ПРАВО НА ЖИТТЯ В СИСТЕМІ ПРАВ ЛЮДИНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Право людини на життя є фундаментальним правом, найважливішою цінністю людської цивілізації, яка здобула визнання та закріплення у конституціях багатьох країн світу.  Процес пізнання глибин цього унікального феномену весь час продовжується. Аналіз правових можливостей, що утворюють зміст права на життя, потребують подальшого наукового опрацювання  як в площині теорії держави і права, так і  всіх суспільних наук.

Комплексне дослідження права людини на життя є нагальною потребою.  Воно передбачає  науковий аналіз його філософсько-правових витоків, ідей, що історично передували оформленню концепції права на життя у її сучасному вигляді, визначення юридичної природи цього багатоаспектного права.

Актуальними і необхідними чинниками дослідження права на життя є:

По-перше, подолання залишків того праворозуміння, яке було характерним для правового позитивізму. В контексті поглибленого тлумачення права людини на життя це означає відмову від спрощення та зведення його до біологічного існування.

По-друге, стан опрацювання ідей про право людини на життя у вітчизняній правовій науці та закріплення їх у законодавстві потребує визначення змісту правових явищ, які утворюють біологічний, соціальний та духовний світи існування людини. Це потребує ґрунтовного аналізу вітчизняного і закордонного законодавства, суспільно-правової практики та міжнародних документів щодо прав людини як багатоаспектного  явища.

По-третє, право на життя як унікальний правовий феномен, що визначає сферу вільної самореалізації та розвитку соціобіодуховної  істоти –  людини, потребує надійних та ефективних гарантій з боку держави. Тому визначення і подолання прогалин у системі гарантій права людини на життя є завданням не тільки теорії держави і права, а й є нагальною потребою суспільно-правової практики.

По-четверте, не зважаючи на загальновизнану цінність життя людини та її права на життя, законодавча та правозастосовча практика України та інших держав світу не завжди в повній мірі відповідає вимогам гарантування та захисту цього права, створення умов його вільної реалізації. Звідси актуальності набувають питання вдосконалення правових механізмів реалізації права на життя, визначення правових принципів його охорони.

Різні аспекти історії формування ідей, сутності та гарантій права людини на життя привертали увагу багатьох дослідників, серед яких С.Алексєєв, В.Бурдін, А.Воронін, В.Гацелюк, К.Гориславський, М.Гуренко, Ю.Дмитрієв,  О.Домбровська, О.Івченко, О.Капінус, М.Ковальов, Л.Красицька, Л.Лінік, М.Малеїна, О.Малишев, О.Мірошниченко, Г.Миронова, О.Попов, П.Рабінович, Г.Романовський, Н.Сафонова, А.Соловйов, Я.Триньова, С.Цоколов, Р.Шарапов, С.Шевчук, Н.Шепелева та інші.

Окремим і досить добре опрацьованим є питання припустимості обмеження права на життя в контексті існування смертної кари, до вивчення якого вдавалися Ю.Баулін, С.Бородін, І.Бестужев-Лада, М.Дамірлі, О.Домбровська, С.Жильцов, І.Загоруй, А.Клігман, О.Кістяковський, В.Кудрявцев, В.Махінчук, А.Нікіфоров, С.Шевчук.

Аналіз чинників, що впливають на реалізацію права людини  на життя, здійснювали А.Анісімова, В.Брєдіхіна (екологічна безпека існування людини), В.Бурдін, Е.Дюркгайм, Н.Сафонова (феномен самогубства), А.Воронін, Ю.Дмитрієв, Я.Триньова, О.Шленєва (евтаназія), Т.Гурська, О.Дашковська  (репродуктивні можливості), О.Мірошниченко (клонування).

Отже, різні аспекти права людини на життя привертали і привертають увагу багатьох дослідників, а правові уявлення про сутність цього фундаментального права поступово збагачуються як завдяки здобуткам теорії держави та права, так і завдяки теоретичним надбанням інших юридичних наук. Але ще й досі бракує комплексних досліджень сутності права людини на життя саме в площині теорії держави та права. Отже,  актуальність цієї роботи обумовлює не тільки теоретична невизначеність цілого ряду проблемних питань, пов'язаних зі змістом права людини на життя, а й практична значущість дослідження, яка полягає у перспективах розширення законодавчих меж найважливішого з людських прав, нормативному закріпленні правових принципів охорони життя людини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах і відповідно до цільової комплексної програми Національної академії України „Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів в правовій соціальній державі Україна" (номер державної реєстрації 0186.0.070866) на 2001-2005 роки, цільової комплексної програми "Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави" Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.