ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ПОЧЕК У БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПО ДАННЫМ ДЛИТЕЛЬНОГО НАБЛЮДЕНИЯ И ЕГО ВЗАИМОСВЯЗЬ С ЦИРКАДНЫМ РИТМОМ АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ

Краткое содержание

Клінічна характеристика хворих та методологія дослідження. На основі ретроспективного аналізу результатів обстеження хворих, які знаходились на лікуванні у відділенні гіпертонічної хвороби  Українського Науково-дослідного Інституту кардіології ім.акад.М.Д.Стражеска АМН України у 1990-1991 рр. відібрана група спостереження- 117 чоловік, з них 85 – хворі на  гіпертонічну хворобу,  з яких чоловіків-45, жінок - 40, середній вік- 59,0 ± 1,1 років, і 32 практично здорові особи (24 чоловіка і 8 жінок), середній вік яких склав 46,6 ± 2,2 років (контрольна група). На момент першого обстеження хворі мали ГХ І або ІІ стадії. Повторне обстеження було проведене через 10-12 років (11,4±0,15, у 2000-2003 рр).

У дослідження не включали хворих з цукровим діабетом, клінічними проявами ішемічної хвороби серця, серцевою недостатністю, вторинною артеріальною гіпертензією.

Всім хворим при першому обстеженні  були проведені радіонуклідні дослідження нирок, які були повторно проведені через 10-12 років. РСГ проводили на гама-камері LFOV-IV (Nuclear Chicago), з'єднаною з  ЕВМ. Під час роботи з І¹³¹ гіпураном використовували паралельний високоенергетичний коліматор, під час роботи з Тс^99m ДТПА- низькоенергетичний. Детектор встановлювали з боку спини. Хворий знаходився у положенні сидячи. Програма РСГ передбачала безперервну реєстрацію 20 кадрів з ¹³¹ І гіпураном або 30 кадрів з ^99m Тс - ДТПА при експозиції кадра  30 або 60 с. Якісний аналіз передбачав виділення типу ренограми- вірний (експоненціальний) і невірний (паренхиматозний) та інші. При кількісному аналізі ренограм вираховували амплітудно-часові показники: час максимального накопичення РФП ниркою (Тmax), період напіввиведення із нирки (Т_1/2), амплітуда ренограми, співвідношення цих показників зліва та справа. Визначались ШКФ та ЕНП- сумарний та раздільний для кожної нирки. Використовували методику загального кліренсу, при якій розрахунок обчислених показників грунтувався на математичній обробці кривої очищення крові без дослідження крові та сечі. При цьому кліренс ¹³¹ І гіпурану відповідав величині ЕНП, а кліренс ^99m Тс – ДТПА- величині ШКФ. По відношенню ШКФ та ЕНП за загальноприйнятою формулою визначали фільтраційну фракцію (ФФ), тобто долю плазми крові, яка фільтрується в клубочках.

Розрахунок ЗНО проводився за формулою Шюк О. (1975).

     Добове моніторування артеріального тиску проводили за допомогою монітору “Cardiotens” (фірми Meditech, Угорщина). Виміри виконували кожних 15 хвилин у період денної активності (з 7 до 22 год.) і кожні 30 хвилин під час нічного сну (з 22 до 7 год.). Аналізували середні значення систолічного та діастолічного АТ (САТ і ДАТ) за добу, день і ніч, варіабельність САТ і ДАТ окремо за денний і нічний періоди, добовий індекс.

    Ехокардіографічне дослідження серця проводили на апараті “Echoline” (фірми Siemens, Німеччина) в М-режимі із застосуванням загальноприйнятих методик. Розраховували  індекс маси міокарду (ІММ) ЛШ за формулою Penn Convention.  

     Визначали вміст альбумінів в сечі пацієнтів, яка була зібрана за 24 години. Для діагностики МА використовувався метод імунотурбідіметрії. Вміст альбуміну у зразку, який досліджували, визначали за калібровочною кривою, яку будували за результатами визначення концентрації альбуміна з використанням набору калібраторів.

Лікування хворих здійснювали в-блокатором III покоління карведілолом (коріол фірми  KRKА, Словенія). Карведілол призначали 20 хворим (9 чоловіків і 11 жінок),  в добовій дозі 25 мг/добу, у випадку неадекватного антигіпертензивного ефекту (ДАТ > 90 мм.рт.рт.) дозу збільшували до 50 мг/добу. Обстеження (РСГ нирок) проводили до початку лікування та через 4 тижні терапії.

          Аналіз та обробка статистичних даних проводилась на персональному комп'ютері з використанням пакету прикладних програм МS Excell XP. Використовували кореляційний аналіз для виявлення лінійних зв'язків між показниками. Достовірність розбіжностей визначали за Т- критерієм Стьюдента. Для оцінки вірогідності параметрів між групами застосовували метод парних порівнянь сполучених варіант. Для виявлення предикторів розвитку ХНН використовували логістичний регресійний аналіз. Для виділення конкретних критичних значень даних факторів, які впливають на прогноз рівня ШКФ, був проведений частотний аналіз можливих предикторів в групах із сприятливим і несприятливим прогнозом. Для кожного фактору ризику вираховувались чутливість і специфічність.