СУДОЧИНСТВО У СПРАВАХ ЗА ПОЗОВАМИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ НЕВИЗНАЧЕНОГО КОЛА ОСІБ

Краткое содержание

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства відзначається складністю соціально-економічних відносин і характеризується з одного боку, розвитком ринкового середовища, процесів глобалізації та інтеграції у європейське співтовариство, динамізмом соціального життя, а з іншого боку, – збільшенням потенційних та наявних небезпек, що загрожують життю та здоров'ю, правам і свободам людини. Як наслідок, численні групи осіб наражаються на ризик порушення їх прав та законних інтересів, проте більшість з них не вдаються до юрисдикційного, зокрема судового захисту, оскільки втрачений час, кошти, іноді незначний розмір завданої шкоди та невпевненість в отриманні позитивного результату, на думку більшості пересічних громадян, економічно не виправдовують звернення до суду. Практика свідчить, що найбільш часто масових порушень зазнають такі права як право на здорове та безпечне довкілля, право на якісні та безпечні для життя та здоров’я товари (роботи, послуги), інформацію про них тощо. Так, наприклад, згідно з результатами моніторингу “Права споживачів та рівень поінформованості населення України про механізми їх захисту”, проведеного в рамках спільного проекту ЄС та Програми Розвитку ООН “Спільнота Споживачів та Громадські Об'єднання”, 53 % громадян України у ІІ півріччі 2007 р. зазнали порушень своїх прав як споживачі. В той же час кількість справ щодо захисту прав споживачів склала 0,7 % від загальної кількості цивільних справ, що перебували на розгляді в судах. Низьку активність щодо захисту своїх прав респонденти пояснюють тим, що процес захисту прав споживачів завжди пов’язаний зі скандалом та отриманням негативних емоцій; в країні неможливо захистити свої права споживача; відсутністю психологічної готовності до захисту прав; вартість купленого неякісного товару є незначною; небажанням показатися дріб’язковою людиною.

Юридичній практиці багатьох демократичних країн з розвинутою ринковою економікою відомі досить ефективні процесуальні засоби захисту прав та інтересів численних груп осіб – групові позови. Сучасне законодавство України (Цивільний кодекс України, Закон України ”Про захист прав споживачів”, Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля та ін.) припускає можливість захисту в суді прав та інтересів різноманітного характеру, в тому числі й захисту численної групи осіб одночасно шляхом пред’явлення уповноваженою особою позову про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, проте дані обставини не враховані в цивільному процесуальному законодавстві, що є перешкодою реальному захисту прав і свобод людини. На практиці виникають питання з приводу процесуального механізму реалізації даних засобів судового захисту, зокрема визначення належних сторін у справах із захисту прав невизначеного кола осіб, особливостей відкриття провадження у справі, судового розгляду тощо.

Ступінь наукової розробленості теоретичних та практичних проблем судочинства за позовами на захист невизначеного кола осіб у вітчизняній науці є досить низьким, монографічні роботи за даною тематикою відсутні, а окремі наукові дослідження різних аспектів судового захисту прав та інтересів громадян лише побічно торкаються зазначених проблемних питань. Зокрема, певні проблеми позовів про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, групових позовів частково висвітлено у дисертаціях Н. Ю. Сакари “Проблема доступності правосуддя у цивільних справах”, Л. А Островської “Непрямі (похідні) позови: міжнародний досвід та законодавство України”. В Російській Федерації на монографічному рівні позови на захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, групові позови були предметом дослідження Н. С. Батаєвої (“Судебная защита прав и интересов неопределенного круга лиц”, 1998 р.), Г. О. Аболоніна (“Групповые иски в гражданском процессе”, 1999 р.), К. М. Артамонової (“Защита прокурором прав и законных интересов неопределенного круга лиц в гражданском судопроизводстве”, 2004 р.), П. П. Колєсова (“Групповые иски в США”, 2004 р.). Зазначені роботи хоча і враховують суспільні перетворення, властиві нашій країні, проте ґрунтуються на дещо іншому науковому та особливо нормативному підґрунті, внаслідок чого низка розглянутих проблем потребує перегляду та переосмислення відповідно до національних умов.

Зазначені та інші теоретичні й практичні проблеми судочинства за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб зумовлюють необхідність проведення відповідного комплексного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано з урахуванням положень “Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, затвердженої Законом України від 18.03.2004 р. № 1629-IV, “Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів”, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 та відповідно до Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2006 рр., затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23.03.2001 р. та Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 05.01.2006 р. 

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень, наукових пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення судочинства у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання: визначити сутність провадження за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, об’єкт судового захисту; визначити характерні ознаки, поняття та елементи позову про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, охарактеризувати його місце в теоретичній системі класифікацій позовів; виявити та розкрити особливості складу осіб, які беруть участь у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, їх процесуальне положення; визначити процесуальні особливості судового розгляду та вирішення справ за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб; визначити доцільність закріплення інституту позову про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб у цивільному процесуальному законодавстві України та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального права України, що виникають під час здійснення правосуддя з метою захисту прав та інтересів невизначеного кола осіб.

 Предметом дослідження є судочинство у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб.

Методи дослідження У ході наукового дослідження застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання.