародонтогенної ситуації в ротовій порожнині під час лікування НОА характеризуються  погіршенням гігієни порожнини рота (середнє значення гігієнічного індексу складає 1,98±0,4 бали), порушенням реологічних властивостей ротової рідини у 54,4±1,4 % обстежених та суттєвим зростанням кількості дітей (71,1±1,04%) з критичними для  розвитку каріозного процесу значеннями резистентності емалі (7,06±0,14 балів). Це призводить через 6 місяців після фіксації брекетів  до появи  ділянок вогнищевої демінералізації емалі у 21,08%±0,09 дітей, через 12 місяців - у 40,9±1,02%. 


4.   У дітей із аномаліями  та деформаціями зубо-щелепного апарату спостерігається вірогідне зниження вмісту кальцію та фосфору в ротовій рідині (Са-0,52±0,18ммоль/л та Р - 2,97±0,4 ммоль/л)  у порівнянні з дітьми без ортодонтичної патології (Са-0,85±0,20 ммоль/л , Р-3,99±0,5 ммоль/л р<0,05).  Різниця між цими показниками на різних етапах моніторингу виявилась недостовірною (р>0,001).


      5.   Розроблено диференційовані лікувально-профілактичні заходи, які спрямовані на  попередження виникнення і  прогресування захворювань твердих тканин зуба та пародонту. Висока клінічна ефективність запровадження лікувально-профілактичного комплексу підтверджена  показниками приросту інтенсивності та редукції карієсу зубів.  Приріст інтенсивності карієсу після зняття НОА у основній і контрольній групах становив: 0,41±0,03  і 1,42±0,08 відповідно (р<0,05). Показник редукції карієсу склав 35,6±11,42%. Розроблений лікувально-профілактичний комплекс сприяє підвищенню карієсрезистентності емалі від 4,06±0,5  до 3,6±0,5  балів  в основній групі, у порівнянні з групою контролю від  4,16±0,12  до 6,87±0,25 та суттєвому зменшенню кількості дітей із ВДЕ - у 3,3 рази в основній групі (12,1±0,21%)  у порівнянні із групою контролю (40,9±1,02%).


      6.   Ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу підтверджується  відсутністю прогресування запального процесу в тканинах пародонту. Значення індексу  РМА за період спостереження у основній групі дітей достовірно не змінилось: від 17,7±1,32% до 14,1±1,21%, у групі контролю - зросло з 18,2±1,21% до 32,2±2,49% (р<0,01). Ефективність запропонованого  лікувально-профілактичного комплексу підтверджена стабільною динамікою гігієнічного стану порожнини рота у основній групі дітей у різні періоди спостереження: до початку ортодонтичного лікування, через 1, 3, 6, та 12 місяців і після зняття НОА -  1,51±0,52;  1,43±0,34;  1,13±0,21; 1,21 ±0,26; 1,12±0,32; 1,20±0,11 (р>0,01),  у порівнянні з групою контролю - 1,22±0,43; 2,34 ±0,62; 2,32±0,51;  2,45±0,24; 2,11±0,14; 2,19±0,15 (р<0,01).  Це дозволяє рекомендувати призначення розробленого диференційованого лікувально-профілактичного комплексу у практичну стоматологію.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины