КОМУНІКАТИВНІСТЬ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ФАКТОРИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ : Коммуникативность В СИСТЕМЕ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ: ФАКТОРЫ ИНТЕНСИФИКАЦИИ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтована актуальність проведення дисертаційного дослідження, визначені об’єкт та предмет дослідження, сформульовано мету й завдання дослідження, подані методи дослідження, розкрита наукова новизна одержаних результатів, окреслене практичне та теоретичне значення одержаних результатів, приведені дані про апробацію результатів дисертації.

Розділі І „Теоретико-методологічна фабула філософського виміру засад дослідження феномену дистанційного навчання” подає відомості про результати вивчення теоретичних та методологічних основ явища дистанційного навчання. В даному розділі розкриваються передумови виникнення дистанційного навчання, в контексті інформаційних суспільних відношень, характеризуються чинники, що впливають на його розвиток, проводиться теоретико-філософський огляд явища комунікації. Здійснено дослідження своєрідності й характеру термінологічного простору дистанційного навчання на основі якого виведено його основні характеристики, окреслено цілі застосування дистанційної форми освіти. 

Метою сучасної освіти є підготовка людини до життя в умовах інформаційного суспільства, тобто постає нагальна необхідність залучення технічних засобів передачі знань, проведення практики випереджаючого навчання, запровадження навчання протягом всього життя, надання учню інструментів по проведенню самоосвіти. Зміна парадигм та мети освіти, перегляд традиційної моделі навчання, невпинна трансформація освітнього простору під впливом інформаційних та телекомунікаційних технологій призвели до виникнення нової форми навчання -дистанційної.

Дистанційна форма навчання заснована на принципах відкритості, гнучкості, модульності, масовості, економічності, особистісної спрямованості процесу навчання, використання нових інформаційних технологій в навчальному процесі. Основним структурним елементом здійснення дистанційного викладання вважаємо комунікацію між головними діючими особами навчального процесу: студентом, учнем та викладачем. Комунікація, за М.Бубером, є зустріч двох індивідів «Я» і «Ти». Дана зустріч є подією для особистості, в ній йде розкриття її власного «Я». Двоїстість «Я» комуніканта допомагає провадити внутрішню комунікацію особистості, комунікацію з власним «Я», або автокомунікацію, що представляє  собою взаємодію індивіда з написаним твором, текстом, розміщеним в електронній мережі. Виходячи з того, що розгалужена електронна мережа передбачає розгортання взаємодії більше ніж з двома комунікантами, визначаємо наявність інших дійових осіб. У М.Бахтіна третьою особою, що також вступає у взаємодію, виступає нададресат, який розуміє діалог, що відбувається між адресантом та адресатом, а отже бере участь у комунікації. П.Рікер на місце «третього» у діалозі ставить «іншого», особу що має можливість зміни свого пасивного стану на активний та переходу до категорії «Я». В.Біблер головною умовою діалогу вважає спрямування його на майбутнє, на потенційного далекого реципієнта, що підвищує цінність діалогу та відповідальність учасників за його проведення.

Розділ ІІ „Світоглядна екстраполяція виявів ціннісного модусу  комунікативної  природи дистанційного навчання” присвячений аналізу поняття комунікації, визначенню її головних елементів, розгляду характеру модифікації комунікації під впливом зміни парадигми освіти та дослідженню явища комунікації в межах дистанційного середовища навчання.

Явище комунікації представляє собою двосторонню взаємодію адресата та адресанта з метою передачі, або отримання інформації. Процес комунікації, спрямований на досягнення цілей, можливий лише за наявності постійного зворотного зв’язку між адресатом та адресантом. З розвитком інформаційних та телекомунікаційних мереж, говорять про виникнення нового виду комунікації – електронної. Електронна комунікація визначає взаємодію комунікантів у системах

«людина – комп’ютер», де спостерігається людино-машинна взаємодія, та «людина – комп’ютер – людина», де комунікація відбувається між людьми за допомогою комп’ютера, що є ретранслятором в процесі передання та отримання інформації. 

Введення нових способів накопичення знань та оперування ними, закономірно вплинули на зміну традиційного навчального процесу з всіма його елементами. Виходячи з того, що в межах дистанційного навчання кардинальним чином змінюється взаємодія учасників навчального процесу, то дистанційне навчання вважають основою нової освітньої парадигми при якій відбувається зміна ролей вчителя та учня. Нові парадигмальні відносини учасників навчального процесу є основою формування відкритої комунікативної системи дистанційного навчання за принципом рівноправності комунікантів.

Виходячи з концепції дистанційного навчання, основою якого є самостійна робота учнів, воно надає широке поле для застосування навичок самостійного навчання, навчання в співпраці, тобто учні мають бути комунікативно компетентні для провадження комунікації на різних рівнях. Людина, яка займається дистанційно, повинна мати певний рівень підготовки (навички самостійного навчання та навчання в співпраці, бути комунікативно компетентною) задля ефективного проходження дистанційного курсу та отримання позитивного результату.

В системі дистанційного навчання можливі наступні види інтерактивності: взаємодія учня з контекстом, інформативною частиною навчального курсу, взаємодія учня з вчителем та взаємодія учня з учнем, на основі якої відбувається навчання у співпраці. Всі види взаємодії здійснюються при безпосередній участі інформаційно-комунікаційних технологій, від рівня інтерактивності яких залежить ефективність проведення процесу комунікації у просторовому вимірі.

Розділ ІІІ „Аксіологічні акценти комунікативних технологій дистанційного навчання: витоки, характер, затребуваність” розкриває полісмисловий простір значення комунікативних технологій для розвитку дистанційного навчання. Проводиться розгляд дидактичної складової комунікативних технологій, подається класифікація комунікативних технологій та моделі їх реалізації, здійснюється філософський аналіз комунікативної технології віртуальної реальності.

З метою задоволення зростаючих потреб людини у спілкуванні в електронній мережі виникає велика кількість комунікативних технологій. Важливість застосування комунікативних технологій в дистанційному навчанні важко переоцінити: вони грають провідну роль по організації всього навчального процесу, підтриманні взаємозв’язку між вчителем та учнем, саме вони є рушійною силою для подальшого вдосконалення дистанційних курсів, впливають на його ефективність та є фактором, який відповідає за результативність, повноту отриманих знань.

Приведені класифікації комунікативних технологій виділяються на основі параметрів: характеру роботи з інформацією в електронній мережі, часу, простору, відповідності до поставленої мети взаємодії та виду комунікації, який переважає. За характером роботи з інформацією в електронній мережі виділяють існування

наступних моделей: трансмісійної, учнецентриської та моделі співпраці. Виходячи з того, що дистанційне навчання представляє собою форму навчання віддалену в часі та просторі, дані параметри не можуть не впливати на класифікацію комунікативних технологій, що застосовуються в дистанційній мережі. За параметром часу виділяють синхронні, асинхронні та змішані комунікативні технології.

Виділена нами класифікація комунікативних технологій згідно з видом комунікації, що переважає у процесі взаємодії, розділяє комунікативні технології на кейс-технології, технології конференц зв’язку та Інтернет технології. В першій групі кейс-технологій, що спрямовані на подання інформації, бере участь як правило один індивід, який взаємодіє з навчальним матеріалом на локальному носії. В другій групі технологій конференц зв’язку спостерігаємо наявність групи індивідів, які приймають участь в груповій комунікації. В третій групі Інтернет технологій діє між особистісна комунікація, що підтримується засобами електронної пошти, чату.   

Взаємодія учасників навчального процесу в дистанційному навчанні за допомогою комунікативних технологій моделюється у віртуальному середовищі, а в процесі передачі зображення, голосу, тесту на відстань створюється віртуальний простір, що формує віртуальне навчальне середовище в межах якого діє учень. Існування віртуального середовища не можливе без комунікації, без взаємодії учасників навчального процесу. Зважаючи на постійну наявність комунікації в віртуальному просторі, спроможність віртуального простору її провадити та підтримувати, визначаємо віртуальну реальність комунікативною технологією, параметри якої задаються відправником повідомлення під час його взаємодії з одержувачем.

Розділ IV „Праксеологічна взаємодетермінованість основних факторів  інтенсифікації комунікативної активності в системі ціннісних пріоритетів дистанційного навчання” має на меті визначити багатовекторний простір чинників інтенсифікації комунікативної активності в дистанційній мережі.

Проблема інтенсифікації комунікативної активності тісно пов’язана з питаннями ефективності навчального процесу, якості навчання. Комунікативна складова виокремлюється при визначенні якості навчання, адже якість процесу навчання залежить від організації взаємодії між вчителем та учнем, проведення та підтримання якої не можливе без врахування природи загального явища комунікації та часткового його випадку – електронної комунікації, застосування відповідних комунікативних технологій. Підвищення результативності комунікативного процесу за відведену одиницю часу, тобто інтенсифікація процесу комунікації залежить від ефективного управління процесом навчання, а саме моніторингу цілей та методів викладання, визначених на початку курсу. Комунікація застосовується у якості одного з елементів управління системою. При цьому головною складовою процесу комунікації є зворотній зв’язок. Характерна риса поняття інтенсифікації, що характеризується як напруга, визначає високу концептуальну наповненість процесу взаємодії. Під концептуальним змістом ми маємо на увазі високий ступінь наповненості знаннями комунікативного процесу.

Аналізуючи процес інтенсифікації комунікативної активності в межах дистанційного навчання, ми прийшли до необхідності виділення двох груп факторів, які впливають на даний процес. Перша група факторів залежить, безпосередньо, від організації навчального процесу. Процес комунікації не здійснюється виокремлено, а проходить в контексті процесу дистанційного навчання, тому логічно визначити вплив останнього на проходження процесу спілкування й залежність його ефективності та інтенсифікації від чинників, що оптимізують сам процес навчання. Друга група факторів, що впливають на процес комунікації, визначена через аналіз самого поняття комунікації, тобто через проведення аналізу тих факторів від яких залежить інтенсивність комунікації, й як наслідок, комунікативного процесу.

В рамках даного дослідження ми взяли за мету розглянути такий фактор інтенсифікації комунікативного процесу як побудова дистанційної комунікації на основі структурованих «знань». Структура знань в електронному середовищі, введених за допомогою машинного коду, легко трансформується, що впливає на рівень розповсюдження знань. Для розміщення знань в комп’ютерному середовищі використовуються тезаурусні та фреймові структури.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження та перспективи подальшої розробки даної теми відображені у наступних положеннях.

1. Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального був ознаменований виникненням інформаційних комунікативних технологій та широким їх розповсюдженням у всіх сферах суспільного життя. Суспільні перетворення змінили ціннісну траєкторію розвитку освіти, суттєво вплинувши на процес породження та передачі інформації. Завдяки використанню основних

інформаційно-комунікаційних технологій комунікація долає просторові та часові межі, прискорює обмін інформацією.

Освіта відповідає на суспільні трансформації виникненням нової форми навчання – дистанційного навчання. Утворення та розповсюдження дистанційного навчання – це спосіб гідно відповісти на освітню кризу, уникнути помітного інформаційного відставання суспільства, працювати на випередження в освітній сфері, шляхом швидкого реагування на зміни, що відбуваються. 

2. Дистанційне навчання займає лідируючі позиції на ринку освітніх послуг, воно, на відміну від інших форм навчання, використовує повний спектр інформаційно-комунікаційних технологій з метою постачання навчальної інформації, розвитку вмінь та навичок учнів у комунікативно активному середовищі без подальшого обов’язкового підтвердження освітньо-кваліфікаційного рівня через надання диплому. Зважаючи на те, що дистанційне навчання представляє собою особисто-орієнтовану, гнучку, модульну форму навчання, що відбувається на основі взаємодії учасників навчального процесу, визначаємо явище комунікації основною складовою даною форми, від рівня втілення якої залежить ефективність дистанційного навчального процесу.   

3. Комунікація в електронній мережі відходить від взаємодії тільки двох комунікантів. Оскільки комп’ютерна мережа має безліч зв’язків, то при безпосередньому відкритому спілкуванні між комунікантами завжди знайдеться особа, що розуміє повідомлення. Кількість осіб, що беруть пасивну участь у спілкуванні, може бути довільною, вона обмежується тільки технічними характеристиками комп’ютерної мережі. При цьому пасивні учасники спілкування в будь-який момент часу мають можливість стати активними мовцями та навпаки. Основною метою навчальної комунікації є залучення комунікантів до ціннісно-змістовної сфери знань.     

4. В царині дистанційного навчання діє електронна комунікація, що має штучну та природну форми вираження. Процес налагодження спільної діяльності суб’єктів навчання відбувається за допомогою комунікативного акту передачі, або отримання інформації, внаслідок якого повідомлення, що зазнає впливу інформаційного шуму, передається по каналу передачі інформації через використання відповідної комунікативної технології від адресанта до адресата. Контроль процесу навчання забезпечується завдяки наявності зворотного зв’язку між комунікантами, функцією якого є забезпечення високого рівня інтерактивності в процесі взаємодії. Відсутність явища інтерактивності, або недостатній її рівень створюють загрозу існування однонаправленого, директивного характеру комунікації, що перешкоджає досягненню позитивного результату дистанційного навчання.

5. Стрімке подвоєння кількості інформації, що обумовлюється інформаційною кризою, призводить до перегляду освітньої парадигми.

Зміна парадигмальних відношень між вчителем та учнем перетворює учня на активного учасника навчального процесу. Введення нових способів накопичення знань та оперування ними вплинули на зміну цілей навчального процесу, від передачі сталої сукупності знань до культивування навичок оперування інформаційними потоками, самостійного здобуття знань. Побудову навчального середовища згідно з новим типом парадигмальних відношень підтримує дистанційне навчання, де партнерська суб’єкт – суб’єктна взаємодія породжує надію на вирішення глобальної проблеми людства – нерозуміння чужої ментальності, через процес відкритої рівноправної двосторонньої взаємодії, в якому виховується повага до точки зору співрозмовника.    

6. Фундаментальною умовою збереження якості комунікативних технологій є врахування їх дидактичних особливостей при проектуванні дистанційних навчальних курсів, а саме таких компонентів як невід’ємна мобільність технологій, підтримка високого рівня інтерактивності засобами зворотного зв’язку, надання можливості доступу до різних джерел інформації. Комунікативні технології грають провідну роль в організації дистанційного навчального процесу, а саме в підтриманні взаємодії між вчителем та учнем. Головні параметри, що впливають на процес дистанційного навчання в цілому та на комунікативні технології, як складову його частину, є параметри часу й простору, що моделюють ситуацію взаємодії. В ході аналізу складових частин комунікативних технологій, виділяємо поділ комунікативних технологій відповідно до мети взаємодії учасників навчального процесу, характеру роботи з інформацією в електронній мережі.

7. У зв’язку з віддаленістю комунікативних технологій в часі, просторі взаємодія між комунікантами відбувається через електронну форму, яка не є вираженою в предметах дійсності, тобто віртуально. Під час звернення до комунікативних технологій між учасниками навчального процесу продукується віртуальне навчальне середовище з високим рівнем комунікативної активності його репрезентантів. Віртуальне навчальне середовище перетворює просторово-часову характеристику згідно з власними законами, моделює ланцюг подій. При цьому буття користувача визначається його активною позицією по конструюванню моделі світу. Народжуючись за допомогою комунікативних актів, віртуальна реальність представляє собою комунікативну технологію, де взаємодія учасників є основою сприйняття даного типу реальності, провідним інструментом її наповнення.

8. Інтенсифікація навчального процесу у дистанційному навчанні, складовою якої є взаємодія комунікантів, дозволяє підвищити ефективність їхньої взаємодії, що позитивно відображається на всьому процесі навчання, надає інструменти по його оптимізації. У випадку дистанційного навчання оптимізація шляхів застосування комунікативних технологій призводить до інтенсифікації процесу комунікації, що впливає на загальний рівень ефективності дистанційного освітнього простору. Метою дистанційної комунікації є посилення рівня активності між комунікантами, результатом чого є підвищення продуктивності комунікативних актів.

9. Інтенсифікація комунікативної активності виявляється у прискореному процесі здобуття та засвоєння знань, що відбувається у результаті безпосередньої взаємодії учасників навчального процесу. Процес інтенсифікації комунікативної активності залежить від двох груп факторів, перша з яких розкриває фактори інтенсифікації, що залежать від організації процесу навчання, друга включає в себе фактори інтенсифікації власне процесу комунікації. Так як процес інтенсифікації комунікації відбувається в контексті загального процесу навчання, то на нього діють всі ті фактори, що відмічаються при підвищенні рівня інтенсифікації загального процесу навчання, а саме підвищення мотивації учня, здійснення принципу наочності, відповідність виду комунікативної технології до мети поставленого завдання, осмислення необхідності вступу до комунікації, підготовленість навчальних та методичних матеріалів до процесу дистанційної навчальної взаємодії, висока якість передачі комунікативних технологій. Зважаючи на те, що мова йде про якісне підвищення рівня інтенсифікації комунікації, то відмічаємо наявність факторів, що залежать від провадження процесу комунікації, а саме чітка постановка комунікативної задачі, забезпечення оптимального управління процесом взаємодії, підвищення рівня інтерактивності, підготовленість процесу комунікації до мети спілкування, співвіднесеність рівня структурованості та довільності діалогу, проведення процесу комунікації на основі структурованих знань.

10. Феномен комунікації нерозривно пов’язаний з аксіологічним акцентами процесу продукування, передачі, обробки та накопичення знань. Одним з факторів інтенсифікації комунікативної активності є проведення процесу комунікації на основі структурованих знань, адже невпинна навчальна взаємодія особистостей на базі знаннєвого контенту має результатом побудову чіткої та логічної моделі знань в уяві індивіда. В електронній мережі в зв’язку зі зміною моделі викладу знань спостерігається легкість їх тиражування та розповсюдження, наслідком чого є дублювання знань. Дана ситуація негативним чином позначається на роботі індивіда в електронній мережі, призводить до стану розгубленості в інформаційному масиві. На фоні цього виникає нагальна необхідність структурування знань з метою легкого оперування ними. Знаннєві структури, що існують в електронній мережі, об’єднуються у інформаційні тезауруси. Тезауруси відображають зв’язані поняття предметної галузі, тобто виступають структурованою базою знань, що є інформаційною основою їх грамотного представлення та фахового моделювання.