ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УСРР У 20-Х РОКАХ ХХ ст. :

Краткое содержание

держави потребує демократичного оновлення державного апарату та інституту державної служби. Це стосується, зокрема, й службово-трудових відносин працівників органів внутрішніх справ. Формування корпусу міліціонерів-професіоналів, відданих справі чесного служіння закону і суспільству потребує вдосконалення існуючих механізмів соціального та правового захисту працівників органів охорони правопорядку, забезпечення юридичних гарантій проходження служби в міліції. За таких умов цілком обґрунтованим слід визнати звернення до історичного досвіду вирішення проблем реформування правового статусу працівника міліції як службовця державного органу влади.

Комплекс проблем визначення правового статусу службовця міліції, а також встановлення гідних умов соціального забезпечення міліціонера для комплектування органів міліції професійними і чесними працівниками особливо активно намагалось розв’язати керівництво Української СРР у 20-х рр. ХХ ст. Відтак вважаємо, що ретроспективний аналіз становлення і розвитку комплексу нормативно-правових актів, які в період з 1920 р. по 1930 р. встановлювали правовий статус службовця міліції, може створити певне підґрунтя для узагальнень і використання накопиченого досвіду в праці вдосконалення окремих елементів правового статусу працівника міліції нині.

Хронологічні межі роботи охоплюють 1920-ті рр. Початковим пунктом дослідження варто вважати прийняття Постанови Ради Народних Комісарів УСРР «Про затвердження Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР» від 14 вересня 1920 р. Норми названого Положення вперше в українському радянському законодавстві на загальнодержавному рівні закріпили загальні засади правового статусу працівника міліції. З іншого боку, в 1930 р. були прийняті Постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про воєнізацію міліції» від 5 квітня 1930 р. та «Про порядок підпорядкування органів міліції органам Державного політичного управління УСРР» від 29 грудня 1930 р. Момент набрання чинності останньою постановою в цілому є кінцевим пунктом дослідження. Названі законодавчі акти внесли серйозні зміни в чинне Положення про радянську робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. та встановили уніфікацію правового статусу міліціонера та військовослужбовця, а також працівника органів державної безпеки.

Водночас, хронологічні межі роботи зрідка виходять за окреслені початковий та кінцевий моменти дослідження. Адже для більшої об’єктивності досягнутих результатів виникає необхідність проаналізувати нормативно-правові акти, чинні як до 1920 р., так і після 1930 р.

Територіальні рамки дослідження обумовлені фактором адміністративно-територіальних кордонів тієї частини території України, яка у 20-х рр. ХХ ст. складала Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Територія УСРР на початку 1920-х рр. охоплювала межі десяти тогочасних українських губерній (Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Харківської, Чернігівської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської (без Криму) та Донецької). До їх складу входила більшість українських етнічних земель, окрім західного регіону. У середині 1920-х рр. замість названих губерній були створені округи, однак територія УСРР не зазнала суттєвих змін. До складу Української СРР з 1924 р. також входила Автономна Молдавська СРР.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Тема наукового дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 13 від 23 грудня 2005 року). Проблема встановлення у нормативно-правових актах правового статусу працівника міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст. відповідає пп. 2; 3.3; 9.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 грудня 2005 р. № 13. Тему дисертації розглянуто і схвалено у 2006 р. Академією правових наук України. Також обрана тема роботи знайшла своє відбиття в плані дослідницької діяльності кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі системного аналізу законодавчих та інших нормативно-правових актів, історико-правової та історичної літератури надати характеристику нормативно-правового закріплення правового статусу працівника міліції в УСРР у 20-х рр. ХХ ст. та висвітлити специфіку реалізації норм права, які визначали цей статус.

Мета обумовила наступні завдання дослідження: