ПРО- И АНТИОКСИДАНТНЫЕ МЕХАНИЗМЫ ИММОБИЛИЗАЦИОННО - ХОЛОДОВОГО СТРЕССА И ИХ ИЗМЕНЕНИЯ ПОД ВЛИЯНИЕМ ФИЗИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Досліди виконано на 375 безпородних щурах-самцях масою 180–220 г. Дію УЗ частотою 880 кГц у безперервному режимі (контактне середовище – вазелінове масло) здійснювали за допомогою апарата УЗТ-1.02 на депільовану ділянку проекції печінки щурів щодня, експозиція – 5 хв, протягом 5 днів. Вплив НІЛВ-ІЧ здійснювали контактно напівпровідниковим лазером на гелій-арсеніді за допомогою апарата «Узор» (довжина хвилі – 890 нм) на вистрижену поверхню шкіри тварин у ділянці проекції печінки щодня 5 разів з експозицією 256 с на день. Оскільки ефект фізичних чинників залежить від параметрів їх дії на організм, досліджували вплив УЗ інтенсивністю 0,2 і 0,4 Вт/см² і НІЛВ-ІЧ інтенсивністю 1, 3 та 15 мВт/см² в окремих серіях дослідів. Аплікації пелоїду з температурою 42 °С (10 аплікацій кожний другий день, експозиція кожної аплікації – 20 хв) накладали безпосередньо на депільовану шкіру спини тварин, а в окремих серіях – через поліетиленову прокладку. Біохімічні дослідження проводили через 24 год після останнього впливу. Всі експерименти здійснено у 7 серіях дослідів, включаючи контрольну серію – інтактні щури, яких не піддавали дії фізичних чинників.

Моделювання здійснювали таким чином: після добового голодування тварин іммобілізували на дошці та поміщали в холодильну камеру при температурі 4 °С на 5 год. Відтворення ІХС контролювали, визначаючи в макропрепаратах шлунка (зб. 3×10) ступінь виразковості слизової оболонки (Попович И.Л. с соавт., 1990). Критеріями оцінки були такі ступені градації стресогенної виразки: легкий ступінь ураження  – точкові ерозії по малій і великій кривизні шлунка щурів; середній – одиничні виразки по малій кривизні; тяжкий – множинні виразки; дуже тяжкий – перфорація стінки шлунка. У проведених експериментах відтворення ІХС супроводжувалося середнім і тяжким ступенями виразкового пошкодження. Біохімічні дослідження виконували у 1-шу і 3-тю добу після відтворення ІХС у тварин. Зміни активності ПОЛ/АОС за умов відтворення ІХС вивчали в 3 серіях дослідів, включаючи контрольну серію – інтактні щури, у яких не відтворювали ІХС.

При дослідженні дії фізичних чинників, що вивчалися, на активність ПОЛ/АОС у МСФ печінки щурів з ІХС схема експериментів була єдиною для всіх трьох чинників: спочатку проводили необхідну кількість впливів відповідного чинника, в останній день застосування фізичного чинника відтворювали ІХС, а потім на 1-шу і 3-тю добу після стресорного впливу здійснювали біохімічні дослідження. Використовували в цій групі тільки чинники з оптимальними параметрами: УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см²; НІЛВ-ІЧ інтенсивністю 3 мВт/см²; 10 аплікацій (через день) пелоїду, що накладалися безпосередньо на шкіру тварин, і таку ж кількість аплікацій, що накладалися через ізолюючу (поліетиленову) прокладку. Всі дослідження виконано в 9 серіях дослідів, включаючи контрольну серію – інтактні тварини, що не піддавалися ніяким діям.

У піддослідних тварин одержували МСФ печінки за такою схемою. Після декапітації під легким ефірним наркозом видаляли печінку, яку відмивали холодним 0,25 М розчином сахарози (рН 7,4). Гомогенат готували на 0,25 М сахарозі в концентрації 20 %. Отриманий гомогенат центрифугували при 10000 g протягом 20 хв. До надосадової рідини додавали 80 мМ CaCl₂ в 10 мМ трис-HCl буфері (рН 7,4) в об’ємі 9:1. Пробу залишали на 10 хв з подальшим центрифугуванням протягом 15 хв при 9000 g. Осад являв собою МСФ. Для ферментативних досліджень цю фракцію суспендували в 1 мл 0,25 М сахарози, для вивчення ПОЛ –  в 0,025 М трис-HCl буфері (рН 7,4), що містив 0,175 М KCl. Необхідним було відмивання осаду мікросом буферним розчином (рН 7,4) для видалення слідів сахарози, які заважають розвитку забарвлення при реакції з тіобарбітуровою кислотою.

Рівень спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ визначали за вмістом малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., 1977), активність каталази визначали за методом М.А. Королюк (1988), СОД – за R. Fried (1975), ГР –  за М.І. Прохоровою (1982), ГП – за В.А. Пахомовою зі співавт. (1982).

У тварин з ІХС оцінювали також ступінь ерозивно-виразкового пошкодження слизової оболонки шлунка, для чого відразу після виведення їх з досліду видаляли шлунок, відмивали його фізіологічним розчином і робили підрахунок ерозивно-виразкових пошкоджень слизової оболонки.

Всі дослідження проведені з дотриманням біоетичних норм (протокол засідання Комісії з питань біоетики УкрНДІМРтаК № 2 від 21.02.08).

Результати досліджень оброблено за методом варіаційної статистики з використанням пакета аналізу Microsoft Exсel.

Результати дослідження та їх обговорення. При макроскопічному обстеженні слизової оболонки шлунка щурів через 24 год після відтворення у них ІХС виявляється тяжкий ступінь стресового пошкодження слизової оболонки шлунка (6,90±0,48 виразки), на 3-тю добу – середній ступінь (3,00±0,42 виразки). На 5-ту добу після відтворення ІХС стан слизової оболонки шлунка щурів характеризувався стресовим ураженням легкого ступеня (одиничні точкові ерозії), що вказує на доцільність проведення біохімічних досліджень у період максимального розвитку стресових пошкоджень, тобто на 1-й і 3-й день після відтворення ІХС. Важливо те, що ІХС у щурів, як видно з даних рис. 1, у 1-й день після відтворення супроводжується різким підвищенням спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ і достовірним зниженням активності ферментів АОС, за винятком ГР, активність якої не змінюється; на 3-й день ПОЛ залишається статистично підвищеним, а активність ферментів АОС не перевищує рівня у контрольних тварин, що не піддавалися дії ІХС, тобто різкий дисбаланс, що виявлявся на 1-шу добу досліду з переважно прооксидантним домінуванням, зменшується.

Таким чином, до патогенезу ІХС, який зумовлює ерозивно-виразкове пошкодження шлунка, залучається система ПОЛ/АОС, що виявляється підвищенням активності ПОЛ і пригніченням активності ферментів АОС, тобто дисбалансом з ініціацією процесів ПОЛ.

Нами проведено дослідження особливостей впливу окремих чинників на систему ПОЛ/АОС в залежності від їх параметрів, які найчастіше застосовуються у лікувальній практиці, в умовах збалансованості процесів ПОЛ/АОС, тобто у інтактних тварин.

Як видно з даних табл. 1, під впливом УЗ інтенсивністю 0,2 і 0,4 Вт/см² активність спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ у МСФ печінки щурів достовірно знижується відносно показника інтактних тварин.

Результати дослідження змін активності ферментів АОС (табл. 1) вказують на те, що під впливом УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см² відбувається достовірне підвищення активності СОД і каталази у МСФ печінки щурів, тоді як активність ГП і ГР не змінюється.