ПРИМИРЕННЯ СТОРІН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтеграція України в Європейське співтовариство та побудова України як демократичної, соціальної, правової держави нерозривно пов'язані з приведенням вітчизняного законодавства у відповідність із загальновизнаними міжнародними стандартами прав людини. Особливо це стосується сфери кримінального судочинства, де знаходить свій прояв охорона найбільш важливих конституційних прав, свобод та інтересів громадян при розслідуванні злочинів.

Сучасна міжнародна концепція захисту прав людини свідчить про тенденції відмови держави від виключно каральної реакції на злочин, коли права не тільки обвинувачених, а і потерпілих, не завжди забезпечуються належним чином. На даний час кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, яке хоч і враховує низку положень міжнародно-правових актів з питань медіації та відновлювального правосуддя, зокрема, Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року), Резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН 2000/14 "Основні принципи застосування програм відновлювального правосуддя в кримінальних справах" від 27 липня 2000 року, Рамкового рішення Ради Європейського Союзу "Про становище жертв злочину у кримінальному судочинстві" від 15 березня 2001 року, Рекомендації № R (87) 18 "Відносно спрощення кримінального судочинства" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 17 вересня 1987 року), Рекомендації № R (99) 19 "Посередництво у кримінальних справах" (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 15 вересня 1999 року), потребує вдосконалення.

Над загальними проблемами забезпечення прав особи при звільненні від кримінальної відповідальності і закритті кримінальних справ працювали такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, А.С. Барабаш, С.М. Благодир, О.В. Гріненко, Ю.М. Грошевий, В.В. Дорошков, Т.Д. Дубінін, А.Я. Дубинський, Н.В. Жогін, В.С. Зеленецький, Т.В. Каткова, С.І. Катькало, С.Г. Кєліна, Г.К. Кожевніков, В.З. Лукашевич, М.М. Михеєнко, Я.О. Мотовіловкер, І.Л. Петрухін, П.П. Підюков, В.М. Савицький, М.С. Строгович, Г.О. Усатий, Д.В. Філін, С.А. Шейфер, Н.А. Якубович та інші. Кримінально-процесуальний кодекс України у 2001 році був доповнений новою нормою – ст. 8, яка передбачає примирення сторін у справах публічного обвинувачення. Законодавець, закріпивши у матеріальному праві України норму (ст. 46 КК України), що формулює передумови для застосування примирення між потерпілим та обвинуваченим (підсудним), не визначив необхідних положень щодо порядку її реалізації у процесуальному праві. Це створює певні складнощі в її практичному застосуванні при розслідуванні злочинів. Окрім того, в чинному КПК України відсутні правові приписи щодо форми примирення між потерпілим і особою, яка вчинила злочин; процедури примирення на досудовому слідстві; строку, який відводиться для вирішення конфлікту; суб'єктів проведення примирення між сторонами (слідчий або спеціально уповноважена на це особа - медіатор); засобів забезпечення потерпілому відшкодування завданої шкоди. Окремі питання примирення сторін в кримінальному процесі у своїх роботах розглядали Х.Д. Алікперов, Ю.В. Баулін, Л.М. Володіна, І. А. Войтюк, Л.В. Головко, О.А. Губська, О.Ф. Ковітіді, Л.В. Лобанова, В.Т. Маля-ренко, В.В. Свєрчков, В.М. Трубников, але комплексних цілісних досліджень з цієї проблеми до останнього часу не проводилося, не розроблялися і шляхи удосконалення порядку примирення сторін.

Саме це свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану проведення актуальних наукових досліджень кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 років, схвалених вченою радою НУВС (протокол № 3 від 23 березня 2001 року (п. 1.4.)), Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755 (п. п. 4, 11).