ОсобливостІ ВЕДЕННЯ ВАГІТНОСТІ, ПОЛОГІВ, ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ У ВАГІТНИХ ІЗ АНЕМІЄЮ, ПОЄДНАНОЮ ІЗ ХРОНІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ НЕВІРУСНОГО ГЕНЕЗУ : Особенности ведения беременности, родов, Послеродового периода у БЕРЕМЕННЫХ С АНЕМИЕЙ, СОЧЕТАННОЙ с хронической патологией ГЕПАТОБИЛИАРНОЙ СИСТЕМЫ Невирусных ГЕНЕЗА

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети і завдань, поставлених у дисертації, на базі Луганського міського пологового будинку обстежено 142 вагітних з патологічним перебігом вагітності, яких було поділено на 3 групи: 1-а група (33 вагітних) із наявністю АВ, 2-а група (34 вагітних) із наявністю хронічної патології ГБС невірусного генезу і 3-я група (75 вагітних) із поєднанням АВ та хронічної патології ГБС. Контрольну групу склали 50 вагітних без АВ та хронічної патології ГБС, тобто практично здорові.

Вагітні 3-ої групи були поділені на дві підгрупи – основну (37 вагітних) та зіставлення (38 вагітних). Обидві підгрупи були рандомізовані за віком, терміном вагітності (третій триместр), ступенем АВ, характером змін у ГБС. Вагітні основної підгрупи в комплексі лікування отримували вітчизняний залізовміщуючий препарат феррамін-віта та гепатопротектор глутаргін. Феррамін-віта – препарат, який складається з заліза аспарагінату, рибофлавіну, ціанокобаламіну, фолієвої кислоти та нікотинаміду. Засіб ефективно діє при анеміях різної етіології, покращує засвоєння заліза, стимулює еритропоез, позитивно впливає на метаболічні процеси. Глутаргін (L-глутаміну L-аргінін) – новий гепатозахисний препарат, який ефективно діє при хронічній патології ГБС різного ґенезу, володіє антиоксидантними, детоксикуючими, імуномодулюючими властивостями, мембрано-стабілізуючою та помірною жовчогінною дією, сприяє ліквідації порушень обміну речовин та щільно пов’язаних з ними проявів „метаболічної інтоксикації”. Вагітні основної підгрупи отримували глутаргін по 0,25 г (1 табл.) усередину 3 рази на добу протягом 15 – 20 діб поспіль та феррамін-віта по 1-2 таблетцi усередину 3 рази на добу залежно від ступеню вираження АВ.

Вагітних із підгрупи зіставлення лікували препаратами – сорбіфером та карсилом, у звичайних дозуваннях.

Лабораторні дослідження включали клінічний аналіз крові і сечі, визначення рівня сироваткового заліза та загальної залізозв’язуючої здатності сироватки крові, розмірів еритроцитів в мазках крові. Визначали також в крові білірубін і його фракції, холестерин, β-ліпопротеїди; активність: сироваткових амінотрансфераз – АлАТ і АсАТ, екскреторних ферментів – лужної фосфатази (ЛФ) і γ-глутамілтранспептидази (ГГТП); тимолову пробу уніфікованими методами. Показники вивчали в динаміці лікування та оцінювали в комплексі з клінічними даними. Вагітні були обстежені на наявність в крові маркерів вірусного гепатиту В – НВsАg та НВеАg – радіоімунним методом, анти-НВs та анти-НВе за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) та вірусного гепатиту С, також за допомогою ІФА. Вагітні підлягали обстеженню на СНІД, токсоплазмоз, хламідійну, герпесну та цитомегаловірусну інфекцію, також у них виключалися інші інфекційні захворювання.

Для характеристики стану енергетичного метаболізму вивчали загальну активність ключового ферменту анаеробного гліколізу – лактатдегідрогенази (ЛДГ) та її ізоферментний спектр (ЛДГ₅) електрофоретичним методом. Обчислювали рівень анодних «аеробних» фракцій ізоферментів ЛДГ₁₊₂, проміжної ЛДГ₃) та катодних «анаеробних» фракцій ЛДГ₄₊₅. Норми біохімічних та імунологічних даних для вагітних отримані у лабораторії відділу екологічної генетики і імунології Українського наукового центру медичної генетики АМН України при обстеженні 50 здорових жінок, у яких вагітність, пологи та післяпологовий період перебігали без ускладнень.

Біохімічне дослідження включало вивчення стану ПОЛ та системи АОЗ, концентрації окисленого (ОГ) та відновленого глутатіону (ВГ), вітамінів з антиоксидантними властивостями, рівня у сироватці крові “середніх молекул” (СМ).

Активність ПОЛ оцінювали за вмістом у крові проміжних продуктів пероксидації ліпідів – дієнових кон’югат (ДК) та кінцевого продукту ПОЛ – малонового диальдегіду (МДА) спектрофотометрично. Вивчали також рівень перекисної резистентності еритроцитів за показником їх перекисного гемолізу (ПГЕ). Вивчали активність ферментів системи АОЗ – супероксиддисмутази (СОД) та каталази (КТ) спектрофотометрично. Обчислювали інтегральний коефіцієнт (Ф) як співвідношення СОД×КТ/МДА (С. Чеварі та співавт., 1991). Для характеристики рівня ендогенної інтоксикації досліджували концентрацію СМ у сироватці крові (В.В. Ніколайчик та співавт., 1991).

Рівень ОГ та ВГ у крові вивчали у гемолiзатах еритроцитів за утворенням комплексу ВГ з реактивом Елмана (5,5- дитіобіс(2-нітробензойна кислота)), який реєстрували у ділянці 412 нм (405 нм). Рівень аскорбінової кислоти, альфа‑токоферолу, ретинолу вивчали загальноприйнятими методами.

Імунологічне дослідження полягало у вивченні показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, фагоцитарної активності моноцитів (ФАМ), рівня імуноглобулінів (Ig) у сироватці крові, інтерлейкінового профілю.

Вміст Т- (CD3+) та В-лімфоцитів (CD22+), субпопуляцій Т-хелперів/індукторів (CD4+) та Т-супресорів/кілерів (CD8+) вивчали у цитотоксичному тесті із застосуванням моноклональних антитіл (МКАТ). У роботі використовували комерційні МКАТ класів CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ фірми Ortho Diagnostic Systems Inc (USA). При цьому MКAТ класу CD3+ вважали належними до тотальної популяції Т-лімфоцитів, CD4+ - до популяції Т-хелперів/індукторів, CD8+ - до Т-супресорів/кілерів, CD22+ - до В-клітин. Функціональну активність Т-лімфоцитів вивчали за допомогою рекції бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) – з фітогемаглютиніном. При проведені імунологічного обстеження керувалися методичними рекомендаціями «Уніфіковані методи імунологічного обстеження хворих на амбулаторному і стаціонарному етапах лікування», затвердженими МОЗ України (Київ, 1988). Оцінка імунологічних зсувів здійснювалась методом «імунологічного компасу».

ФАМ вивчали з використанням чашкового методу (В.М. Фролов та співавт., 1990); в якості тест-об’єкту використовували живу добову культуру Staph. аureus, штамм 505, який було отримано з Iнституту мікробіології і імунології ім. Л. Пастера (Росія).

Рівень ЦІК у сироватці крові визначали методом преципітації в розчині поліетиленгліколя (ПЕГ) з молекулярною масою 6000 дальтон. Молекулярний склад ЦІК з видаленням фракцій велико- (>19S), середньо- (11S‑19S) та дрібномолекулярних (<11S) імунних комплексів визначали шляхом диференційованої преципітації у 2%, 3,5% та 6% розчинах ПЕГ. Дослідження цитокінів (IL-2 та IL-4) проводили на базі імунологічної лабораторії Луганського обласного центру по боротьбі та профілактиці з ВІЛ-СНІД із застосуванням імуноферментних тест-систем виробництва ТОВ «Протеїновий контур» (РФ – Санкт-Петербург). Результати оцінювали за допомогою імуноферментного аналізатора PR 1200 фірми Sanofi Diagnostics Pasteur (Франція).

Для визначення анатомічної та функціональної оцінки стану жовчних шляхів проводили УЗД з використанням апарату “Аlока SSD-630” (Японія). В першу чергу вирішували питання про можливість виношування вагітності під час загострення хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ). Стан фетоплацентарного комплексу оцінювали на підставі даних УЗД з використанням апарату “Тоshiba” (Японія) та абдомінальних датчиків з проведенням плацентометрії; після 36 тижнів гестації визначали біофізичний профіль плода.

Для оцінки стану та характеру серцевої діяльності плода проводили кардіотокографічне дослідження з використанням нестресового тесту на біомоніторі “ВМТ 9141” фірми RTF. Дані кардіотокограм оцінювали за шкалою W.Fisher (1976).

Статистичну обробку результатів дослідження здійснювали на персональному комп’ютері Intel Pentium III 800 за допомогою одно- і багатофакторного дисперсійного аналізу (пакети ліцензійних програм Microsoft Office 97, Microsoft Exel Stadia 6.1/prof та Statistica).

Результати досліджень та їх обговорення. В першій групі обстежених вагітних спостерігали анемічні симптоми, яким притаманні: запаморочення, швидка втомлюваність, загальна слабкість, блідість шкіряних покровів.

В другій групі обстеженi вагітнi, які страждали на хронічні захворювання ГБС, висловлювали скарги на диспепсичні явища, свербіння шкіри, біль в епігастрії та точці Кера, загальнотоксичні симптоми.

В третій групі обстежених вагітних анемічна симптоматика ускладнювалась симптомами хронічної патології ГБС, що призводило до: загрози переривання вагітності (100%), раннього гестозу (57,3%), пізнього гестозу (прееклампсія – 36%), ФПД (100% ), слабкістi пологової діяльності (15%), підвищеної крововтратi (у середньому 320±52 мл), асфіксії новонародженого (27,7%), більш частої (в 3,5-4,5 рази) реєстрації препатологічних кардіотокограм, при яких спостерiгається нестабільність середнього базального ритму, тахікардія, зниження амплітуди миттєвої осциляції, зменшення частоти акцелерацій, поява децелерацій, що свідчить про зниження компенсаторно-пристосовних можливостей плода у наслiдок ФПД, яка викликана сполученою патологією.