ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АЛЕРГІЧНИХ ДЕРМАТОЗІВ НА ТЛІ ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ : ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ аллергических дерматозов НА ФОНЕ ЦИТОМЕГАЛОВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Дисертаційна робота базується на аналізах результатів обстеження та лікування 114 хворих на атопічний дерматит (АтД) та кропив’янки (серед них 25 осіб без супровідної ЦМВІ і 89 хворих, інфікованих ЦМВ). Контрольною групою були 20 донорів крові. Комісією з біоетики Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського (протокол № 15, від 18.01.2008 р.) встановлено, що обстеження, лікування хворих, проведення лабораторних та наукових досліджень відповідають вимогам норм і принципів біоетики. Хворі знаходились на амбулаторному лікуванні в консультативно-лікувальному центрі при Тернопільському державному медичному університеті впродовж 2003–2005 років.

Крім стандартизованих загально-клінічних лабораторних досліджень, визначали наявність специфічних до ЦМВ IgM та IgG у сироватці крові за допомогою твердофазного ензимного імуноаналізу типу ELISA на тест-системах UBI MAGIWEL^TM (США) на імуноферментному аналізаторі Stat Fax 303 plus.

Наявність ЦМВІ підтверджували визначенням ДНК цитомегаловірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у плазмі крові та слині на тест-системах „АмпліСенс-50 СМV-500/800-ВКО” (Росія) на ампліфікаторі PERKIN ELMER.

Ідентифікацію В- та Т- лімфоцитів проводили за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції з використанням мишачих моноклональних антитіл – МКА LT, розроблених Інститутом імунології Міністерства охорони здоров’я Росії („Сорбент Лтд”).

Концентрацію Ig А, М, G визначали за методикою G. Mancini (1965) (методом радіальної імунодифузії в гелі) з використанням діагностичних моноспецифічних сироваток Науково-дослідного інституту епідеміології і мікробіології ім. М. Ф. Гамалії Російської академії медичних наук.

Рівень загального IgЕ досліджували методом твердофазного ензимного імуноаналізу на тест системах „UC IgE EIA Kit” (Eucardio Laboratory, США).

Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) визначали за методикою Ю. А. Гри-невича і Л. Я. Каменець (1986), використовуючи ПЕГ-тест ОП 280. Гемолітичну активність комплементу проводили за 50 % гемолізом.

Інтенсивність ендотоксикозу визначали обрахунком лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), індексу зсуву лейкоцитів крові (ІЗЛК), лімфоцитарного індексу (Ілім). Визначали рівень молекул середньої маси (МСМ) у плазмі крові за методом Н. І. Габріеляна (1984, 1985). Оцінку ендогенної інтоксикації в еритроцитах (Еі) проводили за методом А. А. Тогайбаєва (1981).

Активність метаболізму сполучної тканини оцінювали за кількістю оксипроліну в сироватці крові за методикою Bergman та Loxley в модифікації Осадчук М. А. (1979).

Вміст кріоглобулінів (КГ) визначали з врахуванням ЦІК за методикою Н. А. Константинової та А. Ю. Кірсанова (1989).

Специфічна алергодіагностика проводилась скарифікаційними шкірними пробами з побутовими, пилковими, харчовими, епідермальними алергенами підприємства „Імунолог” (м. Вінниця).

Для об’єктивного судження про ступінь вірогідності результатів дослідження застосовували варіаційно-статистичний метод аналізу отриманих даних на персональному комп’ютері Pentium II із використанням пакету статистичних програм „Statistica” 5.0 for Windows”.

При проведенні статистичної обробки використовували параметричні методи аналізу: обчислювали середню арифметичну величину (М), середнє квадратичне відхилення (σ), вірогідність різниць результатів дослідження (р), критерій Ст’юдента (t).

Всі хворі отримували загальноприйняту протиалергічну терапію: антигістамінні, глюкокортикоїдні препарати (ГК), стабілізатори мембран алергоцитів. Серопозитивні до ЦМВ пацієнти були поділені на дві підгрупи: одна з них отримувала лише загально прийняте протиалергічне лікування, до лікування хворих другої підгрупи були приєднані такі препарати: противірусний [ацикловір (виробництва „Stada”, Німеччина) в таблетках по 200 мг 5 разів на добу курсом 10–12 днів] та імунотропний [гропринозин (виробництва „Polfa”, Польща) з розрахунку 50 мг/кг/добу 30 днів поспіль]. Ефективність терапії оцінювали через 1–2 міс. після лікування, за наступними критеріями: а) зникнення свербіння, зменшення площі та інтенсивності ураження шкіри до клінічної ремісії; б) нормалізація сну; в) покращення психоемоційного та загального стану хворих; г) зменшення титрів IgM і IgG до ЦМВ та зникнення ДНК ЦМВ; д) нормалізація показників обміну сполучної тканини, ендогенної інтоксикації, імунного статусу, кріоглобулінемії.

Результати дослідження та їх обговорення. Констатовано високий рівень інфікування ЦМВ хворих на АД. В 78,07 % хворих виявлено IgM та (або) IgG до ЦМВ, що у 1,95 разу вище порівняно із здоровими людьми.

Всі пацієнти були розподілені на чотири групи залежно від рівня анти-ЦМВ антитіл. Серопозитивні хворі склали 3 групи: до I віднесли пацієнтів з підвищеним рівнем IgM, до II – осіб з підвищеним рівнем IgG, до III – хворих, у яких підвищені рівні й IgM, й IgG; IV група – серонегативні особи, в яких титри IgM та IgG не перевищували показників норми.

Серед хворих на АД, більшість (40,4 %) інфікованих склали пацієнти, у яких одночасно виявлено Ig М і G проти ЦМВ, лише анти-ЦМВ IgG виявлено у 33,3 % обстежених, анти-ЦМВ IgМ – у 4,4 %.