МЕХАНОГЕНЕЗ ПЕРВИННОЇ І КОМПЕНСАТОРНОЇ ПОПЕРЕКОВОЇ КРИВИЗНИ ДИСПЛАСТИЧНОГО СКОЛІОЗУ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ЇЇ ХІРУРГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Краткое содержание

Матеріал та методи дослідження. Робота основана на аналізі даних, отриманих при обстеженні та лікуванні 429 хворих на диспластичний сколіоз I-IV ступенів, із них – 341 (79,4 %) дівчина та 88 (20,6 %) хлопців. За типом сколіозу хворі поділені на 4 групи: грудний – у 41,7 % хворих; грудо-поперековий –
у 15,2 %; поперековий – 18,6 %; комбінований – у 24,5 %. Сколіоз І ступеня було діагностовано у 2,3 % хворих, II – у 10,3 %, III – у 52,6 % та IV – у 34,7 % хворих. Основною причиною звернення до лікаря були скарги на деформацію хребта
(100 %).

Рентгенографію хребта виконували всім 429 у прямій проекції стоячи та лежачи. Ренгенологічно встановлювали тип та ступінь деформації хребта, визначали вершину основної та компенсаторної кривизни, кут клиноподібності верхівкових, верхніх та нижніх проміжних хребців. Для наочності та простеження динаміки деформації 57 хворим було виконано рентгенологічне обстеження з періодичністю від 6 місяців до 2 років на протязі 2-6 років. Розрахунок величини деформації був виконаний за методикою A. Ferguson, а визначені дані представлені у вигляді схеми з урахування кутів викривлення.

Методом комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії у 186 хворих за горизонтальними зрізами визначали кут торсії верхівкових, нижніх та верхніх проміжних хребців.

116 хворим було проведено інтраопераційне рентгенконтрастне дослідження міжхребцевих дисків. За дискограмами було оцінено локалізацію та ступінь дегенеративних змін пульпозного ядра міжхребцевого диска на основній та компенсаторній кривизні диспластичного сколіозу.

Методом постурального аналізу об’єктивно оцінено клінічні прояви декомпенсації хребта у 10 хворих, а саме: різниця довжини кінцівок, величина перекосу таза, цифрове значення відхилення корпусу тіла.

Для обґрунтування та розробки оптимальної тактики хірургічної корекції поперекового відділу хребта проведено аналіз хірургічного лікування 80 хворих з завідомо хорошими та задовільними результатами, прооперованих за методикою двохетапної корекції з використанням дистрактора А.И. Казьмина.

Дослідження фактичних показників клінічних, рентгенологічних, рентгенконтрастних, магнітно-резонансно-томографічних досліджень первинної кривизни та компенсаторного противикривлення при комбінованому, поперековому, грудному та грудо-поперековому типах викривлення, дозволили визначити механогенез кісткових та м’якотканинних структур хребта в формуванні викривлення поперекового відділу. При цьому у хворих на комбінований і поперековий тип викривлення поперекова кривизна була первинною, а у хворих на грудний – компенсаторним противикривленням.

Простежено формування основної та компенсаторної поперекової кривизни при різних типах диспластичного сколіозу.

Аналіз розвитку кісткових структур (клиноподібності та торсії) верхівкових, верхніх і нижніх проміжних хребців при комбінованому сколіозі виявив рівне їх зростання на обох дугах викривлення та помічена достовірна відмінність значень цих показників (p < 0,05) в залежності від ступеня сколіозу, а саме: при І ступені комбінованого диспластичного сколіозу значення клиновидності/торсії грудного верхівкового хребця дорівнювали 4,5°±1,5/3,5°±1,5, поперекового – 4,0°±1,0/3,0°±1,0; при ІІ – для грудного – 9,4°±0,64/6,2°±0,4, для поперекового – 9,4°±0,6/6,7°±0,5; при ІІІ – для грудного – 14,9°±0,7/10,4°±0,5, для поперекового – 16,1°±0,7/13,4°±0,7, при IV – для грудного – 25,8°±0,4/23,6°±0,5, для поперекового – 28,1°±0,4/24,1°±0,4. Аналіз співвідношення клиноподібності та торсії верхівкових, верхніх та нижніх проміжних хребців первинної грудної та поперекової кривизни у хворих на I–II ступінь сколіозу показав відставання величини торсії на 1–3˚. При більш важких сколіозах III–IV ступенів різниця в величині була більш значною (3–5˚). Рівномірний розвиток грудної і поперекової кривизни чітко спостерігається на масштабних схемах і графіках динаміки сколіозу.