ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ АКЦІОНЕРІВ НА АКЦІЇ : Хозяйственно-правовые способы защиты прав АКЦИОНЕРОВ НА АКЦИИ

Краткое содержание

У вступі дисертації розкривається актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими планами, темами, вказуються мета та задачі дослідження, його об’єкт, предмет та метод, наукова новизна, практичне й теоретичне значення, надається інформація про апробацію результатів дисертації.

У розділі 1 «Характеристика охорони та способів захисту прав акціонерів на акції», який складається з трьох підрозділів, проаналізовано загальну структуру правових способів охорони та захисту прав і законних інтересів акціонерів, їх природу та особливості застосування, класифікації, процедурний порядок реалізації, функції, значення та порядок здійснення корпоративного управління і контролю, запропоновано забезпечити комплексний підхід до нормативного регулювання суспільних відносин, що виникають при використанні способів охорони та захисту прав і законних інтересів, та необхідність врахування інтересів всіх груп учасників корпоративних відносин.

Підрозділ 1.1 «Загальна структура охорони та захисту прав акціонерів на акції» присвячено дослідженню визначальних рис всієї системи способів охорони та захисту прав і законних інтересів акціонерів, аналізу їх сутності, особливостям встановлення та реалізації.

Автор визначає, що правове регулювання господарських відносин, що складаються в процесі діяльності акціонерних товариств, повинне здійснюватися державою шляхом систематичного забезпечення трьох взаємопов’язаних напрямків його розвитку. По-перше: шляхом вдосконалення основних нормативних приписів, що забезпечують впорядкування акціонерних відносин за рахунок визначення моделей можливої, дозволеної поведінки їх учасників, тобто здійснення дозвільного регулювання. По-друге, за допомогою закріплення оптимального по відношенню до дозвільного регулювання комплексу заборон, імперативних приписів і санкцій. Їх наявність означає установлення в державних і суспільних інтересах меж дозволеної поведінки учасників корпоративних відносин, тобто оптимізацію обмежувального регулювання. По-третє, шляхом надання акціонерам та іншим учасникам корпоративних відносин юрисдикційних способів захисту їхніх прав і законних інтересів від можливих порушень, а також визначення меж такого захисту, тобто здійснення охоронного (забезпечувального) регулювання.

Дисертантка зазначає, що аналіз змісту ст. 20 Господарського кодексу України (далі – ГК) дозволяє сформулювати поняття способів захисту акціонерів у сфері обігу корпоративних прав. Крім того, допускається використання й інших способів захисту, що не вказані у ст. 20 ГК, якщо це безпосередньо передбачено чинним законодавством України. Це, зокрема, такі правові способи, як: визнання суб’єктивного права, відновлення положення, що існувало до його порушення, припинення дій, які його порушують або створюють безпосередню загрозу його порушення тощо, які застосовуються відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування, які діють в межах своєї компетенції. Комплексність захисту корпоративних прав акціонерів полягає у тому, що окремі правові способи забезпечення захисту корпоративних прав передбачені положеннями не тільки ГК, а й іншими нормативно-правовими актами.

 Проаналізувавши наукові праці таких авторів, як О.М. Вінник, В.В. Вітрянський, В.П. Грибанов, О.С. Йоффе, О.В. Дзера, Я.М. Шевченко, В.П. Казимирчук, С.В. Боботов, Б.Н. Мерін, В.О. Ойгензіхт, А.Є. Шерстобитов, В.Л. Яроцький, автор доходить висновку, що специфіка правового механізму забезпечення охорони та захисту прав і законних інтересів акціонерів полягає у комплексному характері забезпечуваного ним превентивно-охоронювального (регламентаційного у широкому розумінні) впливу. Особливості цього впливу полягають у нормативному визначенні основних напрямів забезпечення охорони та захисту не однією, а кількома (господарським, цивільним, трудовим, кримінальним, адміністративним тощо) галузями права, що є свідченням єдності та узгодженості визначених ними нормативних приписів та правової системи України в цілому. Найбільш важливе місце у загальній структурі галузевих нормативних приписів займають способи, закріплені нормами господарського права, що визначено їх нерозривною зв’язаністю з відносинами господарювання. У забезпеченні господарсько-правового регулювання і охорони прав акціонерів застосовується низка заходів організаційного впливу на корпоративні відносини (зокрема, корпоративне управління і контроль), а також інші чинники, що забезпечують економічні, соціальні та інші важелі такого впорядкувального впливу. Комплексність та різноманітність способів захисту корпоративних прав акціонерів у сфері їх обігу припускає наявність нормативно визначених галузевих механізмів (господарсько-правового, цивільно-правового, адміністративно-правового тощо) та визначених ними окремих спеціальних способів та механізмів їх реалізації. Найважливішим видом юрисдикційного захисту є захист прав акціонерів у судовому порядку. До найпоширеніших судових (юрисдикційних) способів захисту прав та законних інтересів акціонерів, наприклад, належать: визнання недійсними правочинів, предметом яких є розміщення акцій чи окремі договори, правовою метою вчинення яких є передача акцій у межах їх участі у господарському обігу. Одним із неюрисдикційних способів забезпечення захисту корпоративних прав акціонерів у процесі їх обігу є забезпечуване нормативно і на рівні саморегулювання, постійне розширення повноважень саморегулівних організацій ринку цінних паперів та оптимальне нормативне визначення та реалізація повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У підрозділі 1.2 «Види господарсько-правових способів захисту прав акціонерів на акції» проведено дослідження існуючих класифікацій способів захисту прав та законних інтересів як у межах юридичної науки в цілому, так і корпоративного права зокрема.

Аналізуючи вказане питання, дисертантка приділяє особливу увагу класифікаціям, що надані О.М. Вінник та О.М. Переверзевим, використовуючи які та враховуючи положення ст. 20 ГК, доходить висновку про наступну класифікацію способів захисту прав та законних інтересів акціонерів: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування, що наділені владними повноваженнями; 3) визнання недійсними господарсько-правових правочинів; 4) відновлення положення, що існувало до порушення прав та законних інтересів акціонера; 5) припинення дій, що порушують права та законні інтереси або створюють реальну загрозу такого порушення; 6) присудження до виконання обов’язку в натурі; 7) відшкодування збитків; 8) застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій; 9) установлення, зміна або припинення корпоративних правовідносин; 10) матеріальна компенсація моральної шкоди; 11) заходи оперативного впливу; 12) самозахист.

При цьому автор вказує на ту характерну рису, що має бути присутня в усіх перерахованих способах захисту, – це відновлення порушених прав та законних інтересів акціонерів.

Всю сукупність перерахованих способів захисту дисертантка пропонує розділити за повноваженнями, які виконує уповноважений орган державної влади та місцевого самоврядування в механізмі їх застосування, на юрисдикційні та неюрисдикційні, і звертає увагу на особливості правового статусу добросовісного набувача цінних паперів у відносинах, пов’язаних із відновленням порушених прав та законних інтересів.

 Підрозділ 1.3 «Корпоративне управління і контроль у системі господарсько-правових способів захисту прав акціонерів на акції» автор присвятила значенню та ролі корпоративного управління і контролю як основним передумовам захисту прав та законних інтересів акціонерів, що засновані на ініціативності та самостійності акціонерів.

Досліджуючи вказані категорії та їх внутрішню природу і структуру, авторка акцентує увагу на необхідності всебічного забезпечення створення, безпосередньо створення і втілення економічних (конкурентне економічне середовище, ступінь розвитку фінансового ринку та ін.), організаційних (наявність саморегулівних організацій та надані ним можливості впливати на суб’єктів господарювання), нормативних (наявність дієвої системи правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані із захистом прав акціонерів, та прозорого механізму їх реалізації) передумов їх існування.

Вивчаючи основні характеристики поняття «корпоративний конфлікт», авторка робить висновок про те, що корпоративне управління та контроль мають забезпечити максимальне врахування інтересів усіх груп учасників корпоративних відносин і їх кінцевою метою є недопущення існування «корпоративних конфліктів» в цілому.

Як один із можливих варіантів вирішення корпоративних конфліктів і спорів, дисертантка наводить приклад із правозастосовної практики Великобританії, що пов'язаний із наданням права мажоритарним акціонерам позбавити міноритарних акціонерів корпоративних прав на належні їм акції в примусовому порядку, та говорить про необхідність втілення такого досвіду до національної правової системи шляхом внесення в чинне законодавство України відповідних змін. Вказаний правовий інститут авторка пропонує назвати «трансформацією корпоративних прав» і виділяє обов’язкові його елементи: 1) наявність встановленого в локальних нормативно-правових актах мінімального розміру акцій, якими акціонер може вільно володіти; 2) наявність факту перешкоджання міноритарним акціонером мажоритарному акціонерові у вільному управлінні ним господарською діяльністю акціонерного товариства і систематичний характер такого перешкоджання; 3) наявність судового рішення про застосування правового механізму «трансформації корпоративних прав».

Досліджуючи відносини, пов’язані зі здійсненням корпоративного управління та контролю, дисертантка вказує на недостатній рівень розвитку нормативного їх забезпечення та необхідність подальшого його вдосконалення.

 Розділ 2 «Захист прав акціонерів у процесі розміщення та обігу акцій», що складається з трьох підрозділів, присвячений правовим проблемам захисту прав та законних інтересів акціонерів у сфері набуття та передачі прав на акції, їх обігу та розміщення.

У підрозділі 2.1 «Господарсько-правові способи захисту в процесі набуття та передачі прав на акції» проведено дослідження окремих аспектів ведення реєстрів прав власників іменних цінних паперів та функціонування Національної депозитарної системи України, що безпосередньо пов’язані з охороною та захистом прав акціонерів. Авторка доходить висновку, що публічна і прозора діяльність вказаних суб’єктів є одним із головних способів захисту акціонерів, проте відсутність контролю з боку інших суб’єктів корпоративних відносин неминуче призводить до зловживань з боку відповідних посадових осіб. Дисертанткою запропоновані та досліджені спеціальні способи впливу, що в кінцевому результаті дозволяють забезпечити дієві механізми захисту прав та законних інтересів акціонерів. Такими способами авторка називає: 1) укладення відповідних господарсько-правових та цивільно-правових договорів між суб’єктами корпоративних відносин та професійними учасниками ринку цінних паперів; 2) діяльність спеціально створених компенсаційних фондів, які мають за рахунок акумульованих грошових коштів відшкодовувати акціонерам вартість втрачених ними корпоративних прав, якщо така втрата відбулась внаслідок зловживання професійними учасниками ринку цінних паперів наданими їм правами. Детально аналізуючи особливості функціонування компенсаційних фондів, авторка робить висновок про необхідність існування дворівневої системи компенсаційних фондів, вищий рівень якої займатиме Державний фонд компенсаційних виплат вкладникам та акціонерам, що понесли матеріальні витрати внаслідок зловживання на фондовому ринку України при Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України, а нижній рівень – спеціальні саморегулівні організації, що створюються на засадах і в порядку, передбаченому ст. 48 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Підрозділ 2.2 «Захист прав акціонерів при розміщенні акцій» присвячений проблемам правозастосування у сфері охорони та захисту прав і законних інтересів акціонерів при розміщенні акцій. В ньому дисертант звертає особливу увагу на значення локальних нормативно-правових актів та можливі варіанти захисних застережень, що мають бути там передбачені. Також авторка звертає увагу на найбільш характерні порушення прав та законних інтересів акціонерів, що мають місце в процесі розміщення акцій, та можливі способи їх захисту і процедурні особливості реалізації таких способів.

Особливу увагу авторка приділяє оперативним способам впливу, що можуть застосовувати акціонери при здійсненні емісії акцій та переважному праву на їх викуп. Вказуючи на практику інших країн застосування права акціонера не оплачувати акції, за наявності відповідного порушення з боку емітента таких акцій, дисертантка доходить висновку про доцільність та необхідність застосування аналогічних способів впливу у вітчизняному законодавстві.

У підрозділі 2.3 «Захист прав акціонерів в процесі обігу акцій» автор дослідила особливості захисту прав акціонерів при обігу акцій.

Наголошуючи на особливій ліквідності акції як різновиду цінного паперу, дисертантка зосередила увагу не тільки на договірних способах передачі корпоративних прав як основному різновиду обігу цінних паперів в Україні, а й на тих процесах обігу акцій, що не опосередковані договірними формами.

Проаналізувавши особливості всіх форм обігу акцій, що передбачені чинним законодавством України, авторка зазначила те, що головними господарсько-правовими способами забезпечення та захисту прав і законних інтересів учасників ринку цінних паперів (в процесі обігу акцій) є господарсько-правові зобов'язання – правовідносини, в межах яких суб'єкти господарювання та інші учасники корпоративних відносин встановлюють та здійснюють свої права та обов'язки, визначаючи тим самим правові межі своїх правовідносин. Господарсько-правові зобов'язання виникають на підставі укладення правочинів з акціями: передачі акцій як внесок у статутний капітал юридичної особи, купівля-продаж, міна, дарування, уступка права вимоги (цесія), довірче управління, застава, зберігання, спадкування тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні специфіки господарсько-правових способів охорони прав та законних інтересів акціонерів з метою окреслення пріоритетних напрямів формування більш ефективних механізмів господарсько-правового забезпечення стабілізації та функціонування фондового ринку України.

У висновках, що надаються в кінці кожного розділу та наприкінці дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення досліджуваних проблем та надано пропозиції, пов’язані із подальшим вдосконаленням системи правового регулювання захисту прав та законних інтересів акціонерів.

Вказаними висновками є наступні положення: правове регулювання корпоративних відносин, що складаються між акціонерами в процесі діяльності акціонерних товариств, повинне здійснюватися з урахуванням кількох складових: а) здійснення дозвільного регулювання; б) закріплення оптимального по відношенню до дозвільного регулювання комплексу заборон, імперативних приписів і санкцій; в) здійснення охоронного (забезпечувального) регулювання; г) подальше вдосконалення форм правового забезпечення заходів корпоративного управління та контролю як найбільш дієвих способів господарсько-правового захисту прав акціонерів на акції.

1. Аналіз змісту ст. 20 ГК дає змогу сформулювати поняття способів захисту акціонерів у сфері обігу корпоративних прав. Крім того, допускається використання й інших способів захисту, що не містяться у ст. 20 ГК, якщо це прямо передбачено чинним законодавством України.

2. Комплексний регламентаційно-охоронювальний вплив всієї сукупності способів захисту належних акціонерам корпоративних прав, як і впорядкування корпоративних відносин у їх непорушному стані, забезпечується з урахуванням основних принципів господарського права (внутрішньокорпоративної демократії; захисту прав міноритарних акціонерів; підпорядкування особистих інтересів учасників загальному корпоративному інтересу; добровільності членства у корпорації; гласності ведення справ корпоративної організації; обмеження втручання учасників у поточну діяльність корпоративної організації тощо).

3. Важливу роль у процесі впорядкування корпоративних відносин набуває забезпечення збалансованої системи управління та контролю. Її налагодження зумовлює постійний розвиток корпоративної сфери господарювання, однак найефективніше діє лише в умовах розвинутої ринкової економіки.

4. Для забезпечення балансу прав та законних інтересів учасників корпоративних відносин і недопущення зловживання наданими акціонеру правами в національному правовому полі має бути закріплений відповідний правовий механізм позбавлення недобросовісного акціонера належних йому прав на акції, що успішно був апробований в правових системах багатьох європейських країн.

Таким механізмом повинен виступати «механізм трансформації корпоративних прав», що має надати акціонерному товариству можливість позбавити недобросовісного акціонера права голосу на загальних зборах акціонерів, компенсувавши його втрати наданням додаткових гарантій та майнових компенсацій шляхом переведення його акцій за судовим рішенням з простих у привілейовані.

5. Набуття та передача корпоративних прав, посвідчених акціями, забезпечуються переважно у межах організаційно-правових процедур, спрямованих на надання їм публічного статусу, і є нормативно визначеним дієвим способом забезпечення прав та законних інтересів акціонерів.

6. З метою забезпечення гарантій прав майбутніх акціонерів до установчих документів акціонерних товариств необхідно включати наступні положення. По-перше, кількість розміщуваних акціонерним товариством цінних паперів, конвертованих в акції певної категорії (класу), протягом строків обігу зазначених цінних паперів не повинна перевищувати кількість акцій, що випускаються додатково. По-друге, застереження щодо прийняття рішень про обмеження прав, що надаються акціями, у які можуть бути конвертовані розміщені товариством цінні папери, без згоди їх власників.

7. Найважливішим правовим способом саморегулювання, укладення та належне виконання якого забезпечує не тільки позитивне регулювання, а й охорону господарсько-правових відносин, постає господарський договір.

8. Найбільш дієвим способом забезпечення додаткових гарантій захисту прав акціонерів на акції є створення спеціальних компенсаційних фондів, основною метою діяльності яких є гарантований викуп тих корпоративних прав, власники яких втратили можливість їх реалізувати через неправомірні дії посадових осіб акціонерного товариства чи професійних учасників ринку цінних паперів.

9. Виходячи із загальних принципів господарського законодавства найбільш дієвою вбачається дворівнева система функціонування компенсаційних фондів.