ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ ПРИ АНОМАЛІЯХ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЛІ ПЛАЦЕНТАРНОЇ ДИСФУНКЦІЇ

Краткое содержание

Відповідно до поставленої мети і завдань було обстежено 150 вагітних жінок, у 120 з яких були діагностовані аномалії пологової діяльності або плацентарна дисфункція,  які були розділені на наступні групи:

І група – 30 жінок з аномаліями пологової діяльності без патології фетоплацентарного комплексу;

ІІ група – 30 жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі плацентарної дисфункції;

ІІІ група – 30 жінок з плацентарною дисфункцією, що отримували загальноприйняті лікувально-діагностичні заходи;

IV група – 30 жінок з ПД, що отримували розроблений нами профілактичний комплекс.

Контрольну групу склали 30 жінок у віці від 18 до 30 років без акушерської і соматичної патології, яких було розроджено  у термін пологів через природні пологові шляхи.

У комплекс загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів були включені препарати антиагрегантної дії (курантил, трентал),  спазмолітики і токолітики (но-шпа, гініпрал), метаболічні препарати (вітаміни, антиоксиданти), рослинні адаптогени (екстракт валеріани, настоянка пустирника), препарати, що нормалізують метаболізм і білковий обмін (фолієва кислота, токоферолу ацетат, аскорбінова кислота, препарати заліза) [В.І.Кулаков, В.Н.Сєров, 2005].

Відмінними особливостями запропонованої методики є застосування пірацетама і глутаргіна за розробленими нами схемами. Початок корекції, що проводилась, співпадав з моментом встановлення діагнозу плацентарної дисфункції. Глутаргін включався до комплексу патогенетичної терапії і призначався по 10 мл 4% розчину 1 раз на добу на 200 мл 0,9% розчину хлористого натрію впродовж 5-7 діб, в залежності від клінічних проявів. Потім переходили на пероральний прийом Глутаргіну по 750 мг 2 рази на день протягом 7 діб.

Пірацетам призначався по 5 мл 20% розчину на 200 мл стерильного 0,9% розчину хлориду натрію і вводився внутрішньовенно крапельно  1 раз на добу. Інфузії проводили 3 – 4 дні, потім переходили на таблетований прийом препарату за наступною схемою: 400 мг пірацетаму 2 рази на добу протягом 7 днів.

Для проведення аналізу даних клініко-статистичних досліджень було розроблено «Карту індивідуального спостереження за вагітною», в якій, крім реєстрації даних про терміни перебування в стаціонарі і антропометричних показників, були внесені дані алергологічного, акушерського, гінекологічного, соматичного анамнезу, результати клінічного спостереження за перебігом вагітності, пологів, післяпологового періоду, станом новонароджених.

Аналіз репродуктивної функції передбачав вивчення особливостей становлення менструальної функції, кількість артифіційних  та мимовільних абортів. Визначено частоту генітальної та екстрагенітальної патології. Спостереження за перебігом гестаційного періоду включало наявність інфекційних захворювань, гестозів, анемії вагітних, загрози переривання вагітності, стан фетоплацентарного комплексу, загострень соматичних захворювань.

Визначено показання щодо способу розродження жінок, враховані ускладнення перебігу пологів та післяпологового періоду. Здійснено порівняльну характеристику стану новонароджених в групах спостереження.

Діагностика передчасного розриву плодових оболонок  здійснювалася за допомогою візуального огляду шийки матки в дзеркалах, а також за допомогою методики Л.С.Зейванг. Стан новонароджених оцінювали за шкалою Апгар на першій і п'ятій хвилинах життя. Оцінку фізичного розвитку дитини визначали за перцентильною шкалою на підставі трьох параметрів: маса, зріст і окружність голівки.

Ехоскопічні і доплерометричні дослідження проводилися за допомогою ультразвукового апарату «Medison 8000». Фетометрія проводилася конвектним датчиком 5,0 Мгц за загальноприйнятою методикою. Інтерпретація даних фетометрії і передбачуваної маси плода проводилася з урахуванням нормативних показників і перцентильных кривих для нашого регіону. Передбачувана маса плода розраховувалася за формулою F.Hadlock (1984г.).

Структуру плаценти визначали за одним із показників ступеня зрілості плаценти (СЗП), яку виявляли на основі класифікації за методикою P.A.Grannum.

Оцінка стану плода проводилася з урахуванням біофізичного профілю за методикою F.A.Manning згідно з клінічними протоколами МОЗ. Доплерометричні дослідження кровоплину у функціональній системі «мати-плацента-плід» проводилися на ультразвуковому апараті «Medison 8000», який дозволяє отримати зображення досліджуваної судини з подальшою реєстрацією доплерограм. При цьому використовувався комбінований трансдюсер з частотою 5,0 Мгц, що працює в імпульсному режимі і частотний фільтр на рівні 100 Гц. Використовували якісну оцінку кривих швидкостей кровоплину (КШК), в якій основне значення надавалося співвідношенню між швидкостями кровоплину під час різних фаз серцевого циклу. Досліджували індекс резистентності (ІР) і систоло-діастолічне  співвідношення (СДС).

Оцінку стану плода і скоротливої активності матки під час вагітності і в пологах проводили за допомогою кардіотокографічних досліджень на фетальных моніторах «Hewlett Packard 8040 A», «Corometrics 170 Series», «Huntleigh BD 4000», «Hewlett Packard 50 A».

Дослідження ендокринологічного статусу включало в себе визначення радіоімунологічним методом змісту естріолу (Е), прогестерону (ПГ), кортизолу (К), хоріонічного гонадотропіну (ХГ) та плацентарного лактогену (ПЛ).

При статистичній обробці результатів використовувалися загальноприйняті методи параметричного і непараметричного аналізів, що включають середнє арифметичне, стандартні відхилення (SD), критерій Ст´юдента, кореляційний аналіз з обчисленням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. За допомогою таблиці Ст´юдента за числом ступенів свободи (П=П1+П2–2) оцінювали вірогідність (р) достовірності різниці порівнювальних величин (М1 та М2). Достовірною вважали різницю, починаючи із значення р<0,05, тобто коли вірогідність відмінності більше 95% (при р<0,01 вірогідність складає 99%, при р<0,001 – 99,9%).

Обчислення всіх статистичних параметрів і обробка отриманих результатів проводилися автором дослідження на персональному комп'ютері «Pentium 4» з використанням програми «Microsoft Office Excel 2003».

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень свідчать про те, що вік обстежуваних пацієнток коливався в межах від 17 до 41 року і склав в контрольній групі 23,4±1,7 років, а в чотирьох основних групах був вищим, і істотно по цих групах не відрізнявся – 25,3±2,5 років (р<0,05).

Як свідчать результати вивчення репродуктивного анамнезу, 14 (46,7%)  жінок контрольної групи були першовагітними. Приблизно така ж картина була зареєстрована в інших досліджуваних групах.  Так, кількість першовагітних в 1 групі склала 14 (46,7%) жінок, в 2 – 12 (40,0%), в 3 – 13 (43,3%), а в 4 ця цифра досягла 15 (50,0%). Високий рівень артифіційних абортів спостережено в 1 (11 жінок), 2 (9) і 4 (10) досліджуваних групах (36,7%, 30,0% і 33,3% відповідно). Найбільша кількість мимовільних абортів була зафіксована також в 1 (4 жінки), 2 (3) і 4 (3) групах (13,3%, 10,0% і 10,0% відповідно) в порівнянні з 2 (6,7%) в 3 досліджуваній групі. Найбільша кількість повторнонароджуючих спостерігалася в 2 групі  – 13 жінок (43,4%), причому 2 (6,7%) з них припало на частку передчасних пологів.

Обтяжений алергологічний анамнез в контрольній групі склав 20,0%,  в 1 групі –13,3% (4), у 2 – 20,0 % (6), у 3 – 23,3% (7), і в 4 –16,7% (5), причому в 53,3% (16) випадків алергічні реакції у вагітних спостерігалися при застосуванні антибактеріальних препаратів.

Окрім репродуктивного анамнезу, істотне значення в клінічному перебігу вагітності і пологів має фонова генітальна та екстрагенітальна патологія.

При аналізі анамнестичних даних у обстежених жінок приймалися до уваги всі перенесені захворювання. Звертала на себе увагу висока частота інфекційних і запальних захворювань в основній групі – 25 випадікв (83,3%) порівняно з контрольною – 12 (40,0%). Найчастіше траплялися такі дитячі інфекційні захворювання, як кір (в 1 групі – у 20 жінок (66,7%), в 2 групі – у 23 (76,7%), в 3 групі – у 24 (80,0%), та в 4 групі – у 23 (76,7%) жінок), епідемічний паротит (в 1 групі – у 14 (46,7%), в 2 групі – у 19 (63,3%), в 3 групі – у 15(50,0%), в 4 групі – у 16 жінок (53,3%)), вітряна віспа (в 1 групі – у 14 (46,7%), в 2 групі – у 16 (53,3%), в 3 групі – у 18 (60,0%), в 4 групі – у 16 (53,3%) вагітних), скарлатина (в 1 групі – у 5 (16,7%), в 2 групі – у 4 (13,3%), в 3 групі – у 6 вагітних (20,0%), в 4 групі – у 4 жінок (13,3%)), причому у більшості пацієнток в анамнезі перенесено не одне, а декілька захворювань.  

Серед основних варіантів супутньої екстрагенітальної патології звертає на себе увагу найбільш високий рівень захворювань щитоподібної залози (в 1 групі – 11 (36,7%), в 2 групі – 13 (43,3%), в 3 групі – 9 (30,0%), в 4 групі – 9 випадків (30,0%), шлунково-кишкового тракту (1, 3 та 4 групи – по 6 (20,0%), в 2 групі – 8 (26,7%), і серцево-судинної системи ( 1 та 4 групи – по 7 (23,3%), 2 – 9 (30,0%), і 3 – 6 випадків (20,0%)). Решта нозологічних форм екстрагенітальної патології в досліджуваних групах вагітних зустрічалася у поодиноких  випадках.    

Аналіз менструальної функції показав, що вік дівчат при появі менархе у всіх досліджуваних групах коливався від 11 до 16 років і в середньому склав 12±1,1 років. Тривалість менструального циклу коливалася від 26 до 35 днів і в середньому склала 28,9±2,7 днів в основних групах спостереження.

Заслуговує уваги фонова генітальна патологія. Серед гінекологічних захворювань в анамнезі жінок в основній групі слід зазначити наступні:

- запальні захворювання придатків матки (в 1 та 4 групах – по 7 випадків (23,3%), в 2 групі – 8 (26,7%), у 3 групі – 5 (16,7%));

- порушення менструального циклу (1 та 3 групи – по 3 випадки (10,0%), 2 група – 7 (23,3%), 4 група – 2 (6,7%));

- патологічні зміни шийки матки:

1.Ектопія циліндричного епітелію (в 1 групі – 4 (13,3%), 2 і 4 групи – по 2 (6,7%), у 3 групі – 1 випадок (3,3%));

2.Рубцева деформація шийки матки після перенесених оперативних втручань і травм шийки матки в результаті попередніх пологів (в 1 групі – 8 (26,7%), в 2 групі – 9 (30,0%), в  3 і 4 групах – по 4 (13,3%));

3.Дисплазії епітелію шийки матки (1 і 2 групи – по 2 (6,7%), в 3 і 4 групах дисплазій не було);

4.Цервіцит (у 1 і в 2 групах не спостерігався, в 3 групі припав на частку 4 вагітних (13,3%), в 4 групі – 3 (10,0%)).

Таким чином, як показали результати проведеної клінічної характеристики обстежуваних жінок, всі групи були підібрані відповідно до мети і завдань справжнього наукового дослідження, дотримуючись принципів рандомізації.

Аналізуючи основні особливості клінічного перебігу вагітності у жінок контрольної і основної груп слід відзначити, що перебіг першої половини вагітності у них з істотно відрізнявся. Якщо в контрольній групі обстежених ускладнення вагітності зустрічалися у поодиноких випадках і лише на частку анемій прийшлося 23,3% (7випадків), то у жінок основної групи   відмінності були більш численними. Так, в групах вагітних з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД і без такої, в структурі ускладнень першої половини вагітності переважали анемії (в 1 групі – 14 (46,7%), в 2 групі – 13 (43,3%) і загроза переривання вагітності (в 1 групі – 13 (43,3%), в 2 групі – 17 (56,7%)).  У третій і четвертій досліджуваних групах  переважали захворювання запального характеру: загострення урогенітальної інфекції (в 3 групі – 9 (30,0%), в 4 групі – 8 (26,8%)), бактерійний вагіноз (3 група – 9 (30,0%), 4 – 10 (33,3%) вагітних) та респіраторно-вірусна інфекція (в 1 групі – 8 (26,7%), в 2 групі – 11 (36,7%)). Також слід звернути увагу на високу частоту анемій в цих групах вагітних (в 3 групі –19 випадків (63,3%), в 4 – 12 (40,0%)).

  Після 20 тижнів вагітності основним ускладненням у жінок контрольної групи були поодинокі випадки гестаційної анемії – 3, що склало 10,0%. У пацієнток з аномаліями пологової діяльності (1 та 2 досліджувані групи) акушерські ускладнення формувалися в основному на тлі загрози передчасних пологів (7 (23,3%) – в 1 групі, 8 (26,7%) – в 2 групі), і гестаційної анемії (в 1 групі – 12 жінок (40,0%), в 2 групі – 13 (43,3%)). Також в другій досліджуваній групі слід звернути увагу на достатньо високий рівень прееклампсій (7 випадків (23,3%)) та респіраторно-вірусних інфекцій (8 (26,7%)). Перебіг другої половини вагітності 3 і 4 груп пацієнток найчастіше ускладнювався прееклампсією різного ступеня важкості (3 група – 9 (30,0%), з них прееклампсія легкого ступеня зустрічалася в 55,6% випадків, середнього ступеня – в 33,3%, і важкого – в 11,1%; в 4 групі – 8 (26,7%), з них в 75% випадків спостерігалася прееклампсія легкого ступеня важкості, в 12,5% - середнього, і в 12,5% - важкого ступеня), респіраторно-вірусними інфекціями (3 група – 8 (26,7%), в 4 групі – 7 випадків (23,3%)), загостреннями інфекцій урогенітального тракту (3 група – 5 (16,7%), в 4 групі – 6 випадків (20,0%)). Також слід зазначити високу частоту гестаційних анемій в 3 та 4 досліджуваних групах (17 (56,7%) і 19 (63,3%) відповідно), і порушень мікробіоценозу піхви (по 8 (26,7%) в кожній з вказаних груп). Зі всього вищевикладеного виходить, що на долю захворювань запального характеру в кожній з досліджуваних груп доводиться по 70,0%.

Отримані результати вказують на високу частоту негативних чинників, що сприяють виникненню плацентарної дисфункції і розвитку перинатальних ускладнень.

Особливий інтерес викликають дані про структуру плацентарної дисфункції, що ускладнює перебіг вагітності пацієнток другої, третьої і четвертої груп в 100,0% випадків. Отримані результати свідчать про те, що в структурі ПД переважала компенсована її форма, причому найбільша частота останньої (90,0% випадків) спостерігалася в 4 групі вагітних, де для поліпшення кровоплину в системі мати-плацента-плід використовували розроблений нами профілактичний комплекс. У 1 та 2 досліджуваних групах ця цифра склала 70,0% (21 випадок ) та 73,3% (22) відповідно.  Щодо декомпенсації плацентарної дисфункції, то найбільшим цей показник був в групі жінок з аномаліями скоротливої діяльності матки в пологах на тлі ПД – 20,0% (6), а найменшим – 1 (3,3%) – в 4 досліджуваній групі. В 3 групі кількість декомпенсацій ПД дорівнювала 3 (10,0%).

Підтвердженням перерахованих вище особливостей клінічного перебігу гестаційного періоду є високий рівень різних ускладнень під час пологів, причому всі ці ускладнення є взаємозалежними.

Безперечним інтересом є частота і структура аномалій пологової діяльності у всіх досліджуваних групах вагітних. У першій і другій основних групах всі без виключення вагітні мали той, або інший вид аномалій пологової діяльності: первинна слабкість частіше зустрічалася в другій групі жінок – у 11 (36,7%), тоді як в першій ця патологія зустрічалася у 5 випадках (16,7%); вторинна слабкість, навпаки, переважала в першій групі вагітних (в 1 групі – 14 (46,7%), в 2 групі – 6 (20,0%)). Стрімких пологів в другій групі не спостерігалося, а в першій – їх кількість склала 4 (13,3%). Звертає на себе увагу високий відсоток дискоординованої пологової діяльності в обох досліджуваних групах, причому в групі вагітних з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД цей показник практично в два рази вище (в 1 групі – 23,3% (7), в 2 групі – 43,3% (13)). 

У третій і четвертій групах вагітних частота аномалій пологової діяльності склала 56,7% (17) і 26,7% (8) відповідно. Структура АПД була наступною: первинна слабкість в 3 групі зустрічалася в 17,6% від загальної кількості жінок (3 випадки), в 4 групі – в 25,0% (2 випадки); вторинна слабкість в обох групах зустрічалася в 4 випадках, що склало по 13,3%  від загальної кількості жінок в кожній групі, та 23,5% і 50,0% відповідно від загальної кількості аномалій пологової діяльності в третій і четвертій групах. Найбільша кількість дискоординацій пологової діяльності – 9 (30,0%) – прийшлася на 3 досліджувану групу, що склало 52,9% від загальної кількості АПД в цієї групі, і 30,0% від загального кількості досліджуваних жінок. В 4 групі був всього один випадок (3,3%) дискоординації, що склало 12,5% від загального числа АПД в цій групі. По одному випадку (3,3%) стрімких пологів спостерігалося в кожній з груп, що склало 5,8% і 12,5% відповідно від загального кількості АПД.

Передчасний розрив плодових оболонок (ПРПО) найчастіше спостерігався в першій і другій основних групах (в 1 групі – 40,0% (12), в 2 групі – 53,3% (16)). Висока частота ПРПО в цих групах жінок підтверджує той факт, що порушення скоротливої діяльності матки найчастіше виникають на тлі даної патології, особливо у поєднанні з плацентарною дисфункцією. Найменша частота  ПРПО довелася на четвертую групу вагітних – 5 (16,7%), а в третій групі ця цифра дорівнювала 9 (30,0%).

 Дуже показовою в цьому ж відношенні, на нашу думку, є тривалість безводного періоду в контрольній та основних групах. У жінок контрольної групи переважав показник «до 6 годин» (26 вагітних – 86,7%). У 1 групі така тривалість безводного проміжку була зафіксована в 7 випадках (23,3%), і лише в 3 (10,0%) –  в другій групі. Також треба відзначити, що в другій групі вагітних в 19 випадках тривалість безводного періоду склала більше 12 годин (63,3%), що очевидно набагато вище, ніж в решті груп жінок (у 1 групі – 12 (40,0%), в контрольній групі випадків безводного періоду, що перевищує 12 годин, не було). Тривалість безводного періоду «від 6 до 12 годин» склала: в 1 групі – у 11 жінок (36,7%), в 2 групі – 8 (26,7%), та в контрольній групі – 4 (13,3%).

У групі вагітних з плацентарною дисфункцією, які лікувалися за розробленою нами методикою, цей показник також був найвищим і склав 56,7% (17 випадків). Найменшим цей показник був в групі пацієнток, що отримували загальноприйняті заходи для лікування ПД  –  20,0% (6). Тривалість безводного періоду «від 6 до 12 годин» спостерігалася в 3 групі в 13 випадках (43,3%), в 2 групі – в 10 (33,3%), та  в контрольній групі досліджуваних жінок в 4 випадках (13,3%). Найбільша тривалість безводного проміжку – більше 12 годин –  у 11 випадках спостерігалася в 3 групі (36,7%), в порівнянні з 3 випадками  в 4 групі спостережень (10,0%).

З усього вищезазначеного очевидно, що найбільша тривалість безводного проміжку спостерігається у групі жінок з аномаліями пологових сил на тлі патології фетоплацентарного комплексу.

Враховуючи високий рівень різних ускладнень при розродженні, нами проаналізована частота оперативних втручань в пологах у жінок всіх груп, а також структура показів до абдомінального розродження.

У контрольній групі породіль оперативних втручань не було.

Картина пологовикликання і пологостимуляції в основних групах була наступною: пологовикликання в 1 групі проведено в 4 випадках (13,3%), в 2 групі – в 5 (16,7%); частота пологостимуляції, проведених зогляду на слабкість пологової діяльності, була значно вища і склала 63,3% (19 випадків) в 1 досліджуваній групі і 56,7% (17) – в 2. Невеликий відсоток вище і склала 63,3% в 1 досліджуваній групі, і 56,7% - в 2._______________________________________________ценпологовикликанняпологовикликання на тлі достатньо високих цифр передчасного розриву плодових оболонок в обох групах обгрунтовується нашою вичікувальною тактикою ведення даного контингенту вагітних. Ми вважаємо за доцільне чекати розвитку спонтанної пологової діяльності при ПРПО  та приступати до пологозбудження утеротоніками  лише при наявності зрілої шийки матки (7 і більше балів за шкалою Бішопа).

Також  необхідно відзначити відсутність пологовикликань в 4 групі в порівнянні з 2 (6,7%) в 3й, незначне зменшення кількості пологостимуляцій – з 7 випадків в 3 групі (23,3%) до 6 в четвертій (20,0%), і основне – зменшення кількості кесаревих розтинів в 2 рази (3 група – 10 випадків (33,3%), в 4 групі – 5 (16,7%)), а також відсутність операцій накладення акушерських щипців. Частота операції кесарева розтину в 1 групі склала 20,0% (6 випадків), тоді як в групі жінок з аномаліями пологової діяльності на тлі ПД ця цифра була більш ніж в 2 рази вище – 46,7% (14 випадків). У другій групі жінок вакуум-екстракція застосовувалася в 4 випадках, в першій ця цифра дорівнювала 2. У всіх випадках вакуум-екстракція застосовувалася з приводу показань з боку плода, а саме з причини гострого дистресу. Також слід зазначити один випадок (3,3%) накладення акушерських щипців з приводу гострого дистресу плода в другій досліджуваній групі.

        У структурі показань до кесарева розтину явно переважає гострий дистрес плода (в 1 групі – 33,3% (4 випадки), в 2 групі – 43,3% (13)) та АПД, що не піддаються медикаментозній терапії (в 1 групі – 10 випадків (33,3%), в 2 групі – 13 (43,3%)). Серед аномалій пологової діяльності в структурі показань у другій досліджуваній групі на першому місці стоїть дискоординація пологової діяльності, що не піддається консервативному лікуванню – 50,0% (15 випадків), на другому – стійка первинна слабкість пологової діяльності – 33,3% (10 випадків), на третьому – стійка вторинна слабкість –16,7% (5 випадків). У першій групі мали місце два випадки АПД, і в обох з них кесаревий розтин було проведено з приводу відсутності ефекту в лікуванні дискоординації. У пацієнток 3 групи   гострий дистрес плода був показанням до абдомінального розродження у  15 випадках (50%), в порівнянні з 12 (40,0%)  в 4 досліджуваній групі. На долю аномалій пологової діяльності, що не піддаються  медикаментозному   лікуванню,   в  3 групі припадає 50,0% (15 випадків), в 4 – 40,0% (12 випадків).

Частота різних післяпологових ускладнень значно вища у пацієнток 2 групи, в основному за рахунок порушень скоротливої активності матки: частота субінволюцій в першій групі склала 10,0% (3), в другій – 6,7% (2); лохіометра в другій досліджуваній групі зафіксована в 2 випадках (6,7%), в першій – в одному (3,3%). Також в 2 групі спостерігалося по одному випадку (3,3%) ранньої і пізньої післяпологової кровотечі, а в 1 групі зафіксований 1 випадок (3,3%) патологічної крововтрати в ранньому післяпологовому періоді. Лактостаз і метроендометрит спостерігався у 1 породіллі  в другій групі жінок, в першій групі досліджень ця патологія не зустрічалася. Випадків генералізованої післяпологової інфекції у пацієнток всіх груп не спостерігалося. Завдяки істотному зниженню частоти аномалій пологової діяльності і кесаревих розтинів в четвертій досліджуваній групі звертає на себе увагу факт зменшення рівня післяпологових ускладнень: частота субінволюцій матки в 3 групі склала 10,0%, в порівнянні з 3,3% в 4 групі; такі ж цифри спостерігалися і у випадках лохіометри. В обох групах має місце висока частота анемій: у третій – 5 випадків (16,7%), в четвертій – 3 (10,0%). У поодиноких випадках в третій досліджуваній групі спостерігалися такі післяпологові ускладнення, як лактостаз – 2 (6,7%), метро ендометрит – 1 (3,3%), а також кровотечі в ранньому і пізньому післяпологовому періодах (по 1 випадку відповідно), тоді як в четвертій досліджуваній групі ці ускладнення не спостерігалися взагалі.

Вагітність у всіх групах спостережень закінчилася народженням 150 дітей. У першій групі перинатальні втрати були в 1 випадку (33,3‰) – дитина померла на 3 добу від поліорганної недостатності внаслідок гострого дистресу в пологах, в другій групі були три випадки перинатальної смертності, що склало 100,0‰ (в одному випадку дитина загинула інтранатально унаслідок декомпенсації ПД на тлі справжнього вузла пуповини; у двох випадках була зафіксована рання неонатальна загибель плодів: внаслідок внутрішньоутробного інфікування та вроджених вад розвитку плода).

 Сумарні перинатальні втрати на тлі запропонованої нами методики склали 33,3‰ (4 група – 1 випадок), порівняно з 100‰ на тлі загальноприйнятих профілактичних заходів (3 група – 3 випадки).