АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна від перших років незалежності прагне рухатися шляхом побудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому мають забезпечуватися пріоритети загальнолюдських цінностей. Вона з кожним роком наполегливіше претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка прямує у своєму розвитку шляхами забезпечення неухильного дотримання прав людини і верховенства права.

Особливе місце у здійсненні реформи адміністративного права належить формуванню принципово нових механізмів, які дозволять реалізувати конституційні гарантії прав і свобод громадян. Незважаючи на часті зміни, чинне законодавство не завжди спроможне виконувати охоронну функцію. Недостатнє використання засобів адміністративної відповідальності в сфері державного управління призвело в ній останнім часом до зростання кількості адміністративних проступків.

Сфера державного управління, покликанням якої є забезпечення всебічного здійснення захисту прав і свобод громадян, потребує найсуворішого і прискіпливішого ставлення до правопорушень в цій сфері. А особливої уваги потребує адміністративно-правове регулювання статусу посадової особи в сфері державного управління. Адже керівники всіх рівнів та інші державні службовці, завдяки особливостям свого соціального статусу та наданим державою повноваженням мають можливість впливати на значну кількість людей. В разі ж протиправного використання посадовими особами наданих повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг маємо порушення прав і свобод інших громадян.

Дослідження та розбудова реального механізму протидії проявам адміністративних правопорушень у сфері державного управління, з огляду на зміни до Конституції України та посилення в державі ролі виконавчої гілки влади, є наріжним каменем реформування системи державного управління в Україні та особливо актуальним питанням юридичної науки сьогодення. Міжнародне співтовариство визначає такі правопорушення загрозою національній безпеці та суспільному ладу держави. Тому надзвичайно важливим є запровадження Європейських принципів відповідальності посадових осіб у сфері державного управління. Однак це потребує системного наукового підходу до застосування комплексу практичних заходів правового механізму оновленого на демократичних засадах управління суспільством, визначення політичних, правових, методологічних та концептуальних засад протидії адміністративним правопорушенням у цій сфері.

Слід зазначити, що ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо вимог до посадової особи в сфері державного управління як спеціального суб’єкта адміністративної відповідальності, коли сьогоднішні стандарти відносно ролі, місця та характеру діяльності державного службовця вийшли далеко за межі тих уявлень, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.

Отже, актуальною науково-теоретичною та практичною проблемою видається визначення засад організаційно-правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб у сфері державного управління. Дослідження цієї проблеми значно полегшується тим, що у науковій літературі з адміністративного права вже розглянуті загальні теоретичні та практичні питання адміністративної відповідальності та правового статусу державного службовця і посадової особи. Проте, здійснені В.Я. Малиновським, М.І. Мельником, А.І. Редькою, М.І. Хавронюком та іншими авторами дослідження щодо адміністративної відповідальності посадових осіб в сфері державного управління, у більшій частині мають, як правило, так звану корупційну спрямованість. Разом з тим, комплексне дослідження присвячене аналізу правових та організаційних заходів адміністративної відповідальності посадових осіб у сфері державного управління поки що відсутнє.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана автором з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатньої наукової дослідженості. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України. Зокрема, тема дисертаційного дослідження є складовою частиною програми «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U008723) та програми «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний № 0104 U000745).

Напрям дисертаційного дослідження відповідає вимогам Указів Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян», «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією», Концепції адміністративної реформи в Україні, а також Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2005 р. № 115.