ТЕХНОЛОГІЯ ДОПОМОГИ ПРИ ІДІОПАТИЧНОМУ НЕДОНОШУВАННІ ВАГІТНОСТІ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ТЕХНОЛОГІЯ ДОПОМОГИ ПРИ ІДІОПАТИЧНОМУ НЕДОНОШУВАННІ ВАГІТНОСТІ
Альтернативное Название: ТЕХНОЛОГИЯ ПОМОЩИ ПРИ идиопатический нЕДОНАШИВАНИЯ БЕРЕМЕННОСТИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Об'єкт, методи та методологія досліджень. Основну групу спостереження  склали  50  жінок  із  загрозою  НВ  невизначеної  етіології  при  24-27-тижневому терміні вагітності, яким проводили токолітичну терапію, що включала корекцію розладів гестаційної трансформації матково-плацентарного кровоплину. Токоліз вважали успішним,  якщо  проведення  терапії  забезпечувало  пролонгування  вагітності  більше,  ніж  на  два  тижні.


         Діагноз  загрози  дострокового  переривання  вагітності  виставляли  на   основі  клінічних  ознак,  а  також за даними гістерографії та  ультразвукового  дослідження.  Реєстрацію  активності  матки  здійснювали  монітором  типу   8030А  фірми  “Hewlett-Packard”.  Аналіз  гістерограми  включав  оцінку  частоти,  амплітуди,  тривалості  скорочень  матки  і  характеру токографічної кривої.  За  допомогою  ультразвукової  камери  “Toshiba”  моделі  SAL-38AS  визначали  ступінь  гіпертонусу  міометрію,  величину відношення  довжини порожнини  матки  до  її  передньо-заднього  розміру  і  величину відношення  довжини  шийки  матки  до  її  діаметру  на  рівні внутрішнього вічка. Результати досліджень інтерпретували з урахуван-ням  рекомендацій  А.А.Глушко,  В.В.Полякова  (1996),  И.С.Сидоровой  (1998).


         Запис кардіотахограми (КТГ) здійснювали в напівфовлерівському положенні  вагітної  протягом  20 хв.  При  аналізі  КТГ  враховували  такі   показники:  базальну  частоту  серцевих  скорочень  (БЧСС),  амплітуду   миттєвих  осциляцій  (АМО), частоту миттєвих осциляцій (ЧМО),  амплітуду  повільних  осциляцій (АПО),  частоту  повільних осциляцій  (ЧПО),  частоту   виявлення  та  тривалість  ділянок  монотонності  ритму  (ділянки  з  АМО  і  АПО,  що  не  перевищують  3  уд/хв),  кількість,  амплітуду,  тривалість  і  характер  акцелерацій  і  децелерацій  ЧСС  плода.


         Моніторинг  основних  показників  матково-плацентарного кровообігу   здійснювали  за  допомогою  ультразвукової  системи  “SonoAce  9900”.  При цьому  проводили  доплерівське  картування  й  імпульсну  доплерометрію   маткових  артерій  на  боці  плацентації  та  судин  плацентарного  ложа матки.  Для  визначення кровоплину в спіральних артеріях  доплерометричне вікно  розташовували  безпосередньо  над  плацентою  в  зоні  підвищеної   ехогенності.  Оцінку  кривих  швидкостей  кровоплину  здійснювали  шляхом  визначення  систоло-діастолічного  співвідношення  (С/Д),  пульсаційного індексу (ПІ) та індексу резистентності (ІР). С/Д є відношенням максимальної систолічної та кінцевої діастолічної  швидкостей  кровоплину (С/Д=А/Д), ПІ виражається відношенням різниці між максимальною систолічною та  кінцевою  діастолічною  швидкостями  до  середньої  швидкості  кровоплину  (ПІ=(А-Д)/М),  ІР  визначається  відношенням  різниці  між  максимальною  систолічною  та  кінцевою діастолічною  швидкостями  до  максимальної  систолічної  швидкості кровоплину  (ІР=(А-Д)/А),  де  А - максимальна  систолічна  швидкість кровоплину, Д – кінцева  діастолічна  швидкість  кровоплину, М – середня швидкість  кровоплину.  При  аналізі  результатів  доплерографії враховували рекомендації О.Б.Паниной (2000), Н.В.Побединского  и  соавт.  (2000).


         При  ехографічній  оцінці  розвитку плаценти використовували критерії,    запропоновані  P. Grannum  et al.  (1979).  В  процесі  дослідження  особливу   увагу  звертали  на  зміни  ехогенності  основних  структурних  компонентів плаценти: хоріальної пластинки, базальної пластинки, плацентарної речовини. Для вивчення морфофункціональних особливостей спіральних артерій  біоптати  плацентарного  ложа  матки,  одержані  за  допомогою  гострої  зігнутої  кюретки  “Медінтех-інвест  ЗАО”,  фіксували у 10% нейтральному  розчині  формаліну.  Після  зневоднення  у спиртах зростаючої  концентрації  шматочки  плаценти  заливали  у  парафін.  Зрізи  завтовшки  7-8 мкм  забарвлювали  гематоксиліном  й  еозином.


         Контрольну  групу  спостереження  склали  50  жінок  із  загрозою ідіопатичного НВ при 24-27-тижневому терміні вагітності, яким призначали лише  токолітичні  препарати.  Аналогічні  дослідження  провели  у  25  жінок  із  фізіологічною  24-27-тижневою  вагітністю.


         Статистичну обробку результатів досліджень здійснили з використанням  сучасних  методів  варіаційної  статистики  за  допомогою  стандартних  програм  статистичного  аналізу  Microsoft Excel  5.0.


Результати досліджень та їх обговорення. Контрольну групу спостереження  склали  50  жінок  із  загрозою  НВ  нез'ясованої  етіології  при  24-27-тижневому  терміні  вагітності.  Відповідно, в число  спостережень   не  були  включені  випадки  загрози  НВ,  де  мали  місце  екстрагенітальні захворювання,  урогенітальна  інфекція,  ускладнення,  що  пов’язані  з  вагітністю,  аномалії  розвитку  жіночих статевих органів, істміко-цервікальна  недостатність.


Діагноз  загрози  НВ  виставляли  на  основі  скарг  (болі  внизу  живота  і  попереку),  клінічних  ознак  (підвищений  тонус  матки,  зміни  шийки   матки)  і  даних  об’єктивних  методів  дослідження  (гістеро-  і  ехографії).  Токолітичний  індекс  за  Баумгартеном  в  усіх  випадках  не  перевищував  4  бали.


У  відповідності  з  рекомендаціями  Н.Г.Кошелевой  и  соавт.  (2002),   основу  терапії  загрози  НВ  складав  бета-адреноміметик  гініпрал  у  поєднанні з антагоністом іонів кальцію верапамілом. Лікування розпочинали  шляхом  довенного  краплинного  введення  10 мкг  гініпралу,  розведеного  у  500 мл ізотонічного розчину натрію (0,3 мкг/хв до пригнічення підвищеної активності  матки).  Для  подальшої  терапії  препарат  призначали  перорально (0,5 мг  гініпралу  через  4-6 год).  Прийом  першої  таблетки  здійснювали  за  15 хв  до  закінчення  внутрішньовенного  введення  токолітика.


Верапаміл  призначали  усередину  по  20-40  мг  за  30 хв  до  прийому   гініпралу.  Як  відомо,  застосування  верапамілу  забезпечує  ефективну  профілактику  побічних  ефектів  гініпралу  (тремор  рук,  м’язева  слабість,  головокружіння,  пітливість,  нудота)  (В.В. Абрамченко,  2004).


У  жінок  із  загрозою  НВ  нерідко  має  місце  низка  функціональних   змін  нервової  системи  (зниження  тонусу  кори  головного  мозку, інертність збудливих  та  гальмівних  процесів),  що  призводить  до  розвитку почуття неспокою, напруженості. У цих випадках застосовували настій  пустирника  та  валеріани   по  30  крапель  2-3  рази  на  добу,  нозепам,  тазепам  по  0,01 г  2  рази  на добу,  сибазон  по  0,005 г  2  рази  на  добу. Окрім викладеного вище, лікування загрози НВ включало ліжковий  режим,  регуляцію  функції  кишківника.


Токоліз  виявився  успішним  у  більшості  спостережень.  Разом  з  тим,  у  16%  випадків  зберегти  вагітність  не  вдалося.  Дострокове  завершення  гестаційного  процесу  у  10%  випадків  відбулося  при  25-26  і  у  6% - при   27-28-тижневому  терміні  вагітності.


Враховуючи  той  факт,  що  в  етіопатогенезі  НВ  суттєву роль відіграє плацентарна дисфункція, виявилось доцільним вивчити морфофункціональні  особливості  судин  плацентарного  ложа  матки  у  випадках  дострокового  переривання  вагітності.


Як  відомо,  в  нормі  у  другому  триместрі  вагітності  відбувається формування  низькорезистентної  судинної  системи  в  басейні  маткової артерії. В основі механізму, що забезпечує становлення адекватного кровоплину у міжворсинчастому просторі, лежить гестаційна трансформація  спіральних артерій в матково-плацентарні судини.  Трофобласт  занурюється  у  просвіт  судин  плацентарного  ложа  матки  і  викликає  деструкцію  середньої  оболонки  артерій  з  утворенням  фібриноїду  (А.П. Милованов,  1995).


Проведені  дослідження  показали,  що  при  неускладненому  перебігу   гестаційного процесу у  24-27-тижневому  терміні  вагітності спостерігається заміщення ендотеліального і гладком’язевого шарів спіральних артерій   ендоваскулярним  трофобластом.  При  цьому  в  межах  ендо-  і  міометрію   виявляється  велика кількість багатоядерних гігантських клітин.  Вважається, що  кількість  та  глибина  розповсюдження  гігантських  клітин  відображає ступінь  інтенсивності  другої  хвилі  ендоваскулярної  трофобластичної  інвазії  (А.П. Милованов,  1999).


В  результаті  вираженої  деструкції,  новоутворені  плацентарні  судини відрізняються широким просвітом, позбавляються здатності скорочуватися,  реагувати  на  вазоактивні  стимули.  Останнє  являє  собою  специфічну  форму  адаптації  матково-плацентарного  русла  до  постійно  зростаючих   енергетичних  потреб  плода  (А.Н. Стрижаков  и  соавт., 1996;  P. Kaufman,  1998).


Особливої  уваги  заслуговує  той  факт, що вивчення тонкої морфології  плацентарного  ложа  матки  у  випадках  НВ  показало  наявність  неповної  гестаційної  трансформації  спіральних  артерій.  Тобто, при 25-28-тижневому   терміні  вагітності  судини  плацентарного  ложа  матки  мали  вузький  просвіт,  відрізнялись  збереженням  м’язевого  і  еластичного  шарів.


Недостатнє  надходження  оксигенованої  крові  у  міжворсинчастий    простір обумовлює розлади метаболічних процесів  у  трофобласті,  ішемічні  зміни  в  плацентарній  тканині,  порушення  гормонпродукуючої  та  інших    функцій  дитячого  місця  (Г.Л. Громыко,  2000).  Останнє  відіграє  суттєву   роль  в  етіопатогенезі  НВ.


Одержані  дані  обумовили  доцільність  вдосконалення  профілактики  НВ  шляхом  вчасної  діагностики  та  корекції  розладів  гестаційної  трансформації  кровоплину  у  функціональній  підсистемі  материнський    організм-плацентарне  ложе  матки.


В  основній  групі  спостереження  загроза  НВ  виникла  у 28 випадках   при  24-25  і  у  22 – при  26-27-тижневому  терміні  вагітності.  У  вагітних   не  було  нейроендокринних,  алергічних,  інфекційних  і  екстрагенітальних   захворювань,  пухлин,  аномалій  геніталій.  Разом  з  тим,  більшість  жінок   мали  ускладнений  акушерсько-гінекологічний  анамнез.  Так,  28% вагітних   страждали  непліддям,  36%  перенесли  запальний  процес  внутрішніх   статевих  органів,  22%  мали  самовільний  викидень,  54% - штучний    аборт,  28%  -  ускладнений  перебіг  послідового  і  післяпологового  періодів.


При  дослідженні  вікових  показників  вагітних  встановлено,  що  6%   з  них  були  у  віці  до  20  років,  38% - від  20  до  25  років,  44% - від  26   до  30  років  і  12% - більше  30  років.  Не  перебували  у  шлюбі  8%   жінок.  Низький  соціальний  рівень  відмічений  у  14%  випадків.  Дефіцит   маси  тіла  мали  6%,  надлишкову  масу  тіла – 8%,  зріст  150  см  і  менше – 4%  вагітних.


Одним  із  провідних  ультразвукових  критеріїв  загрози  НВ  є потовщення  міометрію  (О.Ю. Васильева,  1987).  Гіпертонус  міометрію  І  ступеню  мав  місце  у  20%  випадків.  При  цьому  спостерігалося  локальне     його  потовщення  за  виключенням  місця  плацентації.  У  більшості  (64%)   вагітних  реєструвалося  декілька  потовщень  міометрію,  в  тому  числі  і   на  місці  плацентації,  тобто  відмічався  гіпертонус  міометрію  ІІ  ступеню.   У  решті  спостережень  (16%)  внаслідок  наявності  гіпертонусу  міометрію    ІІІ  ступеню  в  значній  мірі  зменшувався  передньо-задній  розмір  матки.   При  цьому  величина  відношення  довжини  порожнини  матки  до  її   передньо-заднього  розміру  складала,  в  середньому,  1,75±0,05  (р<0,05). Підвищена  активність  матки  обумовлювала  вкорочення  і  розкриття шийки  матки.  Величина  відношення  довжини  шийки  матки  до  її діаметру  на  рівні  внутрішнього  вічка  зменшувалась  до  1,23±0,03 (р<0,05).


Моніторинг  активності  матки  при  загрозі  НВ  виявляв  наявність високоамплітудних,  достатньо  тривалих  скорочень,  в  основному,  в  ділянці  її  дна.  При  наявності  вираженого  загального  гіпертонусу  матки окремі  її  скорочення  реєструвались  у  вигляді  кривих,  що  мали  складну неправильну  форму.  Вагітні  з  такими  особливостями  гістерограми,  як правило,  скаржилися  на постійний ниючий біль внизу  живота,  ущільнення матки,  болючі  рухи  плода.


Загроза НВ обумовлювала характерні зміни ЧСС плода. Відмічалося стійке збільшення БЧСС (175,72±5,16 уд/хв). Частота виявлення монотонності  ритму  сягала  64%.  При  цьому  мало  місце  достовірне   зниження  амплітуди  і  частоти  як  миттєвих  (АМО- 2,78±0,25  уд/хв;   ЧМО- 3,09±0,28  осцил/хв),  так  і  повільних  (АПО- 7,72±0,42 уд/хв;  ЧПО- 5,67±0,31 осцил/хв)  осциляцій  (р<0,05). Тривалість  ділянок  монотонності    ритму ЧСС плода складала, в середньому, 45,62±2,64% запису.  Транзиторні    прискорення  ЧСС  плода  амплітудою  16,68±1,26  уд/хв,  тривалістю  18,82±1,92 с  були  зареєстровані  у  74%  випадків.  Середня  кількість    акцелерацій  за  20-хвилинний  період  спостереження  складала  2,28±0,30.   У  38% випадків  мали  місце  поодинокі  слабкі  пікоподібні  децелерації.


Як  відомо,  в  нормі  до  29 тиж.  вагітності  спостерігається  0 ехографічна  стадія  зрілості  плаценти  (K.Gyetvai,  1999).  Дослідження, проведені  А.П.Миловановым  и  соавт.  (1990),  виявили  доцільність виділення  двох  фаз  0  стадії  зрілості  плаценти,  що сприяє діагностуванню   затримки  розвитку  дитячого  місця  у  другому  і  на  початку  третього    триместрів  вагітності.  При  першій  фазі  0  стадії  зрілості  плаценти, характерній для 21-25 тиж. вагітності, у плацентарній тканині спостерігається згущення дрібних ехопозитивних структур в субхоріальній  зоні  і  розрідження  у напрямку  до  базальної  пластинки.  На  цьому  фоні  зустрічаються поодинокі  невеликі  ехонегативні  ділянки.  Для  другої  фази  0  стадії   зрілості  плаценти,  що  спостерігається  у  26-28  тиж.  вагітності,   характерним  є  наявність  крупних за величиною,  компактно  розташованих   ехопозитивних  структур  різної  акустичної  густини.  При цьому нечисленні ехонегативні  краплини  рівномірно  розташовуються  по  всій  товщі плаценти.


Заслуговує  на  увагу  той  факт,  що  в  основній  групі  спостереження    у  34%  випадків  мала  місце  затримка  розвитку  плаценти.  Так,  при  26-27-тижневому терміні вагітності спостерігалась перша фаза 0 стадії зрілості  дитячого  місця.


При  фізіологічному  перебігу  гестаційного  процесу  у  другому триместрі вагітності в басейні маткової артерії спостерігається низько-резистентний  кровоплин.  Криві  швидкостей  кровоплину  в  маткових  і   спіральних  артеріях  характеризуються  низькою  пульсацією  і  високим    діастолічним  компонентом.  Середні  значення  показників  судинного    опору  С/Д,  ПІ  і  ІР  в  маткових  артеріях  на  боці  плацентації  і  в  судинах  плацентарного  ложа  складають,  відповідно,  1,90±0,05;  0,57±0,04; 0,34±0,03  і  1,68±0,04;  0,55±0,03;  0,31 ±0,02.


Доплерометричне  дослідження  показників  кровоплину  в  маткових артеріях  на  боці  плацентації  і  в  спіральних  артеріях  центральної частини  плацентарного  ложа  виявило  достовірне  збільшення  індексів судинного  опору  у  28%  вагітних  основної  групи  спостереження.  Так, показники  судинної  резистентності  в  маткових  артеріях  були  вище нормативних  величин,  в  середньому,  на  24%  (С/Д- 2,27±0,07;  ПІ- 0,68±0,05;  ІР- 0,43±0,03),  в  судинах  плацентарного  ложа - на  22%  (С/Д- 1,89±0,06;  ПІ- 0,65±0,04; ІР- 0,42±0,03)  (р<0,05).  Криві  швидкостей кровоплину в маткових і спіральних артеріях характеризувалися низьким  діастолічним компонентом. У 10% випадків на доплерограмі була виявлена  патологічна  зазубрина  у  фазу  діастоли.


Заслуговує  на  увагу  той  факт,  що  в  усіх  випадках  наявності високого  преплацентарного  опору  плину  крові  мало  місце  ультразвукове  відставання  зрілості  плаценти  від  терміну  гестації.


У  випадках  наявності  патологічних  кривих  швидкостей  кровоплину в  маткових  і  спіральних  артеріях,  крім  бета-адреноміметиків  у поєднанні з  блокаторами  кальцієвих  каналів,  з  метою  зниження  преплацентарного опору плину крові, додатково призначали активатор метаболічних процесів  солкосерил, антиагрегант дипіридамол і донатор оксиду азоту глутаргін.


Солкосерил стимулює анаеробний гліколіз та окислювальне фосфорилювання,  підвищує  утилізацію  глюкози  і  транспорт  кисню  в тканини.  В  результаті  активізації  кисневого  метаболізму  судинних клітин  відбувається  вазодилятація  та  зниження  показників, що  характеризують  периферичний  судинний  опір  (В.В. Абрамченко,  2004).   Препарат  вводили  внутрішньом’язево  по  2 мл  2  рази  на  добу.


Виражений артеріолодилятуючий ефект дипіридамолу пов’язаний із здатністю препарату стимулювати біосинтез  простацикліну. Крім того, активізація аденилатциклазного та фосфодиестиразного механізмів гальмує агрегацію тромбоцитів, попереджає утворення тромбів в судинах (А.А.Лакишев и соавт., 1994). Дипіридамол призначали усередину по 0,025 г 3  рази  на  добу.


Діючою речовиною глутаргіну є L-аргініну глутамат, який виконує функції ендогенного донатора оксиду азоту. Активізація біосинтезу ендотеліального фактору релаксації позитивно впливає на інтенсивність матково-плацентарного кровоплину (З.А.Савина, 2005). Глутаргін призна-чали  усередину  по  750 мг  2  рази  на  добу.


Проведені  дослідження  показали,  що  у  більшості  випадків  до  кінця  першої  доби  терапії  загрози  НВ  відмічалося  виражене  зниження  маткової  активності.  Мало  місце  достовірне  зменшення  як  амплітуди,   так  і  тривалості  скорочень  матки.  Токографічна  крива  приймала  більш    правильну  (дзвоноподібну)  форму.


Як  правило,  на  7-у  добу  токолітичної  терапії  були  відсутні ехографічні ознаки загрози переривання вагітності. Не реєструвався гіпертонус  міометрію.  Величина  відношення  довжини  порожнини  матки до її передньо-заднього розміру наближалася до такої при неускладненій   вагітності  (1,40±0,05).  Відмічалося  достовірне  збільшення  величини    відношення  довжини  шийки  матки  до  її  діаметру  на  рівні  внутрішнього    вічка  (1,54±0,06)  (р<0,05).


В  результаті  нормалізації  активності  матки  відмічалося закономірне    покращення  показників  КТГ  плода.  БЧСС плода  складала,  в  середньому,    154,22±3,43  уд/хв.  Реєструвалося  зростання  АМО  (3,63±0,21  уд/хв),    ЧМО  (4,07±0,26  осцил/хв),  АПО  (9,87±0,53 уд/хв),  ЧПО (7,68±0,47 осцил/хв).  Частота  виявлення  монотонності  ритму  ЧСС  плода  складала    28%.  При  цьому  тривалість ділянок монотонності  ритму  не  перевищувала   1/3 періоду спостереження  (30,25±1,46%). Протягом 20-хвилинної реєстрації    відмічалось, в середньому, 3,14±0,25 акцелерацій. Амплітуда останніх складала - 18,27±1,53 уд/хв, тривалість - 18,64±1,68с. Поодинокі низько-амплітудні  децелерації  мали  місце  у  18%  випадків.


Терапія,  скерована  на  зниження  преплацентарного  опору  плину крові,  виявилась  ефективною  у  64,3%  випадків.  Показники  кровоплину  в  маткових  артеріях  і  судинах  плацентарного  ложа  матки  відповідали таким  при  фізіологічному  перебігу  гестаційного  процесу.  Так,  С/Д складало,  відповідно,  1,92±0,04  та  1,70±0,03;  ПІ- 0,59±0,03  та  0,58±0,03; ІР- 0,36±0,03  та  0,33±0,02  (р<0,05). Криві  швидкостей  кровоплину характеризувалися  низькою  пульсацією  і  високим  діастолічним компонентом.


У решти випадків спостерігалась тенденція до формування низькорезистентного  кровоплину  в  басейні  маткової  артерії,  але достовірного  зниження  індексів  судинного  опору  в  маткових  і спіральних  артеріях  відмічено  не  було  (С/Д  складало, відповідно, 2,24±0,06  та  1,84±0,05;  ПІ- 0,63±0,04  та  0,62±0,04;  ІР- 0,40±0,03  та 0,38±0,03,  р>0,05).


Проведення  терапії  забезпечило  пролонгування  вагітності  більше, ніж на два тижні, у 94% випадків. Дострокове завершення гестаційного   процесу  у  6%  жінок  відбулося  при  25-26-тижневому  терміні  вагітності.   Як  показали  результати  вивчення  тонкої  морфології  плацентарного     ложа  матки  у цих випадках,  внаслідок неповної гестаційної  трансформації спіральні артерії відрізнялись вузьким просвітом, наявністю ендотеліальних   та  гладком'язевих  елементів.


Проведені  дослідження  показали,  що  при  ідіопатичному  НВ  у  28%  випадків  спостерігаються  розлади  гестаційної  трансформації кровоплину у функціональній підсистемі материнський організм-плацентарне  ложе  матки.  Недостатнє  надходження  оксигенованої  крові   у  міжворсинчастий  простір  обумовлює  затримку  розвитку  плацентарної     тканини,  ішемічне її пошкодження,  відіграє  суттєву  роль  в  етіопатогенезі НВ.  Здійснення  заходів,  спрямованих  на  зниження  преплацентарного опору  плину  крові  забезпечує  зниження  частоти  НВ  у  2,7 рази.


 


 


 


ВИСНОВКИ


 


 


У  дисертації  наведено  теоретичне  узагальнення  і  нове  вирішення наукової  задачі,  що  виявляється  у  вдосконаленні  технології  допомоги при  ідіопатичному  НВ  шляхом  своєчасної  діагностики  та  корекції розладів  гестаційної  трансформації  кровоплину  у  функціональній підсистемі  материнський  організм-плацентарне  ложе  матки.


1.При ідіопатичному НВ у 28% випадків спостерігаються розлади формування низькорезистентного кровоплину в басейні маткової артерії внаслідок затримки гестаційної перебудови спіральних артерій у матково-плацентарні судини. У 25-28-тижневому терміні вагітності судини пла-центарного ложа матки мають вузький просвіт, відрізняються збереженням  м’язевого  і  еластичного  шарів.


2.Неповна  інвазія  трофобласту  в  спіральні  артерії  обумовлює наявність  високого  преплацентарного  опору  плину  крові  (індекси судинного  опору в маткових і спіральних артеріях перевищують нормативні величини  на  22-24%),  недостатнє   надходження  оксигенованої  крові  у міжворсинчастий  простір.


3.Розлади становлення адекватного матково-плацентарного крово-плину  викликають  ішемічні  зміни  в  плацентарній  тканині,  затримку  її  розвитку  (при  26-27-тижневому  терміні  вагітності  спостерігається перша  фаза  0  ехографічної  стадії  зрілості  дитячого  місця),  відіграють суттєву  роль  в  етіопатогенезі  НВ.


4.Наявність  високорезистентного  кровоплину  в  басейні  маткової артерії  обумовлює  розлади  гомеостазу  плода,  розвиток  хронічного фетального  дистресу  (спостерігається  зниження  амплітуди  та  частоти миттєвих  і  повільних  осциляцій;  тривалість  монотонності  ритму  ЧСС плода  складає  45,62+2,64%  запису).


5.Достовірне  зниження  показників  судинного  опору  в  маткових  і спіральних  артеріях  обумовлює  застосування  активатора  метаболічних процесів  солкосерилу,  антиагреганта  дипіридамолу  і  донатора  оксиду азоту  глутаргіну.


6.Своєчасна діагностика та корекція розладів гестаційної трансформації  кровоплину  у  функціональній  підсистемі  материнський організм-плацентарне  ложе  матки  підвищує  ефективність  токолізу  у  2,7  рази.


 


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины