БИОЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ АКТИВНОСТЬ МОЗГА ПРИ ОСТРЫХ НАРУШЕНИЯХ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ФАРМАКОЛОГИЧЕСКОЙ БЛОКАДЫ КАЛЬЦИЕВЫХ КАНАЛОВ : БІОЕЛЕКТРИЧНА АКТИВНІСТЬ МОЗКУ ПРИ ГОСТРИХ ПОРУШЕННЯХ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ В УМОВАХ ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ БЛОКАДИ КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. В основу роботи покладено результати обстеження 12 добровольців (8 чоловіків і 4 жінки) у віці від 21 року до 38 років (1-ша контрольна група), 12 добровольців (9 чоловіків і 3 жінки) у віці від 50 до 60 років (2-га контрольна група) і 12 добровольців (7 чоловіків і 5 жінок) у віці від 61 року до 70 років (3-тя контрольна група), які після обстеження були визнані неврологічно здоровими. Показники електроенцефалограми добровольців 1-ї групи стали контрольною групою «ідеальної норми», 2-ї і 3-ї – контрольними групами «вікової норми» і розрізнялися різним ступенем дезорганізації ЕЕГ-патерну.

Було обстежено 160 пацієнтів (99 чоловіків і 61 жінка) у віці від 19 до 80 років з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт – 80 пацієнтів, геморагічний інсульт – 80 пацієнтів). Дослідження проводилися з урахуванням принципів Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (1964–2000 рр.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 р.), Європейської конвенції по використанню хребетних тварин для експериментів (1986 р.), відповідних положень ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств, Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.) та законів України (протокол комісії з питань біоетики ДонДМУ № 5 від 29.05.09).

За локалізацією порушень хворих було розподілено таким чином: правопівкульні інсульти (ППІ) – 39 пацієнтів, лівопівкульні (ЛПІ) – 90 пацієнтів і вертебробазилярні (ВБІ) – 31 хворий. Додатково за характером інсульту було виокремлено групи пацієнтів з інсультами: ішемічним ППІ (ІППІ) – 10 пацієнтів, ішемічним ЛПІ (ІЛПІ) – 47 і геморагічним ППІ (ГППІ) – 29, геморагічним ЛПІ (ГЛПІ) – 43 пацієнти.

Обстежуваних хворих було розподілено на дві групи. Першу групу склали 79 хворих, що отримували додатково до протоколу німодипін, причому 46 з них мали ішемічний інсульт, 33 – геморагічний. Другу групу склали 81 хворий: 34 – з ішемічним і 47 – з геморагічним інсультом. Хворі цієї групи отримували лікування за протоколом.

У першій групі ЕЕГ-дослідження проводили за 30 хв до введення, на фоні введення і через 30 хв після введення препарату внутрішньовенно. У другій групі замість розчину німодипіну вводили фізіологічний розчин.

Для оцінки функції ЦНС проводили клінічне неврологічне обстеження й електроенцефалографію, визначали ступінь тяжкості порушень мозкового кровообігу і динаміку його перебігу за Скандинавською шкалою інсультів (скорочений варіант), вивчали клінічні форми розладів свідомості, глибину коматозного стану за допомогою шкали ком Глазго.

Біопотенціали мозку реєстрували за допомогою нейрофізіологічного комплексу «BrainMap». Використовували мискові хлорсрібні електроди, які накладалися відповідно до міжнародної системи «10–20» у положення Fp1, Fp2, C3, C4, O1, O2, T3, T4, при цьому застосовувалося монополярне відведення біопотенціалів з референтним електродом на мочці іпсилатерального вуха. Запис ЕЕГ проводили в основному при чутливості ЕЕГ-каналу рівній 50 мкВ/см. Постійна часу складала 0,3 с, а фільтр верхніх частот 50 Гц, що відповідає смузі реєстрованих коливань 0,5–50 Гц. Візуально обиралася найбільш представницька ділянка безартефактної ЕЕГ. Тривалість її в більшості випадків склала 4 с.

Вивчали показники абсолютної спектральної потужності (АСП, мкВ/√Гц), відносної спектральної потужності (ВСП, %) за таким частотним діапазоном ЕЕГ: дельта (1-4 Гц), тета (5–7 Гц), альфа (8–12 Гц), альфа1 (9–11 Гц), бета1 (13–20 Гц), бета2 (20–30 Гц).

Для об’єктивізації інтерпретаціїї ЕЕГ-патернів нами було застосовано метод інтегрального кількісного аналізу ЕЕГ-патерну. Використовували коефіці-єнти, які дають можливість провести інтегральну оцінку спектральної потужності всіх частотних діапазонів ЕЕГ і визначити значущість окремих частотних спектрів ЕЕГ у формуванні цілісного патерну ЕЕГ. Перші чотири коефіцієнти складені таким чином, що в чисельнику дробу сумовані патологічні ритми, а в знаменнику – ритми, характерні для норми. При цьому бета1-ритм розглядається у двох коефіцієнтах як патологічний, а у двох – як характерний для норми:  kfc 1 = (дельта + тета + бета1)/(альфа + бета2);  kfc 2 = (дельта + тета)/(альфа + бета1 + бета2);  kfc 3 = (дельта + тета + бета1)/(альфа1 + бета2);  kfc 4 = (дельта + тета)/(альфа1 + бета1 + бета2).

Решта вісім коефіцієнтів відображують взаємозв’язок бета1 і бета2-діапа­зонів, взаємозв’язок тета- і дельта-діапазонів, взаємозв’язок тета- і дельта-діа­пазонів із альфа- і альфа1-діапазонами: kfc 5 = бета1/бета2; kfc 6 = тета/дельта; kfc 7 = тета/альфа; kfc 8 = тета/альфа1; kfc 9 = дельта/альфа; kfc 10 = дельта/ альфа1;  kfc 11 = дельта/тета;  kfc 14 = альфа/альфа1;

Три останні коефіцієнти являють собою показники міжпівкульної асиметрії – між лівою (L) і правою (R) півкулями: kfc 12 [(L–R)/L; kfc 12_p (patholo­gic – «патологічний») ((дельта_L + тета_L + бета1_L) – (дельта_R + тета_R + бета1_R)) / (дельта_L + тета_L + бета1_L)); kfc 12_n (normal – «нормальний») ((альфа_L+бета2_L) –(альфа_R + бета2_R)) / (альфа_L + бета2_L).

Інтегральні коефіцієнти розраховували сумарно в обох гемісферах і окремо у правій та лівій півкулях.

Одержані цифрові дані аналізували за допомогою прикладного пакета програм STATISTICA. Перевірку на нормальність розподілу змінних, що обчислюються безперевною шкалою, здійснювали за допомогою критерію Колмогорова–Смирнова. Непараметричні критерії порівняння використовували для змінних, характер розподілу яких у вибірковій сукупності даних статистично значущо відрізнявся від нормального. Відмінності між групами перевіряли з використанням критеріїв Стьюдента, Манна–Уїтні й точного критерію Фішера. В роботі використані методи кореляційного аналізу Пірсона і Спірмана.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз даних ЕЕГ у 36 добровольців проводили після виключення соматичних і неврологічних захворювань. У 12 добровольців віком від 21 до 38 років (1-ша контрольна група) зміни біоелектричної активності мозку укладалися в поняття «ідеальна норма». У 24 добровольців віком від 50 до 70 років (2-га і 3-тя контрольні групи – «вікова норма») відмічалася виражена дезорганізація ЕЕГ-патернів (рис. 1): значне підвищення показників сумарної абсолютної спектральної потужності (АСП), симетричне зростання АСП дельта-, тета-хвильових діапазонів при паралельному зростанні альфа- і бета-активності, асиметричне зростання відносної спектральної потужності (ВСП) у дельта-, тета-хвильових діапазонах і паралельне зниження альфа-активності при відносній стабільності рівнів ВСП у решти досліджених частотних діапазонах у порівнянні з показниками 1-ї групи «ідеальна норма».