ПРИМИРЕННЯ З ПОТЕРПІЛИМ У МЕХАНІЗМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У механізмі регулювання кримінально-правових відносин, під яким розуміють сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на ці відносини, превалює каральний метод правового регулювання. Це певною мірою обмежує властиві кримінальному праву можливості впливу на суспільні відносини. Сучасна юриспруденція все частіше заявляє, що суспільству необхідний розумний баланс при визначенні способів впливу на злочинність, адже успішне виконання завдань кримінально-правової охорони особи, суспільства та держави забезпечує не тільки практика застосування покарання, але й, у ряді випадків, повна відмова від покарання чи навіть від кримінальної відповідальності. В сьогоднішніх умовах реалізація принципу невідворотності покарання зазнає раціональної модификації. До механізму кримінально-правового регулювання все частіше залучаються засоби, засновані не лише на покаранні, але й на заохоченні (стимулюванні) позитивної постзлочинної поведінки. Причому сфера їх застосування розширюється, що є об’єктивним процесом, зумовленим не лише складністю та неоднорідністю предмета такого регулювання, але й гуманізацією всіх сторін суспільного життя.

Заохочення позитивної посткримінальної поведінки знаходить свій прояв у різних аспектах кримінально-правового регулювання. Одним із них є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим. Відповідно до ст. 46 Кримінального кодексу України 2001 р. особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Ця невідома попередньому КК України норма є відображенням ідеї альтернативного каральному відновлювального правосуддя. Поява у чинному КК України вказаної норми переважно оцінюється як позитивне рішення, завдяки якому потерпілий дістає можливість більш оперативно і повно відновити свої права та інтереси, порушені суспільно небезпечним діянням. Щоправда є і супротивники ідеї звільнення від кримінальної відповідальності, як такої, що не відповідає принципу невідворотності покарання за вчинений злочин, але, як відомо, у правовій сфері не існує вічних принципів, вони змінюються разом із зміною соціальних умов життєдіяльності людей.

Майже п’ятирічна практика застосування ст. 46 КК України та врахування примирення при визначенні інших засобів кримінально-правового впливу потребує  наукового осмислення. Це зумовлює необхідність проведення комплексного теоретичного дослідження кримінально-правового регулювання примирення з потерпілим, що має велике практичне значення не лише для законотворчої, а і для правозастосувальної діяльності.

У теорії кримінального права проблемі примирення з потерпілим присвячені наукові праці І.А. Войтюк, Л.В. Головка, О.В. Давидової, В.В. Землянської, Х. Зера, Л. Карнозової, Н. Крісті, Р. Максудова, В.Т. Маляренка, О.В. Перепаді, О.В. Усса, М. Флямера, М.І. Хавронюка, В.В. Ценєвої, М.Г. Якобашвілі, Г.О. Усатого та ін. Окремі її складові розглядалися в більш широкому контексті дослідження інституту звільнення від кримінальної відповідальності в роботах Х.Д. Алікпєрова, Ю.В. Бауліна, В.С. Єгорова, А.В. Єндольцевої. Суттєвий внесок у вирішення концептуальних питань, пов’язаних із примиренням, зробили такі науковці, як: Є.Р. Азарян, В.М. Баранов, Ю.В. Голік, В.О. Єлеонський, Е.В. Жидков, О.О. Житний, І.Е. Звєчаровський, С.І. Зєльдов, С.Г. Келіна, В.М. Куц, Л.М. Кривоченко, Т.О. Лєснієвськи-Костарєва, О.В. Наден, В.С. Прохоров, Р.А. Сабітов, В.В. Скибицький, О.М. Тарбагаєв, П.В. Хряпінський, С.С. Яценко та ін. Між тим, у розробці означеної теми крапку ставити рано, якщо взагалі це можливо в науковому пошуці. Залишається без відповіді багато питань кримінально-правового змісту цієї проблеми. Зокрема, потребує обґрунтування можливість прояву примирення з потерпілим не лише у вигляді підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а і в інших сферах кримінально-правового регулювання, адже від примирення може залежати призначення справедливого покарання, звільнення від покарання і навіть звільнення від відбування призначеного покарання.

Наведені вище обставини й зумовили вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, що ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000.