КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ :

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується посиленням уваги до охорони приватного життя фізичних осіб. Це пов’язано, по-перше, із більш повним осмисленням значення цієї сфери життя для нормального розвитку особистості і суспільства в цілому, підвищення якості особистого життя. По-друге, побудова правової держави зумовлює необхідність посилення захисту прав і свобод людини і громадянина, у тому числі прав на невтручання в особисте і сімейне життя та на конфіденційну інформацію про особу (ч. 1 і 2 ст. 32 Конституції України). По-третє, це викликано збільшенням випадків незаконного втручання в сферу приватного життя, особливо тих, що характеризуються використанням технічних засобів для незаконного збирання відомостей про особисте та сімейне життя фізичних осіб, їх наступного зберігання, використання та поширення.

З метою посилення кримінально-правової охорони приватного життя законодавець при прийнятті Кримінального кодексу України 2001 р. включив до нього ст. 182 «Порушення недоторканності приватного життя». Однак у судовій практиці ця стаття застосовується рідко і однією з головних причин є те, що передбачена нею кримінально-правова норма була вперше включена до КК і тому це викликало труднощі у тлумаченні її змісту. Статтю 182 КК досліджували в своїх роботах різні вчені, зокрема, Д. С. Азаров, П. П. Андрушко, А. П. Бабій, В. І. Бобрик, О. М. Готін, І. О. Зінченко, Є. В. Лащук, С. Я. Лихова, М. І. Мельник, З. А. Тростюк, М. І. Хавронюк, О. М. Храмцов, А. М. Чернобай та ін. В їх роботах запропоновано вирішення окремих питань, але одночасно виявилась низка дискусійних питань, а також таких, що взагалі залишалися без розгляду. Оскільки ст. 182 КК не була предметом окремого дисертаційного дослідження, то необхідне комплексне теоретичне дослідження цієї норми в системі Особливої частини КК, яке б мало своїм результатом не лише теоретичну розробку всіх ознак цього складу злочину, а й виявлення недоліків в кримінально-правовій охороні приватного життя та вироблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, що й пропонується в цій дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 28 грудня 2000 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: а) отримання теоретично обґрунтованих результатів щодо підстави кримінальної відповідальності за ст. 182 КК, зокрема, у вигляді теоре- тичних визначень та пояснень всіх елементів та ознак складу злочину; б) виявлення основних системних зв’язків ст. 182 КК з іншими кримінально-правовими нормами і формулювання рекомендацій щодо кваліфікації цього злочину; в) розроблення і формулювання пропозицій щодо вдосконалення ст. 182 КК та кримінально-правової охорони приватного життя.

Для досягнення цієї мети вирішувалися наступні завдання. По-перше, здійснення теоретичного дослідження всіх елементів і ознак складу злочину, передбаченого ст. 182 КК. Це потребувало вирішення деяких важливих похідних завдань, зокрема дослідження поняття приватного життя, його співвідношення з поняттям особистого життя; прав фізичної особи у сфері охорони приватного життя та інформаційних прав, їх співвідношення; понять «інформація» та «відомості», а також їх співвідношення. По-друге, дослідження питань про відмежування ст. 182 КК від суміжних злочинів, пов’язаних як з інформаційними відносинами, так і з відносинами у сфері охорони приватного життя. По-третє, здійснення теоретичного аналізу виявлених недоліків у кримінально-правовій охороні прав на недоторканність приватного життя та на конфіденційну інформацію про особу і розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства.

Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини у сфері охорони недоторканності приватного життя та конфіденційної інформації про особу.

Предметом дослідження виступає кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК): підстава відповідальності, системні зв’язки ст. 182 з іншими статтями КК, складні питання кваліфікації цього злочину, диференціація відповідальності, а також питання вдосконалення кримінального законодавства.

Методи дослідження. В роботі застосовувалися методи теоретичного аналізу і синтезу, а також їх поєднання. Зокрема, з їх використанням досліджувалися основні поняття, які є в ст. 182 КК, а також нормативні акти, що мають значення для застосування цієї статті, і різноманітні теоретичні позиції. Деякі питання потребували застосування методу системного аналізу, особливо це стосується дослідження питань про визначення сфери приватного життя, об’єкта злочину, відмежування ст. 182 КК від суміжних злочинів, розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства. При вирішенні одного з найбільш складних питань, що стосується застосування ст. 182 КК при наявності в законодавстві різних визначень інформації, був застосований метод теоретичного моделювання: розроблена структурована теоретична модель поняття «відомості», що лежить в основі визначень інформації, і це дозволило порівняти різні визначення та привести їх до єдиного смислового знаменника. Із застосуванням історичного методу виявлена тенденція розвитку законодавства України та багатьох інших країн – від охорони окремих проявів особистого життя, таких як недоторканність житла, таємниця кореспонденції тощо, до формулювання цілісного суб’єктивного права на охорону приватного життя. Цій тенденції відповідає пропозиція щодо доповнення Кримінального кодексу України загальною нормою про відповідальність за незаконне втручання в особисте і сімейне життя особи. Порівняльно-правовий метод був застосований для теоретичного розгляду положень кримінальних кодексів інших держав щодо охорони приватного життя і врахування зарубіжного досвіду при вирішенні різних питань дисертаційного дослідження.