ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбулись останнім часом в Україні, викликали суттєву модифікацію змісту суспільних відносин, що регулюються цивільним правом. Зокрема, це стало поштовхом до появи нових видів договірних відносин між фізичними та юридичними особами, серед яких своє особливе місце зайняли лізингові відносини.

За існуючими даними, ступінь зносу основних засобів у більшості галузей економіки України перевищує 60-70%. Проте, відсутність в учасників цивільного обороту вільних коштів не дозволяє поліпшити ситуацію. Наслідком такого стану основних засобів є значна енергоємність вітчизняного виробництва, що є актуальним у світлі значного подорожчання енергоресурсів на світових ринках. До того ж, за розрахунками фахівців для оновлення основних засобів в Україні одночасно необхідно близько 90 млрд. дол. США інвестицій.

Як свідчить досвід країн з розвинутою ринковою економікою та країн, що розвиваються, обсяг залучених з використанням лізингу інвестицій в оновлення основних засобів становить від 15 до 35 %. Для порівняння, в Україні аналогічний показник складає менше 1 % від всього об’єму джерел інвестування в основні засоби. Крім того, на сьогодні в країнах з розвинутою ринковою економікою лізинг отримав свій розвиток не лише у сфері підприємництва, а й серед споживачів.

Складність і недостатнє розуміння сутності лізингових відносин стало причиною неодноразових спроб їх законодавчого врегулювання нормами цивільного законодавства України. Як наслідок, чинні акти цивільного законодавства України дотепер не забезпечили адекватного та ефективного механізму регулювання цих відносин. Однією з причин такого становища, на наш погляд, є відсутність у вітчизняній науці цивільного права завершених комплексних монографічних досліджень, присвячених проблемним аспектам цивільно-правового регулювання лізингових відносин.

Окремі проблемні аспекти цивільно-правового регулювання лізингових відносин розглядалися в дисертаційних роботах Р.П. Бойчука “Договір лізингу” (1997) та І.Є. Якубівського “Договір фінансового лізингу” (2003), а також представників науки господарського права А.Г. Барабаш “Правове регулювання лізингових відносин в Україні” (2004) та О.В. Трофімової “Правове регулювання лізингової діяльності” (2005). Зазначені дисертаційні дослідження безперечно збагатили собою науково-теоретичну основу подальшого вдосконалення правового регулювання лізингу в України. Незважаючи на це, поза межами зазначених досліджень залишився значний масив проблемних питань, пов’язаних з цивільно-правовим регулюванням лізингових відносин; окремі аспекти розглянуті фрагментарно та неповно; з’явилася практика застосування актів цивільного законодавства України в частині регулювання лізингових відносин; зроблені зазначеними авторами висновки та пропозиції носять дискусійний характер та викликають певні заперечення.

Таким чином, вищенаведені економіко-правові фактори обумовлюють актуальність даного дисертаційного дослідження та необхідність подальшої наукової розробки теоретичних проблем цивільно-правового регулювання лізингових відносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми “Удосконалення правого механізму реалізації та захисту прав і інтересів людини і громадянина в Україні” (номер 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019 Ш07725).