ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИДІ ВИПРАВНИХ І ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми дослідження. Інтеграція Української держави до світового співтовариства зумовлює необхідність не лише проведення соціально-економічної та політичної реформ, а й здійснення правової реформи, невід’ємною частиною якої повинні стати значні реформаційні процеси кримінально-виконавчої системи.

Аналіз міжнародно-правових документів, спеціальної літератури дає підстави констатувати, що світова спільнота в останні десятиліття серйозно замислюється над вирішенням проблеми пошуку альтернативних позбавленню волі покарань, які дозволяють досягти цілей покарання з якомога меншим обмеженням прав і свобод людини. Подібне  прагнення пояснюється, по-перше, великою чисельністю осіб, які щорічно засуджуються до позбавлення волі, по-друге, значними матеріальними витратами держави, що є великим тягарем для платників податків, по-третє, негативними наслідками правового, морально-психологічного й соціально-економічного характеру, що неминуче настають для особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі. Осмислення людством на сучасному етапі потреб у пошуках альтернативних позбавленню волі покарань у світовому масштабі стали поштовхом у розгортанні процесу реформування кримінально-виконавчої системи й в Україні.

Прийнятий у 2003 р. Кримінально-виконавчий кодекс України відобразив ті кардинальні зміни й новели, що відбулися в системі кримінальних покарань, з урахуванням наробки вітчизняної й зарубіжної науки і практики. До таких законодавчих новел належить, зокрема, врегулювання порядку й умов виконання відбування такого нового для української кримінальної системи виду покарання, як громадські роботи. Істотних змін зазнали й виправні роботи, які хоча були широко відомі за радянських часів, але сьогодні отримали нове змістовне навантаження.

Виправні і громадські роботи – це альтернативні позбавленню волі покарання. Тому поширення практики їх застосування сприяє скороченню чисельності тюремного населення і тим самим спрямовується на розбудову кримінально-виконавчої системи України на засадах, що відповідають міжнародним стандартам поводження із засудженими, серед яких найважливішими є принципи поважання прав та свобод людини і гуманізму. Вони найповніше втілюються саме в зазначених видах покарання. Таким чином, хоча група альтернативних видів покарань охоплює цілу низку покарань (штраф, позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, службові обмеження для військовослужбовців), але в дисертації зроблено акцент на вивченні й аналізі процесу виконання-відбування саме зазначених вище видів покарань як найтиповіших з них.

Проблематика альтернативних видів покарань в даний час надзвичайно актуальна в усьому світі. Багато країн Центральної і Східної Європи, а також   Центральної Азії збираються вводити (або вже ввели) в практику низку покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Для України, яка займає шосте місце у світі за числом ув'язнених на 100 тис. населення, і розвивається у досить складних економічних умовах, поширення практики застосування альтернативних видів покарань - одне з найважливіших завдань.

Теоретичні і практичні проблеми застосування альтернатив позбавленню волі, до яких належать виправні і громадські роботи, багатоаспектні. У зв'язку з цим неабияке значення надається кримінальним і кримінально-виконавчим аспектам застосування цих альтернативних видів покарань. Разом із тим вбачаються марними будь-які пропозиції щодо вдосконалення порядку та умов їх виконання без аналізу історичних і соціально-економічних передумов поширення практики застосування цих покарань в Україні, оскільки без цього неможливе поширення альтернатив позбавленню волі у вітчизняній кримінальній і кримінально-виконавчій практиці і у міжнародних правових актах, що стосуються проблеми дослідження.

Питання застосування таких альтернативних позбавленню волі видів покарань, як виправні і громадські роботи, в умовах демократизації українського суспільства й побудови правової держави набувають особливого значення й відрізняються підвищеною актуальністю.

У різні часи над дослідженням проблем виконання виправних робіт працювало чимало відомих науковців у галузі кримінально-виконавчого права. Серед них: А.П. Базунова, В.Я. Богданов, І.О. Бушуєв, В.І. Гуськов, О.С. Михлін, М.О. Стручков, І.В. Шмаров та ін. Проте їх роботи здебільшого виконувалися ще в радянський період і відображали зміст виправних робіт з точки зору соціалістичних догм і поглядів. Проблемами застосування і виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, у тому числі досліджуваних видів покарань, за роки незалежності України в наукових працях торкалися такі провідні вчені, як Л.В. Багрій-Шахматов, Ю.В. Баулін, М.І. Бажанов, І.Г. Богатирьова, І.А. Вартилецька, Н.О. Гуторова, В.М. Дрьомін, М.І. Мельник, Л.П. Оніка, М.В. Романов, В.М.Трубніков, В.І. Тютюгін, В.В. Сташис, А.Х. Степанюк, М.П. Черненок. Але ж останнім часом після введенням в дію Кримінально-виконавчого кодексу України багато питань і досі залишаються без відповіді. Це стосується і порядку та умов виконання громадських робіт. Тому виникає нагальна необхідність проведення порівняльного аналізу порядку та умов виконання зазначених видів покарань з метою вдосконалення практики їх застосування й визначення на майбутнє перспектив їх поширення як альтернатив позбавленню волі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена Вченою радою Національної юридичної академії України 02 липня 2003 року (протокол № 12). Обраний напрямок дисертаційної роботи спрямовано на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., №1376/2000. Він є складовою частиною наукових пошуків, передбачених планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (номер державної реєстрації № 0186.0.070883).