ВЛИЯНИЕ МАГНИТОЛАЗЕРНОЙ И МЕДИКАМЕНТОЗНОЙ ТЕРАПИИ НА ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ЦНС У БОЛЬНЫХ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА, ПЕРЕНЕСШИХ ИШЕМИЧЕСКИЙ ИНСУЛЬТ

Краткое содержание

Матеріал та методи дослідження. Проведене комплексне обстеження 221 хворого похилого віку в ранньому відновному періоді атеротромботичного ІІ в каротидному басейні, що перебували на лікуванні у відділенні реабілітації хворих, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, ДУ „Інститут геронтології АМН України”. Хворі були розподілені на групи в залежності від отримуваного лікування, яке: I група (20 пацієнтів) - одноразовий сеанс МЛТ;

II група (90 пацієнтів) - курс МЛТ, 15 процедур ; III група (22 пацієнта) – одноразово вводився іпідакрин 0,5 % по 2,0 мл в/м; IV група (49 пацієнтів) – курс іпідакрину, 10 днів; V група (40 пацієнтів) – отримували базисну медикаментозну терапію (лізинопріл в дозі 5-10 мг на добу та аспірин в дозі 75 мг 1 раз на добу). Враховуючи різну ступінь ефективності реабілітаційних заходів у хворих з право- та лівобічною локалізацією вогнища ураження II, IV, V групи додатково були поділені на підгрупи за принципом півкульної локалізації вогнища ураження: 106 хворих з інсультом у ЛП і 73 – в ПП. Середній вік хворих 62,7± 4,8 роки. У дослідження не включалися хворі з декомпенсованою кардіальною, легеневою, нирковою патологією, порушенням ритму серця, цукровим діабетом I типу.

Неврологічне обстеження проводилось за традиційною схемою, рівень повсякденної життєвої активності – за шкалою Бартела (Белова А.Н., Щепетова О.Н., 2002).

Стан мозкового кровообігу вивчали методом екстра- та транскраніальної УЗДГ судин голови та шиї на приладі “Logidop 5” (Kranzbühler, Німеччина) за допомогою датчиків 8 МГц і 2 МГц. Аналіз включав визначення лінійної систолічної швидкості кровотоку (ЛСШК), індексів циркуляторного опору (RI) та пульсації (PI) в судинах каротидного басейну: ЗСА (загальна сонна артерія), ВСА (внутрішня сонна артерія), СМА (середня мозкова артерія), НБА (надблокова артерія) та ВББ: ХА (хребцева артерія), БА (базилярна артерія), ЗМА (задня мозкова артерія) (Лелюк В.Г., 2004).

ЕЕГ виконувалось на 16-канальному електроенцефалографі «Neurofax EEG - 1100K» («NIHON KOHDEN», Японія) по стандартизованим параметрам (Sensitivity (uV/mm) 7; Time consfo t (s) 0,03; High Cut Filter (Hr) 15), за міжнародною схемою розміщення електродів «10-20». Використовувались відведення F, C1, C2, O1, О2, T1, T2, T3; буквені символи означали основні області мозку (О – потилична, C – центральна, F – лобна, T –скронева). Реєстрація проводилась на магнітний диск для подальшої комп’ютерної обробки ЕЕГ. При цьому враховувалась інтерпретація «сирої» ЕЕГ безпосередньо клініцистом. Тривалість безперервного запису ЕЕГ складала 10 - 15 хвилин. Застосовували проби навантаженням з гіпервентиляцією та фотостимуляцією (Зенков Л.Р., 2004).

Спектральна потужність ЕЕГ вираховувалась методом швидкого Фур’є-перетворення для епох тривалістю 15 секунд з наступним отриманням середніх результатів по всім подібним епохам (не менше 40-45). Потім проводилась побудова індивідуальних та усереднених по групам карт спектральної щільності ЕЕГ. В режимі картіровання аналізували мультиплікацію топографічних карт по діапазонам інтенсивності альфа-1- та альфа-2- , бета-1- та бета-2-, тета-, дельта-риму і медіанній частоті спектру альфа-ритму. Для аналізу використовувались параметри амплітуди спектру частоти в дельта (2 – 4 Гц), тета (4,0 –7,0 Гц), альфа (8,0 – 9,5 Гц; 10,0 –13,0 Гц) и бета (13,5 – 20,5 Гц и 20,5 – 29,5 Гц) діапазонах ЕЕГ.

МРТ головного мозку проводилось на томографі 1,5 Тл Magneton Vision Plus “Siemens”.

Статистична обробка одержаних даних була виконана за допомогою стандартного статистичного пакету "Microsoft ® Excel 97", "Statistica® for Windows 6,0". Вірогідність відмінностей між групами оцінювали за допомогою t-критерію Стъюдента. Наявність зв’язків між показниками церебральної гемодинаміки та частотно-амплітудними показниками ЕЕГ встановлювали шляхом визначення коефіцієнта кореляції (p >0,48).

МЛТ виконувалась за допомогою апарату для фізіотерапії «МІТ-11» (Україна) за схемою розробленою у відділенні реабілітації хворих, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, ДУ „Інститут геронтології АМН України” (Кузнєцов В.В., 2007). Вплив здійснювався на наступні зони: 1) транскраниально на проекцію ішемічного вогнища магнітним полем до 30 мТл та лазерним випроміненням інфрачервоного діапазону потужністю до 50 мВт; 2) проекцію біфуркації сонної артерії на стороні вогнища, магнітним полем до 30 мТл, лазерним випроміненням червоного діапазону - до 40 мВт; 3) на проекцію С8-Th3 сегментів спинного мозку, магнітним полем - до 30 мТл, лазерним випроміненням інфрачервоного діапазону - до 50 мВт; 4) на паретичну кінцівку, магнітним полем - до 30 мТл, лазерним випроміненням червоного діапазону - до 40мВт. Стимуляція проводилась на першу та другу зони з частотною модуляцією 37,5 Гц; на третю та четверту – 10 Гц. Тривалість всієї процедури 20 хвилин.

Іпідакрин призначався за стандартною схемою: по 1,0 мл 0,5 % розчину в/м 2 рази на день протягом 10 днів (Гехт Б.М., 2003; Евтушенко С.К., 2003; Ткаченко О.В., 2005).

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз індексу активності повсякденного життя Бартела показав, що у хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ПП індекс до курсу МЛТ складав 74,08±4,12, після курсу МЛТ – 83,07±2,82 (p<0,05); у хворих з локалізацією вогнища ураження в ЛП до та після курсу МЛТ відповідно складав 83,31±3,87 і 90,63±2,16 (p<0,05). Відмічається статистично достовірне збільшення значення індексу соціально-побутової активності Бартела також після курсового прийому препарату іпідакрин у хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ПП з 76,0±4,88 до 85,00±3,32; у хворих з локалізацією вогнища ураження в ЛП з 85,91±4,26 до 92,73±1,56. Курс базисної медикаментозної терапії не достовірно збільшував значення індексу активності повсякденного життя з 80,1±4,67 до 87,05±3,02, що свідчить лише про тенденцію до покращення рухових функцій, соціальної та побутової адаптації пацієнтів.

Перед дослідженням курсового впливу МЛТ, з метою визначення можливих побічних дій процедури та направленості змін церебральної гемодинаміки, БАГМ, було проведено вивчення однократного магнітолазерного впливу на частотно-амплітудні показники ЕЕГ та ЛСШК, RI, PI судин каротдного та ВББ. Встановлено, що навіть після однократного сеансу покращувались показники церебральної гемодинаміки: статистично достовірно збільшувалась ЛСШК в СМА ураженої та інтактної півкуль (з 68,8±3,0 до 77,6±3,3 см/с; 74,9±2,0 до 84,4±2,6 см/с; відповідно), ХА ураженої сторони (з 33,1±1,8 до 38±1,6 см/с), зменшувався PI ЗСА (з 1,56±0,03 до 1,42±0,1), ЗМА (з 1,1±0,03 до 0,88±0,05) інтактної сторони, ВСА (з 1,25±0,03 до 1,09±0,06) ураженої сторони. Зміни БАГМ під впливом процедури МЛТ, характеризувались статистично достовірним збільшенням в інтактній півкулі середньої частоти альфа-ритму центральної області (С1 з 9,94±0,17 до 10,26±0,14 Гц); в ураженій півкулі збільшенням інтенсивності альфа1- (С2 з 0,82±0,04 до 1,54±0,13 uV), альфа2-ритму центральної області (С1 з 0,74±0,09 до 0,97±0,13 uV; С2 з 0,78±0,07 до 1,01±0,14 uV), та збільшенням бета2-ритму центральної області (С2 з 0,27±0,03 до 0,19±0,04 uV) на фоні зменшення дельта-ритму та тета-ритму центральної (С1 з 0,80±0,07 до 0,59±0,08 uV; С1 з 0,98±0,12 до 0,74±0,11 uV; відповідно), скроневої (Т1 з 0,64±0,05 до 0,43±0,14 uV; Т1 з 0,73±0,05 до 0,50±0,15 uV; відповідно), лобної (з 0,83±0,09 до 0,57±0,13 uV; з 0,90±0,08 до 0,66±0,13 uV; відповідно) областей.