ПРАВОВИЙ СТАТУС ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЗА РИМСЬКИМ ІМПЕРАТОРСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ІV СТОРІЧЧЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Політичні, економічні та соціальні перетворення, які відбуваються сьогодні в Україні, роблять нагальною проблему звернення до історичного коріння світогляду, а отже і правосвідомості українського народу. Зростання інтересу до історико-правових досліджень, які являють собою під таким кутом зору не лише історичний інтерес, але є також своєрідним „ключем” до розуміння закономірностей, характеру та тенденцій розвитку права, яке не відмирає при зміні суспільно-економічної формації, а трансформується у процесі розвитку відповідної цивілізації, актуалізує необхідність звернення до дослідження різноманітних суспільних процесів у їх історичному розвиткові.

Питання суспільно-державного устрою, організації державної влади завжди перебували під пильною увагою дослідників. При цьому правові проблеми завжди розглядалися у тісному переплетенні з морально-етичними категоріями, а останні так чи інакше усвідомлено чи підсвідомо пов’язувалися з божественними істинами. Ступінь цього взаємозв’язку змінювався від повної взаємної детермінованості до не менш повної відмови від будь-якого зв’язку. Саме у досліджуваний період (IV ст. н. е.) відбувається християнізація римського права, яка значною мірою вплинула на всю подальшу історію європейських народів.

Процес становлення християнської церкви, формування її правового статусу, еволюції християнства як державної релігії необхідно прослідкувати, враховуючи залежність своєрідного геополітичного місця України від її географічного розташування, наявності поруч з православною католицької церкви, яка сьогодні є найбільшою католицькою церквою на теренах  колишнього Радянського Союзу і найбільшою серед східних католицьких церков, а також прагнення України до побудови демократичної правової держави. Зазначеним також зумовлюється необхідність аналізу складових правового статусу церкви, закріплених римським правом, а також реалізації її правосуб’єктності як християнської церковної організації у різних сферах суспільного життя, формування канонічного права.

Канонічне право, яке своїм корінням має право римське, належить до надбань цивілізації. Римське право, у свою чергу, визнане найбільш бездоганною системою права, принципи та ідеї якого стали підґрунтям функціонування більшості сучасних правових систем. Тому осмислення проблем, пов’язаних із римським правом, вже само по собі є актуальним і таким, що являє інтерес для будь-якого суспільства, зокрема, коли це стосується такого унікального явища, як канонічне право, релігійного за змістом, але типового за структурою і формою для романо-германської правової родини.

Актуальність дослідження проблем формування і розвитку правового статусу християнської церкви зумовлена також тією обставиною, що хоча у православ’ї роль канонічного права є не такою значною, як у католицизмі, але православна церква є лише однією із християнських церков і однією із частин східної церкви. Це означає, що православ’я також тісно пов’язане із давньохристиянською історією і з загальним процесом розвитку церкви на Сході та Заході.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною досліджень провідної фундаментальної наукової школи Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” і пов’язаний з планом науково-дослідницької роботи кафедри історії держави і права на 2001 – 2005 рр. за темою „Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект” (державний реєстраційний номер 0101U001195).