ПАТОГЕНЕТИЧНА РОЛЬ КАТЕХОЛАМІНЕРГІЧНОЇ СИСТЕМИ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ У РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичнее значення роботи. Наведені дані про особистий внесок, апробацію, впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

В першому розділі, який складається з трьох підрозділів, наведений аналітичний огляд наявних літературних даних щодо сучасних уявлень про структурну організацію катехоламінергічної системи надниркових залоз та її роль у регуляції функціонального стану організму в нормі та при патології.

Матеріали та методи досліджень. Дослідження проведені на 120 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар вагою 250-300 г. Матеріалом для дослідження були надниркові залози, ендокринна частина підшлункової залози та периферична кров. У ході експериментального дослідження використовували стрептозотоцинову модель цукрового діабету. Стрептозотоцин вводили щурам внутрішньочеревно в дозі 50 мг/кг, розчинений у 0,5 мл 0,1 М цитратного буферу (рН 4,5). У тварин у плазмі крові до введення стрептозотоцину та на всіх наступних етапах розвитку цукрового діабету визначали концентрацію глюкози в крові глюкозо-оксидазним методом за допомогою глюкометра Glucocard (ARKRAY Inc., Японія). З метою вивчення впливу катехоламінергічної системи на перебіг цукрового діабету використовували метод хронічного введення модуляторів синтезу катехоламінів. Вивчали ефекти впливу L‑тирозину та α‑метил-L‑тирозину. Нормальним тваринам введення модуляторів синтезу катехоламінів здійснювали внутрішньочеревно протягом 10 днів, а тваринам із діабетом – починаючи з першої доби після введення стрептозотоцину. Щоденна доза для кожного з модуляторів складала: для L‑тирозину - 100 мг/кг, для α‑метил-L‑тирозину - 10 мг/кг. Через 24 години після останньої ін’єкції L‑тирозину або α‑метил-L‑тирозину тварин виводили з експерименту. Концентрацію адреналіну та норадреналіну в плазмі крові та гомогенатах оцінювали за розробленою та запатентованою нами методикою (Колесник Ю. М. та ін., 2005). Для оцінки інтенсивності вільнорадикального окислення в плазмі крові, тканинах надниркових та підшлункової залоз визначали ступінь окислювальної модифікації білку (ОМБ) за методом  Halliwell B at al. (1999). Стан антиоксидантної системи оцінювали за активністю каталази (Королюк М. А. та ін.,1998). Цикл оксиду азоту вивчали за накопиченням стабільних метаболітів NO, активністю NO-синтази в тканині. Стабільні метаболіти визначали за якісною реакцією з реактивом Грису ( Горбунов Н. В., 1995), активність NO-синтази - флуорометрично (Колесник Ю. М. та ін., 2005). Концентрацію гормонів у плазмі крові визначали імуноферментним методом із використанням комерційних наборів для визначення інсуліну та кортизолу. Для гістологічного дослідження з надниркових залоз на ротаційному мікротомі MICROM HR-360 (Microm, Німеччина) виготовляли серійні зрізи товщиною 5 мкм, які забарвлювали галоціанін-хромовими квасцями за Эйнарсоном (Пирс Э., 1962). Морфометричний та денситометричний аналіз проводили на мікроскопі Axioskop (Ziess, Німеччина). Аналіз зображення проводили в автоматичному режимі за допомогою програми, розробленої професором А.В. Абрамовим. Для імунофлюоресцентного визначення білку с-Fos у клітинах коркового та мозкового шарів надниркових залоз аналіз гістологічних зрізів проводили на системі цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Electronik, Німеччина) на базі люмінесцентного мікроскопу AXIOSKOP (Zeiss, Німеччина).

Отримані експериментальні дані обробляли на IBM-сумісних  персональних комп’ютерах за допомогою пакету прикладних та статистичних програм VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина) та EXCEL (Microsoft Corp., США).