КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХВОРИХ НА СОМАТОФОРМНУ ВЕГЕТАТИВНУ ДИСФУНКЦІЮ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ТА ЇХ КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ  



Название:
КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХВОРИХ НА СОМАТОФОРМНУ ВЕГЕТАТИВНУ ДИСФУНКЦІЮ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ТА ЇХ КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ  
Альтернативное Название: Клинико-психопатологические особенности БОЛЬНЫХ Соматоформные вегетативной дисфункции органов пищеварения и ИХ КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Матеріали та методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань нами було обстежено 122 хворих (67 жіночої статі та 55 – чоловічої, співвідношення 1,2:1) віком від 18 до 57 років (середній вік 37,5 ± 19,5 років). Їх було поділено на три групи:


1.              Основна група - 52 пацієнти з соматоформною вегетативною дисфункцією верхнього та нижнього відділу системи травлення, які отримували комплексне медикаментозне та психотерапевтичне лікування. (F 45.31 та
F 45.32 за МКХ-10). Середній вік у групі 35,5
± 18,5 років, серед пацієнтів було 27 жінок та 25 чоловіків (співвідношення 1,08:1).


2.              Група порівняння - 40 пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією верхнього та нижнього відділів системи травлення (F 45.31 та
F 45.32 за МКХ-10), які отримували медикаментозне лікування. Середній вік у групі 38,45
± 16,55 років, серед пацієнтів - 21 жінка та 19 чоловіків (співвідношення 1,1:1).


3.              Група зіставлення - 30 хворих на невротичні розлади
(20 хворих на тривожні розлади - F 41 за МКХ-10; 10 пацієнтів  з неврастенією - F 48.0 за МКХ-10). Серед них 19 жінок та 11 чоловіків (співвідношення 1,7:1), середній вік 33,0
± 13,5 роки.


Всі  хворі дали інформовану згоду на участь у дослідженні.


Ретельне вивчення клініко-анамнестичних даних проводилося у всіх пацієнтів, які взяли участь у дослідженні. Захворювання шлунково-кишкового тракту маніфестувало практично у всіх хворих на соматоформні розлади,
90 (97,83 %) пацієнтів, після емоційно значущої для особистості гострої або хронічної психотравмуючої ситуації, яка часто мала нерозв'язний характер (смерть близької людини, розпад сім
¢ї, невиліковна хвороба дитини, конфліктна ситуація на роботі і таке інше). Вона відзначалася полімофністю, масивністю та залученням різних сфер діяльності пацієнта. У процесі порівняльного аналізу типів психотравм у пацієнтів із соматоформною патологією та хворих на невротичні розлади було з’ясовано, що, незважаючи на різницю у клінічній картині, хворі обох груп мають схожі за характером психотравмуючі ситуації. Немає жодної специфічної психотравми, яка могла б безпосередньо зумовити початок процесу соматизації.


Аналізуючи сімейний анамнез, можна було побачити різницю між двома групами - хворі на соматоформні розлади мали обтяжену спадковість із соматичних хвороб, особливо шлунково-кишкового тракту, а хворі на невротичні розлади мали в анамнезі більше родичів із психічним розладами. Так 67 пацієнтів (72,83 %) серед хворих на соматоформні розлади органів травлення мали родичів із гастроентерологічною патологією. Водночас у
14 хворих (46,66 %) на невротичні розлади сімейний анамнез був обтяжений нервово-психічними хворобами. Розрізнялися і стилі виховання в батьківських сім'ях - у хворих на соматоформні розлади спостерігалися такі явища, як «гіперопіка» та «культ їжі» (52,17 % хворих), тоді як в групі з невротичними розладами найпоширенішими були «емоційне відторгнення дитини»
 (36,66 % хворих) та «гіпопіка» (20,00 % хворих).


Первинною реакцією на стрес у всіх хворих на соматоформні розлади органів травлення було зниження настрою, на тлі якого почала формуватися функціональна соматична патологія. В афективному синдромокомплексі у обстежених можна було виділити п’ять різновидів: депресивно-іпохондричний, тривожно-депресивний, депресивно-фобічний, астено-депресивний та депресивно-тужливий.


Депресивно-іпохондричний синдром спостерігався у 25 (27,17 %) пацієнтів. У клінічній картині домінували іпохондричні скарги, які формувалися на депресивному тлі. Хворі вимагали проведення додаткових обстежень. У разі незадоволення результатами останніх пацієнти наполягали на їх повторені в інших клініках.


У 40 (43,47 %) пацієнтів відзначено тривожно-депресивний синдром. Тривога виникала спонтанно на короткий час; була пов’язана з будь-яким стресом. У разі подальшого розвитку хвороби навіть необхідність прийняття конкретного рішення або виконання повсякденних, але неприємних обов’язків могли спровокувати виникнення короткочасної тривоги та загострення гастроентерологічної симптоматики.


У 17 (18,47 %) пацієнтів депресивний синдром мав фобічний компонент. Захворювання починалося поступово. Клінічна картина захворювання набувала  вигляду нозофобії. Інтереси хворих обмежувалися пошуками можливих причин їхньої недуги. В них водночас існувала готовність повірити у відсутність хвороби та занепокоєння з приводу її існування. Пацієнти даної групи також постійно потребували дедалі нових медичних обстежень, однак не вірили у їх результати.


Астено-депресивна симптоматика визначалася лише у 6 (6,52 %) пацієнтів. Захворювання могло починатися з надмірної збудливості та дратівливості, поряд з цим знижалася працездатність. Їхня афективна сфера відзначалася емоційною гіперестезією та лабільністю.


У 4 (4,34 %) пацієнтів мав місце депресивно-тужливий варіант афективних порушень. Пацієнти скаржилися найчастіше на зниження настрою, пригніченість, відсутність сил або енергії, зниження апетиту, запори. Цих хворих відзначало песимістичне ставлення до лікування, а також до свого майбутнього. Будь-які настанови на боротьбу з хворобою, прагнення змінити ситуацію були або відсутні, або формальними.


Усіх хворих було обстежено за допомогою HADS. Середній бал за субшкалою депресії складав у них 16,5 ± 0,5 бала (р < 0,05), а за субшкалою тривоги  -  14,5 ± 0,5 бала (р < 0,05). Було встановлено сильний негативний зв’язок показників депресії за шкалою HADS з болем в епігастрії, нудотою, проносом (rs = - 0,82, α < 0,05). Порівняння показників HADS у хворих на соматоформні розлади органів травлення та невротичні розлади показало, що  рівень депресії у двох групах статистично не відрізнявся (16,5 та 17,5 бала, відповідно, р > 0,01), тоді як тривога була набагато сильніша у хворих на невротичні розлади (19,5 бала проти 14,5 у хворих на соматоформні розлади, р<0,05).


Тяжкість стану, за даними візуальної аналогової шкали, до початку лікування хворі оцінювали як 7,5 ± 0,5 бала (р < 0,01). Найгіршим своє самопочуття визнавали пацієнти з депресивно-фобічним синдромом  
 (9,5
± 0,5 бала), друге місце посідали хворі з депресивно-іпохондричним синдромом (8,5 ± 1,0 бала). Показники за шкалою візуальних аналогів мали значну позитивну кореляцію з болем у епігастрії (rs = + 0,81, α < 0,05).


 


Усі хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення були обстежені за допомогою шкали TAS (середній показник -
70,98
± 3,02 бала, р < 0,01). За даними кореляційного аналізу рівень алекситимії мав помірну позитивну кореляцію з абдомінальним болем (rs= + 0,56, α < 0,05). Порівнюючи показники алекситимії у пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією органів травлення та пацієнтів з невротичними розладами, можна побачити, що в першій групі рівень алекситимії значно вищий, ніж у другій групі (70,98 ± 3,02  та  35,55 ± 5,45 відповідно, р<0,05). 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины