УСТУПКА ВИМОГИ І ПЕРЕВЕДЕННЯ БОРГУ В ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ (НА МАТЕРІАЛАХ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ) :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкової економіки й пов’язане з цим розширення цивільно-правового обороту внаслідок допущення до нього прав вимог та боргів обумовлює необхідність проведення на науковому рівні аналізу відповідних цивільно-правових конструкцій і механізмів, ґрунтовного дослідження проблем застосування в судовій практиці норм, що регулюють заміну осіб у зобов’язаннях внаслідок уступки вимоги і переведення боргу.

В сучасних умовах підвищення динаміки зобов’язальних відносин, які складають цивільний оборот, заміна суб’єктного складу будь-якого зобов’язання, що раніше, в умовах адміністративно-командної системи та планової економіки, розглядалася як виключення, набуває все більшого поширення у договірній практиці. Крім того, завершення процесу стихійного формування ринкового середовища обумовлює відмову держави від багатьох обмежень в сфері приватного права, в тому числі стосовно уступки вимоги і переведення боргу.

Потреби ринкової економіки вимагають створення умов для обігу не тільки речей, а й майнових прав та обов’язків, що неможливе без створення системи передачі цих об’єктів. Ефективна система передачі прав, в тому числі зобов’язальних прав вимоги, є невід’ємною частиною ринкового механізму, побудованого на засадах приватного права. Однак переважна частина норм цивільного законодавства України, незважаючи на прийняття нового Цивільного кодексу України, розрахована на правове регулювання обігу саме речей, а не майнових прав і обов’язків. Широке використання правочинів, спрямованих на заміну осіб у зобов’язаннях, за умови відсутності ефективної системи передачі прав і обов’язків, не могло не викликати певних труднощів та суперечностей у практиці розгляду відповідних категорій господарських спорів. За розрахунками автора, що ґрунтуються на даних судової статистики, кількість справ, які щороку розглядаються господарськими судами України та тією чи іншою мірою пов’язані з заміною осіб у зобов’язаннях, досягає 10 000, і їх динаміка має тенденцію до зростання. Звичайно, така кількість справ, їх складність тягне за собою істотну кількість помилок у застосуванні законодавства, що в свою чергу, потребує розробки науково обґрунтованих рекомендацій і роз’яснень.

В умовах інтеграції України до світового та європейського економічного і правового простору велике значення має використання міжнародних актів та принципів договірного права, зокрема тих, що встановлюють цивілізовані засади обороту прав вимоги та боргів. Саме тому вкрай необхідним є дослідження світового досвіду, відображеного у міжнародних конвенціях, що регулюють відступлення права вимоги та факторингові операції. З огляду на перспективи приєднання України до цих міжнародно-правових актів виникне проблема їх практичного застосування не тільки національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, а й судовими органами при вирішенні відповідних категорій спорів.

Вищевикладене обґрунтовує актуальність проведення в сучасних умовах науково-практичного дослідження проблематики відступлення вимоги й переведення боргу, тим більше, що концептуальні засади нового ЦК з цих питань, з урахуванням підходів судової практики, які склалися до і після його прийняття, на дисертаційному рівні досліджуються вперше.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана проблематика дослідження є складовою частиною цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації  0186.0.070869). Дана робота включена до плану науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.