ІНСТИТУТ ПІДСУДНОСТІ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтернаціоналізація суспільного життя, посилення міжнародного економічного співробітництва, міграція населення супроводжуються значним збільшенням кількості цивільних справ за участю "іноземного елемента". У зв'язку з цим важливого значення набувають правові питання визначення підсудності таких справ.

Із набранням чинності Закону України від 23 червня 2005 р. "Про міжнародне приватне право" розпочався новий етап у розвитку вітчизняного законодавства про міжнародну підсудність цивільних справ. Проте недостатній практичний досвід застосування судами України міжнародних договорів, що містять норми інституту міжнародної підсудності, відсутність рекомендацій щодо застосування і вдосконалення вітчизняного законодавства про міжнародну підсудність значною мірою гальмують розвиток інституту міжнародної підсудності в Україні.

З метою вдосконалення вітчизняного законодавства про міжнародну підсудність слід детально проаналізувати досвід країн Європейського Союзу (далі - ЄС) та доцільність його використання в Україні. Необхідність всебічного дослідження інституту міжнародної підсудності зумовлена такими факторами.

По-перше, згідно із Законом України від 18 березня 2004 р. "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Законом України від 21 листопада 2002 р. “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” та Указом Президента України від 11 червня 1998 р. "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" Україна взяла зобов’язання реформувати своє цивільне процесуальне законодавство відповідно до стандартів держав ЄС. У законодавстві держав ЄС передбачено ефективні механізми врегулювання багатьох проблемних питань інституту міжнародної підсудності, які постають і перед українськими судами, проте не мають однозначного вирішення в законодавстві та судовій практиці України.

По-друге, у 20-му столітті підхід до правового регулювання міжнародної підсудності у світі в цілому та в державах ЄС, зокрема, істотно змінився. Особливого значення набуло регулювання за допомогою міжнародних угод, які тією чи іншою мірою уніфікують правила визначення підсудності цивільних справ з “іноземним елементом”. Порівняно з Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права, ЄС досяг більших успіхів у справі уніфікації права про міжнародну підсудність. Правові акти ЄС приймаються у коротший термін і вступають в силу одночасно в усіх державах-членах ЄС.

Окремі аспекти інституту міжнародної підсудності висвітлюються у роботах з міжнародного приватного і цивільного процесуального права іноземних та вітчизняних вчених-правознавців (Д.Д Аверін., Л.А.Лунц,  Яблочков Т.М, Шак Х, Єлисеєв М.Г.). Однак питання міжнародної підсудності дотепер ще не було предметом спеціального систематичного дослідження.

Суттєві зміни і новели, яких зазнав інститут міжнародної підсудності в країнах ЄС та в Україні, потребують детального вивчення і глибоких досліджень. Все вищевикладене і обумовлює актуальність теми дослідження. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір" (державний реєстраційний № 011БФ048-01).