Папілярна карцинома щитовидної залози: морфологічна характеристика в різні періоди після Чорнобильської катастрофи



Название:
Папілярна карцинома щитовидної залози: морфологічна характеристика в різні періоди після Чорнобильської катастрофи
Альтернативное Название: Папиллярная карцинома щитовидной железы: морфологическая характеристика в разные периоды после Чернобыльской катастрофы
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Матеріал та методи дослідження. Матеріалом досліджень були біоптати карцином щитовидної залози, позапухлинної “умовно нормальної” тиреоїдної тканини  та метастазів карцином у лімфатичні вузли (за їхньої наявності), видалені у пацієнтів 4-39 років (1968-1985 років народження), які складали групу підвищеного ризику щодо розвитку тиреоїдного раку, і вік яких не перевищував 18 років на час Чорнобильської катастрофи.


Загальний патоморфологічний аналіз (1906 тиреоїдних карцином, серед яких папілярних – 1757) проводився за допомогою мiкроскопів Leica, Zeizz (Німеччина) на парафінових зрізах, забарвлених гематоксилiном та еозином, окремо для трьох вікових груп на час операції (діти 4-14 років, підлітки 15-18 років, дорослі 19-39 років) і для трьох періодів: 1990-1995, 1996-2001 і 2002-2007 роки. Патоморфологічний дiагноз встановлювали згiдно класифiкацiї ВООЗ [R.DeLelis et al., 2004].


Порівняльні патоморфологічні дослiдження  найменш агресивних (без жодних метастазів, група N0M0) і найбільш агресивних за перебігом (з наявністю регіонарних і віддалених метастазів, група N1a,bМ1) папілярних карцином проведенi на 237 випадках (144 – належали до групи N0M0 і 93 – до групи N1a,bМ1).


За допомогою імуногістохімічних реакцій  з відповідними антитілами згідно рекомендацій виробників антитіл в частині випадків означених груп визначали: експресiю тироглобулiну (41 і 52 випадків); загального лімфоцитарного антигену – CD45 - позитивних клітин (34 і 39 спостережень); вміст макрофагів - CD68 - позитивних клітин (36 і 40 випадків); дендритних -  S100 - позитивних клітин (35 і 39 спостережень); потенційну проліферативну спроможність пухлин - mcm2 - позитивних ядер клітин (15 і 15 випадків); проліферативну активність пухлин - Ki67 - позитивних ядер клітин (15 і 15 випадків). Розповсюдженiсть та інтенсивність імуногістохімічної реакцiї оцiнювали вiд 0 до 4+.


При вивченні проліферативної активності клітин папілярних карцином підраховували кількість і відсоток імунопозитивних ядер в центрі пухлини та на її периферії від загальної кількості ядер. Належність позитивних клітин до епітеліальних підтверджували додатковою імуногістохімічною реакцією з антитілами до цитокератину CAM 5.2.


Визначення експресiї галектину-3 проведено за допомогою імуногістохімічних реакцій з відповідними моноклональними антитілами у 49 випадках папілярної карциноми, 51 спостереженні фолікулярної аденоми та 26 випадках фолікулярної карциноми. Розповсюдженiсть та інтенсивність імуногістохімічної реакцiї також оцiнювалася вiд 0 до 4+.


Метод імунофлуоресцентної “in situ гібридизації” (FISH) дозволив візуалізувати ядра клітин з пошкодженнями у ret гені [R.Cinti et al., 2000; K.Unger et al., 2004, 2006] шляхом підрахунку розщепленого FISH сигналу у 45 випадках папілярної карциноми.


Отриманий цифровий матеріал оброблено статистично за тестом χ2, [Урбах В.Ю., 1975].


Результати досліджень та їх обговорення. У результаті виконаної роботи встановлено, що з часом, що минув після Чорнобильської катастрофи, тобто із збільшенням латентного періоду розвитку пухлин (якщо прийняти за точку відрахунку квітень 1986 року), морфологічні характеристики папілярних карцином зазнали суттєвих змін. При порівнянні відсотків основних гістологічних підтипів папілярних карцином у кожній віковій групі і у трьох означених вище періодах спостереження визначилося, що першочергово суттєво знизився відсоток солідного варіанту: з 26,8% у 1990-1995 роках до 6,0% у 1996-2000 роках у дітей, р<0,001 (у 2001-2007 роках дітей, народжених до Чорнобильської катастрофи, вже не визначалось) і з 21,4% у 1990-1995 до 5,5% у 2002-2007 роках у дорослих, р<0,001 (табл. 1).


На противагу цьому, у дітей з часом суттєво зростав відсоток змішаного варіанту папілярної карциноми: з 24,8% до 63,0% (р<0,001). Зростання відсотку пухлин змішаної будови з часом, що минув після аварії на ЧАЕС, простежувалось також у підлітків і дорослих (табл. 1), але різниця між показниками не була вірогідною. Крім того, із збільшенням латентного періоду у дітей мало місце і зростання відсотку карцином типової папілярної будови: з 8,5% до 18,0%, р<0,05 (табл. 1). 


Змінилось також сполучення гістологічних компонентів при змішаному варіанті папілярної карциноми. Так, якщо в 1990-1995 роках в усіх вікових групах переважала солідно-фолікулярна будова пухлин, то в наступні роки поєднання солідних і фолікулярних ділянок при змішаному варіанті домінувало тільки у дітей, в той час як у підлітків і особливо у дорослих частіше зустрічалися пухлини папілярно-фолікулярної будови (табл. 2). Зокрема, у дорослих відсоток пухлин папілярно-фолікулярної будови при змішаному варіанті збільшився з 16,7% у 1990-1995 роках до 55,2% у 2002-2007 роках.


Розмір та інвазійні властивості досліджені на 1451 випадку папілярної карциноми. Значної уваги, з нашої точки зору, заслуговують інкапсульовані папілярні карциноми, відсоток яких значно збільшився в останні роки: з 7,4% сумарно в усіх вікових групах в 1990-1995 роках до 18,6% в 1996-2001 роках (р<0,001) і до 25,0% в 2002-2007 роках (р<0,001 в порівнянні з 1990-1995 і р<0,01 порівняно з 1996-2001 роками).


Слід зазначити, що серед інкапсульованих папілярних карцином 110 з 240 пухлин (45,8%) мали фолікулярну, солідну чи солідно-фолікулярну будови. В жодному випадку такі карциноми не проявляли ознак екстратиреоїдної інвазії, і лише в 1 з 110 випадків (0,9%) було визначено метастаз до одного лімфовузла. Крім того, в інкапсульованих пухлинах означеної будови морфологічні особливості, притаманні папілярній карциномі (збільшення і просвітлення ядер, наявність борозенок і внутрішньоядерних включень), досить часто були локальними, що, з одного боку, ускладнювало інтраопераційну і остаточну діагностику, а з іншого - свідчило про мінімальні інвазійні властивості таких пухлин. Звідси випливає, що неінкапсульовані папілярні карциноми солідної і солідно-фолікулярної будови кардинально відрізнялися від інкапсульованих пухлин такої ж будови за інвазійними властивостями, тобто за агресивністю поведінки.


 


 Серед  1451 випадку папілярної карциноми  8 з 236 у дітей (3,4%), 21 з 144 – у підлітків (14,6%) і 208 з 1071 – у молодих дорослих (19,4%) були представлені пухлинами розмірами до 1,0 см. Загалом в усіх вікових групах було виявлено 237 таких пухлин, що складало 16,3% від загальної кількості випадків.  Слід звернути особливу увагу, що протягом 1996-2001 і 2002-2007 років відсоток  „маленьких” пухлин суттєво зростав. Якщо в 1990-1995 було виявлено тільки  8 “маленьких” пухлин серед 196 папілярних карцином (4,1%), то в 1996-2001 роках їхня частка зросла до 49 серед 416 (11,8%), що перевищило попередній показник у 2,9 рази, р<0,01. В 2002-2007 роках  кількість пухлин розмірами до 1,0 см вже дорівнювала 180 серед 839 (21,5%), що в 5,2 рази перевищувало відсоток таких пухлин в 1990-1995, р<0,001 і в 1,8 рази - в 1996-2001 роках, р<0,001.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины