| Краткое содержание: |
Актуальність теми. Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює появу нових форм власності, вільного підприємництва і багатоманітних фінансово-грошових відносин та необхідність проведення низки соціально-економічних, політичних, правових та інших реформ, для яких характерною рисою є реорганізація механізму господарювання в цілому й окремих його ланок. Динаміка і спрямованість економічних процесів обумовлена інституційними перетвореннями, і перш за все, реформуванням відносин власності, які проходили в умовах недостатньої правової урегульованості і зниження рівня моральної і правової свідомості, що об’єктивно зумовило зміну кількісних і якісних характеристик злочинності. Недосконалість врегулювання питань власності, відсутність дієвого контролю за операціями з нерухомістю та інші чинники не лише ускладнюють економічну ситуацію в Україні, а й сприяють значному поширенню шахрайств з нерухомістю.
За офіційними даними МВС України, за останні п’ять років простежується тенденція до зменшення шахрайств загально-кримінальної спрямованості. Так якщо у 2003р. було виявлено 16027 таких злочинів, то у 2007р. – 15354, серед яких найбільшу складність у виявленні, розслідуванні та запобіганні представляють шахрайства з нерухомим майном, які навпаки збільшились майже в два рази, з 287 злочинів у 2003р., до – 443 у 2007р.
Відомості щодо статистики угод купівлі-продажу об’єктів нерухомості свідчать, що майже 20% із них здійснюються з порушенням нормативних вимог, близько 2–3% операцій з нерухомістю визнаються недійсними.
На сьогоднішній день кількість і вартість нерухомості, яка знаходиться у приватній власності, законодавцем не обмежується, і власники нерухомості мають право на різні форми її відчуження, а саме продавати, дарувати, заповідати, укладати інші угоди, які не заборонені законом. Крім того, якщо навіть і виникає можливість придбати чи обміняти нерухомість, то, практично, ніхто не застрахований від можливих шахрайських посягань на право власності на нерухоме майно.
Теоретичне підґрунтя дослідження шляхів і засобів протидії шахрайству з нерухомістю склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених: Г.А. Аванесова,
П.П. Андрушка, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова В.І Борисова, П.А. Вороб’я, Л.Д. Гаухмана, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, В.К. Грищука А.І. Гурова, Н.О. Гуторової,
І.М. Даньшина, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського,
М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, П.С. Матишевського,
М.І.Мельника, П.П. Михайленка, Б.С. Нікіфорова, В.І. Осадчого, М.І. Панова,
А.В. Савченка, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.О. Тулякова,
І.Я. Фойницького, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, П.С. Яні, С.С. Яценка та ін. Зазначені науковці зробили вагомий внесок у теорію і практику боротьби з даними злочинами, але більшість питань запобігання шахрайству з нерухомістю розглядались фрагментарно або у межах загальної характеристики корисливих злочинів проти власності.
Окремі кримінально-правові, кримінально-процесуальні та кримінологічні аспекти боротьби з шахрайством з нерухомістю, розглядались у працях російських вчених: В.Н. Антонова „Злочинні посягання на ринок житла (кримінологічні і кримінально-правові аспекти)”, Д.В. Астаф’єва „Особливості початкового етапу розслідування шахрайства в сфері купівлі продажу нерухомості”, А.В. Шарова „Розслідування шахрайства в сфері обігу житла”, та українських вчених О.В. Лисодєда „Кримінологічні проблеми шахрайства”, О.В. Смаглюка „Шахрайство за Кримінальним кодексом України 2001 року”, Н.В. Павлової „Особливості розслідування шахрайства пов’язаного з відчуженням приватного житла”. Разом з тим, не зменшуючи ролі й значущості праць зазначених науковців, слід відзначити, що більшість питань присвячених дослідженню проблем запобігання шахрайству з нерухомістю, у силу різних обставин, залишаються не вирішеними, що не може не позначитися на ефективності правоохоронної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004–2009 роки, затвердженої Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004р. Програмі реформування в системі МВС України наукової та науково-технічної діяльності у сфері боротьби із злочинністю, затвердженої Наказом МВС України № 491 від 15.05.2003р., а також спрямовано на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 1767 від 20.11.2006р. Тема дисертаційного дослідження зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України, а його проведення включене до Плану науково-дослідницьких робіт Київського національного університету внутрішніх справ (затверджено рішенням Вченої ради університету від 31січня 2006р., протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є кримінологічна характеристика шахрайства з нерухомістю та розробка на підставі її аналізу науково обґрунтованих рекомендацій щодо ефективного запобігання злочинам цієї категорії.
Для досягнення зазначеної мети були визначені такі основні завдання:
– дослідити стан і напрями сучасної наукової розробки порушеної проблеми в кримінологічній науці;
– вивчити правовий та економічний зміст режиму нерухомості за законодавством Україні;
– здійснити юридичний аналіз складу шахрайства з нерухомістю та провести диференціацію основних способів його вчинення;
– виявити важливі кримінологічні особливості функціонування ринку нерухомості в Україні;
– дослідити та систематизувати ознаки особистості шахрая та потерпілого у справах щодо шахрайства з нерухомістю;
– обґрунтувати причини і умови, що сприяють вчиненню шахрайства з нерухомістю;
– розробити науково обґрунтовані заходи, спрямовані на запобігання шахрайства з нерухомістю;
– розробити обґрунтовані пропозиції щодо змін законодавства в сфері нерухомості;
– розробити пропозицій щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з шахрайством з нерухомістю і подолання його негативних соціальних наслідків;
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення шахрайства з нерухомістю в умовах сучасної економіко-правової ситуації в Україні.
Предмет дослідження – кримінологічні засади запобігання шахрайству з нерухомістю.
Методи дослідження. При підготовці дисертації автором були використані сучасні методи наукового пізнання. Зокрема: діалектичний метод – для наукового пізнання соціально-правових явищ, які виникають у сфері обігу нерухомості; історико-правовий, порівняльно-правовий та документальний при дослідженні історичного етапів формування „ринку нерухомості”, для аналізу національного та закордонного законодавства про боротьбу з шахрайством в Україні, загалом, і з нерухомістю зокрема (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); логіко-семантичний з метою визначення понять „нерухомість” та „ринок нерухомості” і при аналізі змісту кримінологічних категорій „запобігання шахрайству з нерухомістю” (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2, 3.3); статистичний та системно-структурний методи – для дослідження стану і тенденцій шахрайства з нерухомістю та розробці пропозицій щодо вдосконалення окремих статей КК України і рекомендацій, щодо правильної правової кваліфікації шахрайства з нерухомістю, (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1). Методи соціологічний, аналізу та синтезу використано при зборі інформації про механізм вчинення шахрайства з нерухомістю, особливості причин і умов, характеристику шахрая та потерпілого, а також для визначення системи суб’єктів запобігання зазначеним злочинам(підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2)
Нормативною основою дослідження є Конституція України та закони України, інші нормативно-правові акти органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також ратифіковані Україною міжнародно-правові документи, що регулюють відносини на ринку нерухомості.
Емпіричну базу дисертації становлять: матеріали дослідження 210 кримінальних справ про шахрайство з нерухомістю, які вчинені на території м. Києва, Київської області та в інших регіонах України за 2003–2007 рр., матеріали судової практики Верховного Суду України, статистична інформація МВС України щодо шахрайства та суміжних із ним злочинів, вчинених у період 2003–2007 рр., статистична інформація щодо розгляду судами загальної юрисдикції кримінальних справ, порушених за ст.190 КК України в період 2003–2007 рр., результати анкетування 350 працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу зі злочинами пов’язаними з шахрайством з нерухомістю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, в тому, що за характером та змістом розглянутих проблем дисертація є одним із першим в Україні комплексним кримінологічним дослідженням, виконаним на монографічному рівні, яке присвячене розгляду проблем запобігання шахрайства з нерухомістю. У дисертації пропонується низка нових теоретичних і важливих у практичному відношенні положень, які відбивають її наукову новизну зокрема:
вперше:
– обґрунтовано кримінологічні особливості ринку нерухомості в Україні, на підставі чого визначено детермінанти, що сприяють вчиненню шахрайства з нерухомістю, серед яких найбільш характерними є: висока ринкова вартість об’єктів нерухомості; юридична необізнаність учасників ринку нерухомості; недосконалість законодавчого регулювання захисту права приватної власності на нерухомість; відсутність державних програм моніторингу інформаційних баз даних про способи вчинення, про осіб шахраїв та об’єкти посягання та захисту інтересів жертв; відсутність дієвих заходів щодо його запобігання;
– на основі даних слідчо-судової практики визначено, що шахрайство з нерухомістю проявляється у двох формах: перша – заволодіння шляхом обману чи зловживання довірою, грошовим еквівалентом вартості об’єкта нерухомості, друга – набуття винним права власності та інших майнових прав на нерухомість на свою користь, чи на користь третіх осіб, шляхом обману чи зловживання довірою;
– розроблено пропозиції щодо доповнення ст. 190 КК України кваліфікуючою ознакою, яка б передбачала відповідальність за набуття права на чуже нерухоме майно;
– доведено необхідність доповнення Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” нормою, яка б передбачала відповідальність органів державної реєстрації прав на нерухоме майно за проведення правової експертизи документів і перевірку законності угоди, своєчасність і достовірність даних у Державному реєстрі прав про речові права на нерухоме майно та встановлені щодо них обмеження;
– розроблено пропозиції, щодо створення та функціонування системи державного страхування – гарантійного фонду для відшкодування збитків, завданих користувачам Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень місцевими органами державної реєстрації, який формувався б з відрахувань від суми угоди;
удосконалено:
– наукові підходи визначення складових елементів змісту поняття „ринок нерухомості”, серед яких виділяють: стійку тенденцію до розширення, що пов’язано зі збільшенням числа цивільно-правових операцій з нерухомістю; сукупність взаємовідносин, які пов’язані з розвитком (створенням) нових та управлінням (експлуатацією) вже існуючих об’єктів; випадки виникнення і переходу права власності на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації; діють спеціальні правила здійснення право чинів з нерухомістю, що передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на інші нерухомі об’єкти, що розташовані на ній;
– диференціацію способів вчинення шахрайства з нерухомістю та аргументовано, що основними із них є: використання підроблених документів при укладенні договорів; активний чи пасивний обман; розрахунок підробленими грошима.
– практичні рекомендації спрямовані на підвищення рівня правової освіченості учасників цивільно-правових операцій з нерухомістю, а саме: при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості у приватних осіб; при укладенні договору на інвестування у будівництво житла; при виборі посередників (агентств нерухомості, ріелторів) для професійного супроводу операцій з нерухомістю;
дістали подальший розвиток:
– положення щодо кримінологічної характеристики шахрайства з нерухомістю, у частині таких її елементів, як особа злочинця та особа потерпілого, на основі даних про додаткову кримінологічну інформацію, обумовлену сучасними соціально-економічними реаліями, яка має важливе не лише теоретичне, але й практичне значення для запобігання цим злочинам;
– аргументи необхідності прийняття Закону України „Про ріелторську діяльність”, який би визначив правове підґрунтя забезпечення діяльності і розвитку конкурентноздатного ринку ріелторських послуг та напрями реалізації єдиної державної політики на ринку нерухомості України.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, пропозиції і висновки, які викладені у дисертаційному дослідженні використовуються:
– у правотворчій діяльності з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) кримінальну відповідальність за шахрайство з нерухомістю; б)організаційно-правові основи діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо запобігання та протидії шахрайству з нерухомістю. Пропозиції автора щодо вдосконалення: а) Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції” надіслані до Інституту законодавства Верховної Ради України та будуть враховані в процесі розроблення законопроекту про внесення змін з питань запобігання корупції при виділенні земельних ділянок під будівництво органами місцевого самоврядування (лист Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 15.05.2008р. № 04-12/9-1515) б) правового забезпечення операцій з земельними ділянками та запобіганні шахрайству з нерухомістю (лист Державного Комітету України із земельних ресурсів від 21.05.2008р. №14-17-3/7089);
– у правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо вдосконалення діяльності державних, у тому числі правоохоронних органів щодо запобігання та протидії шахрайству з нерухомістю: пропозиції в системі службової підготовки та практичній діяльності органів досудового слідства МВС України (акт впровадження в практику ГУ МВС України в м. Києві від 03.07.2008р. № 1/3572); рекомендації щодо виявлення та запобігання шахрайства при цивільно-правових операціях купівлі-продажу об’єктів нерухомості (акт впровадження Фонд Державного майна України від 30.11.2007р. № 16-1641).
– у навчальному процесі – при викладанні курсів (спецкурсів) з кримінології та суміжних дисциплін, підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 22.04.2008р. )
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ та дістали позитивну оцінку. Результати дослідження знайшли відображення в тезисах виступів на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з проблем кримінального права і кримінології, зокрема на Науково-практичній конференції „Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції, (Київ 2006)”; Міжнародній науково-практичній конференції „Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми (Донецьк 2006)”; Науково-практичній конференції „Правова система України: сучасний стан та перспективи удосконалення” (Київ 2007)”; Регіональній науково-практичній конференції „Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (Івано-Франківськ 2008).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладені автором у семи публікаціях, три з яких у наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та чотирьох доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та 9 додатків. Повний обсяг роботи – 227 сторінок, із яких 184 – основний текст, 16 – список використаних джерел (203найменувань).
|
