ФІЛОСОФІЯ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИЧИХ КАДРІВ ЗАСОБАМИ ОСВІТИ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН : ФИЛОСОФИЯ ПОДГОТОВКИ РАБОЧИХ КАДРОВ СРЕДСТВАМИ ОБРАЗОВАНИЯ В условиях становления рыночных отношений

Краткое содержание

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет дисертаційного дослідження, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, ступінь їхньої апробації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні проблеми та джерела дослідження проблеми підготовки робітничих кадрів в умовах становлення ринкових відносин” обґрунтовуються теоретичні і методологічні основи розв’язання досліджуваної проблеми. Аналізуються філософсько-освітні концепції, стан та перспективи розвитку підготовки робітничих кадрів в умовах становлення ринкових відносин.

В соціально-філософській традиції проблеми підготовки робітничих кадрів займають вагоме місце. Перші спроби радянських дослідників дати оцінку технічному суспільству і роботі працівників в області освіти відносяться до кінця 1920-х –1930-х рр. ХХ ст. Після тривалої перерви історія технічного суспільства привернула увагу радянських дослідників знов в 1940-х – 1950-х рр. Наступний етап в розвитку історіографічної бази – 1960-і – 1980-і рр. – були відзначені появою робіт М.Філіпова, М.Кузьміна, Е.Осовського по висвітленню різних сторін організації і багатогранної діяльності технічного суспільства. Радянські педагоги поклали в цей період початок вивченню ідей професійно-технічної освіти в історії суспільної думки, надаючи головну увагу представникам прогресивного, демократичного напряму в професійно-технічній педагогіці – К.Д.Ушинському, А.Г.Небольсину.

Разом з тим немає глибокого аналізу стану навчання та підготовки робітничих кадрів. Тому назріла стала необхідність створення в державі окремого центрального спеціально уповноваженого органу з питань відновлення трудових ресурсів в Україні, реформування системи підготовки робітничих кадрів.

У розділі відслідковуються спільні і відмінні характеристики понять „робітник”,  „робітничі кадри” та „робітничий клас”, „трудові ресурси”. Уточнюється поняття дисертаційного дослідження „робітничі кадри” у порівнянні з зазначеними категоріями, що зумовлено необхiднiстю відобразити предмет і об’єкт дослідження з кількісного та якісного боку, а також їхню філософську, економічну, соціальну, організаційну та іншу природу.

На основі проведеного аналізу обґрунтовується теза про те, що змістовно поняття „робітничі кадри” охоплює собою характеристики основного суб’єкта матеріального виробництва – робітника, професійною діяльністю якого створюється головна частка національного багатства.

У свою чергу, під час розробки заходів спрямованих на підготовку та врегулювання робітничих кадрів, необхідно враховувати дослідження трансформаційних перетворень у сфері зайнятості, ринку праці, що відповідає нинішньому соціально-економічному розвитку країни і може надати той могутній імпульс розвитку економіки, першоджерелом якого може бути лише людський фактор.

Дослідження особливостей ринкової детермінації професійних та духовних характеристик робітничих кадрів, показали що ринкові відносини зміщують центр ваги виробничої відповідальності з колективу на особистість, у зв’язку з чим саме робітник, його особистісні – об’єктивні (професійна підготовка) та суб’єктивні (духовно-моральні якості) – постають у якості  головних чинників  ефективності виробництва.

Разом з тим, в структурі ринкових відносин проблема формування сучасних робітничих кадрів не може бути вирішена самопливом або ж власною самодіяльністю ринкових структур; її розв’язання під силу лише державі, що об’єднує й організує взаємодію різноманітних державних та недержавних установ та інститутів, визначає організаційну, управлінську й навчально-виховну політику.

У другому розділі – „Особливості професійної підготовки сучасних робітничих кадрів засобами освіти” здійснюється дослідження проблеми організації професійної підготовки робітничих кадрів через систему освіти.

Автором проаналізовані досягнення та суперечності професійно-технічної підготовки робітничих кадрів через систему ФЗУ, ПТУ, інших навчально-виховних структур.

Зокрема, зазначається, що в умовах сучасного ринку перспектива формування національних робітничих кадрів міститься у використанні позитивного досвіду реформування професійної школи, здійсненого урядом у березні 1929 року. Реформа спростила та приблизила фабзавуч до виробництва, яке бурхливо розвивалося. Її реалізація дозволила збалансувати співвідношення практичного і теоретичного навчання. Відтак, цей досвід може бути використаний і в сучасний період становлення незалежної держави.

У розділі проаналізовано досвід функціонування сучасних ПТУ, обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності в підготовці робітничих кадрів: раціональна оптимізація напрямів підготовки кадрів та мережі закладів; вдосконалення нормативно-правової бази професійної освіти; вдосконалення змісту професійної освіти, запровадження різноманітних форм практики; відбору майбутніх робітників відповідного профілю, формування життєвих установок на робітничу професію.

Відтак нові підходи до технічної освіти досить коротко можна сформулювати таким чином:

1. Стає актуальним істотне оновлення змісту та методики навчання, включення до навчальних програм управлінських, економічних та правових знань, поглиблене вивчення інформаційних технологій, основ інтелектуальної власності, іноземних мов тощо.

2. Має впроваджуватися виключно креативна методика навчання, основою якої є принцип творення  нового, котрому підпорядковані всі завдання, етапи і структура навчання.

3. В умовах сучасних трансформацій науки і технологій, які потребують змін традиційних навчальних дисциплін, виникає необхідність відходу від класичних методик, котрі ґрунтувалися на конкретних дисциплінах, і наближення до проблемно орієнтованих методів формування знань, а також зменшення дистанції між фундаментальними і прикладними дослідженнями.

4. Професійна підготовка та дослідження в нових сферах знань потребують інтеграції цілої низки дисциплін, які раніше вважалися самостійними і не пов’язаними між собою. Як наслідок виникають міждисциплінарні і мультидисциплінарні програми навчання. Нові форми генерування знань мають бути спрямовані на реорганізацію наукових досліджень та підготовку фахівців, орієнтованих на вирішення складних міждисциплінарних проблем.

Автором зроблено висновок про те, що проведена в останнє десятиріччя стохастична, поспішна й без належного обґрунтування оптимізація професійної освіти поряд з позитивним вирішенням ряду нагальних питань завдала цій системі значної шкоди.

У третьому розділі – „Формування духовно-моральних орієнтацій майбутніх робітничих кадрів-учнів ПТУ” розглянуто духовно-моральні орієнтації сучасного робітника, їх вплив на професійну діяльність та особливості формування цих орієнтацій у робітничих кадрів учнів ПТУ.

Зокрема автор зазначає, що оцінка молоддю своєї соціальної повноцінності здійснюється завдяки цінностям, які виступають як один з властивих особі шаблонів для оцінки, для усвідомленого або неусвідомленого „вимірювання” допустимих в конкретних обставинах зразків соціальної поведінки. Цінності виступають критеріями оцінки, як всього життя особи, так і окремих її вчинків і дій; оскільки вони дають підстави для вибору альтернативних способів дії, для відбору та оцінки цих альтернатив. Ця діяльність оцінювання здійснюється особою не з погляду корисності або потрібності, а з погляду уявлень про добре і погане, з погляду належного. Цінності є критеріями оцінки і навколишньої дійсності: через систему цінностей як би фільтрується та переробляється особою інформація. „Призма цінностей” усилює одну інформацію і, навпаки ослабляє або ігнорує іншу. Всі явища і події, що відбуваються в світі, представляються нею в різному світлі, згідно тієї позиції, з якою вона дивиться на них. Тому цінності визначають як „локатори етичної свідомості особи” головною функцією яких є створення впорядкованої, стабільної картини світу, що має для людини значення.

Таким чином, автором виділено наступні духовно-етичні цінності, на які необхідно в першу чергу орієнтувати студентів – учнів професійно-технічних училищ в процесі навчання: Рідна земля, природа, пізнання, істина, краса, добро, сім’я, Вітчизна, право іншої людини на власну унікальність, на фізичну і духовну самобутність, на іншу думку і власні оцінки; особа як найвища цінність, здатна усвідомити, „прийняти” ці цінності, любов, здоров’я, людське життя. Автор розглядає єство духовно-етичних ціннісних орієнтацій через аналіз понять: „моральність” – „духовність” – „цінність” – „оцінка” – „ціннісне відношення” – „ціннісна орієнтація” – „ідеал”. Даний підхід дозволяє визначити ціннісні орієнтації як духовно-особистісну систему цінностей, вказуючи на приналежність індивіда до суспільства, культури, позначаючи смисложиттєву, світоглядну позицію індивіда, в якій виражається спрямованість людини у вигляді системи базової мети і цінностей і регулюючу діяльність та поведінку особи. Досліджуючи потенційні можливості аксіологізації циклу ряду дисциплін, що викладаються в професійно-технічних училищах, необхідно виділити ряд положень, що посилюють ціннісний каркас освіти. Методологічні основи дисциплін професійно-технічного спрямування, так як і уроки мистецтва, музики, малярства і т.д., повинні включати і теоретичний орієнтир, і аксіологічний підхід, що свідчить про унікальність особи, про опору на духовно-етичні цінності в теорії і практиці. Аксіологічний підхід повинен пронизувати підготовку викладача, звертаючись до емоційно-плотської сфери особи і включаючи учнів професійно-технічних училищ в різні види ціннісно-насиченої діяльності. До закінчення професійно-технічного училища у молоді вже сформується відношення до явищ суспільного життя, відношення до самого себе та ін. Але в ході життя відбувається переоцінка цінностей, що є закономірним результатом самої діалектики життя людини, перебудови його взаємовідношення зі світом і перш за все з іншими людьми. Ті або інші цінності актуалізуються в результаті зміни різних умов.

Таким чином, людина в різні періоди свого життя може керуватися в своїй поведінці абсолютно різними цінностями. Нерідко вчинки людини можуть носити суперечливий характер. Проблема динаміки ціннісних орієнтацій особи є важливою для психолого-педагогічного пояснення особового розвитку (як молодого, так і зрілої людини), для розуміння процесів конструктивного подолання кризових періодів в життя окремої людини і суспільства в цілому, в основі яких – переосмислення особових цінностей. Визнання факту динаміки ціннісних орієнтацій дуже важливо для розуміння механізмів самовизначення і самореалізації всіх суб'єктів освітніх систем. Необхідно в рамках професійно-технічної освіти сприяти розвитку людського єства майбутніх робітничих кадрів, акцентувати увагу на системному розвитку учня як носія і суб'єкта професійно-технічної культури. Духовна культура учнів професійно-технічних училищ відображає образ робітничої молоді (сукупність духовних здібностей та якостей особи), з одного боку. З другого боку, духовна культура виступає як внутрішня культура, що забезпечує саморозвиток особове і професійне становлення.

В процесі навчання в професійно-технічному училищі у студента може зберегтися система цінностей, що раніше склалася, але може відбутися переоцінка деяких життєвих установок. Завдання педагога тут формувати систему ціннісних  орієнтацій студентів з урахуванням основних виховних задач і професійної специфіки навчального закладу.

Узагальнюючи, можна сказати, що якість підготовки кваліфікованих робітників має першорядне значення саме в період економічних трансформацій у зв'язку з необхідністю впровадження нових технологій, схем організацій виробництва в умовах, коли майже вичерпані екстенсивні чинники економічного зростання і необхідна інтенсифікація як виробництва, так і сфери надання послуг. В свою чергу духовно-моральні засади молоді не так вже й порушені, як про це мовиться і пишеться. Світ цінностей нинішньої молоді відповідає світу цінностей суспільства, в якому вони проживають, а роль саме викладачів та педагогів скорегувати погляди так, щоб цінності відповідали кращим взірцям цінностей суспільства.

У четвертому розділі – „Утвердження професійної і громадянської активності робітничих кадрів в системі ПТУ” автором досліджуються фактори, що обумовлюють активізацію професійної та громадянської позиції робітничих кадрів. Серед основних напрямів цієї роботи визначено такі: 1) трудове виховання майбутніх робітничих кадрів; 2) зміна потреб та мотивацій щодо професійної підготовки учнів професійних училищ; 3) формування життєвої позиції майбутніх робітничих кадрів в процесі навчання та в позаурочний час; 4) підвищення рівня самосвідомості майбутніх робітничих кадрів.

Зокрема трудове навчання і виховання визначається автором як формування знань, умінь та навичок трудової діяльності, виховання позитивного ставлення до праці, утвердження її моральної цінності та трудового способу життя як основного принципу життєдіяльності особистості, завдання якого зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Важливою ланкою становлення та реалізації професійної і громадянської активності майбутніх робітничих кадрів є зміна потреб та мотивацій учнів професійних училищ. Зміна мотивації в отриманні робітничої професії обумовили зміну структури системи професійної підготовки кадрів. Остання обумовлена загальнолюдськими потребами суспільного життя людей, умовами реалізації власної свободи не за рахунок інших, а в гармонії з інтересами іншої особистості і суспільства загалом. Все це покликало до життя потребу цілеспрямованого формування життєвої позиції майбутніх робітничих кадрів в процесі навчання та в позаурочний час яка слугує своєрідною установкою на ті чи інші принципи та правила поведінки, тип світогляду, мотиви трудової й іншої діяльності. Тому важливим залишається завдання підвищення рівня самосвідомості майбутніх робітничих кадрів, яке формується протягом навчання у ПТУ. Під професійною самосвідомістю розуміють усвідомлення особистістю себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності.

Серед необхідних умов, що стимулюють розвиток професійної самосвідомості, слід відмітити наступні: формування установки особистості на самовиховання та врахування своїх індивідуально-психологічних якостей у процесі виконання учбово-практичних завдань, звернення на себе як суб'єкта діяльності; використання колективних форм пізнавальної діяльності, рольових завдань, у яких завдяки груповій апперцепції здійснюється активне засвоєння необхідних професійних еталонів; організація оціночної діяльності студентів (самооцінка й групова оцінка професійно важливих якостей). Перераховані вище умови розвитку професійної самосвідомості найповніше, найкраще реалізуються в ході використання активних методів навчання.

Вищезазначене доводить, що актуальність формування дієвої молодіжної політики, передусім стосовно підготовки молоді до майбутньої трудової діяльності та підтримки її економічної активності, протягом останніх років не зменшилась, а навпаки, за багатьма напрямами навіть посилилась. Це стосується передусім допомоги у свідомому професійному самовизначенні молоді, забезпеченні молодим громадянам ширших і справедливіших можливостей щодо отримання високоякісної професійної освіти, підвищення кваліфікації, ефективного сприяння працевлаштуванню, тимчасовій і вторинній зайнятості, розвитку самозайнятості та малого підприємництва, формування у молодої генерації прогресивної економічної та правової культури.

ВИСНОВКИ

У висновках підводяться підсумки дослідження, узагальнюються результати висвітлення нової наукової проблеми – філософії підготовки робітничих кадрів засобами освіти в умовах становлення ринкових відносин.

Докорінні зміни, що відбуваються в економіці країни, суттєво вплинули на стан професійно-технічної освіти, головним завданням якої є забезпечення економіки держави кваліфікованими робітничими кадрами, які б дали змогу Україні долучитися до сучасних інтеграційних процесів, характерних для глобалізації світового суспільства.

Доведено, що в українському суспільстві формується розуміння того, що без підготовки вітчизняного висококваліфікованого виробника, без реальної турботи про систему професійно-технічної освіти неможливо відродити економіку України і зробити її привабливою для Європи і світу.

Хоча професійна школа намагається адекватно реагувати на ці процеси, все ж таки структура професійної освіти багато в чому не відповідає перспективним потребам ринку праці.  Однією з основних проблем є те, що в державі не опрацьована загальна філософія процесу підготовки робітничих кадрів.

Ґрунтовний порівняльний аналіз та конкретизація таких понять як „робітник”, „робітничий клас” та „робітничі кадри”, дав  змогу автору дійти висновку, що населення будь-якої історично визначеної формації завжди має таку якість, яка є відносно незмінною, що в процесі тривалого існування людей інваріантна розвитку кожного разу не виникає в населення знову й не зникає кожного разу в новому циклі його відтворення. Останню якість можна назвати основною системоутворюючою якістю або атрибутом населення, а саме робочою силою. Вона є матеріальною якістю людини й населення і реалізується лише в трудовій діяльності, соціально закріпленій відповідною системою виробничих відносин, які серед політичних, правових, етичних, естетичних, релігійних та інших відносин є, на наш погляд, основними, системоутворюючими. Отже, змістовно поняття „робітничі кадри” охоплює собою характеристики основного суб’єкта матеріального виробництва – робітника, професійною діяльністю якого створюється головна частка національного багатства.

Дослідження особливостей ринкової детермінації професійних та духовних характеристик робітничих кадрів зміщують центр ваги виробничої відповідальності з колективу на особистість, у зв’язку з чим саме робітник, його особистісні – об’єктивні (професійна підготовка) та суб’єктивні (духовно-моральні якості) – постають у якості головних чинників ефективності виробництва.

Україна успадкувала від СРСР розвинену систему професійно-технічної освіти, але яка не була зорієнтована на підготовку робітників для праці в умовах ринкової економіки, а отже не відповідала реаліям сьогоднішнього дня, економічного та соціального життя, що в свою чергу викликало нагальну потребу в її реформуванні. Але оскільки проблема формування сучасних, висококваліфікованих робітничих кадрів не може бути вирішена самопливом або ж власною самодіяльністю ринкових структур; її розв’язання під силу лише державі, що об’єднує й організує взаємодію різноманітних державних та недержавних установ та інститутів, визначає організаційну, управлінську й навчально-виховну політику.

Проведена в останнє десятиріччя стохастична, поспішна й без належного обґрунтування оптимізація професійної освіти поряд з позитивним вирішенням ряду нагальних питань завдала цій системі значної шкоди. Так протягом останніх років значно знизився й рівень професійної підготовки випускників професійно-технічних навчальних закладів, невпинно погіршується матеріально-технічне й кадрове забезпечення системи професійної освіти. Отже, потрібні радикальні зміни як механізму фінансування, так і принципів організації професійно-технічної освіти. Це означає, що галузь потребує якісно нової філософії і ідеології розвитку.

Щоб виправити ситуацію необхідно об’єднати зусилля всіх, хто причетний до підготовки робітничих кадрів. Серед заходів по підвищенню ефективності в підготовці робітничих кадрів автор виділяє наступні: раціональну оптимізацію напрямів підготовки кадрів та мережі закладів;  вдосконалення нормативно-правової бази професійної освіти;  вдосконалення змісту професійної освіти, запровадження різноманітних форм практики;  відбір майбутніх робітників відповідного профілю, формування перспективних життєвих установок на робітничу професію і відповідної державної допомоги робітничій молоді.

Якість підготовки кваліфікованих робітників має першорядне значення саме в період економічних трансформацій у зв’язку з необхідністю упровадження нових технологій, схем організацій виробництва, в умовах коли майже вичерпані екстенсивні чинники економічного зростання і необхідна інтенсифікація як виробництва, так і сфери надання послуг. В свою чергу духовно-моральні засади молоді не так вже й порушені, як про це мовиться і пишеться. Світ цінностей нинішньої молоді відповідає, на думку автора, світу цінностей суспільства, в якому вони проживають, а роль саме викладачів та педагогів скорегувати погляди так, щоб цінності відповідали кращим взірцям цінностей суспільства.

Активність в царині позначених питань створює об’єктивну потребу інтелектуально-духовного, світоглядного і морального зростання робітничого класу. Найбільш ефективно і цілеспрямовано останнє реалізується в період навчання та виховання майбутньої робітничої молоді, зокрема,  в системі ПТУ та інших закладів професійної освіти та виховання для майбутньої робітничої молоді. Серед основних напрямів цієї роботи слід визначити: 1) трудове виховання майбутніх  робітничих кадрів; 2)  зміна потреб та мотивацій щодо професійної підготовки учнів професійних училищ; 3) формування життєвої позиції майбутніх робітничих кадрів в процесі навчання та в позаурочний час; 4) підвищення рівня самосвідомості майбутніх робітничих кадрів; 5) створення виробником відповідних умов для високопродуктивної праці.