ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ТА ФАРМАКОТЕРАПІЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД МЕТАДОНУ ТА ВІД ГЕРОЇНУ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Основні дослідження за темою проводились в стаціонарі лікарні "Інтерклінік-ОД" в м. Одеса. Всього було обстежено 124 особи (чоловіки) залежних від опіоїдів (шифр діагнозу F11.2 за МКХ-10), в тому числі 63 особи, що вживали героїн (І група порівняння) і 61 особа, що вживала метадон (ІІ група порівняння). Внаслідок специфіки клініки, а також через необхідність підібрати адекватну групу порівняння хворим, залежним від метадону, якого під час набору первинного матеріалу в Україні практично не було (принаймні – як засобу офіційної замісної терапії) практично всі хворі були іноземцями. Середній вік обстежених складав: у залежних від героїну 27,81 ± 0,56 роки і у залежних від метадону 26,36 ± 0,35 роки.

Програма дисертаційної роботи передбачала оцінку поточного стану хворих та його динаміки протягом лікування шляхом комплексного клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження із обробкою одержаних результатів методами математичної статистики. Вивчення анамнезу, скарг пацієнтів, поведінкових проявів наявної психопатології здійснювалося в межах клініко-психопатологічного метода з урахуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 (Чуркин А.А., Мартюшов А.Н., 2000). Верифікація даних, одержаних за допомогою клініко-психопатологічного методу, а також кількісна оцінка ступеню виразності наявних психічних та поведінкових розладів здійснювалася шляхом застосування психодіагностичних методик, а саме методики квантифікації патологічного потягу до психоактивних речовин за глосарієм Н.В.Чередниченко - В.Б. Альтшулера (Чередниченко Н.В., 1992) та опитувальника виразності психопатологічної симптоматики L.R.Derogatis et al. (Simptom Check List – 90 Revised (SCL-90 R)) (Derogatis L.R. et al., 1973, 1976; Тарабрина Н. В., 2001). Окрім того, для інтегральної оцінки стану пацієнту визначалась якість його життя за методикою J.E. Mezzich et al. (Mezzich J.E. et al., 1999). Для відстеження динаміки стану хворих протягом періоду спостереження всі вони були зазначеними методами обстежені тричі: в момент госпіталізації; на висоті розвитку синдрому відміни і в ранньому постабстинентному стані.

З метою оцінки середніх значень параметрів, що досліджувались, їхньої дисперсії, взаємозалежностей та вірогідності відмінностей у групах порівняння використовувалися методи математичної статистики, зокрема, методи дисперсійного та кореляційного аналізу (Е.Е. Рафалес-Ламарк, 1971; С.Н. Лапач та ін., 2000) із застосуванням програмного пакета "Statistica 6.0" та розрахункових таблиць "Excel" з програмного пакета "МS Office 2003". Для узагальнення одержаної інформації і її формалізації розраховувались діагностичні коефіцієнти (ДК) та міри інформативності (МІ), що створило умови для розробки відповідних диференціально-діагностичних таблиць для розпізнавання стану залежності від метадону та стану залежності від героїну на основі послідовної процедури Вальда у модифікації Е.В. Гублера (Е.В. Гублер, 1978).

Результати досліджень та їх обговорення.

В результати дослідження динаміки патологічного потягу до опіоїдів (з оцінкою окремих його компонентів), яке було виконано за допомогою глосарію Чередниченко-Альтшулера, встановлено, що в групі хворих, залежних від героїну, рівень виразності патологічного потягу до опіоїдів протягом детоксикації залишається практично незмінним (відмінності поміж результатами досліджень недостовірні (p>0,05); в той час як в групі хворих, залежних від метадону, цей показник невпинно і достовірно (p<0,05) зростає (табл. 1) що підвищує ризик рецидиву наркотизації в постабстинентному періоді у останньої категорії пацієнтів.

Також показано, що "стрижневими" протягом всього періоду детоксикації у залежних від героїну є кореляції поміж ідеаторним та афективним компонентами ППО (коефіцієнти кореляції дорівнював 0,38; 0,42 і 0,54 одиниці при дослідженнях І, ІІ і ІІІ відповідно), а також поміж ідеаторним та поведінковим компонентами ППО (коефіцієнти кореляції дорівнював 0,68; 0,31 і 0,54 одиниці при дослідженнях І, ІІ і ІІІ відповідно); а у залежних від метадону – поміж ідеаторним та вегетативним компонентами ППО (коефіцієнти кореляції дорівнював 0,66; 0,35 і 0,83 одиниці при дослідженнях І, ІІ і ІІІ відповідно).