СРАВНИТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ РАЗЛИЧНЫХ МЕТОДОВ ЭФФЕРЕНТНОЙ ТЕРАПИИ В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С СИНДРОМОМ МЕХАНИЧЕСКОЙ ЖЕЛТУХИ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань  проведене комплексне обстеження  307 хворих з синдромом механічної жовтяниці. Хворі розподілені на 3 групи:

          I група (основна) – 163 хворих, ( 116 жінок віком від 24 до  89 років  та 47 чоловіків віком від 26 до 87 років) , яким  крім оперативного втручання  проводили еферентну терапію  до  та після операції.

          II група (порівняння) – 144 хворих, (107 жінок віком від 26 до  85 років  та 37 чоловіків віком від 28 до 84 років),  яким здійснювали тільки хірургічне втручання.

          До контрольної  групи  включені  50 здорових донорів.

          .Причиною виникнення МЖ  механічної жовтяниці у 64 хворих були пухлини, у 243 хворих – МЖ була непухлинного походження. Пацієнти госпіталізовані у строки від  7 діб до 1 місяця від початку захворювання. Відповідно до класифікації , запропонованої Гальпериным Э.И. та співав.., та доповненням  її Трещинським А.І. та співав виділяємо 4 ступеня гострої печінкової недостатності. I (легкого ступеня) – 15  хворих,  II ( тяжкого ступеня )  – у 138 , III ( вкрай тяжкого ступеня) , відзначеного у 144 , IV ( гепатаргія) у 10 хворих.

          У хворих   I групи за 3  доби та за добу до операції проводили ентеросорбцію, ПА, ГО, ГС, УФО крові, ВАГОТ, застосовували систему допоміжної печінки «Екіпаж» та асцитосорбцію.  Використовували  такі самі методи детоксикації  у 1, 3, 5, 7 –му добу.. Показання  до застосування  методів активної детоксикації  до операції  були: порушення прохідності жовчовивідних шляхів  різного походження , прогресування печінкової та  ниркової недостатності, збільшення тяжкості ендотоксикозу , підвищення рівня  ПСММ, МДА  в крові, гіпербілірубінемія, резистентність до стандартної детоксикаційної терапії. Показаннями  до проведення еферентної терапії після операції  вважали низьку  ефективність стандартної терапії, тривалу гіпербілірубінемію ( протягом 1-3 діб після операції) , прогресування печінкової та  ниркової недостатності, гіперферментемію, прогресування ендотоксикозу, підвищення  ПСММ, МДА в крові, виникнення післяопераційних ускладнень..

          У хворих  II групи  до і після  операції проводили стандартну терапію: інфузійно – трансфузійну, використання препаратів, що пригнічують секрецію підшлункової залози, , спазмолітичні, знеболюючі засоби, антибіотики, гепатопротектори.

          З методів еферентної терапії найбільш часто використовували до та після операції мембранний ПА. Кількість видаленої плазми за одну процедуру становила  у середньому 600 – 700 мл ( 1/3 об’єму плазми, яка циркулює ). Одночасно видалену плазму заміщували  ізотонічним розчином натрію хлориду з розрахунку 1:1,4, 5-10% розчином альбуміну, реополіглюкіном,  реосорбілактом.

          Як допоміжний метод до операції використовували екстракорпоральну «штучну печінку» у хворих з синдромом МЖ непухлинного походження  та супутнім цирозом печінки, асцитом   (патент України № 1563 від 16.12.2002  та патент України № 2154  від 17.11.2003 )

          Для гемосорбції застосовували апарати «Гемофеникс» , «Плазмавто», «АСУ», «АС-1», «АСВ» з використанням колонок на основі вугільних делігандезируючих сорбентів та колонки антипротеазним  біоспецифичним сорбентом.

          Ентеросорбцію проводили  в до - та післяопераційному періоді, призначали всередину  препарат вуглецево – волокнистий для прийому внутрішньо  по 3 таблетки тричі на добу. Також використовували відомі ентеросорбенти  по 1 столовій ложці (15 грам) всередину  або вводили через зонд в інтервалах  між прийомами  їжі (за 1,5 год. до та не раніше ніж через 2 год. після їди ).

          ГО проводили до та після операції шляхом внутрішньовенного введення озонованого ізотонічного  розчину натрію хлориду

          ВАГОТ  проводили  до та після операції за допомогою   апарата ОЗОН-У-М з використанням високої концентрації кисню на ауто крові.

          Для УФО крові застосували  апарати «Ізольда» та «Надежда» шляхом опромінення 200 мл ауто крові в екстракорпоральному контурі.

        Статистична обробка отриманих результатів проведена  з використанням методів  варіаційної статистики за допомогою програми Statistica for Windows.

          Результати дослідження  та їх обговорення. Причинами виникнення механічної жовтяниці були: каміння у спільній жовчній протоці - 66,4% хворих, стриктура спільної жовчної протоки – у  0,7%, гострий панкреатит – у 6,0%, хронічний панкреатит та псевдо кисти підшлункової залози – у 2,6%, рак головки підшлункової залози – у 9,8%, рак великого сосочка дванадцятипалої кишки – у 4,5%, рак поза печінкових жовчних протоків – у 7,2%, первинний та метастатичний рак печінки – в 1,9%.

          У 121 хворого I групи та 96 – II групи в післяопераційному періоді проведене  мікробіологічне  та  цитологічне дослідження жовчі. За даними мікробіологічного дослідження  жовчі з дренажів у 73 (60,3%) хворих  I групи та 83 ( 85,4%) –  II групи ,  жовч була інфікована. При цьому мікробний спектр  жовчі був майже однаковим. Концентрація мікробних тіл в обох групах становила  10⁵ – 10⁸ в 1 мл жовчі. На 8-10- ту  добу концентрація мікробних тіл в 1 мл жовчі зменшилась у хворих I групи до 10² в 1 мл, у  II групи – до 10⁴ в 1 мл. За даними  дослідження клітинного складу жовчі,  взятої інтраопераційно, у 50 (41,3%) хворих I групи клітинні елементи вкривали все поле зору, у 23 (19,0%) – виявлені лейкоцити  35-40 в полі зору, у 48 (39,7%) – клітин не було.

У II групі у 67 (69,8%) хворих лейкоцити вкривали все поле зору, у 15 (15,6%) – їх було 35 –  40 в полі зору, у 14 (14,6%) – клітин не було. На 3-ю  добу після операції у 42 (34,7%) хворих I групи за даними  мікроскопії мазка жовчі відзначали  35-40 лейкоцитів в полі зору, в 11 (9,1%) – їх було 10-15, у 68 (56,2%) – клітин не було. У  II групі у 31 (32,3%) хворого лейкоцити вкривали все поле зору, у 21 (21,9%) – виявили 35-40 клітин, у 25 (26,0%) – 10-15 клітин , у 19 (19,8%) – клітин не було. На 5-6 – ту добу у 15 (12,4%) хворих I групи у полі зору  виявляли  поодинокі клітини ,  у II групі до 12 – ї доби у 18 хворих відзначили  до  10-15 лейкоцитів.