ДЕСТРУКТИВНО - ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕССЫ ПРИ КРИОПОВРЕЖДЕНИИ КОЖИ И ОЗОНОТЕРАПИИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, розкрита суть наукової  проблеми, сформульовані мета, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ – огляд літератури – присвячений аналізу механізмів кріопошкоджень тканин, класифікаціям, методам діагностики, лікування кріопошкоджень, відомих результатів досліджень дії озону на живі системи, використанню озонотерапії. На підставі аналізу літератури обґрунтовується мета роботи.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилися на базі Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України у відділі експериментальної кріомедицини. Експерименти були проведені на 216 білих статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар середньою масою 200-250 г. на підставі «Загальних принципів експериментів на тваринах», схвалених ІІ Національним конгресом з біоетики (Київ, 2004) і узгоджених з положеннями «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних і інших наукових цілей» (Страсбург, 1985).

Для моделювання кріопошкоджень використовували мідний аплікатор діаметром 10 мм з температурою -196°С і часом дії 60 с. При проведенні експерименту під інгаляційним ефірним наркозом епілювали шерсть у області стегна, після чого аплікатор контактував зі шкірою.

Озонований фізіологічний розчин (ОФР) одержували на сконструйованій в ІПКіК НАН України установці з генератором озону безбар’єрного типу (В.Д. Зінченко та ін., 2005). Фізіологічний розчин (0,89% NaCl, рН 7,2) у флаконі об'ємом

200 мл барботували озон-кисневою сумішшю до отримання необхідної концентрації озону в розчині. Для уповільнення процесу розпаду озону процедуру насичення озоном і подальше зберігання ОФР проводили в термостаті з танучим льодом. Концентрацію озону визначали спектрофотометричним методом на приладі Specord UV VIS (Німеччина) за поглинанням світла на смузі Хартлі
(В.В. Лунін та ін., 1998). Експериментальні тварини були поділені на сім груп. Перша група ‑ контрольна, в якій досліджували показники, що характеризують запальний процес в шкірі при кріопошкодженнях без лікування на 1, 3, 7 і 14 добу. У другій, третій і четвертій групах тварин вивчали ті ж показники в умовах щоденного підшкірного введення в ділянку кріопошкодження 1 мл ОФР з різним вмістом озону ‑ 12, 6 і 1 мг /л ‑ відповідно. У п'ятій групі тварин в ці ж терміни в ділянку кріопошкодження аналогічним чином вводили неозонований фізіологічний розчин. У шостій і сьомій групах тварин для обробки кріопошкоджень використовували фармацевтичні препарати: мазь “Левомеколь” і екстракт плаценти офіцинальний. Мазь наносили на шкіру з кріопошкодженням 1 раз на добу. Екстракт плаценти офіцинальний у фізіологічному розчині в співвідношенні 1:1 вводили в об'ємі 1 мл від периферії до центру пошкодження підшкірно. Площу пошкодженої холодом шкіри визначали на підставі методу Л.Н. Попової, для чого на зону пошкодження накладали стерильний лист прозорої плівки і переносили на неї контури шкірного дефекту; одержане зображення накладали на лист міліметрівки, після чого підраховували кількість міліметрів, що розміщені в середині меж контура. Повторне вимірювання площі травми здійснювали в кожну контрольну добу. Процентне зменшення площі в процесі лікування визначали за формулою (Л.В. Беркало, 2003). Проводилася фотореєстрація цифровою камерою “Canon” у вказані строки.

Для виготовлення гістологічних препаратів фрагменти шкіри вилучали через 3, 7, 14 діб після нанесення кріпошкодження, фіксували в 10% формаліні, зневожували в спиртах зростаючої концентрації, просвітлювали в ксилолі і заливали в парафін-целоїдин. Одержані з парафін-целоїдинових блоків зрізи завтовшки 6-8 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином для отримання оглядових гістологічних препаратів, а також пікрофуксином по ван Гізон (Г.А. Меркулов, 1961). Вміст нейтральних мукопротеїнів і мукопротеїдів шкіри у ділянці кріопошкодження визначали гістохімічним методом Мак-Мануса

(Х. Луппа, 1980) за ШИК-реакцією (реактив Шиффа – йодна кислота). Диференціювання препаратів проводили під світловим мікроскопом “Біолам”.

Для дослідження перебігу запальних змін після моделювання кріопошкоджень, реєстрацію випромінювання шкіри в інфрачервоному діапазоні (довжина хвилі 8-14 мкм) здійснювали за допомогою портативного пристрою для вимірювання потоку випромінювання поверхні в інфрачервоній області спектру, на який отримано патент України на корисну модель №23521 [6].