ВЗАЄМО ЗВЯ\'ЗОК ПРОЦЕСІВ ПОЛ/АОС, СИСТЕМИ ЦИТОКІНІВ, КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

Краткое содержание

 Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням були 360 хворих на ХГС віком від 18 до 60 років (187 чоловіків і 173 жінки). З метою контролю отриманих результатів проведено обстеження 50 здорових людей молодого та середнього віку. Діагноз хронічної HCV-інфекції встановлювали на підставі епідеміологічних, клінічних, лабораторних даних. Можлива тривалість захворювання коливалася від 10 місяців до 7 років. У всіх обстежених в сироватці крові визначали RNA HCV, aHCV, aHCV IgM, aHCV NS3, aHCV NS4, aHCV NS5. В результаті проведених досліджень в Одеському регіоні у хворих на ХГС виявлено такі генотипи HCV: 1b – у 298 (82,8 %), 1а – у 37   (10,3 %), 2а – у 10 (2,8 %), 3а – у 8 (2,2 %) хворих. У 7 (1,9 %) обстежених генотип визначити не вдалося.

Лабораторне обстеження включало загальний аналіз крові; визначення концентрації загального білірубіну та його фракцій, загального білка та його фракцій, рівня тимолової проби, активності АлАТ, АсАТ; загальний аналіз сечі, наявність у ній уробіліну. Для оцінки анатомічного та функціонального стану печінки всім хворим проводили ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Визначали розміри, положення, структуру, ехощільність печінкової паренхіми, жовчного міхура, підшлункової залози та селезінки.

Для встановлення активності перебігу ХГС використовували класифікацію хронічних гепатитів, запропоновану на Міжнародному конгресі гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994), згідно якої було сформовано наступні групи обстеження:

- хворі з мінімальною активністю гепатиту (І група – 90 пацієнтів);

- хворі з слабко вираженою активністю гепатиту (ІІ група – 90 пацієнтів);

- хворі з помірно вираженою активністю гепатиту (ІІІ група – 90 пацієнтів);

- хворі з вираженою активністю гепатиту (IV група – 90 пацієнтів).

Визначення стадії фіброзу та цирозу печінки проводили за дискримінантною лічильною шкалою (ДЛШ), запропонованою M. Bonacini (1997). При цьому використовували такі показники: кількість тромбоцитів; протромбіновий час у вигляді Міжнародного нормалізованого відношення (INR); співвідношення АлАТ/АсАТ. Діапазон оцінки складав 0 – 11 балів. Результати індексу фіброзу за ДЛШ оцінювали наступним чином: 0-3 бали – слабкий фіброз; 4-6 – помірний фіброз; 7 і більше – цироз печінки.

З метою визначення активності процесів пероксидації в сироватці крові та еритроцитах досліджували концентрацію початкового та кінцевого продуктів ПОЛ – ДК та МДА. Для визначення концентрації дієнових кон’югатів (ДК) використовували метод, запропонований І. Д. Стальною (1977), концентрацію малонового діальдегіду (МДА) досліджували за І. Д. Стальною та Т. Г. Гаришвілі (1977). Про функціональну активність АОС судили за концентрацією відновленого глутатіону (G-SH) та активністю глутатіонредуктази (ГР). В основі  метода  дослідження вмісту G-SH (Ф. Є. Путіліна, С. Д. Зоїдзе, 1982) знаходиться взаємодія глутатіону з надлишком алоксану. Активність ГР досліджували за методом Ф. Є. Путіліної (1982). З метою кількісного вивчення цитокінів (IL-1b, IL-2, IL-6, IL-8, IL-12, TNF, TGF-b1, IL-1Ra, IL-4, IL-10, IFN-a та IFN-g) використовували проточну лазерну цитометрію із застосуванням парамагнітних часток. Кількісне визначення субпопуляцій лімфоцитів (CD3+, CD4+,  CD8+, CD16+, CD56+, CD25+ та CD20+) проводили за допомогою метода проточної лазерної цитометрії з використанням моноклональних антитіл з подвійною міткою. Дослідження здійснювали на проточному лазерному цитофлюорометрі  FACS Calibrum™ System, користуючись інструкцією та тест-системами виробника.

60 хворим на ХГС призначали терапію із застосуванням індуктора ендогенного IFN аміксину ІС. 60 хворих на ХГС отримували комбінацію аміксину ІС із синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином.

Отримані результати оброблено методом варіаційної статистики. Для кожного варіаційного ряду розраховували середню арифметичну (M), середнє квадратичне відхилення (s), середню помилку середньої арифметичної (m). За допомогою критерію Ст’юдента-Фішера (t) оцінювали вірогідність різниці середніх величин у групах порівняння (р). Для виявлення кореляційної залежності між окремими показниками використовували коефіцієнт кореляції (r). Дослідження здійснювали на персональному комп’ютері PC Pentium ІІІ 500 за допомогою програми Statistica+ for Windows.

Метаболічні та імунологічні порушення у хворих на хронічний гепатит С з різним ступенем активності гепатиту. Активація реакцій ВРО та пов'язане з цим утворення надлишкової кількості вільних радикалів в організмі призводить до посилення процесів пероксидації ліпідів, супроводжується порушенням властивостей біологічних мембран і нормального функціонування клітин. Такі зміни можуть привести до порушення життєдіяльності клітини, її дистрофії та загибелі.

Збільшення кількості початкового та кінцевого продуктів ПОЛ – ДК та МДА виявлено в сироватці крові та еритроцитах хворих усіх груп спостереження (табл. 1) до початку лікування.