Влияние мозгового инсульта на состояние сердечной деятельности в зависимости от его характера и течения

Краткое содержание

Матеріал та методи дослідження. Для виконання поставлених завдань було проведено комплексне обстеження 110 хворих в гострий період інсульту (59 чоловіків, 51 жінка). Середній вік обстежених склав 63,1 ± 9,6 років. Критерії відбору хворих: відсутність у хворих в анамнезі захворювань серця, таких, як інфаркт міокарда, миготлива аритмія, нестабільна стенокардія, уроджені й придбані вади серця, застійна серцева недостатність, ендо- і міокардити; відсутність у хворих тяжкої соматичної патології: захворювань легенів, нирок, цукрового діабету та інших метаболічних порушень.

Залежно від характеру інсульту хворі були розподілені на 3 основні групи. У першу групу були включені 47 хворих з ішемічним інсультом (ІІ). У 15 (31,9%) з них ішемічний інсульт розвинувся в басейні лівої середньої мозкової артерії (ЛСМА), у 13 (27,7%) – в басейні правої середньої мозкової артерії (ПСМА), у 18 (38,3%) – у вертебрально-базилярному басейні (ВББ), у 1 (2,1%)- в басейні правої передньої мозкової артерії. Локалізація інфаркту в великих півкулях мозку відзначалася в 33 (70,2%) хворих, у 16 (34,0%) з них вогнища локалізувалися в лівій півкулі, в 17 (36,2%) - у правій. В 14 (29,8%) хворих відзначалася локалізація  інфаркту в субтенторіальних структурах: в 10 (21,3%) - інфаркти візуалізувалися в області варолієвого мосту, в 4 (8,5%) хворих - в півкулі мозочку. Серед хворих з вогнищами в великих півкулях у 16 (34,0%) - вогнища охоплювали кору й прилягаючу білу речовину однієї або декількох часток мозку, в 17 (36,2%) хворих вогнища розташовувалися в підкіркових структурах - базальних гангліях і зоровому бугрі, в 14 (29,8%) з них вогнища мали лакунарний характер, у 3 (6,4%) хворих розміри субкортікальних інфарктів були більше 20 мм і мали стріатокапсулярний характер. Другу групу склали 40 хворих з геморагічним інсультом (ГІ). Крововилив в лівій півкулі спостерігався у 17 (42,5%) хворих, в правій півкулі у 19 (47,5%). Медіальна та змішана гематома – у 27 (67,5%) хворих, латеральна – у 9 (22,5%), крововилив в мозочок та міст – у 4 (10,0%) хворих. Третю групу склали 23 хворих із субарахноїдальним крововиливом (аневризматична етіологія встановлена у 12 (52,2%).

Для детальної оцінки клініко-неврологічної картини та динаміки стану обстежених хворих були використані шкали. Оцінку тяжкості стану хворих ішемічним інсультом проводили у динаміці за  шкалою інсульту Національного інституту здоров'я  США (NIHSS). Для оцінки стану хворих геморагічним інсультом в 1- 3 добу захворювання використовували шкалу коми Глазго, у хворих з субарахноїдальним крововиливом використовували шкалу Ханта  й Хеса. Для оцінки виходів геморагічних інсультів і САК використовували шкалу виходів Глазго.

 Для  уточнення характеру інсульту, визначення розмірів і локалізації вогнища використовували МРТ головного мозку на томографі “Образ-1” із застосуванням Т1 і Т2-зважених зображень.

Для вивчення серцевої діяльності всім хворим проводилося електрокардіографічне дослідження на 1-3, 5-7 та 10-14 добу захворювання із моніторним записом ЕКГ протягом 10 хвилин та повним аналізом показників ВСР й комп'ютерною обробкою статистичними й спектральними методами. Дослідження проводилося за допомогою електрокардіографічного комплексу «Cardiolab+». Із статистичних параметрів визначали стандартне відхилення NN інтервалів - SDNN (Standart deviation of all NN intervals). Спектральний аналіз здійснювався  непараметричним методом швидкого перетворення Фур'є. Визначалися наступні показники: загальна потужність спектру - ТР (total power), що відображає сумарну активність вегетативних впливів на серцевий ритм; потужність у діапазоні високих частот - HF (High Friequency), що відображає вагусний контроль серцевого ритму; потужність у діапазоні низьких частот - LF (Low Friequency) - маркер симпатичної модуляції серцевого ритму; потужність у діапазоні дуже низьких частот - VLF (Very Low Friequency) і співвідношення LF/HF, що свідчить  про баланс симпатичних і парасимпатичних впливів.

Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб віком від 34 до 46 років для дослідження ВСР.

Всі хворі консультовані терапевтом.

Визначення рівня тропоніну І в сироватці крові здійснювалося імуноферментним методом за допомогою стандартних наборів реактивів ОО Хема-Медика Со. Ltd. (Москва) в динаміці двічі – на 1-3 добу та 5-7 добу інсульту. Параметри норми, які встановлені для набору, що використовувався, склали 0 - 0,30 нг/мл.

Статистична обробка проводилася за допомогою пакета статистичних програм «STATISTICA v. 6.0». Розрахунок середніх і значимості різниці проводився за допомогою модуля - групування й однофакторного ANOVA. Після аналізу розподілу на нормальність вибирався блок параметричного й непараметричного аналізу. Гіпотеза про значиму різницю середніх приймалася у випадку р<0,05. Для аналізу кореляційних зв'язків використовувався блок «Основні статистики», призначений для аналізу взаємозв'язків кількісних даних.

Результати дослідження та їх обговорення. При оцінці тяжкості стану хворих з ІІ за шкалою NІHSS у динаміці було виявлено, що тяжкість інсульту  була статистично значуще вище у хворих на 1-3 добу захворювання (середній бал - 8,2±4,6) у порівнянні з 10-14 добою (середній бал - 5,4±4,9), що свідчить про позитивну динаміку в стані хворих. Померло четверо хворих (8,5 %) із цієї групи. При оцінці тяжкості стану хворих з ГІ на 1-3 добу захворювання за шкалою коми Глазго загальний клінічний бал у обстежених хворих коливався від 3 до 15. Сумарний бал 15 відзначався у 12 (30,0%) хворих, сума балів від 14 до 13 - у 20 (50,0%) хворих, сума балів від 12 до 9 - у 3 (7,5%), сума балів від 8 до 4 - у 4 (10,0%) і сумарний бал 3 відзначався у 1 (2,5%) хворого. Стан хворих за шкалою коми Глазго був менш тяжким при крововиливі в правій гемісфері головного мозку - 13,6 ± 1,9 балів, у порівнянні із крововиливом у лівій гемісфері - 11,3 ±3,9 балів. При оцінці виходів хворих геморагічним інсультом за шкалою виходів Глазго гарне відновлення спостерігалося у одного (2,5%) хворого, помірна інвалідизація – у 8 (20,0%) хворих, груба інвалідизація - в 23 (57,5%) і смерть - у 8 (20,0%) хворих. При оцінці ступеня тяжкості стану хворих САК на 1-3 добу захворювання за шкалою Ханта і Хеса ІІ ступінь визначався у 3 (13%) хворих, ІІІ ступінь – у 11 (47,8%) , ІV ступінь - у 5 (21,7%) і V ступінь - у 4 (17,4%) хворих. При оцінці виходів хворих САК за шкалою виходів Глазго гарне відновлення спостерігалося у 10 (43,5%) хворих, помірна інвалідизація - у 4 (17,4%), груба інвалідизація - у 2 (8,7%) і смерть - у 7 (30,4%) хворих.