КЛИНИКО-ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПСИХОСТИМУЛЯТОРОВ РАЗЛИЧНОЙ РЕЦЕПТУРЫ ИЗГОТОВЛЕНИЯ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Основні дослідження за темою проводилися в стаціонарі I-го наркологічного відділення Міської клінічної наркологічної лікарні № 9 м. Харкова, яке є клінічною базою відділу профілактики і лікування наркоманій ДУ "ІНПН АМНУ".

Усього обстежено 111 осіб чоловічої статі із залежністю від психостимуляторів (шифр діагнозу F15.2 за крітеріями МКХ-10), в тому числі:  75 осіб, залежних від метамфетаміну, кустарно виготовленого із офіцінальних препаратів теофедрин, "Трайфед" або "Актифед"  (І група порівняння), і 36 осіб, залежних від катинону, кустарно виготовленого (з використанням перманганату калію) із офіцінальних препаратів "Ефект" або "Колдакт" (ІІ група порівняння).

Серед обстежених кількість первинно госпіталізованих складала 94 особи (84,7 %), а тих, хто вже лікувався раніше - 46 осіб (15,3 %).

Середній вік обстежених складав: у залежних від метамфетаміну 28,07 ± 0,64 роки, а у залежних від катинону 28,33 ± 0,8 роки.

Програма дисертаційної роботи передбачала оцінку поточного психічного та неврологічного стану хворих та його динаміки протягом лікування шляхом комплексного клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідження із обробкою одержаних результатів методами математичної статистики. Вивчення анамнезу, скарг пацієнтів, поведінкових проявів наявної психопатології здійснювалося в межах клініко-психопатологічного метода за діагностичними критеріями МКХ-10 (Чуркін А.А., Мартюшов А.Н., 2000). Для оцінки афективного статусу використовувалися: шкала депресії Hamilton-21 (Hospital Depression Rating Scale (HDRS)) (Крилов А.А. та співавт., 2000; Підкоритов В.С. та співавт., 2003); шкала реактивної і особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна (Крилов А.А. та співавт., 2000). Для оцінки рівня агресії використовувався опитувальник "Басса-Даркі" (Крилов А.А. та співавт., 2000). Для комплексної оцінки психопатологічної симптоматики використовувався опитувальник Derogatis (Simptom Check List-90-Revised-SCL-90-R) (Derogatis L.R. et al., 1973, 1976; Крилов А.А. та співавт., 2000); для оцінки неврологічних порушень застосовували шкалу оцінки екстрапірамідних розладів (ESRS) (Chouinard G. et al., 1980). З метою одержання середніх значень, дисперсії, взаємозалежностей, вірогідності відмінностей у групах порівняння використовувалися методи математичної статистики, зокрема, методи дисперсійного та кореляційного аналізу (Е.Е. Рафалес-Ламарк, 1971; Є.В. Гублер, 1978; С.Н. Лапач та ін., 2000) із застосуванням програмного пакета "Statistica 6.0" та розрахункових таблиць "Excel" з програмного пакета "МS Office 2003".

Результати досліджень та їх обговорення.

Аналіз сімейного анамнезу та показників соціальної адаптації не виявив вірогідних різниць між хворими, залежними від психостимуляторів різної рецептури виготовлення, що вказує на спільність чинників схильності до залежності як від метамфетаміну, так і від катинону.

В результаті клініко-психопатологічного дослідження, у всіх обстежених хворих на початку госпіталізації були виявлені розлади сну у вигляді гіперсомнії, а також інверсія режиму "сон - неспання". Водночас у залежних від метамфетаміну частіше, ніж у залежних від катинону, в структурі синдрому відміни спостерігалися: страх і тривога (60% і 25% відповідно при p<0,05), дисфоричні явища (76% і 14% відповідно при p<0,05), лабільність афекту (96% і 19% відповідно при p<0,05). Навпаки, у залежних від катинону частіше, ніж у залежних від метамфетаміну траплялися: меланхолійні прояви (75% і 8% відповідно при p<0,05), апатія (50% і 8% відповідно при p<0,05), істеричні прояви (14% і 4% відповідно при p<0,05), іпохондричні прояви депресії (81% і 36% відповідно при p<0,05).

Встановлено, що під час госпіталізації і в ранньому постабстинентному періоді рівні ситуативної і особистісної тривожності за шкалою Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна у хворих обох груп були високими - більше 45 балів (табл. 1). При цьому, у залежних від метамфетаміну середні значення цих показників були вищі, ніж у залежних від катинону, що пов'язане із значним емоціональним сплощенням останніх внаслідок особливої нейротоксичності споживаної речовини.

Показано, що під час госпіталізації у залежних від метамфетаміну індекс агресивності (з опитувальника Басса-Даркі), що включає в себе шкали фізичної агресії, роздратування і вербальної агресії був в межах норми (21 ± 4 бали) (табл. 1). При цьому, він був вірогідно вище, ніж у залежних від катинону. Останнє спостереження вказує на велику схильність залежних від метамфетаміну до дисфорічних реакцій.

У той же час, індекс ворожості, що включає в себе шкали образи і підозрілості  в  обох групах хворих був суттєво вище норми  (7 ± 3 балів)   (табл. 1). Даний параметр залишався стабільним на усіх етапах лікування, що дозволяє вважати ворожість стійкою особистістною характеристикою залежних від психостимуляторів незалежно від рецептури їх виготовлення.