СТАНОВЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ “СОЦІАЛЬНА ВЛАДА” В ІСТОРИКО-СОЦІОЛОГІЧНОМУ КОНТЕКСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв’язок роботи з науковими планами, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, наведено інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.

У першому розділі “Історична зміна змісту понять “влада” і “соціальна влада” та його концептуальне відображення” розглянуто теоретичні уявлення про владу від часів античності до Нового часу, що дало підстави дослідити витоки виникнення соціальної влади, причини її поділу і зміни форм прояву, виділити основні атрибутивні характеристики.

Становлення соціальної влади, зачатків основних її рис і характеристик відбувається в первісному суспільстві. З поділом суспільства на класи соціальна влада модифікується і диференціюється на різні форми. Проте соціальна влада повністю не зникає, вона існує як доповнення до економічної, політичної влади, стаючи латентним її змістом і виявляючи себе вторинною та залежною від них.

          Виокремлено атрибутивні характеристики соціальної влади, кожна з яких розгорнута у змістовні визначення, які зображують владу як систему вольових відносин між владарюючими і підлеглими. Цих елементів набула саме соціальна влада, яка через інституціональну та групову (класову) диференціацію, різні перехідні процеси трансформувалася у свої різновиди (політичну, державну, адміністративну, економічну та інші форми влади).

Дослідження змін процесу владарювання в історії соціології у первісному і класовому суспільстві дало можливість ідентифікувати зміст поняття “соціальна влада” й онтологічно відрізнити останнє від інших трактувань влади.

Аналіз історичної трансформації соціальної влади та її фіксації в соціальних вченнях уможливив зробити такі висновки: 1) соціальна влада – історично вихідний тип суспільної влади; 2) вона трансформувалася у такий спосіб, який примушував її модифікуватися, виявляючи себе через різні типи влади, насамперед, політичної, державної, і водночас залишатися в суспільстві у специфічних формах воління; 3) соціальна влада відрізняється від інституціоналізованої влади політичної, державної тим, що суб’єктом виступає неінституціоналізований носій загальної волі, воліючий суб'єкт, а джерело й основу цієї влади становить безумовний авторитет цього суб’єкта; 4) окремим поняттям феномен соціальної влади тривалий час не позначався; 5) поняття "соціальна влада" потребує детальної розробки у вітчизняній соціології.

Протягом усього часу існування, змінюючи свої історичні форми ти прояви, соціальна влада зберігала свої основні характеристики.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади концептуалізації поняття “соціальна влада” виокремлено й обґрунтовано теоретико-методологічний підхід, на основі якого здійснено в роботі концептуалізацію поняття “соціальна влада”.

У результаті застосування принципів історизму, системності і символізації та здійснення новітніх спроб концептуальних і неоконцептуальних дефініцій поняття “соціальна влада” створено теоретико-методологічну основу для його концептуалізації.

У дисертації в гносеологічному плані соціальна влада постає як загальне поняття, яке свого часу було тотожне поняттю “влада”. Так, у первісній общині соціальна влада збігалася з владою взагалі, тому й розрізнення відповідних понять (точніше, уявлень) не було. У подальшому суспільному розвитку з цієї нерозчленованої, синкретичної влади виокремлювалися політична, економічна, адміністративна та інші форми влади. Досліджуючи ці конкретні форми трансформації соціальної влади через такі її фундаментальні ознаки, як авторитет, примус, престиж, воління, панування та ін., увага дослідника зосереджувалася саме на тих поняттях-складових, на які історично розкладалося поняття “соціальна влада”.

По відношенню до інших споріднених понять поняття “соціальна влада” постає як загальний концепт, оскільки, по-перше, воно логічно містить у собі всі більш вужчі поняття, що відображають інші форми влади, а, по-друге, воно відбиває істотні риси, притаманні цим різновидам влади, що їх історично утримує в собі соціальна влада.

Концептуалізація поняття передбачає розгортання його в систему істотних характеристик позначуваного ним об’єкта на основі певного теоретико-методологічного підходу. Фокусування уваги дослідника на пошуках основних передумов виникнення соціальної влади дало змогу розкрити її основний зміст. Завдяки опорі на принцип історизму стало можливим дослідити ґенезу соціальної влади, розкрити зв’язок між владними теоріями, концепціями минулого і сучасного, убезпечив можливість розглянути соціальну владу як першооснову будь-якого типу влади в суспільстві, вичленити її вихідні атрибутивні характеристики та простежити розвиток і трансформацію цієї влади в інші типи владарювання. Аналіз різних концепцій в історичному зрізі і співставлення їх із сучасними доробками дослідників влади допомогли більш точному розкриттю її змісту, виокремленню критеріїв класифікації. Завдяки з’ясуванню умов та особливостей еволюції соціальної влади здобувачем встановлено відповідні етапи аж до сучасного стану даної влади і висловлено припущення щодо подальшого її розвитку.

Принцип символізації, як одне з керівних начал даного дослідження, вимагав розгляду такого об’єкта, як соціальна влада в ракурсі її символів. З одного боку, через процес символізації влада виходить у сферу значень, функціонування символічних систем, а з другого – через її символіку дослідник отримує можливість доступу до таких характеристик влади, які з інших позицій не розкриєш.

          Визначаючи теоретико-методологічні засади концептуалізації поняття “соціальна влада”, авторка з’ясувала, що саме такі принципи, як принцип історизму, системності та символізації, дають змогу вичленити вихідні, базові характеристики соціальної влади.

Проаналізувавши різні підходи, концепції дослідження соціальної влади, авторка визначила, що такі з них, як реляційний і диспозиційний, – найбільше з-поміж інших підходів допомагають виокремити загальні атрибутивні характеристики влади, зокрема і соціальної, а саме – авторитет влади, об’єкт, суб’єкт влади, ресурси влади, функції влади та ін. Кожний з цих атрибутивних елементів розгорнутий у змістовні визначення, які зображують владу як систему вольових та панівних відносин між владарюючими і підлеглими.

У третьому розділі “Концептуалізація поняття “соціальна влада” як розгортання в систему його категоріальних характеристик” здійснено авторську концептуалізацію поняття “соціальна влада” за обґрунтованою схемою.

Виокремлені основні поняття, що приєднує до себе поняття “соціальна влада” і які утворюють її основу та підносять до рівня загальносоціологічної категорії. Це такі поняття: “общинна влада”, “суспільна влада”, “економічна влада”, “державна влада”, “інтелектуальна влада”, “символічна влада”, “місцева влада”. Кожне з цих понять відбиває тип влади, який містить в собі певний елемент соціальної влади, що особливо виражений.

          У процесі здійснення аналітичної процедури розкладення історичного змісту поняття “соціальна влада” автором виділені його елементи, які позначені як нові форми влади, що виникли. Поняття і терміни, під якими криються форми влади, що історично входять до системи соціальної влади, подано як елементи змісту поняття “соціальна влада” і тим самим онтологічно піднято це поняття на рівень категоріального статусу, адже категорія на відміну від звичайного поняття відображує максимально широкий спектр реальності. Тим самим своїм об'єктивним змістом вона переважує зміст будь-якого іншого спорідненого з нею поняття, нижчого за онтологічним статусом.

Змістовно соціальна влада концентрує в собі й такі атрибутивні ознаки, як воління, авторитет і панування загальної волі над особливою та індивідуальними волями. Історично ці атрибути уперше виявили себе через общинну владу, що являла собою по суті групову владу. Виникнення державної влади та суспільної влади означало подальший процес історичного диференціювання соціальної влади як спільної влади всіх. Далі соціальна влада розподілялася за сферами суспільства і, відповідно, особливими суб’єктами: політична влада, економічна влада, моральна влада, духовна влада. Формувалися й потрібні для позначення цього процесу поняття, ієрархічні зв’язки між ними. Кожен з різновидів влади так чи інакше символізувався і не дає змогу включити в загальну понятійну схему поняття “символічна влада”, яке виконує відповідну роль у поєднанні з такими, наприклад, поняттями, як “смисл”, “значення”, “символічний капітал” та ін. Кожне з цих понять містить у собі знання про ту чи іншу грань соціальної влади в різних її проявах. Відтак універсалія “соціальна влада” містить у собі, насамперед, ланцюги (групи) понять, пов’язаних з категоріями, які безпосередньо їх групують, а вже через ці категорії – з універсалією.

За допомогою даної концептуалізації зафіксовано перехід поняття “соціальна влада” у категорію з тією ж назвою.

Категорія “соціальна влада” відображує, по суті, всі прояви влади в суспільстві, але узагальнено, на основі синтезу спільних властивостей усіх цих проявів. Це означає, що за наявності такої категорії соціологія отримує можливість підводити під неї всю сукупність різнорідних типів влади, волі і панування в суспільстві й оперувати ними як цілісністю. Категорія “соціальна влада” об’єднує масу споріднених понять, перетворюючи їх на систему, тим самим вона інтегрує і систематизує соціальні і соціологічні знання про владу.

          Розглянуто процедуру категоріального синтезу знань як особливу функцію поняття “соціальна влада”. Показано, що поняття “соціальна влада”, ставши універсалією, не лише прив’язує до себе цілу групу інших понять, а й синтезує знання, акумульовані в цих поняттях.

Досліджуючи соціальну владу як первинну й субстанційну владу в суспільстві, категоріально синтезуючи знання про неї, у дисертації враховано таку її специфіку: 1) джерелом соціальної влади є певна людська спільність (спільнота), а сама ця влада виступає як загальна воля останньої; 2) соціальна влада може існувати як у прямій формі, коли загальна воля спільноти реалізується безпосередньо, так і в непрямій, трансформованій чи опосередкованій формі, до того ж залежно від типу спільноти: община, група, суспільство, поліс, держава, народ та ін. Тип спільноти визначає не лише механізми реалізації соціальної влади, а й її масштаб, тобто контингент підлеглих їй, над якими вона має силу і здійснюється; 3) соціальна влада може бути безпосередньо реалізована лише в тому разі, якщо її суб’єкт взаємодіє з підлеглими і напряму впливає на них. В усіх інших випадках ця влада реалізовується через відповідні опосередкуючі канали (соціальний порядок, нормативну систему, громадську думку, інститути, організації тощо) або ж шляхом трансформації в інші форми влади (державну, місцеву та ін.).

Виходячи з того, що витоки соціальної влади йдуть із загальної волі спільноти, виокремлені ключові категорії, які об’єднують свої класи понять, тобто становлять “ланцюги понять” і відповідно синтезують знання про владу. Це – “община”, “група (сім’я)”, “поліс”, “держава”, “суспільство”, “народ”, “клас”, “інститут”. Кожна з цих категорій за допомоги своєї групи понять фіксує певний загальний спосіб вияву і реалізації соціальної влади – общинний, груповий (сімейний), полісний, державний, суспільний, народний, класовий, інституціональний.

          Виявлено, що після зникнення первісної общини метаморфози соціальної влади пішли трьома головними шляхами: 1) через сім’ю, де ця влада поєднується з природним началом і де вона може персоніфікуватися і одноосібно здійснюватися як батьком, так і матір’ю, або ж спільно подружжям; 2) через трансформацію в інші форми влади з інституціоналізованим волінням (примусом) і пануванням; 3) через самозбереження і латентне проникнення в усі типи влади, де явно чи неявно визнається владність спільної, загальної волі.

          Виокремлення двох типів узагальнення знань про соціальну владу – моністичний і плюралістичний дають можливість двох визначень та потрактувань цієї влади. Моністичне: соціальна влада – це воля не інституціоналізованого суб’єкта, а спільноти як соціального агрегату (народу, населення, етносу, виборців та ін.), яка є генетично первинною, може набувати суверенітету, авторитету і сили й спонукати до дії конституйовані та інституційовані структури держави і суспільства. Плюралістичне визначення представляє соціальну владу як мозаїчний об’єкт. Це – сукупність усіх типів і форм неінституціоналізованої та конституційної (офіційної) влади в суспільстві і державі, завдяки яким реалізується вся система вольових відносин.

          Загальносоціологічна методологічна роль категорії “соціальна влада” виявляється, насамперед, у тому, що ця категорія визначає вихідні засади і загальний напрям розгортання та потрактування всіх соціологічних понять і термінів, які відображують явище влади в суспільстві, владні відносини та дії, процес воління і панування, а в цілому задає головний принцип соціологічного пізнання всього цього – принцип з’ясування конкретних ознак та властивостей влади будь-якого типу у контексті її соціальної природи, сутнісних характеристик.

          Категорія “соціальна влада” виступає найзагальнішим соціологічним поняттям у пізнанні влади, виконуючи роль керівного принципу пізнання. Пізнавальна роль будь-якого поняття владної проблематики не може бути реалізована і розкрита поза категорією “соціальна влада”, яка примушує враховувати соціальний характер того типу влади, що в цьому понятті зафіксована. Це означає, що свою логіко-методологічну роль категорія “соціальна влада” реалізує через поняття нижчого рівня загальності, що конкретизують її зміст та зв’язують саму категорію з реальністю.

          Евристична функція категорії “соціальна влада” надає цілий арсенал засобів для вивчення системи соціальної влади в сучасній Україні, її загального стану, процесів воління і панування, тобто владарювання. Для обґрунтування евристичної функції категорії “соціальна влада” використано деякі аналітичні матеріали преси, а також результати моніторингового дослідження, здійснюваного Інститутом соціології НАН України. Це дало змогу за допомогою категорії “соціальна влада” зафіксувати визначальні характеристики соціальної влади в Україні.

Поняття “соціальна влада”, розгорнуте авторкою як концепція соціальної влади, виявило такі категоріальні ознаки:

          – універсальний зміст, який охопив усі історичні й сучасні форми існування та прояву соціальної влади, внаслідок чого відповідно розширюється масштаб об’єкта владної проблематики в соціології;

          – концентрація навколо себе споріднених і близьких понять нижчого рівня загальності, що відображають феномен влади, організація їх у певне системне (або системоподібне) ціле;

          – інтеграція знань про владу на основі концентрації понять, забезпечення можливості двох видів узагальнення – моністичного і плюралістичного, які дають неоднакові, але взаємодоповнювальні один одного образи (“ідеальні типи”) соціальної влади: як однорідної органічної цілісності – перший, як неоднорідної сукупності (мозаїчний об’єкт) – другий; це забезпечує можливість більш поглибленого, масштабнішого і водночас здеталізованого опису соціальної влади як об’єкта пізнання;

          – зростання гносеологічного потенціалу, не зрівняльного з потенціалом звичайного поняття: розширення горизонтів вивчення соціологічною наукою влади в суспільстві;

          – набуття методологічної ролі, що відкриває простір для різних дослідницьких стратегій і підходів, застосування численних пізнавальних технологій, методів, методик у вивченні влади;

          – виконання евристичної функції, завдяки якій застосування загального знання про владу до вивчення конкретних ситуацій владарювання дає змогу інноваційних висновків, відкриття нових аспектів владно-вольових відносин і дій, типів влади, її інститутів, форм, що не досліджувалися. Уся ця новизна може становити джерело розвитку дослідницької практики, пов’язаної з вивченням влади.

Категорія “соціальна влада” – це загальносоціологічне поняття, яке відображає особливий “зріз” соціальної реальності, пов’язаний з владно-вольовими відносинами і діями, цінностями, інститутами, нормами, суб’єктами воління і владарювання.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані основні результати роботи.

1. Соціальну владу слід трактувати як загальну волю (певної спільноти), яка є історично первинною щодо усіх інших типів і форм влади в суспільстві. Крім того, в генетичному “розрізі” соціальна влада як загальна воля домінує над індивідуальними та груповими волями, внаслідок чого виступає джерелом різноманітних форм влади і владарювання. Однак ця її характеристика напряму залежить від суспільних механізмів реалізації загальної волі, які вельми неоднакові в різних суспільствах, тому й саме домінування соціальної влади в них теж неоднакове.

          2. Упродовж всього історичного часу соціальна влада існує в двох загальних формах – неінституціоналізованій та інституціоналізованій. Неінституціоналізована соціальна влада – це загальна воля спільноти як соціального агрегату, котрий спонтанно концентрує численні волі (індивідуальні, групові) й фокусує їх як свій сигнал до дії певним виконавцям. Це може транслюватися через традиції культури, цінності, норми, громадську думку, вірування звичаї, соціальну пам’ять, авторитет і т.ін. Інституціоналізована соціальна влада – це трансформована за допомогою певних суспільних механізмів загальна воля, яку здійснюють різного роду інституціоналізовані суб’єкти як свою волю.

          3. Виявлено загальну схему еволюції поняття “соціальна влада” в історії соціальної та соціологічної думки: “влада” – “соціальні аспекти (соціальний зміст) влади” – “соціальна влада”. Іншими словами, соціальні мислителі зафіксували спершу владу як таку і розробили загальне поняття “влада”, яке відображувало або різні аспекти, характеристики й деталі влади або їх загальну цілісність. Наступний етап – пошук соціального змісту влади, аналіз її джерел, основного ядра та суб’єкта, котрий її здійснює. Головним змістом влади визнаються воля, вольові відносини. Але не кожна воля стає владою, а тільки та, яка підкоряє, робить людей залежними від когось і підлеглими комусь, регламентує, управляє і т.д. Нарешті, на основі уявлень про соціальний зміст та джерела влади було виокремлено окремий тип влади, що дістав поняттєве позначення “соціальна влада”. Цей тип влади поступово стає об’єктом дослідження в соціології, де її трактують ще вельми неоднозначно.

          4. Авторська концептуалізація поняття “соціальна влада” на основі принципів історизму, системності та символізації дає змогу охопити основні форми соціальної влади як в історичному, так і в нинішньому контексті, а саме поняття розгорнути як комплекс знань про них. Цим забезпечується, насамперед, універсалізація його об’єктивного змісту як найпершої умови й ознаки еволюції в розряд соціологічних категорій. Принцип історизму визначає стратегічний напрям вивчення явища соціальної влади і концептуалізації поняття “соціальна влада”, принцип системності – організацію в єдине ціле характеристик соціальної влади та асоціювання понять, що її відображують, під “дахом” категорії “соціальна влада”, принцип символізації – спосіб позначення символами та розшифрування значимісних аспектів соціальної влади. Завдяки реалізації в дослідженні методологічного потенціалу цих принципів поняття “соціальна влада” набуває концептуальної форми, стає поняттям-концепцією.

          5. Як поняття-концепція “соціальна влада” є не що інше, як загальносоціологічна категорія, що відображує всі прояви соціальної влади в суспільстві та поєднує в собі споріднені та близькі поняття, якими фіксуються ті чи інші властивості соціальної влади, форми її вияву, способи трансляції, трансформації та реалізації, наслідки й результати тощо. У такій формі абстракція “соціальна влада” схоплює всю систему владно-вольових відносин у суспільстві, звісно, крізь призму специфіки і в річищі предмета соціології. Цим вона частково відрізняється від соціально-філософської категорії “влада” (“суспільна влада”) і відокремлюється від неї, частково ж співпадає з нею (у частині позначення своїх трансформованих, інституціональних форм).

          6. Функціональними ознаками поняття “соціальна влада” як загальносоціологічної категорії, крім того, виступають: здатність здійснювати категоріальний синтез знань через інтеграцію споріднених понять, набувати більш потужного, ніж у звичайного поняття, гносеологічного потенціалу, генерувати значно ширший концептуальний зміст знань про владу, виконувати методологічну роль, здійснювати логічну та евристичну функції, забезпечувати генетично можливість різних теоретико-методологічних підходів у вивченні проблем соціальної влади, застосуванню численних методик та пізнавальних технологій.

          7. Категорія “соціальна влада” забезпечує в своєму гносеологічному полі головним чином два різновиди узагальнення: моністичний (органічний) і плюралістичний (еклектичний), що цілком відповідають сучасним інтегративним тенденціям в соціальних науках. Перший вид синтезу забезпечує приріст знання шляхом дедукції, узагальнення конкретних знань, другий – шлях механічного приєднання до наявних знань інших, у тому числі й нових, чим забезпечується як мозаїчність самих знань, так і образу об’єкта, що ними відображується.

          8. Поняття “соціальна влада” у процесі своєї історичної еволюції набуло рівня і функцій соціологічної категорії. Тобто піднялось на вищий щабель у понятійно-соціологічній системі соціології. Це поняття відбиває систему владно-вольових відносин та дій між суб’єктом владарювання, який через своє воління виражає загальну волю спільноти, та об’єктом, котрий теж є суб'єктом і свою волю делегує суб’єкту владарювання. Дане поняття фіксує способи владарювання, які реалізуються через пряме (без залежності між владарюючими і підлеглими) та непряме, опосередковане воління, яке здійснюється шляхом відповідних каналів (соціальний порядок, авторитет, нормативну систему, громадську думку тощо) або трансформацією в інші форми влади. Основою владарювання в даній системі виступають згода об’єкта влади визнавати і коритися волі її, влади, суб’єкта, визнавати авторитет його ролі і статусу.

Категорія “соціальна влада” виконує такі функції: методологічну, що визначає вихідні засади і загальний напрям розгортання та потрактування всіх соціологічних понять і термінів, які відображують явище влади в суспільстві, владні відносини та дії, процес воління і панування; евристичну, завдяки якій застосування загального знання про владу до вивчення конкретних ситуацій владарювання дає змогу інноваційних висновків, відкриття нових аспектів владно-вольових відносин і дій, типів влади, її інститутів, форм, що не досліджувалися; синтезу знань, завдяки якій узагальнюються соціологічні знання про соціальну владу; логіко-теоретичну в процесах концептуалізації соціальних та соціологічних знань про владу.