ПРОФІЛАКТИКА ПРЕЕКЛАМПСІЇ У ВАГІТНИХ З ХРОНІЧНИМИ ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ НИРОК : ПРОФИЛАКТИКА ПРЕЭКЛАМПСИИ У БЕРЕМЕННЫХ С хроническими воспалительными Заболевания почек

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Частоту, структуру та час розвитку прееклампсії (ПЕ) у вагітних з хронічним пієлонефритом (ХП) і хронічним гломерулонефритом (ХГ) вивчали на підставі аналізу історій вагітності та пологів хворих, що знаходились в акушерських клініках І ПАГ АМН України в 1996-2005 рр та співставляли з аналогічними даними за період 1980-1985.

За 1996-2005 рр проаналізовано перебіг вагітності і пологів у 168 жінок хворих на хронічні запальні захворювання нирок (ХЗЗН) ( група А), з них у 88-и був ХП, а 80 – хворіли на ХГ.

За 1980 - 1985 рр. (група В) простежено 324 вагітних. Серед них з ХП було 260 хворих, з ХГ – 64.

Комплексно обстежено 111 вагітних жінок з ХЗЗН, які знаходились в акушерських клініках Інституту педіатрії, акушерства та гінекології в 2000-2005 рр.

Усіх обстежених було поділено на три групи: 1 дослідну групу склали 57 жінок з ХП, 2-у – 24 вагітних з ХГ, до 3-ї групи увійшли 30 практично здорових жінок (контрольна група). В 1 та 2 групах виділено дві підгрупи: ХП  і ХП+ПЕ; ХГ  і  ХГ+ПЕ.

Після надходження до клінік усім вагітним, окрім загальноклінічного обстеження, вивчення акушерського, гінекологічного та соматичного анамнезу, проводили спеціальні клініко-лабораторні та інструментальні дослідження.

Вміст вільного L-аргініну визначали в сироватці крові за класичним методом Canazyru, в основі якого лежить механізм утворення кольорового комплексу аргініну з a-нафтолом в присутності окислювача. Фотометрію проводили на спектрофотометрі СФ-26. Концентрацію аргініну (мкмоль/л) розраховували за калібровочним графіком, що являє собою криву залежності оптичної щільності від кількості амінокислоти. Враховуючи, що NO метаболізується дуже швидко і визначити прямо його вміст в сироватці крові практично неможливо, висновок щодо його кількості робили на підставі вивчення продуктів метаболізму – сумарних нітритів (NO₂^-) і нітратів (NO₃^-). Враховуючи, що NO₂^- – нестабільний іон і в водному середовищі швидко переходить в NO₃^-, який не реєструється спектрофотометрично, визначення рівня метаболітів NO в зразках проводили за реакцією перетворення нітрат-іона в нітрит-іон з попередньою депротеінізацією та подальшою реакцією з реактивом Грисса.

Сумарну кількість NO₂^- + NO₃^-  визначали в крові і сечі.

Гормональний статус у вагітних з ХЗЗН вивчали в ІІ та ІІІ триместрі. Аналіз вмісту гормонів проводили в крові і сечі. Визначення гормональної функції фето-плацентарного комплексу (ФПК) здійснювали імуноферментним (ІФА) та радіоімунним (РІА) методами за допомогою тест-систем фірм Діаметра (Італія), Альков БИО (Росія, Санкт-Петербург), DRG (Німеччина), "LKB-Pharmatia" (Фінляндія). Катехоламіни (адреналін, норадреналін, ДОФА та дофамін) визначали в добовій сечі за допомогою флюорометричного методу Е.Ш.Матліної (1973). Добову екскрецію 17-КС та естріолу визначали спектрофотометричним методом за О.Г.Резніковим (1989) та Ittrich (1963) відповідно. Концентрацію серотоніну в крові вагітних вивчали флуоресцентним методом Юденфреда (1965), естрадіолу та прогестерону –  радіоімунологічним методом, пролактину – імуноферментним методом з використанням стандартних тест-систем.

Для вивчення стану регіонарної гемодинаміки нирок та матково-плацентарно-плодового кровотоку в динаміці вагітності у хворих на ХГ і ХП використовували допплерометрію за допомогою ультразвукового сканера “Medison” SA 9900” (Корея). Криві швидкості кровотоку (КШК) визначали в середньо-мозковій артерії (СМА), аорті плода, венозній протоці, артерії пуповини, артеріях стінки матки та маткових артеріях. Визначали індекс резистентності (PI) та пульсаційний індекс (ПІ) в артеріях та Vmax і систоло-діастолічне відношення (S/D) в венозній протоці. Для оцінки кровотоку в артеріях паренхіми нирок використовували задній, латеральний та латеральний інтеркостальний доступ, застосовуючи поздовжнє та поперечне сканування. В усіх  випадках досліджували обидві нирки, кровотік оцінювали в декількох артеріальних зонах кожної нирки. Розраховували РІ та ПІ.

У всіх хворих проаналізовано перебіг вагітності, родів, стан плода і новонародженого з урахуванням характеру основного захворювання, тяжкості прееклампсії та комплексу проведених профілактичних заходів.

Результати досліджень опрацьовували методами математичного та статистичного аналізу: різницю в абсолютних величинах визначали з використанням критеріїв χ² та Ст’юдента (t), різницю у відносних величинах (%) – за допомогою непараметричного критерію кутового перетворення Фішера (φ) у програмі Microsoft Excel.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз отриманих результатів показав, що ПЕ у вагітних групи А з ХП розвинулась у 21,6 %, з ХГ – у 40,0 %.

У вагітних  групи В ПЕ при ХП розвинулась в 44,2 % випадків, при ХГ – в 68,8 %.

Таким чином, частота прееклампсії в останнє десятиріччя дещо зменшилась: при ХП з 44,2 % до 21,6 %, p<0,001; при ХГ з 68,8 до 40,0 % (p<0,001). Це пов’язано з одного боку з проведенням профілактичних заходів, які були розроблені в І ПАГ в 1990-1992 роках, з другого – можливо з зміною критеріїв постановки діагнозу ПЕ.