ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРІВ ГРИ ТА ПАРІ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реалізація закріпленого в Цивільному кодексі України 2003 р. (далі – ЦК України) принципу свободи договору і
визнання самого договору джерелом права сприяє активному застосуванню непоіменованих у законі, юридично не завершених прав, зокрема, вимоги за якими позбавлені судового захисту. Серед таких юридичних конструкцій особливе місце займають договори гри та парі.

З усіх видів договорів ігрового ризику правовим регулюванням традиційно охоплювалися лише відносини, пов’язані з організацією лотерей або тоталізаторів, причому держава закріплювала за собою монополію на їх проведення.

Негативне ставлення радянської держави до гри та парі стало причиною відсутності наукових цивілістичних досліджень договорів гри та парі.

Розвиток підприємницьких відносин в Україні обумовив визнання відносин з організації і проведення гри та парі одним із видів ліцензованої підприємницької діяльності, ефективно здійснювати який неможливо за відсутності сформульованих наукою цивільного права положень про гру та парі.

Відсутність цивілістичної концепції і традицій цивільно-правового регулювання договорів гри та парі сприяло «опублічненню» і «тінізації» цих відносин, що перешкоджає формуванню усталеної правозастосовної практики в умовах пріоритету приватно-правового регулювання таких відносин.

У сучасній Україні ситуація поступово змінюється і тому правове регулювання відносин, пов’язаних з організацією і проведенням ігор та парі, має здійснюватися, як на засадах принципів свободи договору і диспозитивності регулювання цивільних правовідносин, так і з урахуванням балансу публічних і приватних інтересів. Цей баланс проявляється, зокрема у визнанні договорів гри та парі натуральними (тобто непозовними) або цивільними зобов’язаннями (позовними) залежно від участі в них держави або інших ліцензованих суб’єктів.

Ефективному правовому регулюванню зобов’язань з гри та парі перешкоджає майже повна відсутність актів цивільного законодавства, що регулює відносини, пов’язані з організацією та проведенням ігор та парі. Правове регулювання таких відносин здійснюється виключно нормативними актами в галузі адміністративного та фінансового права для цілей ліцензування та оподаткування діяльності в сфері грального бізнесу.

Все наведене обумовлює необхідність розробки доктринальних засад цивільно-правового регулювання договорів гри та парі, визначення їх місця у системі цивільно-правових договорів.

Загальнотеоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-цивілістів: М. М. Агаркова, В. І. Борисової, М. Бартошека,  Т. В. Боднар, Д. В. Бобрової, В. В. Вітрянського, Є. Годеме, Г. Дернбурга, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, Н. В. Дроздової, І. В. Жилінкової, О. С. Йоффе, І. С. Канзафарової, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Д. І. Мейєра, В. А. Ойгензіхта, К. П. Побєдоносцева, Є. Саватьє, Ч. Санфіліппо, В. І. Сінайського, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, В. А. Бєлова, М. І. Брагінського, В. М. Дорогих, І. С. Тімуш та ін.

Договори гри та парі недостатньо досліджені цивілістичною наукою. В останні роки в Україні, інших республіках колишнього Радянського Союзу були захищені дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, в яких розглядались окремі питання щодо договорів гри та парі, зокрема: Г. І. Стрельниковою «Цивільно-правове регулювання організації та проведення лотерей в СРСР» (1983 р.), І. В. Мироновим «Проблеми алеаторних правовідносин у російському праві» (1998 р.), М. Ю. Неруш «Ігри та парі (цивільно-правовий і криміналістичний аспекти)» (2003 р.), І. С. Тімуш «Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів» (2004 р.), В. М. Дорогих «Адміністративно-правове регулювання грального бізнесу» (2004 р.), Н. Ю. Голубєвою «Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди» (2005 р.).

Проте комплексні дисертаційні дослідження договорів гри та парі у юридичній науці не проводилися.

Все наведене свідчить про актуальність цього дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у відділі правових проблем цивільного, підприємницького та трудового права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відповідно до теми «Приватноправові засади нового цивільного законодавства України».