КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ

Краткое содержание

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його мета i завдання, об’єкт та предмет дослідження, методологія проведеного наукового аналізу, сформульовано основні положення, що виносяться на публічний захист, наведено результати апробації основних результатів та їх опублікування.

Перший розділ “Поняття та структурні елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції” складається з чотирьох підрозділів та висновків до розділу i присвячений правовій природі статусу, ґенезі, поняттю, ознакам, компетенції та гарантіям конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції України.

У підрозділі 1.1 – “Ґенеза, поняття, функції та принципи статусу Вищої ради юстиції. Її місце в системі державних органів України” визначено, що конституційна система державних органів виходить за межі органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Адже теорія принципу поділу гілок влади зумовлює існування стримувань і противаг, які є гарантами неможливості узурпації влади будь-якою з існуючих її гілок. Враховуючи це, система конституційних стримувань і противаг зумовлює існування конституційно визначених контрольно-наглядових та правоохоронних державних органів, які логічно вплітаються у законодавчу, виконавчу та судову владу. Конституція України внормовує діяльність таких органів, серед яких i Вища рада юстиції. Автором виокремлено елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції, до яких належать правосуб’єктність, що опосередковується, насамперед, її поняттям, ознаками, функціями, порядком формування та припинення повноважень; принципи статусу; компетенція як важливий елемент статусу; гарантії, які забезпечують її існування і функціонування та відповідальність членів Вищої ради юстиції України. Місце Вищої ради юстиції в системі органів державної влади чітко не визначено, хоча норми, якими визначається статус Вищої ради юстиції, включено в розділ VІІІ “Правосуддя” Конституції України, який безпосередньо присвячений загальним засадам діяльності та функціонування судової влади в Україні. Таке розміщення норм в Конституції є характерним для конституцій більшості країн, де утворені та існують аналогічні органи. Проте, жодного посилання в Конституції України та в спеціальному законодавстві на те, що Вища рада юстиції відноситься до судової влади, немає. Тож автором запропоновано підтримати думку тих учених, які вважають Вищу раду юстиції вторинною по відношенню до судової влади, статус якої визначається покладеними на неї повноваженнями. Вища рада юстиції є важливим засобом забезпечення ефективного функціонування органів правосуддя та незалежності суддів. Зважаючи на конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції України та сферу її впливу, йдеться про орган управління в судовій системі, а не про орган управління судовою системою. Виходячи з вищесказаного, автор визначив Вищу раду юстиції України як колегіальний, незалежний, самостійний, внутрішньоструктурований державний орган, місце якого визначається конституційним статусом серед інших органів держави, контрольно-наглядовими й дисциплінарними повноваженнями, що відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу та контролює забезпечення гарантій його незалежності, а також здійснює нагляд за законністю притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів та розглядає дисциплінарні провадження стосовно суддів у випадках, передбачених чинним законодавством. Автором виокремлено серед якісних ознак Вищої ради юстиції те, що вона фінансується у порядку, визначеному державним бюджетом, є юридичною особою, сформовано необхідну матеріально-технічну базу її функціонування, встановлено зв’язки і налагоджено активну співпрацю з аналогічними органами юстиції Росії, Молдови, Португалії, США, Франції, Іспанії, Лівану, Польщі та інших держав. Цей державний орган є загальнодержавним та незалежним. Крім того, однією з основних ознак правового статусу Вищої ради юстиції є наявність чіткої внутрішньої побудови – внутрішня структурованість. Свою діяльність Вища рада юстиції здійснює на основі дотримання принципів законності, об'єктивності, гласності, незалежності, демократизму, гуманізму, колегіальності, нормативності, службової самостійності і відповідальності за свої дії чи бездіяльність.

У підрозділі 1.2 – “Порядок формування Вищої ради юстиції та припинення повноважень її членів” розкривається порядок формування Вищої ради юстиції та деякі аспекти її функціонування. Спираючись на системний підхід, автор розглянув національне законодавство, яке визначає порядок формування Вищої ради юстиції, та законодавство деяких країн світу, яке регулює діяльність аналогічних органів (Грузії, Румунії, Вірменії, Казахстану, Хорватії, Словенії). Формування Вищої ради юстиції здійснюється представниками трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої та судової), а також представниками прокурорської системи та інститутами громадянського суспільства - адвокатурою, навчальними і науковими юридичними закладами. Зроблено висновок про те, що порядок формування Вищої ради юстиції в основному відповідає вимогам міжнародних актів – Рекомендації № R (94) 12 “Незалежність, дієвість i роль суддів”, схваленій Комітетом Міністрів Ради Європи, Європейській хартії про закон “Про статус суддів”. Автор висловив i обґрунтував думку, що кількість суб’єктів, наділених правом формування особового складу Вищої ради юстиції, потребує зменшення; слід зокрема залишити право формування Вищої ради юстиції за Верховною Радою України, Президентом України, з’їздом суддів України, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури. Це суттєво зменшить велику кількість різних організаційних та часто формальних заходів, які супроводжують процес скликання з’їздів, та позбавить від протистояння при ухваленні рішень щодо кандидатури на посаду члена Вищої ради юстиції. Стосовно представництва у Вищій раді юстиції адвокатів та інших фахівців правничих професій, то вони зможуть бути обрані чи то Президентом України, чи то Верховною Радою України, оскільки законодавство не передбачає жодних обмежень щодо цього. Відзначається, що право формування Вищої ради юстиції органами прокуратури є запозиченням з деяких європейських країн, так як посадові особи прокуратури в цих країнах досить близькі з суддівським корпусом (перші та другі називаються магістратами), отримують однакову підготовку і протягом своєї кар’єри переходять з прокурорів у судді та навпаки. Для правової системи України це не характерно.

Обґрунтовано пропонується внести зміни до Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року з метою закріплення положення про необхідність прийняття присяги кожного разу при обранні чи призначенні на посаду члена Вищої ради юстиції та розпочинати відлік терміну перебування на посаді тільки з моменту складення присяги. До того ж зазначається, що Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року не містить положень, які вказують на обмеження стосовно кількості строків перебування на посаді члена Вищої ради юстиції. Зазначається, що таке обмеження повинно стосуватися тих членів Вищої ради юстиції, які не входять до її складу за посадою, з метою дотримання принципу ротації особового складу Вищої ради юстиції та запобіганню корпоративних домовленостей між представниками різних суб’єктів формування її складу.

У підрозділі 1.3 – “Компетенція – центральний елемент статусу Вищої ради юстиції” розглядається сукупність повноважень Вищої ради юстиції. Детально розкриваються процедури призначення суддів на посади вперше та обрання суддів безстроково з метою визначення ролі та місця Вищої ради юстиції серед системи органів, наділених правом формування високопрофесійного суддівського корпусу в Україні. Досліджуються кваліфікаційні вимоги для кандидатів на посаду судді, процедура подачі необхідних документів та порядок проведення кваліфікаційних іспитів. Робиться висновок про необхідність виокремлення єдиної вертикалі кваліфікаційних органів, відповідальних за формування суддівського корпусу в Україні на чолі з Вищою радою юстиції. Акцентується увага на тому, що важливим аспектом формування суддівського корпусу в Україні є фахова підготовка кандидатів для заміщення вакантних посад суддів. Підкреслюється важливість участі Вищої ради юстиції у розробці програм підготовки кандидатів на посади судів, опрацюванні тестових завдань та обов’язкової присутності її представників на кваліфікаційному тестуванні.

Дістала подальшого розвитку думка про важливість з метою удосконалення конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції передбачати розширення її компетенції щодо можливості внесення подання про обрання суддів на посади Верховною Радою України.

Також автор детально розглянув питання щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Розглянуто загальні засади, які безпосередньо стосуються дисциплінарної відповідальності суддів в Україні: поняття дисциплінарної відповідальності, підстави відкриття дисциплінарного провадження, коло суб’єктів, яким надано право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, а також суб’єктів, що зобов’язані дослідити обставини дисциплінарного проступку та прийняти рішення щодо нього, види стягнень, які накладаються на суддів. Крім того, враховуючи сукупність дисциплінарних повноважень Вищої ради юстиції, приділено достатню увагу питанням звільнення суддів з посад за загальними обставинами та особливими обставинами, щодо порушення суддями та прокурорами вимог про несумісність, а також порушення суддями присяги, про притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови, заступника Голови та суддів Верховного Суду України, голів, заступників голів та суддів вищих спеціалізованих судів, скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів. Наведено та проаналізовано статистичну інформацію про результати здійснення повноважень Вищою радою юстиції за 2005-2007 роки. Обґрунтовано необхідність зміни положення статті 33 Закону “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року в частині неможливості подальшого перебування особи на посаді судді чи прокурора в разі встановлення Вищою радою юстиції факту порушення вимог щодо несумісності їх посади із зайняттям іншою діяльністю і обов’язком надіслати подання відповідним органам про звільнення їх з посади. Також автор робить обґрунтований висновок про те, що забезпечення незалежності суддів Вищою радою юстиції обмежується розглядом скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів і пропонує передати можливість розгляду дисциплінарних справ щодо суддів за порушення присяги виключно Вищій раді юстиції в зв’язку з соціальною значущістю такої категорії справ.

У підрозділі 1.4 – “Гарантії статусу та відповідальність членів Вищої ради юстиції” розглянуто гарантії конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції. На підставі розгляду законодавчих і теоретичних положень автором запропоновано визначення гарантій статусу Вищої ради юстиції як юридично закріплених умов, засобів та способів, які фактично забезпечують можливість реалізації повноважень і здійснюють охорону визначеного Конституцією та іншими нормативними актами правового статусу Вищої ради юстиції в Україні. До того ж обґрунтовується пропозиція умовно розділити гарантії статусу Вищої ради юстиції на матеріально-правові, процесуально-правові та соціальні гарантії. Матеріально-правові гарантії, як елементи статусу Вищої ради юстиції, передбачають: закріплення незалежності Вищої ради юстиції; законодавче закріплення компетенції Вищої ради юстиції; особливий правовий статус членів Вищої ради юстиції; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення Вищої ради юстиції і, насамперед, визначення окремої статті в Державному бюджеті України на фінансування Вищої ради юстиції. Процесуально-правові гарантії статусу Вищої ради юстиції означають: визначений процесуальний порядок виконання покладених завдань; заборону втручання у діяльність Вищої ради юстиції та її членів. Соціальні гарантії статусу спрямовані на належне соціальне та матеріальне забезпечення членів Вищої ради юстиції.

Автор відзначив системний підхід в забезпеченні реалізації гарантій статусу Вищої ради юстиції, передбачений Конституцією України, Законом України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року та Регламентом Вищої ради юстиції від 8 лютого 2006 року, однак запропонував питання соціального та матеріального забезпечення членів Вищої ради юстиції, зокрема Голови Вищої ради юстиції, його заступника та секретарів секцій, яке врегульовано постановами Кабінету Міністрів України, з огляду на забезпечення гарантій їх незалежності та об’єктивності при здійсненні службових обов’язків, передбачити у поправці до Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року. Також запропоновано посилити статус Вищої ради юстиції, одним з шляхів якого може бути закріплення сукупності прав та обов’язків членів Вищої ради юстиції в поправці до Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року. Робиться висновок, що інститут відповідальності членів Вищої ради юстиції спрямований на забезпечення системи гарантій статусу цього державного органу. Саме такий підхід дозволяє утримувати баланс представництва всіх гілок влади у складі Вищої ради юстиції і гарантувати незаангажованість та об’єктивність її членів при здійсненні професійних обов’язків.

У другому розділі – “Діяльність та удосконалення статусу Вищої ради юстиції”, що складається з трьох підрозділів та висновку до розділу, досліджуються організаційно-функціональна структура, форми та методи діяльності Вищої ради юстиції, розкривається порядок функціонування аналогічних органів в деяких країнах світу з метою вдосконалення статусу та діяльності Вищої ради юстиції.

У підрозділі 2.1 – “Організаційно-функціональна структура Вищої ради юстиції” розкривається організаційно-функціональна структура Вищої ради юстиції України та аналізується структура однорідних зарубіжних органів. На підставі аналізу законодавства України та деяких зарубіжних країн (Італії, Іспанії, Бельгії, Молдови) автор зазначає, що відмінності в організаційно-функціональній структурі розглядуваних Рад зосереджуються у передбаченій законодавством системі державних органів, а також сфері компетенції в кожному окремому випадку. Автор пропонує виокремити два види організаційно-функціональної структури однорідних органів: по-перше, внутрішньоструктуровані, тобто ті, які мають структурні підрозділи в своєму складі, та, по-друге, неподільні. Стверджується, що, враховуючи взаємозв’язок між організаційною побудовою та функціональною спрямованістю Вищої ради юстиції, серед її складових елементів можна виділити секції Вищої ради юстиції та апарат Вищої ради юстиції. Крім того, здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій покладено на Голову Вищої ради юстиції, заступника Голови Вищої ради юстиції, секретарів секцій Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі та призначаються на посади шляхом обрання, а тому вони також є окремим елементом організаційно-функціональної структури Вищої ради юстиції. Враховуючи вищезазначене, пошукач дійшов висновку про недопустимість обіймання посади Голови Вищої ради юстиції на громадських засадах. Запропоновано в статтю 19 Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року внести зміни з огляду на обов’язковість прикомандирування всіх без винятку членів Вищої ради юстиції, які будуть обрані на цю посаду в подальшому. Крім того, перебування на посаді Голови Вищої ради юстиції на постійній основі повинно розглядатися додатковою гарантією його діяльності. Обґрунтовано пропозицію, що передбачені Регламентом Вищої ради юстиції від 8 лютого 2006 року права та обов’язки членів Вищої ради юстиції повинні міститись у доповненні до Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року. Таке закріплення прав та обов’язків членів Вищої ради юстиції посилить їх конституційно-правовий статус шляхом підвищення юридичного статусу розглядуваних норм та чітко окреслить повноваження членів Вищої ради юстиції при виконанні ними своїх повноважень. До того ж законодавче закріплення визначеного кола прав та обов’язків, з одного боку, утворює додаткову гарантію діяльності Вищої ради юстиції, а з іншого, – передбачає посилення відповідальності її членів.

У підрозділі 2.2 – “Форми і методи діяльності Вищої ради юстиції” розкрито основні форми і методи діяльності Вищої ради юстиції та визначено шляхи подальшого їх удосконалення. Зазначено, що формою діяльності державних органів є здійснювані державними органами, їхніми структурними підрозділами, посадовими та службовими особами дії, які врегульовані нормативно-правовими актами та сутнісно виражають зміст їхньої компетенції. Роблячи аналіз теоретичних підходів до класифікації форм діяльності, автор поділяє позицію більшості вчених щодо розподілу їх на правові, організаційні і матеріально-технічні форми діяльності Вищої ради юстиції. Правові форми включають управлінську форму, правоохоронну форму та правозастосовну форму. Організаційні форми передбачають засідання Вищої ради юстиції, засідання секцій Вищої ради юстиції, участь у складі делегацій під час іноземних відряджень та прийом іноземних делегацій в Україні, участь у конференціях, семінарах, індивідуальну роботу членів Вищої ради юстиції. Матеріально-технічна форма роботи Вищої ради юстиції покликана забезпечити організацію заходів допоміжного характеру, зокрема, ведення діловодства, організацію інформаційно-довідкового матеріалу, утримання архіву. Окремо автор приділяє увагу актам, які уповноважена приймати Вища рада юстиції. Правова природа цих актів досить невизначена. Вважаючи їх специфічними актами державного управління, можна говорити про ще одну з форм діяльності Вищої ради юстиції. Саме тому правозастосовна форма діяльності Вищої ради юстиції опосередковується шляхом видання ненормативних актів управління – індивідуальних актів застосування норм права. Проаналізувавши практичний досвід роботи Вищої ради юстиції за 2005-2007 роки, пошукач відзначив недостатню урегульованість таких форм її діяльності як індивідуальна діяльність членів Вищої ради юстиції (консультації, прийом звернень, повідомлень тощо). Запропоновано доповнити розділ III Закону України „Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року положеннями про ті форми, що були проаналізовані.

Зазначено, що методи діяльності членів Вищої ради юстиції випливають зі змісту Конституції України, Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року та Регламенту Вищої ради юстиції. Автор констатує, що в своїй роботі названий конституційний орган використовує такі методи діяльності: метод планування, метод координації взаємодії, метод індивідуальної роботи членів Вищої ради юстиції, метод організації вироблення та прийняття рішень, метод інформаційного забезпечення роботи Вищої ради юстиції, метод розстановки кадрів.

У підрозділі 2.3 – “Шляхи удосконалення статусу та діяльності Вищої ради юстиції” визначено напрями реформування конституційно-правового статусу та діяльності Вищої ради юстиції, враховуючи вимоги міжнародних актів, які регулюють відносини в даній сфері. Автор зауважує, що під час формування Вищої ради юстиції виконуються норми, відповідно до яких у Вищій раді юстиції широко представлені фахівці з різних галузей права. Проте істотним недоліком під час формування Вищої ради юстиції є недотримання однієї з основних вимог щодо представництва у її складі не менше половини суддів. На даний момент у Вищій раді юстиції представлено тільки чотири судді, на відміну від більшості зарубіжних аналогічних органів, де міжнародні норми з цього питання цілком дотримано. Приведення складу Вищої ради юстиції у відповідність із європейськими стандартами має стати цілеспрямованою діяльністю по забезпеченню незалежності цього органу. Необхідно змінити якісний склад Вищої ради юстиції у бік призначення (обрання) більшості її членів з числа найавторитетніших суддів, можливо, з числа тих, які вийшли у відставку. До того ж автор обґрунтовує думку про необхідність здійснення своїх посадових обов’язків членами Вищої ради юстиції на постійній основі за винятком тих, які входять до її складу за посадою. Важливість цієї пропозиції підтверджується ще й потребою забезпечення додаткових гарантій незалежності членів Вищої ради юстиції при виконанні ними своїх посадових обов’язків. Усунення важелів можливого тиску на членів Вищої ради юстиції, в тому числі політичного, з боку будь-якого з суб’єктів формування персонального складу Вищої ради юстиції при вирішенні питань, що належать до її компетенції, є основоположним принципом успішності її роботи. Забезпечення незалежності судової системи України – це один із напрямів діяльності Вищої ради юстиції. Проте забезпечення незалежності самої Вищої ради юстиції потребує посиленої уваги з боку науковців та законодавців. Крім того, отримала продовження та обґрунтування думка щодо проблеми значної завантаженості членів Вищої ради юстиції, яка є надзвичайно актуальною. Суть проблеми полягає у недостатній оперативності розгляду скарг громадян, посадових осіб і звернень депутатів, які надходять щорічно до Вищої ради юстиції. Відповідно до чинного законодавства проводити перевірку цих скарг можуть тільки члени Вищої ради юстиції, більшість яких – високі посадові особи, зайняті за основним місцем роботи. Розв’язати дану проблему, на думку деяких правників, можна шляхом створення судової інспекції при Вищій раді юстиції.

Враховуючи все це, пошукач дійшов висновку, що до компетенції Вищої ради юстиції необхідно віднести такі питання:

- участь у розробці концепцій, програм та основних напрямів розвитку і вдосконалення судової системи;

- участь у попередньому обговоренні проектів законодавчих ініціатив, що стосуються судової влади;

- питання взаємодії органів судової влади з органами законодавчої та виконавчої влади;

- підвищення якості управління в судовій системі;

- розробку стратегії в галузі кадрової політики (рекомендації по уніфікації вимог щодо підбору та професійної підготовки кадрів, критерії і механізми просування по службі, присвоєння кваліфікаційних класів суддям і класних чинів співробітникам апаратів судів тощо);

- участь у розробці та реалізації антикорупційних заходів всередині суддівського співтовариства;

- напрацювання рекомендацій щодо фінансової політики, в том числі пропозиції по нормативах фінансування судової системи, її матеріально-технічному забезпеченню, єдині критерії грошового утримання суддів і співробітників апаратів судів.

ВИСНОВКИ

В дисертації узагальнюються результати дослідження, які характеризуються теоретичною новизною, пропозиціями щодо вдосконалення законодавства, яке регулює статус Вищої ради юстиції, та іншими рекомендаціями практичного спрямування, а саме:

- конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції утворює складне системоутворююче поняття, яке характеризує дійсне положення Вищої ради юстиції в системі державних органів та інших соціальних суб’єктів. Елементами конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції є: правосуб’єктність, що опосередковується, насамперед, її поняттям, ознаками, функціями, порядком формування та припинення повноважень; принципи статусу; компетенція як важливий елемент статусу; гарантії, які забезпечують її існування і функціонування, та відповідальність членів Вищої ради юстиції України;

- Вища рада юстиції України – це колегіальний, незалежний, самостійний, внутрішньоструктурований державний орган, місце якого визначається конституційним статусом серед інших органів держави, контрольно-наглядовими й дисциплінарними повноваженнями, що відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу та контролює забезпечення гарантій його незалежності, а також здійснює нагляд за законністю притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів та розглядає дисциплінарні провадження стосовно суддів у випадках, передбачених чинним законодавством;

- якісними ознаками Вищої ради юстиції є: її фінансування у порядку, визначеному державним бюджетом, наявність статусу юридичної особи, сформована матеріально-технічна база, встановлені зв’язки і налагоджена активна співпраця з відповідними органами зарубіжних країн. Цей державний орган є загальнодержавним, незалежним, внутрішньоструктурованим;

- Вища рада юстиції виступає демократичним органом, який покликаний виконувати свої обов'язки на основі дотримання принципів законності, об'єктивності, гласності, незалежності, демократизму, гуманізму, колегіальності, нормативності, службової самостійності і відповідальності за дії чи бездіяльність;

- зважаючи на конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції України та сферу її впливу, йдеться про орган управління в судовій системі, а не про орган управління судовою системою;

- характеризуючи конституційно-правовий статус, а також виходячи з повноважень, закріплених у Законі, Вища рада юстиції здійснює кадрову, дисциплінарну та контрольну функції. До того ж Вища рада юстиції здійснює також деякі інші види діяльності, як-то, зустрічі з іноземними делегаціями, обмін досвідом з ними тощо. Проте, на думку пошукача, ця діяльність є вторинною або допоміжною по відношенню до перелічених основних функцій;

- гарантії конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції можна визначити як юридично закріплені умови, засоби та способи, що фактично забезпечують можливість реалізації повноважень та здійснюють охорону визначеного Конституцією та іншими нормативними актами правового статусу Вищої ради юстиції України. Запропоновано умовно розділити гарантії діяльності Вищої ради юстиції на матеріально-правові, процесуально-правові та соціальні;

- необхідність посилення ролі Вищої ради юстиції у процесі формування суддівського корпусу в Україні потребує її участі у процесі підготовки кандидатів на посади суддів шляхом обговорення та затвердження навчальних програм, приймання кваліфікаційних іспитів, виокремлення єдиної вертикалі кваліфікаційних органів, відповідальних за формування суддівського корпусу в Україні;

- організаційно-функціональна структура Вищої ради юстиції України та однорідних зарубіжних органів різниться між собою передбаченим у законодавстві місцем у системі державних органів, а також сферою компетенції в кожному окремому випадку. Серед її складових елементів можна виділити секції Вищої ради юстиції та апарат Вищої ради юстиції. Враховуючи, що здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій покладено на Голову Вищої ради юстиції, заступника Голови Вищої ради юстиції, секретарів секцій Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі та призначаються на посади шляхом обрання, вважаємо, що ці посадові особи також виступають окремим елементом організаційно-функціональної структури Вищої ради юстиції;

- перебування на посаді Голови Вищої ради юстиції має бути на постійній основі як додаткова гарантія його діяльності. У зв’язку з цим запропоновано в статтю 19 Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року внести зміни з огляду на обов’язковість прикомандирування всіх без винятку членів Вищої ради юстиції, які будуть обрані на цю посаду в подальшому;

- є потреба закріпити права та обов’язки членів Вищої ради юстиції в поправці до Закону України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року, які на теперішній час передбачені Регламентом Вищої ради юстиції від 8 лютого 2006 року. Такий захід посилить їх конституційно-правовий статус шляхом підвищення юридичної сили норм, що розглядаються, та чітко окреслить повноваження членів Вищої ради юстиції при виконанні ними своїх повноважень. До того ж законодавче закріплення визначеного кола прав та обов’язків, з одного боку, створює додаткову гарантію діяльності Вищої ради юстиції, а з іншого, – передбачає посилення відповідальності її членів;

- під формами діяльності державних органів необхідно розуміти здійснювані державними органами, їх структурними підрозділами, посадовими та службовими особами дії, які врегульовані нормативно-правовими актами та сутнісно виражають зміст їх компетенції. Форми діяльності Вищої ради юстиції доцільно умовно поділити на правові, організаційні, матеріально-технічні;

- серед методів діяльності Вищої ради юстиції можна виділити методи: планування, координації взаємодії, індивідуальної роботи членів Вищої ради юстиції, організації вироблення та прийняття рішень, інформаційного забезпечення роботи Вищої ради юстиції, розстановки кадрів тощо. Проведений аналіз нормативних актів, які визначають методи діяльності Вищої ради юстиції, виявив недостатню їх урегульованість;

- є необхідність зміни якісного складу Вищої ради юстиції у бік призначення (обрання) більшості її членів з числа найавторитетніших суддів, зокрема тих, які вийшли у відставку. Безумовним позитивним моментом у формуванні Вищої ради юстиції є дотримання норми, відповідно до якої у Вищій раді юстиції широко представлені фахівці з різних галузей права, адже її члени призначаються Верховною Радою України, Президентом України, з’їздом суддів, з’їздом адвокатів, з’їздом представників вищих навчальних закладів і наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури. Проте істотним недоліком у процесі формування Вищої ради юстиції є недотримання однієї з основних вимог щодо представництва у її складі не менше половини суддів. На даний момент у Вищій раді юстиції представлено тільки чотири судді, на відміну від більшості зарубіжних аналогічних органів, де міжнародні норми з цього питання цілком дотримано;

- члени Вищої ради юстиції мають здійснювати свої посадові обов’язки на постійній основі за винятком тих, які входять до її складу за посадою. Ця пропозиції підтверджується ще й потребою забезпечення додаткових гарантій незалежності членів Вищої ради юстиції при виконанні ними своїх посадових обов’язків та необхідністю усунення можливого тиску на членів Вищої ради юстиції, в тому числі політичного, з боку будь-якого з суб’єктів формування персонального складу Вищої ради юстиції при вирішенні питань, що належать до її компетенції. До того ж вона є основоположним принципом успішності її роботи.