Розслідування нерозкритих злочинів минулих років :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Завданням органів досудового слідства, що випливає з положень ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК), є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Окремі злочини протягом довгого часу, або й зовсім, залишаються нерозкритими. Це створює у порушників закону уяву про їх безкарність, сприяючи продовженню злочинної діяльності. З іншого боку, такий стан справ не додає впевненості громадянам у спроможності правоохоронних органів їх захистити.

На кінець 2004 року в Україні було зареєстровано 503139 злочинів, з яких нерозкритими залишились 187590, тобто приблизно кожен третій. Значну їх кількість (113436) складають крадіжки, велика частка (101920) тяжких злочинів, з них 310 навмисних вбивств, 24370 грабежів, 1071 розбоїв, 1135 важких тілесних ушкоджень. На зазначений період залишок нерозкритих злочинів минулих років у цілому по Україні – 1527044. Більш усього їх в Дніпропетровській області (146703), менше в Харківській (118048), Донецькій (119871) та Луганській (113138) областях, де також значна щільність населення, в Криму (113907) та в місті Києві (145410).

Наукове забезпечення організації діяльності з розкриття та розслідування злочинів надає криміналістична методика. Сучасний рівень її розвитку недостатньо відповідає як рівню і характеру злочинності в Україні, так і вимогам слідчої практики, у зв’язку з чим потребує постійного удосконалення активними науковими пошуками.

Питання розслідування нерозкритих злочинів минулих років раніше досліджувалися в криміналістичній науці; певний внесок в розробку даної проблеми зробили вчені В.П. Бахін, В.М. Биков, І.Ф. Герасимов, Г.Г. Зуйков, О.Р. Ратинов, В.П. Лавров, В.Д. Ломовський, І.М. Лузгін, Г.М. Мудьюгін, Г.Є. Фірсов та інші.

Але переважна більшість дослідників обирала предметом своїх досліджень окремі аспекти зазначеної проблеми, зокрема методологічного характеру, проведення аналізу зупиненої кримінальної справи про нерозкритий злочин та інших матеріалів, питання організації та планування оперативних заходів, тактичні особливості провадження слідчих дій після відновлення досудового слідства. У зв’язку з цим залишається значна кількість не вирішених досі проблем як суто теоретичного характеру (наприклад, визначення поняття нерозкритих злочинів минулих років), так і щодо спрямування криміналістичних рекомендацій з розслідування нерозкритих злочинів минулих років у площину їх практичного застосування.

Крім того, актуальність дослідження обумовлена існуванням протиріч між нормами КПК, що регламентують перебіг строку досудового слідства, та підставами для його зупинення у випадку нерозкриття злочину. Виходячи з цього, доцільність усебічного дослідження проблем розслідування нерозкритих злочинів минулих років обумовлена як необхідністю подальшої розробки її теоретичних положень, так і потребами практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ (далі МВС) України (Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково–дослідних установ МВС України на період 2002–2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635 (п. 1.1), Програми заходів щодо удосконалення організаційного, правового, матеріально–технічного та кадрового забезпечення слідчого апарату органів внутрішніх справ України, зміцнення дисципліни і законності в його діяльності на 2002–2005 роки, затвердженої рішенням колегії МВС України № 8 км/1 від 19 липня 2002 року (п. 1.2, п. 1.4.6), Програми реформування в системі МВС України наукової та науково–технічної діяльності у сфері боротьби із злочинністю, затвердженої наказом МВС України від 15 травня 2003 року № 491 (п. 3.3), Плану організаційно–практичних заходів щодо реалізації завдань, поставлених Президентом України на Всеукраїнській нараді з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, затвердженого колегією МВС України від 6 лютого 2004 року № 1км/1 (п. 1.10), та Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 роки (п. 6.6), затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 року), включене до планів науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Харківського національного університету внутрішніх справ.