ОСОБЕННОСТИ ГИПЕРТЕНЗИВНОЙ ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЙ ЭНЦЕФАЛОПАТИИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ АДРЕНОРЕАКТИВНОСТИ ОРГАНИЗМА

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження.

Матеріал дослідження склали хворі на гіпертензивну дисциркуляторну енцефалопатію першої стадії. Основою дисертаційної роботи стали матеріали комплексного обстеження 120 хворих, що проходили обстеження й лікування у поліклініках м. Сімферополя. Серед них 100 пацієнтів з ДЕ першої стадії, що виникла на фоні м'якої й помірної АГ. Вік хворих  становив 54,3±4,7  роки й коливався від 40 до 60 років. Тривалість АГ становила від 5 до 10 років (у середньому 8,5±4,2 роки). 

Першу групу склали 56 пацієнтів з високою БАР, у яких  рівень бетарецепції становив від 20 до 40  у.о. (у середньому 29,9±6,0).  Середній вік склав 54,4±4,2 років (від 40 до 60 років), з них 38 жінок (67,86%) і 18 чоловіків (32,14%). Другу групу склали 44 пацієнта з низькою БАР - з рівнем бетарецепції вище 40 у.о. (у середньому  46,8±8,9). Середній вік склав 54,2±4,7 років (від 41 до 60 років). Жінки - 30 чоловік (68,18%), чоловіки - 14 (31,82%). У контрольну групу ввійшли 20 практично здорових осіб тієї ж віково-статевої приналежності без клінічних ознак церебральної патології.

Хворі проходили співбесіду з ретельним збором анамнезу та вивченням поліклінічної амбулаторної карти й виписних епікризів зі стаціонарів, докладним фізикальним обстеженням. З дослідження виключалися хворі, що мали в анамнезі ендокринні захворювання (цукровий діабет, патологію щитовидної залози та інші захворювання),  ознаки серцевої недостатності, ішемічну хворобу серця. Виключалися хворі з важкою  АГ, при якій монотерапія є нераціональною. Критерієм виключення був також рівень бетаадренорецепції менш 20 у.о. і ЧСС нижче 70 за хвилину, тому що такі хворі погано переносять призначення ББ. 

Діагностика ДЕ здійснювалася на підставі виявлення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням церебрального кровопостачання і ознаками поразки головного мозку (клінічними, анамнестичними й інструментальними) за наявністю прогресування захворювання. Всім хворим проводилося комплексне обстеження, що включало оцінку загальносоматичного, неврологічного, нейропсихологічного, емоційного, вегетативного статусів, а також проведення добового моніторингу артеріального тиску та ультразвукового дослідження судин голови і шиї.

 Інтенсивність скарг на головний біль і запаморочення оцінювалася пацієнтом по візуальній аналоговій десятибальній шкалі, де 0 балів - означало відсутність скарг, а 10 балів - нестерпну інтенсивність (Вейн О.М., 2001). При зборі анамнезу особлива увага зверталася на тривалість захворювання, характер його перебігу. При нейропсихологiчному дослідженні використовувалися коротка шкала оцінки психічного  статусу MMSE, а також дослідження просторового праксиса й логічного мислення по А.Р. Лурії. Визначення емоційного статусу пацієнта містило в собі визначення рівнів тривоги (опитувальник Спілбергера-Ханина) і депресії (тест Бека) у балах. Для дослідження вихідного вегетативного статусу використовувався опитувальник          (Вейн О.М., 1999), що складається із двох таблиць: для пацієнта та для лікаря. Вивчення гемодинаміки мозку проводилося шляхом ультразвукового дослідження судинної системи голови й шиї. Використовувався апарат “Fillips (ATL) HDI 4000” (США) із застосуванням лінійних датчиків із частотою 5-12 мгц, конвексних датчиків 2 мГц і фазированого секторного датчика 2-4 мГц. Використовувалися стандартні методики транскраніальної допплерографії і дослідження экстракраніальних відділів магістральних артерій голови. Оцінювалися геометрія судини,  товщина комплексу інтима-медіа, форма пульсової хвилі, спектральний розподіл потоку та швидкість кровотоку. Кількісний аналіз кривої швидкості кровотоку включав оцінку наступних показників: середня швидкість кровотоку в часі (TAMX, см/с), що дає уявлення про швидкість кровотоку за всі фази серцевого циклу за рахунок усереднення всіх складових спектра, тобто про істинну швидкість у судині, аналіз індексів: опору (RI, індекс Пурсело) і пульсації (PI, індекс Гослинга), що дають непряму інформацію про стан периферичного опору.

Пацієнтам проводили амбулаторний добовий моніторинг АТ (ДМАТ) з використанням апарату для ДМАТ «Diacard®», виробництво АТ «Сольвейг», що використовує осциллометричний метод виміру АТ, що дозволяє досить точно вимірювати всі характеристики артеріального тиску.

Оцінювався вплив медикаментозної терапії бетаблокатора небиволола, що приймався 1 раз на добу, у титруємiй дозі від 2,5 мг до  7,5 мг, на стан неврологічного, нейропсихологічного, емоційного статусів, стану церебральної гемодинаміки та АТ. Курс лікування становив 50 днів, після чого комплекс досліджень повторювався. Аналіз результатів дослідження проводився за допомогою ліцензійної програми Microsoft® Office Excel 2003. Визначалися середні значення показників і їхньої помилки, достовірність розходження між середніми величинами обчислювалася по t-критерію Ст'юдента. Різниця вважалася статистично достовірною при рівні ймовірності p<0,05.